fbpx
Історії

Переїхав до тещі й запустив стартап. Як подружжя киян розробило єдиний абонемент в усі фітнес-клуби

Історія про проєкт-мрію, який запустили, не витративши ні копійки
Ірина Виговська, 26.05.2020

Подружжя Даня та Оля — засновники стартапу Fitnow, єдиного абонемента в усі фітнес-клуби і студії України. Вони розповідають, як запустили цей проєкт без інвестицій, навіщо це роблять та що чекає на них далі.

Не лише в Кремнієвій долині можна створити крутий проєкт, жити мрією і завдяки досвіду організувати продуктивну роботу команди з 10 осіб. Причому нічого їм не платити. Головне — мати велике серце та маму з хрущовкою, до якої можна переїхати, щоб не платити за квартиру, поки стартап набирає обертів.


Як виникла ідея

Ми регулярно займаємося спортом і часто подорожуємо. Коли нас заносить в інші міста або країни, наші тренування не скасовуються. Так, подорожуючи, ми знайшли додаток Fitmost.

Він виявився дуже зручним: приїхавши в інше місто, ти можеш не шукати жодних сайтів, не телефонувати адміністраторам, а просто зареєструватися на єдиноразове тренування в найближчий клуб. Оплачуєш через Google Pay або Apple Pay прив`’язаною карткою. Ми звикли до цього додатка та його зручності так сильно, що коли повернулись до рідного міста, засумували за ним.

Ми розуміли, що створивши подібний проєкт, подаруємо людям можливість не прив’язуватися до конкретного клубу і щодня пробувати щось нове, а маленьким студіям — знаходити нових клієнтів.


Криза й карантин

На той момент Даня працював Product Owner у сервісі передзамовлення їжі в ресторанах. Ця програма дає змогу заздалегідь замовити їжу, щоб коли ти прийшов у ресторан, їжа вже чекала на столі. Ідея не нова, подібним уже займається український стартап Allset, тільки вони орієнтовані на ринок США, а ми хотіли зробити продукт для ринку країн СНД.

Все йшло круто до оголошення карантину. Засновник компанії сказав, що майбутнє цієї індустрії — хмарне, і вирішив заморозити проєкт. Умить Даня залишився без роботи, без будь-яких фінансових запасів і планів щодо майбутнього.

Оля займалася організацією туристичних поїздок до Європи. Думаємо, ви знаєте що цю сферу карантин зачепив найбільше. Довелося скасувати всі поїздки на найближчі 6 місяців і повернути клієнтам гроші.

Довелося з’їхати з хорошої квартири на Печерську до мами в хрущовку, де ми досі живемо всі разом. Винесли мотлох з однієї кімнати, купили матрац на OLX — і житло було готове.


Добре опинитися на дні, адже звідти є тільки один шлях — наверх

Перші кілька тижнів Даня відчайдушно шукав роботу, написав красиве резюме й розсилав його. Відгукнувшись на 70+ вакансій, зрозумів одну просту річ — криза почалася. У відповідь на вакансію — або тиша, або фраза, що вакансію поки заморозили або вона неактуальна. Вдалося поспілкуватися лише з кількома компаніями. У підсумку ніхто нікому не підійшов.

Даня навіть один день попрацював кур’єром у Raketa. Взяв мопед в оренду і поїхав розвозити замовлення. У перший день зробив 6 замовлень, заробив 600 грн і зрозумів, що в крайньому разі буде підробляти так.

Даня:

Чесно скажу, що в такі моменти стає страшно. Адже ти уявлення не маєш, що буде далі, як вибратися із цієї ситуації. У голові постійно свербіж: «Зроби хоч щось». І я вирішив, що справді час зробити хоча б щось.

У роботі я часто використовую вислів: Something is better than nothing (Щось — це вже краще, ніж нічого). Тепер у мене був час, щоб нарешті зайнятися своєю ідеєю.

Ніхто не говоритиме мені, що робити і як правильно. Я можу сам вирішувати, що, коли і як. Щойно до мене прийшло це розуміння — я ніби прокинувся.

За спиною виросли крила, і з’явився невичерпний заряд мотивації. У минулому я дизайнер інтерфейсів, тому одразу почав робити те, що найкраще вміє — малювати прототип додатка.

Цього ж дня я створив телеграм-канал “Даєш Фітнес” і написав там перший пост.

Я пообіцяв собі, що через рік буде складно повірити, який величезний шлях ми пройдемо. Як ця ідея перетвориться із чернетки на щось реальне.


Пошук інвестицій

Коли вже були готові перші дизайни для додатка, я став думати, як це втілити в життя. З досвіду в IT я знаю, що розроблення програми — це щонайменше  $50 000. Таких грошей, звісно, у мене не було, і я вирішив спробувати знайти інвестора.

За 2 дні я склав презентацію в Notion і розіслав її інвест-фондам. Я відправив сотні листів з таким текстом. Писав усім українським фондам, приватним інвесторам і бізнес-ангелам. Отримав усього дві відповіді. Сказали, що ідея класна, але приходьте після того, як запустите проєкт.

Мене знову охопив відчай. Грошей на розроблення додатка не було.


Випадковості не випадкові

Я почав писати в аутсорс-компанії із пропозицією розробити продукт за частку в компанії. Я бачив це як вигідну співпрацю, але хлопці на аутсорсі не оцінили. З’ясувалося, що такі запити їм надходять пачками. Це була друга хвиля відчаю.

Якось увечері я пішов у бар, де випадково зустрів старого знайомого, ще з університетських років. Розговорилися. Я запитав, як у нього справи і чим він займається. Сказав, що справи в нього відмінно, займається своїми проєктами.

Це був Льоша. Він дуже крутий розробник, працював 5 років у Яндексі і запустив низку своїх проєктів з нуля.

Я розповів Льоші про свій проєкт, і він запропонував допомогти. Я ні на що не розраховував. Думав, усе закінчиться на тому, що ми обговоримо перспективи проєкту й вирішимо, що робити його довго. Але Льоша був украй мотивованим і хотів допомогти зробити хоча б щось. Ні слова про гроші, ні слова про час, який він витрачатиме. Просто в кінці розмови Льоша сказав: “Я спробую щось зробити”.

За тиждень, у вільний від роботи час, Льоша зробив прототип. І я зрозумів, що ми таки зможемо.


Гроші — не головне

Буквально через день мені написав знайомий розробник з попередньої роботи. Він поцікавився, як мої справи, і запропонував «замутити щось своє» (усесвіте, це ти?). Я поділився своєю ідеєю.

Це був Рома. Він одразу погодився. Так нас стало четверо. Ми створили чат в телеграмі й почали обговорювати проєкт.

Маю зазначити, що в роботі я завжди будую теплі взаємини з колегами. Багато хто знає мене як позитивну й життєрадісну людину. У роботі й у житті я завжди намагався чинити по-справедливості, бути чесним і відкритим. Тому, коли я заговорив про те, що хочу створити щось сам, — люди не сумнівалися, що це спрацює.

Рома одразу привів своїх друзів-розробників. Не знаю, що він їм розповів, але у нас вмить з’явилися бекенд-розробник, верстальник і тестувальник. Усе це senior-фахівці із зарплатами від $3000. Я не вірив, що це відбувається. Люди, час яких коштує великих грошей, безкоштовно хотіли робити цей проєкт.

На той момент ми не могли знати, чи вийде щось у підсумку. Мені було ніяково, що хлопці працюють безкоштовно, без будь-яких гарантій. У мене було відчуття, що вони сподіваються швидко запуститися й заробити грошей. Я вирішив зателефонувати і сформувати правильні очікування. Чесно сказав, що не знаю, коли будуть гроші, і чи будуть вони взагалі.

Але хлопці сказали, що річ не у грошах. Адже якщо ми можемо замутити щось круте — гріх не скористатися цією можливістю. До того ж уже є класна команда й перші напрацювання.

І знову я не вірив у те, що відбувається.

Я згадав книжку «Від хорошого до великого». Її головна думка в тому, що успіх компанії залежить тільки від одного чинника — команди правильних людей. Це люди з правильними життєвими цінностями, люди, для яких немає нічого неможливого. Все інше — вторинне.


А це взагалі хоч комусь потрібно?

90% стартапів помирають не тому, що закінчилися гроші або команда була слабкою. Просто їхній продукт був нікому не потрібен.

Аби переконатися, що наш продукт користуватиметься попитом, вирішили провести глибинні інтерв’ю із власниками студій і людьми, які регулярно займаються спортом. Так званий Customer Development (CustDev).

Паралельно з розробленням продукту, Оля провела понад 50 інтерв’ю. Так ми дізналися, як студії шукають клієнтів, як до них записуються на тренування, о котрій годині приходить найбільше клієнтів, а коли клуб порожній.

Усе це допомогло нам зрозуміти просту річ.

Наш проєкт потрібен ринку, і він може допомогти розв’язати дві проблеми.

  1. Для студій — це заповнення вільних місць на тренуваннях.
  2. Для користувачів — можливість займатися в будь-якому клубі і студії України без купівлі абонемента.

Ми почули стільки історій та інсайтів (https://t.me/fitnowwow/29), пронизаних болем і обуренням. Ця інформація допомогла нам сформувати інтерфейс мобільного застосунку, написати тексти на сайт та комерційну пропозицію для студій.

Коли ми показували першу версію сайту, усі реагували приблизно так: «Ем, а це взагалі що? Як це працює? І навіщо це мені?». Після десятків ітерацій змін текстів, формату та відображення, нам вдалося домогтися розуміння. У підсумку власники студій говорили: «Обов’язково повідомте, коли запуститесь». Це була наша маленька перемога.


Маркетинг

Далі робота кипіла: мобільний додаток робиться, бекенд до нього пишеться. Навіть сайт почав проявлятися.

Але це лише маленька частина продукту. Адже є інша складова — маркетинг, стратегія просування, комунікація з користувачами, комерційна пропозиція, піар і нові ринки.

Цим усім рулила Оля.

Вирішили, що для запуску нам потрібне круте промовідео. У ньому розповімо, як працює наш додаток.

Вирішили знімати, але зі звичним бюджетом — нуль гривень. Оля попросила знайому відеографку відзняти нас, іншого знайомого — змонтувати. Вони охоче погодилися, тому що давно працюють з Олею і зрозуміли, що вона планує зробити щось класне.

Після двох годин зйомок, мільйона дублів і тижневого монтажу відео було готове.

Також потрібно було оформити соцмережі. Ми одразу вирішили, що це не буде банальний контент із фотками фітоняшок і рекомендаціями з харчування — цього всюди вдосталь. Ми хочемо показувати внутрішню кухню проєкту, фоткати красиві студії, писати, як наш продукт допомагає людям і партнерам. Це будуть історії про живих людей. Постів буде мало, але вони всі будуть якісні і з душею.

Ми віримо тільки в якісний контент. Інакше навіщо взагалі це потрібно?


Простота — запорука успіху

Ми прості молоді люди. Ми транслюємо наші життєві цінності в наш продукт. Тому й мову спілкування з користувачами і студіями обрали просту, без пафосу, але не фамільярну. Ми хочемо стати партнерами і друзями, тому спілкуємося відкрито, без формалізму.

Настав час робити договір, який ми будемо укладати зі студіями. Ми найняли юриста, який склав нам першу версію договору. Це, до речі, єдине, за що ми заплатили в процесі роботи над проектом — $50.

Через 3 дні мені прислали першу версію договору, і я почав читати, хоча взагалі нічого не розумів. Це був юридичний формалізм з усіма: «Згідно з пунктом 2.4.11 чинного договору Комісіонер зобов’язується…» і т.д. Жах.

Цей договір — важливий етап спілкування зі студіями, адже його будуть переглядати всі. І дуже важливо, щоб документ був зрозумілим.

Звичайно, ми могли б залишити і формальний договір, адже юридично він навіть більш «звичний». Але ми тут, щоб змінити ринок. Ми хочемо, щоб турбота й повага до партнера були в усьому, зокрема — у таких дрібницях.

У цій ситуації всі у виграші. З нашою допомогою студії швидше оговтаються від карантину і зможуть підвищити якість обслуговування клієнтів. Ми будемо в цьому допомагати.


Наша головна мета — зробити націю здоровішою

Люди зможуть вільно обирати — тренування біля дому або біля роботи — і відчуватимуть турботу.

Запуск

Ми вирішили запускатися одразу після виходу з карантину. Це був би позитивний інфопривід. Плюс ми добре розуміли, що фітнес-індустрію дуже сильно зачепив коронавірус і відновлюватися їй доведеться довго.

Ми хотіли прискорити цей процес і допомогти студіям швидше повернутися до колишніх обсягів продажів і тренувань. Водночас — дати можливість клієнтам легко почати займатися фітнесом, без дзвінків у клуб і річних абонементів.

Для того щоб про нас написали медіа, потрібен був інфопривід. Оля одразу зрозуміла, що слід добре підготуватися: написати пресреліз, зробити фотографії, оформити соцмережі й видати головний меседж. Ми сформулювали його так: «Ми тут, щоб допомогти фітнес-індустрії України».

Із цим меседжем ми заздалегідь розіслали пресрелізи в різні ЗМІ, щоб потрапити в їхній щільний медійний план.

Плани

Зараз ми запускаємося в тестовому режимі. Важливо зібрати перший фідбек від користувачів і студій. Адже під час запуску завжди може щось піти не так і потрібно швидко реагувати.

Повноцінний запуск плануємо на середину — кінець літа. Поки це Київ, але ми швидко охопимо й інші міста України.

Наразі спокійно шукаємо інвестиції, щоб прискорити вихід на нові ринки. Без інвестицій ми також продовжимо зростати, але трохи повільніше.

У 2021 році плануємо вихід в Європу і країни СНД.

Ми сподіваємося в майбутньому дати можливість кожному займатися фітнесом через наш додаток у будь-якій точці світу.

Замість висновку

Не бійтеся мріяти. Не бійтеся створювати неможливе. Якщо докласти зусиль і кмітливості — усе обов’язково вдасться. Ну і головне — цінуйте своїх друзів. За будь-яким успіхом стоять люди, яким небайдуже. І якщо ці люди ваші друзі — успіх неминучий.

Читайте також у рубриці Історії
“Це місце зустрічі митців, діячів креативних індустрій та бізнесу”: розмова з Каріною Качуровською
Про сучасний артринок, законопроєкт про меценатство та рефлексію війни
«Ми обрали стратегією реалізовувати творчий потенціал через навчання, інвестиції і креативний пошук»: розмова зі співзасновницею Honey і «Завертайло»
Про колаборації, допомогу військовим, філософію закладів та кризову комунікацію
“Ми не можемо інтегрувати всіх, але це не означає, що цього не треба прагнути”. Інтерв’ю з Veteran Hub
Про історію створення, нові виклики та філософію організації
“Костюм треба шити, а не купувати — це наша первинна філософія”. Інтерв’ю із засновницею Indposhiv
Про філософію bespoke, колаборації з військовими та вишиванку для Зеленського
“Будь-які об’єкти, які характеризують український народ, є надважливими, червонокнижними й крапка”. Фольклористка Ярина Сізик про тренд на етно 
Розповідаємо про прояв традиційної культури в сучасному житті українців
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень