Історії

Кожна наша програма побудована за принципом: “Як допомогти людині?” Велике інтерв’ю з Мариною Батуринець

Про надання освітніх послуг під час пандемії, переваги офлайн-навчання та висновки за перші пів року в умовах карантину
Данилюк Даяна, 21.12.2020

Ми поговорили із засновницею практичної школи Bazilik School та Bazilik Media Мариною Батуринець про те, як з ідеї навчати бізнес і молодих фахівців комунікацій виросло велике ком’юніті. А також запитали, як в умовах карантину почувається галузь освіти, чому навчатися онлайн — не завжди добре і які з цього можна зробити висновки.


Про першу роботу в діджиталі й заснування Bazilik

У шкільні роки я хотіла бути журналісткою. Хоча й навчалась у математичному класі, у майбутній професії хотілося креативу. На той час діджитал лише зароджувався, тільки-но з’явилися Facebook і Twitter. Бренди ще й гадки не мали, що їхня комунікація колись відбуватиметься в соцмережах, а в банерній рекламі креативу було обмаль.

У результаті я пішла вчитися на юриста. Паралельно свій потяг до творчості реалізовувала у фотографії і текстах — працювала журналісткою в університетській газеті й купила першу камеру.

Після закінчення університету мені запропонували роботу SMM-ницею у школі фотографії Тараса Маляревича. Це була перша навчальна історія в моєму житті — разом з лекторами ми думали над новими програмами, я комунікувала зі студентами й розповідала про все це в соцмережах. І до речі, я досі кажу Тарасу, що саме він дав мені поштовх до створення Bazilik School. А деяких лекторів, які зараз у нас працюють, я знайшла саме там — у школі Тараса Маляревича.

 До мене почали звертатися з проханням “порадь мені фахівця”. І коли я вже не мала кого радити, виникла ідея створити курси для людей, які хочуть працювати у сфері комунікацій

Наступним етапом мого життя була робота SMM-ницею на Артзаводі “Платформа”. Я вела комунікації всіх освітньо-мистецьких кластерів, а також коворкінгу й різноманітних івентів. Тоді до нас уперше приїхав “Кураж”, проходили фестивалі вуличної їжі, працював нічний клуб — і всі ці додаткові події також потребували SMM та людину, яка за це відповідатиме.

Тоді до мене почали звертатися з проханням “порадь мені фахівця”. І коли я вже не мала кого радити, виникла ідея створити курси для людей, які хочуть працювати у сфері комунікацій. У такий спосіб ми б одночасно відповідали на запити бізнесів і навчали людей, які будуть там працювати.


Про створення Bazilik School 

Пам’ятаю, як у грудні 2015-го я написала допис у Facebook, у якому розповіла про ідею школи й додала посилання на новостворену сторінку. Тоді я мала лише назву, логотип і працювала над першою програмою. Розуміла — якщо не зараз, то ніколи.

Буквально за день сторінка школи у Facebook набрала 1000 підписників. За цим дописом мене знайшов Євген Зінгерман і запропонував бути лектором. Потім я вже самостійно шукала лекторів, а також підприємців, які бажали поділитися зі студентами своїми історіями успіхів і факапів.

 Основним завданням було дати базу, що стане в пригоді молодому спеціалісту

Першою програмою став SMM Intensive, який ми проводимо досі. Я писала програму самостійно, відштовхуючись від того, яких знань мені самій бракувало на початку кар’єрного шляху. Основним завданням було дати базу, що стане в пригоді молодому спеціалісту.

Маючи перед очима окремі компоненти програми, я почала шукати на ринку лекторів, які могли б доступно пояснити студентам цю інформацію. Таким чином, у програмі SMM Intensive я зібрала стратегію, копірайтинг, створення віжуалу і знайшла під усе це лекторів, які працюють з нами досі.

Зараз я вже шукаю відповіді на свої запитання серед студентів і випускників курсів у нашому Bazilik Community. Незмінним від початку є те, що кожна наша програма побудована за принципом: “Як допомогти людині?”.

Перший рік я не думала, що мій навчальний проєкт стане школою


Про студентів та цільові аудиторії

На нашому першому SMM Intensive 80% людей були власниками маленьких бізнесів. Вони розуміли, що не можуть шукати працівників, поки самі не знатимуть, із чого складаються комунікації. Так я виявила дві цільові — власники бізнесу й люди, які хочуть в ньому працювати.

Перший рік я не думала, що мій навчальний проєкт стане школою. Продовжуючи працювати на “Платформі”, я встигала лише забігати до студентів зранку, щоб привітатися, і ввечері, щоб подякувати їм. Але кількість випускників зростала, і щоразу я бачила запит на більшу кількість програм. На довгі курси для опанування нової професії, воркшопи з практичними завданнями та інтенсиви.

На кінець першого року я зрозуміла, що працюю без вихідних, а школа потребує більше часу, ніж я можу їй приділяти. Так і прийшло усвідомлення, що час повністю переходити у власний проєкт — я вже не могла відпустити Bazilik.

 На кінець першого року я зрозуміла, що працюю без вихідних, а школа потребує більше часу, ніж я можу їй приділяти. Так і прийшло усвідомлення, що час повністю переходити у власний проєкт — я вже не могла відпустити Bazilik

Нині школа продовжує працювати з малим бізнесом. Наша робота заточена на те, щоб людина за короткий час могла опанувати базові теоретичні знання й практичні навички з професії. Утім, не всі наші студенти приходять вчитися безпосередньо для того, щоб працювати в обраному напрямі. Іноді це може бути потреба вивчити SEO чи PR, щоб делегувати задачі, ставити KPI, правильно оцінювати роботу своїх працівників або шукати потрібних фахівців на ринку.

Тому для опанування нової професії ми пропонуємо довгі курси. На них за допомогою лекцій, домашніх завдань і курсового проєкту студенти отримують свій перший практичний досвід і приклади робіт у портфоліо. Спеціалісти ж, які вже працюють на ринку комунікацій, частіше обирають воркшопи та інтенсиви. Наприклад, PR-ник хоче навчитися робити імейл-розсилки. У такому разі коротка програма не тільки швидко дасть йому потрібні знання, а й зробить фахівця “дорожчим” на ринку.

Ще одна наша аудиторія — це так звані світчери. Вони вже мають певну освіту чи професію, але розуміють, що не хочуть працювати в цьому напрямі.

Ще одна наша аудиторія — це так звані світчери. Вони вже мають певну освіту чи професію, але розуміють, що не хочуть працювати в цьому напрямі.

Під час карантину в нас також з’явилась аудиторія діаспори — це українці, які проживають наразі в інших країнах. Як і люди, що раніше приїжджали до Bazilik з інших українських міст, вони дуже радіють онлайн-навчанню. Тому можна сказати, що з переходом в онлайн ми стали більш доступними для цих студентів.


Робота з методологією та навчання дорослих 

 Мені здається, у форматі онлайн-освіти люди, ніби розкидаються знаннями. Я помітила, що багато хто слухає лекції в неробочій обстановці

Я постійно вивчаю методологію та принципи навчання дорослих, щоб покращити наші програми й розібратися з форматами у цій галузі. Якщо говорити про формати, більшість статистик показує, що навчання онлайн не завершують 80% людей. Натомість у нас в офлайні 98% студентів не тільки завершують навчання, а ще й систематично виконують домашнє завдання. А більше половини повертаються в Bazilik на окремі програми або лекції. Нам є куди зростати в кількості програм, але ми не маємо на меті охопити онлайном весь світ. Мені ніколи не хотілося втрачати “магію”, коли замість ефективного й натхненного навчання люди просто “відбувають” цей час.

Я на власному досвіді пробувала онлайн-програми, але поки жодну з них не закінчила. Коли маєш опцію “послухати колись, за нагоди”, то сильно затягуєш цей процес. З онлайн-програмами завжди так: ти думаєш, що сьогодні розпочнеш навчання, але знову і знову обираєш інші задачі, які потребують термінового виконання. Адже ти знаєш, що куплена програма буде доступна ще довгий час і у тебе немає нагальної потреби.

Звичайно, я знаю і приклади дуже самоорганізованих людей. Наприклад, моя подруга з Нової Зеландії зараз проходить програми Bazilik у записі через велику різницю в часі. У неї є чітка мотивація — вона почала власний бізнес і потребує знань для роботи з різними специфіками свого ж проєкту.

 Я вважаю, що саме можливість ставити запитання лекторам — найважливіше під час навчання

Загалом же, мені здається, у форматі онлайн-освіти люди, ніби розкидаються знаннями. Я помітила, що багато хто слухає лекції в неробочій обстановці. І це погано — людина думає, що в такий спосіб встигає більше, ніж раніше, але насправді її мозок не сприймає половину інформації. Тому я дуже прошу студентів планувати свій день завчасно й не долучатися до онлайн-лекцій, перебуваючи в супермаркеті, чи по дорозі додому.

Із цих самих причин ми в Bazilik робимо вибірковий запис наших лекцій і програм.

Під час заняття в реальному часі ти можеш уточнити в лектора незрозумілі моменти, поставити додаткові запитання. А слухаючи запис лекції, зробити це неможливо. Саме так і втрачаються знання. Я вважаю, що саме можливість ставити запитання лекторам — найважливіше під час навчання.


Про локдаун і нові формати навчання в Bazilik School

Пам’ятаю, на початку карантину, коли ще було по троє хворих на день, серед людей швидко сіялась паніка. Якщо раптом хтось пчихнув в аудиторії — від нього відсідали. А в однієї лекторки, яка читала свою частину протягом чотирьох годин, почав сипіти голос, і студенти запитали, чи не захворіла вона на коронавірус. У тогочасних умовах студенти думали не про знання, за якими прийшли, а про те, чи не захворіють вони сьогодні ввечері. Тоді я зрозуміла, що потрібно зачиняти школу. Адже як директорка я одночасно несу відповідальність за всіх — за студентів, лекторів і працівників школи.

 Тоді я усвідомила, що за два місяці ситуація не розв’яжеться, офлайн буде гібридним і нас знову закриватимуть

У березні 2020 року за два дні ми закрили всі програми і швидко перенесли в онлайн лише дві — Targeting Intensive та SMM Strategy Intensive. На початку локдауну ми також провели три лекції в онлайні: Олександр Тодорчук розповів про комунікації під час пандемії, Аврора Огородник — про гастрокомунікації, а Віка Дерюгіна — про андрагогіку й те, як навчатися дорослим.

Під час карантину ми втратили приміщення на Воздвиженці. Ще тоді я усвідомила, що за два місяці ситуація не розв’яжеться, офлайн буде гібридним і нас знову закриватимуть. Тому ухвалила рішення зберегти людей та медіа, а не стіни.

Тоді почалася адаптація до нового формату. Я розуміла, що воркшопи неможливо перенести в офлайн через практичну частину. Наприклад, на сторітелінгу з Марком Лівіним бувають випадки, коли люди не стримують сліз через історії, які вони із себе “видобувають”. У перший день людина може розповісти, що любить котів і їсти сирники на сніданок, а вже другого дня студенти розкриваються й діляться глибшими історіями, які викликають сильні емоції.

 За ці пів року нам вдалося написати 7 нових програм, повернути в невеликій кількості офлайн-заняття й водночас адаптувати наявні програми під онлайн

Так само з програмою про мобільну фотографію. Школа надає реквізит, у нас великий простір для роботи, а за потреби ми використовуємо студійне світло — тобто маємо всі потрібні ресурси для навчання. Удома, звісно, у більшості студентів цього немає, а лектор не зможе через відеозв’язок виправити ракурс фотографії чи допомогти з розкладкою.

Зараз Bazilik School базується в коворкінгу Kooperativ. Тут є багато локацій під івенти, а влітку можна проводити лекції на терасі й на даху. За ці пів року нам вдалося написати 7 нових програм, повернути в невеликій кількості офлайн-заняття й водночас адаптувати наявні програми під онлайн.

ми пропонуємо студентам чотири варіанти навчання:

 Офлайн-програми з максимальною кількість студентів до 15 осіб. Усі сидять на великій відстані одне від одного в залі, що вміщує 60 людей. Цей формат дає змогу хоча б почасти повернути колишню атмосферу навчання й живого спілкування.

 Для довгих курсів ми експериментуємо зі змішаним типом навчання. Студенти мають можливість приходити в школу, а ті, хто залишається вдома — слухають лекції в Zoom. Хоча на практичні заняття ми завжди просимо студентів приходити.

 Також проводимо суто онлайн-програми, але не записуємо їх. Студент сам обирає програму, яка зручна йому за часом. Кожну програму щомісяця повторюємо, тому є можливість завчасно запланувати навчання й виділити для нього один чи два дні.

 І останній, четвертий, формат — це лекції в записі. Наприклад, ми записали блок лекцій Євгена Стасіневича про літературу, а також лекцію Анастастії Григорук про YouTube. Це звичайний теоретичний матеріал, який людина може слухати в зручний для неї час.


Зміни, які спричинив карантин

Пам’ятаю, колись я намагалася відійти на другий план, бо дуже втомилася від того, що школа асоціюється лише зі мною. На деякий час я відмовилася від публічних виступів та інтерв’ю. Але, як виявилося, це спрацювало не на користь. Людям справді було цікаво більше дізнаватися про школу, нашу методологію створення програм та внутрішнє життя Bazilik. Студенти цікавилися тим, як створюються програми, як я знаходжу лекторів і скільки часу займає весь цей процес.

У комунікації допомагає моя собака — Аляска, яка стала своєрідним маскотом школи. У деяких студентів немає жодної сторіс зі мною, але є сторіс з Аляскою. А дехто підходить до Аляски, навіть не здогадуючись, хто я така, і розмовляє тільки з нею.

 У комунікації допомагає моя собака — Аляска, яка стала своєрідним маскотом школи. У деяких студентів немає жодної сторіс зі мною, але є сторіс з Аляскою. А дехто підходить до Аляски, навіть не здогадуючись, хто я така, і розмовляє тільки з нею

Наразі я знову максимально включена в процес. Під час карантину почала ще більше розповідати про нові програми, наші плани й про все, що відбувається в школі.

Мені подобається, що навіть у нинішній ситуації люди продовжують ходити на довгі курси. Люди, які вміють організовувати процес навчання, виконують домашні завдання і слухають усі лекції, мають відповідний результат. Я вже бачу, як студенти, що закінчили програми влітку 2020 року, знайшли першу роботу. Хтось уперше самостійно читає лекцію чи дає коментар для медіа, ділиться своїм досвідом навчання в соцмережах чи просто надає слова підтримки — я регулярно читаю всі ці історії студентів.

Тому що завжди приємно дізнаватися про досягнення людей, для яких Bazilik у певний момент життя зіграв важливу роль.

Фото: Дан Балашов 


Підтримай нас на Patreon!

 Donate

Читайте також у рубриці Історії
“Ось тобі ілюстрація. Стріляй із неї”. Розмова з Олександром Греховим
Ілюстратор — про яскраві проєкти, колаборації, благодійність та силу ілюстрацій
Найліпші копірайтери — допитливі. Анна Лісовська про ідеї, креатив і навчання
Розмова з копірайтеркою Fedoriv Agency та кураторкою Copywriting Full Course Анною Лісовською
Оптимізувати можна все, що люди шукають в інтернеті. Ксюша Демченко про роботу в SEO й те, як стати SEO-спеціалістом
Перший досвід роботи, нові проєкти та навчання молодих спеціалістів
“Ми робимо з блогерів артистів”. Даня Вегас про платформу TikTok і TikTok-хауси в Україні
Говоримо з блогером та засновником TikTok-хаусу ULove Home
“Уся наша комунікація спрямована на те, щоб донести цінність продукту”. Кароліна Гайдамака про роботу з брендом Kiehl’s
Розмова з бренд-менеджеркою Kiehl’s про карантинні виклики, комунікацію зі споживачами і про те, як рекламувати немедійний бренд
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень