Конспект/Книги

Як писати репортажі: 5 книжок від Андрія Баштового

На прикладі книжок українських та зарубіжних письменників
Титова Даша, 03.03.2020

Добірка книжок від головного редактора The Village Україна Андрія Баштового та інтернет-книгарні Yakaboo.

Розповідаємо, де знайти натхнення та які прийоми використовувати для класних репортажів, на прикладі книжок українських та зарубіжних письменників. 

Матеріал підготовано за підтримки 


«Правда»
Террі Пратчетт

Британський письменник Террі Пратчетт вміє писати не тільки фантастику та алюзії на сучасний світ з іронічним стьобом. У книжці “Правда” він зміг відверто розповісти про власний досвід написання репортажів, використовуючи вигадані світи. 

Письменник розкриває питання морально-етичних засад професійних рішень репортажиста. Вільям де Ворд — редактор видання Times у вигаданому місті Анк-Морпорк — у конкурентній боротьбі з іншим виданням вирішує розкрити досить незвичний злочин. 

Вигадане місто Анк-Морпорк перегукується із сучасним Києвом завдяки адаптивному перекладу Олександра Михельсона. Тож почитати варто хоча б заради описів перепічки. Хіба що тільки в нас немає журналістів-вампірів, перекладачів з вурдалацької мови та людей, які завалюють редакції видань проханнями опублікувати фото картоплинок кумедної форми, що виросли в них на городі. 


«Бачити, щоб бути побаченим»
Олександр Михед

Реаліті-шоу — чи то розповіді про поганих батьків, чи екстрасенсорні байки — дають можливість пограти з реальністю. Ми переносимо в дійсність багато речей з екранів смартфонів чи телевізорів. 

У реаліті-шоу справжній репортажист може повчитися цього вміння — розповісти історію так, щоб її відчули і правильно сприйняли. Олександр Михед випитав усі секрети персоніфікованого сторітелінгу та постановних шаржів на життя у сценаристів, режисерів та учасників таких шоу. А в третьому розділі проаналізував, як завдяки медіа ті самі інструменти раптом стали ключовими у процесі згуртування суспільства під час Майдану.


«Собакоїди та інші люди» 
Карл Маркус Ґаус

Цей репортаж особливо буде цікавий тим, хто відчуває поклик до соціальної журналістики. Автор наводить детальний опис життя переважно закритої спільноти ромів Словаччини. Автор книжки, австрійський репортер Карл Маркус Ґаус, переконує нас у тому, що їхня «інакшість» — це лише історичні умовності. Передусім має бути людяність, а вже потім — культурні розбіжності.

“Ключове в ґетто — його невидимість. Воно є десь поблизу, однак його не помічають”.

Автор так заглиблюється в повсякденні практики, ритуали та проблемні обставини життя цієї спільноти, що емпатія з’являється мимоволі. Мабуть, у цьому і є суть репортажу: винести назовні те, що більшість не бачить, зробити явним та прийнятним. Суспільство боїться незнайомих речей, але якщо наочно вводити його у загальний дискурс, то репортажист може розвіяти стереотипи. Ця книжка доводить — усі ми, насамперед, просто люди.


«Майдан Тахрір»
Наталка Гуменюк

Наталка Гуменюк записала цілу збірку спостережливих репортажів з Йорданії, Палестини, Сирії, Єгипту, Ірану, Іраку, Туреччини й Тунісу. 

Поїхати на Близький Схід у часи, коли цей регіон охоплений революційними повстаннями — справа смілива й відчайдушна. Та журналістам-міжнародникам такі подорожі дають можливість самостійно пересвідчитися, як усі повстанські процеси відбуваються насправді. Тому що кожна сторона будь-якого конфлікту схильна висвітлювати події на свою користь.

Демократичний опір чинять усі: у кіберпросторі та на вулицях, у культурній сфері та у військовій. У книжці досвід звичайних людей, які прагнуть долучитися до битви за свободу, описаний через особисті історії, спогади, побут, ставлення до авторки, діалоги. Крім репортажної частини, Наталка також розповідає про враження від революційного духу, як їй вдалося подорожувати самій арабським світом та провести таку роботу.

На початку 2020 року в Наталки Гуменюк вийшла ще одна книжка — “Втрачений острів”. Це збірка репортажів з анексованого Криму, куди журналістка їздила упродовж 2014-2019 років. 


«Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині»
Вітольд Шабловський

Більшість знає про Волинську трагедію із підручників історії. Вітольд Шабловський підійшов до цього питання через свідчення очевидців, спогади їхніх сімей. У часи несправедливих і досі історично суперечливих подій знаходилися добрі люди, які передусім рятували ближніх — незалежно від їхньої національності чи ідеології.

Репортажі про болісні суспільні рани писати завжди важко. Але Вітольд зміг відшукати історії про добрих людей з Волині, додав фотографії і колажі з родинних альбомів та прості розповіді про життєві ситуації. Це якісна репортажистика, яка вміє виходити за межі однієї досліджуваної теми і ставити в центр розгляду саме життя.

Інші статті за темами
Конспект
Книги
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень