Правила ефективної комунікації зі ЗМІ: лекція Юрія Марченка

Тринадцяту лекцію проєкту Bazilik School x Дія. Бізнес “Говорить бізнес. Де і як комунікувати під час війни” присвятили комунікації зі ЗМІ. Провів її Юрій Марченко — радіоведучий і головред Platfor.ma.

Ми занотували найважливіше з лекції: правила взаємодії з медіа, звідки брати цікаві історії та як найліпше подавати інфоприводи.

Для роботи у сфері журналістики зараз дуже важливо мати навички сторітелінгу — вмітиння писати історії.

Історія — це поєднання факту й емоції. Наприклад: “Температура повітря — 30 градусів”, — це факт. А фраза: “Температура повітря — 30 градусів. Я ледве не помер від спеки”, — це вже історія.

Журналістика — це актуалізація світосприйняття соціальних груп через добирання фактів, оцінок і коментарів. Якщо говорити простими словами, то це — переповідання аудиторії нової інформації.

Якщо колись журналістика була монополістом сторітелінгу, то тепер розповідати історії та створювати контент може будь- хто — це стало можливо завдяки інтернету. Ба більше, щосекунди користувач у середньому створює 1,7 Мб контенту у фоновому режимі, навіть не чіпаючи гаджети.

Раніше головною метою ЗМІ було подати цікаву інформацію першими. Тепер, коли інше медіа може передрукувати ваш ексклюзив за 40 с після його появи, він увтрачає цінність.

Нині важливо подати оригінальну історію — так ваша робота вирізнятиметься серед купи одноманітних матеріалів.

Раніше медіа могли собі дозволити подавати людям будь-який контент — їм варто було просто дати пропозицію, щоб матеріал подивилися/послухали/почитали. Тепер інформації стало занадто багато, і вирує “інформаційний шторм”. Споживати все запропоноване нереально. Отже, потрібно створювати нові форми подання інформації.

Одними з найдієвіших є інфотейнмент (розважальна форма) та ед’ютейнмент (форма просвіти).

Приклад — перетворення підручника з історії України на проєкт “Україна у Facebook”. Видання Platror.ma уявило, якою була б сторінка життєпису України, якби на ній дописували історичні постаті та відзначали знаменні дати.

1. Перше речення — ключове. Людина витрачає 2,5-3 с для того, щоб вирішити, читати матеріал чи ні. Тому перше речення має легко привертати увагу. Протилежна сторона такого правила — клікбейт, він викривлює реальність заради переглядів.
2. Пишіть просто. Не думайте про те, як би написати найкрасивіше та найвишуканіше, — це може призвести до перевантаження тексту й дота помилок. Краще уявіть, що ви розповідаєте історію другу в кафе — так у розповідь обов’язково потрапить усе найцікавіше, нудних частин удасться уникнути, і текст вийде простим. Вживайте короткі речення, уникайте пасивних конструкцій, винесіть із матеріалу “сміття”: непотрібні вставні слова, частки, звороти, канцеляризми, штампи. Прочитайте готовий текст уголос — якщо вимовляється та сприймається складно, то проблемне місце треба переформулювати. Перечитайте / переслухайте / передивіться написане через добу. Свіжий погляд допоможе виявити помилки або по-іншому подивитися на матеріал.
3. Ви можете стати інфоприводом. Те, що ви опублікуєте онлайн, може бути використано проти вас. Щоб на вас не накинулися, будьте обережніими з тим, що виносите на загал.
4. Будьте зіркою свого проєкту. Кожній ініціативі потрібно своє “обличчя”, яке з ним асоціюється. Такі люди мають писати свої колонки, спілкуватися зі ЗМІ, давати інтерв’ю та коментарі, відвідувати конференції, з’являтися в соцмережах, розповідати не тільки про себе, а й про галузь загалом.

Розкажіть читачам хорошу історію — цього достатньо. Хороша історія — це вже половина роботи над матеріалом. Навіть якщо інформація, яку треба поширити, видається звичайною, краще “загорнути” її в обгортку цікавої історії.

Якщо історія ніяк не знаходиться, подумайте про:

• користь, яку приносить ваш проєкт;
• причини, з яких ви займаєтеся цією ініціативою, про вашу мотивацію;
• досвід, який у вас є — проблеми, перемоги, невдачі;
• клієнтів і персонажів та їхні особисті історії;
• свою продукцію та її значення;
• свою соціальну місію.

Усе це допоможе згадати ситуації, про які можна було б цікаво розповісти аудиторії.

Дизайн упливає на бажання сприймати матеріал. Навіть якщо інформаційне наповнення сайту буде цікавим і корисним, ніхто не захоче читати ці матеріали на сайті а-ля початку 2000-х.

Працюючи над дизайном свого проєкту, у жодному разі не піратьте — це ознака поганого тону.

Якщо не хочете платити за контент, користуйтеся royalty free-ресурсами: Unsplash, Death to Stock, Ouch, Icons8, Kaboompics, Pexels, The Pattern Library, Stocksnap, Picjumbo, Pikwizard, Rawpixel, Ikonfider.

Якщо можете дозволити собі платний контент, підпишіться на Shutterstock, Getty Images, Depositphotos.

Будьте уважні з тим, що й кому ви пропонуєте написати — немає сенсу відправляти пресреліз про мистецтво спортивному журналісту. Якщо вам не відповіли на вашу пропозицію публікації матеріалу, не потрібно спамити й закидати адресата однаковими листами.

У хорошому пресрелізі має бути:

1. заголовок;
2. один абзац — одна думка;
3. акцент на унікальності;
4. найважливіше — на початкуок;
5. пряма мова;
6. контакти;
7. фото;
8. постреліз.