“Писати про книжки із журналістики — це як бігти за потягом, що уже рушив: у медіапросторі все змінюється дуже швидко. Проте є книжки, які розповідають про досвід журналістів або ж дають базові скіли, що дають змогу вільніше рухатися в професії”, — вважає Анна Хаєцька, головна редакторка Wonderzine Україна.
Анна поділилася добіркою книжок, що будуть актуальні журналістам, незалежно від їхньої спеціалізації.
“Діалоги”, Платон
Якщо ви плануєте займатися журналістикою, перше, що варто розвивати — критичне мислення. Воно, як мінімум, допоможе відрізнити фейк від правдивої інформації. Напевно, вам траплялися новини, які потім визнавали фейком, й авторам доводилося просити вибачення. Ніхто від цього не застрахований, але розвиток критичного мислення знизить імовірність таких факапів. Як на мене, найліпше звернутися до філософів, наприклад, до Платона. Але тут працює принцип — що більше, то краще, не стримуйте себе.
Отже, “Діалоги”. Персонаж книжки і вчитель Платона Сократ сформулював, по суті, першу техніку критичного мислення — маєвтику. Це означає піддавати сумніву істинність інформації, вступати в діалог, ставити запитання, щоб вивідати у співбесідника приховані факти, відшукати точне знання через визначення понять і логіку.
Як правило, Сократ ставить низку запитань, підводячи співбесідника до думки, що його переконання з того чи іншого питання було неістинним, змушує його сумніватися.
Ця книжка — відправна точка для того, щоб почати знайомитися з філософськими працями й розвивати критичне мислення.
So You’ve Been Publicly Shamed, Jon Ronson
Тема, яку порушує Ронсон, — не журналістика, а публічний шеймінг у соцмережах. Те, що зараз відбувається повсякчас. Підзаголовок книжки: “Як незнайомці із соцмереж перетворюються на катів”. Книжка про те, як соціальні мережі взяли на себе роль, яку колись відігравала викривальна преса, оскільки люди під приводом відновлення справедливості буквально руйнують життя інших.
Ми зараз переживаємо те, що автор називає “великим відродженням публічної ганьби”. Ронсон зустрічається з відомими людьми, які пережили шеймінг, і говорить з ними про те, що вони відчували та як далі склалося їхнє життя.
Наприклад, директорка зі зв’язків із громадськістю інтернет-компанії IAC Джастін Сакко написала у своєму твіттері: “Лечу в Африку. Сподіваюся, я не підхоплю СНІД. Жартую — я ж біла!” Наступного дня жінку звільнили з посади, бо здійнявся шквал коментарів і публікацій щодо її нетолерантності.
Автор робить кілька висновків: по-перше, у реальному світі люди набагато добріші, ніж в інтернеті. По-друге, у мережі ми “створюємо світ, у якому найрозумніший спосіб вижити — бути ввічливим”.
“Неординарні. Історії успіху”, Малкольм Гладуелл
Загалом я не люблю книжок про “успішний успіх” і оминаю їх. Але в цій мене зацікавило те, що її написав відомий журналіст The New Yorker Малкольм Гладуелл. І я жодного разу не пошкодувала, що прочитала її.
У книжці Гладуелл розмірковує про те, що життя несправедливе й нерівномірно розподіляє шанси на успіх, тому багато насправді залежить від випадку й оточення людей. Наприклад, тут є роздуми про те, чи став би Білл Гейтс засновником Microsoft, якби далекоглядні батьки зі своїми зв’язками в університеті не допомогли йому отримати додатковий час роботи на ЕОМ?
Книжка допомагає більш філософськи подивитися на те, що ми, як правило, вважаємо несправедливістю. А ще дає зрозуміти, як багато залежить від рідних людей і їхньої підтримки. Порекомендуйте цю книжку своїм батькам — це може допомогти налагодити з ними гармонійніші взаємини, що дуже важливо, коли ви на шляху обрання професії.
Breaking News: The Remaking of Journalism and Why It Matters Now, Alan Rusbridger
Колишній головний редактор The Guardian Алан Русбриджер очолював видання 20 років. Він прийшов у The Guardian в 90-х, у переламний період переходу від друкованих видань до інтернету. Видання переживало складні часи — схожі з тим, що відбувається зараз. Русбриджеру довелося звільняти працівників і просити фінансової допомоги в читачів.
Замість того, щоби встановити Paywall (платний доступ до матеріалів), редактор вирішив звернутися безпосередньо до читачів, щоб вони надали добровільну фінансову допомогу. Цією ідеєю він завдячує професору Нью-Йоркського університету Клею Ширкі. Сьогодні багато видань звертаються за донейтом, і подібне стає звичним.
Мені було цікаво стежити за думками Русбриджера й за тим, як він ухвалює непрості рішення. Книжка стане опорою, коли ти сам опинишся в ситуації, яка потребує рішучих і водночас стратегічних дій. Ну, і не в останню чергу вибір книжки був зумовлений тим, що The Guardian — перше видання, яке я відкриваю зранку, щоб прочитати новини.
Thinking Things Over, Chris Roush
Якщо ви плануєте писати колонки, які будуть цитувати в соцмережах, то біографія Вермонта Ройстера, легендарного колумніста The Wall Street Journal, може стати вашою настільною книгою. Ройстер отримав два Пулітцери та всенародну любов за вміння писати яскраві колонки. Щороку на Різдво та День подяки The Wall Street Journal передруковує кілька його редакційних статей.
Ройстер умів власний життєвий досвід перетворити на політичний шарж. Наприклад, коли в нього вкрали гаманець біля метро в Нью-Йорку, він використав цю історію для написання знаменитої редакційної статті, у якій насміхався над тодішньою економікою. Нині цей прийом часто застосовують колумністи, але не завадить почитати й класиків.
“Вона розповіла”, Джоді Кантор і Меґан Туей
5 жовтня 2017 року в The New York Times опублікували статтю, яка змінила історію прав жінок. А книжка, що вийшла за матеріалами розслідування журналісток Джоді Кантор і Меґан Туей, стала легендою. Авторки розслідування про сексуальні домагання Гарві Вайнштайна збирали інформацію упродовж трьох років, провели сотні інтерв’ю із жінками, які постраждали від домагань продюсера.
Усе це, підкріплене стенограмами розмов, листами та іншими документами, сколихнуло хвилю руху #metoo, який призвів до арешту Вайнштайна, але головне — змінив світ. Журналістки отримали за це розслідування Пулітцерівську премію в категорії “Служіння суспільству”.
“Новостная интернет-журналистика”, Олександр Амзін
Мені жодного разу не траплялися студенти чи стажери, які сказали б: “Я мрію стати редактором стрічки новин”. Зазвичай, чую: “Я мрію брати інтерв’ю, писати фічери, робити подкасти”. Але тільки не новини. Проте новини — це база сайту. А хороший редактор новин — найцінніша знахідка. Як на мене, якщо ти пройшов школу новинного редактора, то зможеш упоратися з будь-яким завданням. Адже робота на новинах змушує дотримуватися чітких дедлайнів, розширює світогляд і навчає швидко реагувати на події у світі. Так, ця книжка написана ще 2011 року, проте вона цінна тим, що є чіткою та стислою інструкцією, як працювати з новинним контентом.
Тому якщо вам запропонували посаду редактора(-ки) стрічки новин і треба швидко повторити теорію, — вистачить доби, щоби прочитати її та структурувати знання. Рекомендації автора допоможуть навчитися формулювати новинні заголовки, зрозуміти прийоми виразного викладу інформації та фактчекінгу, а також ви отримаєте загальні практичні поради щодо того, як вижити в редакції новинного інтернет-ЗМІ у 21-му столітті.
Підтримай нас на Patreon!