“У цю війну ми стали старшими на тисячу років і повернулися до свого коріння. Нам не 30 років незалежності — це 30 років, як ми цю незалежність повернули. Дивуватись, що Україна успішно протистоїть росії — камон, це у нас в крові”, — так про історію України говорить український політолог та ютуб-блогер Микола Давидюк.
Понад рік повномасштабної війни, в якій український народ і Збройні сили дають відсіч росії, показав світові, на що Україна справді здатна. Але головне на нас чекає попереду — ми маємо повірити у свою силу й використати її, щоб зробити країну успішною.
Невдовзі Микола проведе в Bazilik School серію лекцій про історію української політики та державності. Ми поспілкувалися напередодні та дізналися про його професійний шлях, а також попросили дати поради українцям, які хочуть робити нашу країну успішною тут і зараз.
Як я потрапив у політику
Я був рознощиком виборчої “макулатури” й тим, хто ходить по людях і збирає підписи. Потім мене підвищили, ще раз і ще раз — і я був уже найперспективнішим рознощиком “макулатури” в партії. Направду тоді я працював, щоб заробити на ноутбук.
Моя перша освіта — за спеціальністю “Іспанська мова і зарубіжна література” в університеті імені Драгоманова. Та мій професійний шлях розпочався з політики.
Пізніше я вступив на аспірантуру з політології. Я був лідером студентської ради, де було 20 тисяч студентів і приблизно тисяча активістів. Це стало частиною мого політичного та лідерського виховання.
Під час написання кандидатської я стажувався в Польщі та мав змогу спілкуватися з польськими політиками, які у свої університетські роки теж були студентськими лідерами. Потім пройшов декілька стажувань у Harvard Kennedy School, де моїми одногрупниками були міністри й депутати з усього світу. Ми розбирали купу крутих кейсів, що дуже допомогло мені в кар’єрі.
До самоосвіти в мене особливий підхід: якщо я хочу розібратись у певній темі, яка мене цікавить, і бачу професіонала, робота якого мені подобається, то йду до нього напряму. Траплялося, на мій запит мені відповідали: “Це наші професійні секрети”, — а я запевняв, що готовий не лише зберегти їх у секреті, а й заплатити за отримані знання. Іноді достатньо зустрітися з людиною на пів дня чи попрацювати з нею поряд, щоб отримати той досвід, якого не вчать в університеті.
Знання, подорожі та донати — це три речі, на які я ніколи не шкодував грошей
Політика — це також про соціальні історії
Від рознощика “макулатури” я дійшов до посади керівника національного штабу й політтехнолога виборчої кампанії до Верховної Ради. Я робив виборчі кампанії, а ще працював у політичній партії “Голос” — від них балотувався до ВР і був політтехнологом.
Також багато годин роботи було проведено на телебаченні. Цей досвід був потрібен мені для того, щоб розуміти, як спілкуватися, доносити інформацію та боротися з пропагандою. Я ходив на відверто проросійські канали в Україні, які класно натренували мене у веденні дебатів.
Нині я займаюся політичними комунікаціями, зокрема соціальними історіями: допомагаємо населеним пунктам, робимо брендинг територій тощо. Останній проєкт нашої команди не так давно звучав у мережі — ми шукали архітекторів для роботи в Бородянці, а знайшли художника, який приїхав і зробив найвідоміший за час війни стріт-арт. Це Бенксі.
Загалом ми налагоджуємо комунікацію з різними посольствами, шукаємо бюджет на реалізацію та допомагаємо зі створенням міст-побратимів. Ця робота наразі особливо важлива для тих міст України, що потребують світової уваги.
Ми шукали архітектора, а знайшли Бенксі
Також ми з командою впродовж 2022 року проводили політичні акції, метою яких було привернути увагу світових медіа до того, що великі європейські бренди й транснаціональні компанії не виходять з російського ринку. Приблизно рік ми їх пушили — залучили різні ЗМІ, провели близько 10 акцій, і зрештою це дало результат. Когось оголосили компанією-спонсором тероризму, а хтось і зовсім вийшов з російського ринку.
Як і всі в Україні, я займаюсь волонтерством — ми збираємо й купуємо автомобілі для військових. А протягом 25-28 квітня я проведу в школі практичних комунікацій Bazilik серію лекцій про історію української політики та державності. Ми проводимо їх за донат, а 60% спрямуємо на потреби 93-ї бригади.
Політологія — це не про бізнес
Працюючи в політиці, я можу отримати гонорар за консультації. А щоб заробити на життя, читаю лекції, пишу книжки та монетизую YouTube канал.
Останнє — це нова для мене діяльність. Я веду YouTube-канал самостійно і вже маю понад 110 000 підписників. У мене є кілька друзів, які підкидають мені теми, бо в самого іноді око замилюється, а всю іншу роботу я виконую сам. Пишу скрипт: що я хочу сказати людям, щоб це не була “каша”, збираю інсайти, спілкуюсь з різними політиками, дипломатами.
Ціль мого каналу — мати незалежний майданчик, на якому я можу вільно говорити про важливі речі. Уже давно телебачення є монополізованим, що неприкольно, а єдиний марафон — це однаково цензурна історія.
Спершу було складно, і я думаю, що глядачі, які дивилися мої відео з самого початку — а це вже понад пів року — бачили, як була неправильно виставлена камера, не було хорошого світла, нормального звуку. Але я поступово виправляв усе те, про що мені писали в коментарях, та звертав увагу на фідбек від підписників.
YouTube — це взагалі якийсь осередок любові. Люди там добрі, вони дають підказки й підтримують. Коментарі моїх глядачів нагадують, що політика — це не тільки коли тебе з брудом змішують.
Як зробити Україну успішною?
Ще одна ланка моєї діяльності — це написання книжок. Одна з них має назву “Як зробити Україну успішною” і є логічним продовженням книжки “Як працює путінська пропаганда”. У ній я описав медійні, політичні, військові та економічні кейси, навів приклади маніпуляції і розібрав, як росія працює проти нас. Цю книжку переклали п’ятьма мовами, зокрема німецькою та албанською.
Успішна країна — це кооперація багатьох людей. У ній, як і у футболі, ніхто не грає сам на сам
І от за кілька років після її виходу я вирішив написати про те, яким бачу можливий кейс успішної держави. Я обрав 10-15 сфер, які повинні розвиватися в Україні в наступні роки та які можуть зробити її топовою за умови, що цей розвиток буде успішним. Ці сфери: політика, культура, бізнес, економіка, мистецтво, державотворення, викладання історії та інше. Пишучи книжку, я багато розмовляв з людьми, яких вважаю суперекспертами в цих галузях. Адже успішна країна — це кооперація багатьох людей. У ній, як і у футболі, ніхто не грає сам на сам.
Війна насправді вже зробила нас супердержавою на кілька місяців
І щоб зробити Україну успішною, нам потрібно змінити свою психологію. Війна насправді вже зробила нас супердержавою на кілька місяців. Та нам усе ще потрібно йти вперед і продовжувати рухатися. А для цього, перш за все, варто поставити ціль. Я не бачу, щоб “успішність” була ціллю росії чи Північної Кореї. Натомість Сингапур, Штати, Ізраїль, Ірландія, Південна Корея поставили перед собою конкретну ціль — стати успішною країною.
Українці до війни самі не розуміли, хто вони і наскільки насправді круті
Я гадаю, що до повномасштабного вторгнення росії в Україну на нас дивилися як на мертвонародженого. А потім виявилось, що це якийсь геній народився. Тепер українці — супергерої, які борять “другу армію світу”, читаючи в перервах вірші Тараса Шевченка.
Західні політики казали, що в разі великого наступу росії України не стане за три дні. А потім, коли Україна справді заграла свою мелодію, усі сказали: “Ми хочемо бути такими ж хоробрими, давайте нашу зброю і гроші, щоб допомогти українцям”.
Та найбільша проблема полягає в тому, що українці до війни самі не розуміли, хто вони й наскільки насправді круті. Це першочергова проблема — незнання свого історичного коріння й сутності. І виявилося, що всім нам треба просто бути самими собою, а ще забути про всі ці імперські комплекси чужих країн, нав’язані нам.
“Українці — як найкрутіша нація,” — це історія, яка кристалізувалась під час повномасштабного вторгнення. Ми дізнались, хто ми. Адже коли загроза так близько і твоє життя на межі безпеки, ти розумієш істину і власну сутність. Це момент, коли вже немає часу брехати навіть самому собі. Коли ти робиш своє, справжнє, не граєш роль нікого іншого, не хочеш бути схожим ні на європейців, ні на росіян. Ти хочеш бути українцем, бо, виявляється, що це найкрутіша річ у світі.
Короткий період нашої “супердержавності” тривав приблизно з лютого до травня 2022 року. Це була ціннісна база ідеального суспільства, в якій українці читали правильну пресу, донатили на Збройні сили, волонтерили, допомагали, рятували життя одне одному та протистояли злу. Потім це трохи змінилося — не сильно, та загальний напрямок руху залишився той самий.
Україна показала, що ми вміємо бути крутою нацією. Це сталося під час війни — у війні ми успішні, і дуже важливо, щоб після війни успіх перенісся й на інші сфери: культуру, музику, мистецтво, бізнес, медицину, пенсійну реформу. Якщо ми будемо такі самі круті на світовому рівні, якими ми є в протистоянні росіянам — Сингапур, Південна Корея та безліч інших країн будуть далеко позаду. Тоді вже вони казатимуть: “Ми хочемо бути, як Україна”.
Що кожен українець може робити прямо зараз, щоб будувати успішну державу
- Здобувайте якісну освіту. Країна розумних людей може створити багату країну з додатковою вартістю всього.
- Займайтеся улюбленою справою професійно. Євреї по всьому світу працюють, щоб Ізраїль був успішним, і їм це вдається. Японці дуже важко працюють удома, але їхню країну знають у світі — їхні товари всюди. Не треба бігти за тим, що не ваше. Ставайте генієм №1 у світі завдяки тому, що вмієте робити найкраще, і тому, що справді любите. Якщо ви працюєте фотографом на весіллях і любите це — продовжуйте робити цю справу, і, можливо, після найкращого весілля ваше фото увійде у світову класику.
- Працюйте на глобальні ринки. Україна завжди працювала або на свій ринок, або на ринок росії. І багатшими були ті, хто працював на останній. Але в певний момент щось “зламалось”, і люди, які почали працювати на глобальний ринок, стали багатшими. Айтівці — влучний приклад.
- Змінюйте менталітет — будьте відкритішими й беріть ініціативу у власні руки.
Чого Микола Давидюк навчить на лекціях у Bazilik School
Я хочу дати глибину знань української історії, яку точно не давали у школі й університеті. Нам не казали, що перші друзі й сусіди — це Скандинавські країни й вікінги, які припливали до нас. Нам не казали, що Київ у рази старший за Москву, і що релігія, культура й дипломатія формувались саме в українській столиці.
Коли нам кажуть: “Ого, як дивно, що Україна так вдало протистоїть росії!” Камон, це як напасти на Італію, і коли та дасть відсіч, усі скажуть: “Ого, вони вміють воювати?” Ну так, Рим був супердержавою взагалі-то й володів мільйонами квадратних кілометрів — був центром державного управління, мілітаристики, мистецтва й торгівлі.
У цю війну ми стали старшими на тисячу років, ми повернулися до свого коріння
В українців це в крові. Чому, до речі, Київ такий важливий? Бо Київ — єдине місто, яке рівнозначно об’єднує всі регіони України. Це найстаріше місто, яке політично об’єднувало всіх понад тисячу років тому.
У цю війну ми стали старшими на тисячу років, ми повернулися до свого коріння. Нам не 30 років незалежності — це 30 років, як ми цю незалежність повернули. Нам 1 000 років і навіть більше.
Ми нарешті скинули це російське ярмо, яке було в нашій політиці, економіці, банківській системі й культурі. І зараз настав час завойовувати глобальні ринки нашими продуктами, ідеями та креативом. Ми можемо це робити, але для цього треба впевнено стояти на фундаменті. І цей курс покликаний структурувати знання про свою країну і нарешті зрозуміти її.
ЗАПИСАТИСЯ