Avangarden — культурний простір у Києві, який поєднує ресторан та галерею. Каріна Качуровська працювала над його концепцією майже 10 років, вивчаючи артринок і систему сучасного мистецтва. Заклад відкрили у 2021 році, перед початком повномасштабного вторгнення. Але це не завадило організувати простір, який нині є місцем сили та об’єднання проактивної креативної спільноти.
Ми поспілкувались із засновницею культурного простору Avangarden Каріною Качуровською про роки реалізації проєкту, внутрішню рефлексію та вплив війни на ринок колекціонерів в Україні.
Avangarden
Avangarden — це проєкт про світ сучасної культури, про пристрасть жити, пізнавати нове. Про те, що надихає та надає можливість пізнати свою ідентичність. Ціную партнерство й дружбу з підприємцем Антоном Мазним, який став інвестором проєкту. На базі спільних цінностей і цілей ми відкрили бізнес, який приносить дивіденди, а також корисний суспільству, розвитку культури та допомагає тим, хто шукає свій шлях.
Ми встигли попрацювати 4 місяці до того, як почалось повномасштабне вторгнення. Після 24 лютого команда самоорганізувалася — й Avangarden трансформувався в гуманітарний штаб і волонтерський центр. Ми готували для військових і літніх людей, які залишилися в Києві. У серпні 2022 року відновили первинну концепцію галереї та закладу. Необхідно було повністю перезапускати проєкт: змінювати виставковий план, шукати нових учасників команди, формувати нову стратегію розвитку, враховуючи умови війни.
Як Каріна стала галеристкою
Те, чим я займаюся, складно помістити в термін “галеристка” або “рестораторка”. Я позиціоную себе як продюсерка культурних проєктів. Мені пощастило: я завжди знала, чого хочу від цього життя. Тож коли настав час обирати університет і спеціальність, у мене не було сумнівів, що напрям має бути пов’язаний з мистецтвом. У 17 років складно визначитись із професією, але важливо обрати вектор, у якому прагнеш розвиватися. Мені близька сфера культури та історія розвитку людства — вона захоплює і дає можливість знайти своє місце в цьому світі. П’ять років навчання — це вагома інвестиція часу, тож треба було обрати щось надзвичайно цікаве й водночас прикладне. Я зупинилася на графічному дизайні. На той момент дизайн, вплив мистецтва на реклами міцно тримали мою увагу.
Я позиціоную себе як продюсерка культурних проєктів
На 3-му курсі виникла ідея відкрити власний простір. Мистецтво, люди, вино – тригерні слова, які формували фундамент ідеї. Нічого спільного з бізнес-концепцією і розумінням, як працює артринок, у мене не було. На той момент це була тільки мрія, від якої загорялися очі. Як виявилось, однієї іскри було достатньо, щоб запалити інших.
Мені не відгукується концепт white cube – галереї з білими стінами, класичною інституційною програмою та веденням справ. Я хотіла створити щось особливе. Місце про синергію, взаємодію і обмін досвідом, створення ком’юніті для майбутньої кооперації. У мене є кредо, що хороше життя будується на хороших відносинах: із собою, зі світом і людьми навколо. Тому саме цей принцип – здорових відносин – я закладаю у всі проєкти, якими займаюсь.
Мені не відгукується концепт галереї з білими стінами
Згодом мрія трансформувалася в бізнес-проєкт. Я почала детально працювати над концепцією мультидисциплінарного простору, який об’єднує під одним дахом галерею і заклад. Ресторанна сфера – це також про соціалізацію та емоційний досвід. Але, окрім цього, — про гостинність і відчуття дому. Тому саме ці два напрями я ризикнула об’єднати у своєму бізнесі.
З 19 років почався мій шлях дослідження системи сучасного мистецтва. Щоб зрозуміти, як побудовано артринок, хто його формує і що таке менеджмент культури, я пішла працювати в галерею. Починала з посади координаторки мистецьких проєктів у “Карась Галереї”. Мої функціональні обов’язки не обмежувались артменеджментом. Це більше було схоже на людину-оркестр, де моя музика – це і PR, і SMM, і маркетинг, і безпосередньо організація виставок. Такий синтез професій був корисним деякий час, але згодом я вирішила кристалізувати свої скіли саме в продюсуванні артпроєктів.
З 19 років почався мій шлях дослідження системи сучасного мистецтва
Складно порахувати кількість виставкових, освітніх, культурних і некультурних проєктів, які я організувала з того моменту. Але те, чим справді можна пишатися, — це співпраця з Українським Інститутом у межах Двостороннього року культури Україна—Австрія. Я продюсувала виставку сучасного українського мистецтва “Між вогнем і вогнем”, що осмислює п’ятирічний досвід суспільних викликів в Україні після Революції Гідності. Кураторами проєкту стали Аліса Ложкіна та Костянтин Акінша. За підтримки Українського культурного фонду була генеральною продюсеркою видання “Перманентна революція. Мистецтво України ХХ – поч. ХХІ ст.” авторства Аліси Ложкіної. У 2018 році очолила перший в Україні Клуб колекціонерів та координувала проєкт співпраці з Центром Помпіду у Парижі, присвячений переданню творів українських художників до фонду Помпіду.
За час керування клубом разом з експертною комісією діячів культури і юристів ми розробили законопроєкт, метою якого було запровадження чітких і прозорих правил і процедур поводження з культурними творами, зокрема їх переміщення через митний кордон України; гармонізація норм українського законодавства з нормами Європейського Союзу; узгодження понятійного апарату в законах, що стосуються поводження з культурними творами; безумовно, поліпшення міжнародного іміджу. Цей законопроєкт зареєстрований у Верховній Раді, але досі не впроваджений.
Сфера культури потребує системних змін і впровадження стратегії розвитку. Без підтримки держави неможливе становлення інфраструктури артринку та розвиток культурної індустрії в цілому. Усвідомивши, що моєї енергії, фінансового та соціального капіталу недостатньо для змін на державному рівні, я сфокусувалася на реалізації власних проєктів.
Сфера культури потребує системних змін і впровадження стратегії розвитку
Наразі більшість подій, які відбуваються в Avangarden, мають благодійний характер. Ми перераховуємо 20% від продажу творів мистецтва на допомогу діяльності різних благодійних фондів і волонтерських ініціатив, які допомагають Україні та захищають життя тих, хто не може подбати про себе самостійно.
За 2023 рік ми перерахували на підтримку ЗСУ і на благодійність 1 550 600 грн. Це спільний результат роботи команди Avangarden, партнерів, митців, артистів, яких ми залучаємо до співпраці, та всіх наших гостей.
Культура й освіта – наша головна зброя
Avangarden — для кого він?
Для багатьох Avangarden за цей рік став пунктом незламності. Місцем, де пульсує культурне життя. Джерелом, яке надає сил і повертає до себе.
Avangarden – це не класична галерея формату white cube. Тут ви не зустрінете модераторів, що позіхають по кутках виставкового залу. Якщо вони й будуть присутні, то знайте — це перформанс. У своїх проєктах ми намагаємося інтегрувати партисипативні практики, залучаючи гостя до діалогу та рефлексії, щоб він був не пасивним спостерігачем, а активним учасником виставки.
Заклад – частина культурного коду проєкту та сцена для творчості
Одне із завдань Avangarden – знизити бар’єр входу між глядачем та сучасним мистецтвом. Розвіяти стереотип, що це закритий світ, щось відразливе й завжди незрозуміле. У цьому сенсі заклад, де за сніданком чи келихом вина можна погортати художні каталоги та обговорити виставку, відіграє не останню роль у створенні комфортної атмосфери. Заклад – частина культурного коду проєкту та сцена для творчості. Шеф-кухарка Марина Корсун розробила меню, де є авторські страви, страви сучасної української кухні та страви, натхнені подорожами. Наша мета — готувати зрозумілий комфорт-фуд з локальних і не тільки продуктів, співпрацювати з фермерами з різних регіонів країни, популяризувати українські страви у своїй інтерпретації та поєднувати їжу з мистецтвом. Ми обʼєднуємо шеф-кухарів у нашому просторі, створюючи колаборації та спільні гастрономічні заходи.
Це місце зустрічі художників, діячів креативних індустрій та бізнесу. Кожен гість знайде щось особливе для себе залежно від особистих пріоритетів.
З якими форматами мистецтва співпрацюють
Після багаторічного досвіду організації культурних проєктів я втомилася від класичного підходу. Саме тому в Avangarden є простір для експериментів та певна свобода. Ми можемо поєднувати різні формати й утілювати ідею мультидисциплінарного культурного проєкту, не обмежуючись візуальним мистецтвом.
Після повномасштабного вторгнення ми стали активно фокусуватися саме на сучасній культурі, розкривати різні напрями сучасного мистецтва: театр, перформативні практики, мультимедійні митці та актори. Я завжди перебуваю в активному пошуку нових форматів. Наразі я спостерігаю велику хвилю молодих музикантів, перформерів і сучасних театральних вистав.
Щодня в галереї пульсує культурне життя: від проведення класичних лекцій та кінопоказів до артбранчів та поетичних вечорів, де актори декламують вірші українських класиків та сучасних поетів. Зранку в залі галереї можна приєднатися до ранкового тренування з йоги, а ввечері — залишитись на імпровізацію музикантів і танцівників Dzen of Soul. Регулярно перемагати фрустрацію на шляху до важливих цілей можливо, якщо постійно й безумовно турбуватися про себе та своє здоров’я. Тому варто відвідати арттерапію, щоб відчути й прийняти теперішнє та наново вчитися планувати майбутнє. Або спробувати щось нове та взяти участь у воркшопі з гончарного мистецтва чи петриківського розпису, щоб через мистецьку практику дослідити українські традиції та культуру нашої країни.
Після відновлення діяльності кожен наш проєкт був пов’язаний з рефлексією війни. Я не хотіла створювати якусь ілюзорну атмосферу, ніби ми продовжуємо святкувати життя, а війна десь далеко. Саме завдяки культурній частині в Avangarden я хотіла говорити про війну, через виставки вибудовувати доросле ставлення до тих подій, які відбуваються.
Більшість проєктів завжди була спрямована на висвітлення сильних сторін українців, щоб давати змогу якось впоратися із цими постійними емоційними гойдалками. Мені б хотілось бачити в Avangarden проєкти, які дають людям змогу віднайти сили та зрозуміти, як планувати майбутнє. У чому внутрішня сила кожного, що таке бути сучасним українцем і як кожен може вплинути на майбутнє держави.
Сучасне мистецтво — яке воно?
Сучасне мистецтво може бути різним. Безмежне, іноді незрозуміле, хвилююче, самобутнє, рідне, по-справжньому живе.
Воно є квінтесенцією сьогоднішнього часу, з усім абсурдом, з усією пульсуючою енергією життя. Сучасне мистецтво провокативне, мультидисциплінарне, воно об’єднує в собі абсолютно різні формати світосприйняття. Усе, що ви можете уявити про сучасне мистецтво — буде правдою. Але важливим є контекст і сила художнього висловлювання.
Сучасне мистецтво проблематизує сьогодення й досліджує сценарії майбутнього. Щоб навчитися критично сприймати світ, розуміти, як із ним взаємодіяти та щонайменше зробити своє життя цікавішим, варто вже починати його досліджувати і вивчати.
Усе, що ви можете уявити про сучасне мистецтво — буде правдою
Як обираєте митців для виставок
Перший крок – сформувати загальну концепцію тем, які будуть розкриватися через виставки галереї. Далі залучаємо кураторів, які комунікують з митцями і запрошують їх до участі в проєктах. Затверджуємо виставковий план на пів року і маємо попердні домовленості до кінця року. Також на електронну адресу галереї hello.avangarden@gmail.com регулярно надходять пропозиції мистецьких проєктів від художників або кураторів, які ми можемо підтримати й реалізувати в просторі. Головне, щоб у листі були прикріплені CV автора, artist statement, портфоліо робіт і прайс-лист.
Колекціонери Avangarden
Коли ми відновили діяльність, я не робила ставку на продажі творів мистецтва, але точно хотіла зберегти виставкову діяльність. На противагу очікуванням, з’явилося багато іноземних колекціонерів, а також нові молоді колекціонери в Україні, які зростали разом з Avangarden. На початку нашої роботи вони купували графіку до 100 доларів, а зараз уже купують твори вартістю від 2000 доларів.
Колекціонери Avangarden – це молоді проактивні свідомі люди, які розуміють, у чому сила культури і чому важливо інвестувати в розвиток гуманітарної сфери.
Наступного року ми плануємо організувати серію лекцій і зустрічей, які будуть присвячені культурі колекціонування, артінвестиціям та ролі колекціонера в розвитку мистецтва.
Який з організованих заходів запам’ятався найбільше
Останній наш проєкт — персональна виставка українського скульптора Андрія Опришка, який працює з дикою глиною та випалом. Ми познайомились минулого року, і він став для мене відкриттям. Андрій є прихильником ремісничих практик, він навчався в художника Олександра Животкова та близько товаришує з Миколою Кривенком. Для мене його праця — це можливість віднайти ту внутрішню силу, яка глибоко пов’язана з українським корінням.
В експозицію ми додали стіл зі шматками глини. Усі відвідувачі могли самостійно поліпити й відчути пластичність матеріалу та його терапевтичний вплив. Якщо хтось із відвідувачів бажав залишити собі зліплений виріб, він забирав його для самостійного випалу.
У чому секрет успішного проєкту
Спершу потрібно визначити, що є для вас “успіх”. Для когось це всі розкуплені квитки або певна кількість відвідувачів, для когось — щоб про них написали в The New York Times. У кожного проєкту має бути глибинна ціль, пов’язана з його ідеєю. Якщо говорити про продажі творів мистецтва або впізнаваність та лояльність серед аудиторії, на яку орієнтується цей культурний продукт, то успіх складається із чіткої концепції, ефективної роботи команди і грамотно сформованої комунікаційної стратегії.
Мало реалізувати виставку — необхідно донести цільовій аудиторії, у чому її цінність та навіщо людині її відвідувати.
Як діяльність допомагає триматися під час війни
Минулого року ми визначили для себе таке гасло: “Ми не обирали війну, але ми обираємо життя”. Люди дивувалися нашій активності, бо події в галереї відбувалися майже щодня. Я в цьому знаходила свій порятунок. Влітку я відчула просто тотальне виснаження. Зрозуміла, що вибирала не життя, а роботу, за якою ховала свої внутрішні переживання, страх перед майбутнім і повну розгубленість. У такому стані керувати бізнесом неможливо. Тож перерва була життєво необхідна.
Сепарація дала змогу винирнути з поточної операційної діяльності, перезавантажитись, відновити ресурс, переосмислити діяльність проєкту, побачити слабкі місця і зробити апдейт стратегії розвитку Avangarden.
В умовах постійної тривоги, життя під звуки сирен просто необхідно виховувати самодисципліну. Мотивація або сила волі – і є ваша суперсила. Розуміння автентичних бажань, турбота про фізичне й ментальне здоровʼя, режим харчування і сну – фундаментальні речі, які можуть поліпшити психоемоційний стан.
Моє рятівне коло – це близькі люди, природа, медитації і мистецтво.