fbpx
Історії

Я працюю волонтеркою та фотографкою у Будапешті: історія українки Поліни Авраменко

Про організацію волонтерської допомоги біженцям з України
Данилюк Даяна, 14.03.2022

12.03.2022

Будапешт, Угорщина


“У перший день війни, пам’ятаю, відчула найбільший страх у своєму житті. Він змішувався з відчуттям провини через те, що ми не вдома, що ми далеко від наших рідних у ці найстрашніші й найнезрозуміліші миті…”


У повітрі відчувалась паніка. З усіх українських груп у Facebook щомиті надходили нові повідомлення. Усі просили про допомогу з пошуком притулку та шукали інформацію щодо документів, необхідних для вивезення в Угорщину жінок та дітей. 

Першого дня нас було десятки, наступного — вже тисячі

Відчувалося, що потрібно діяти негайно. Тож ми почали організовувати протести. 25 лютого біля угорського парламенту нас було десятки, наступного дня — уже тисячі. Серед натовпу на протестах зустрічались не тільки друзі, які живуть у Будапешті, а й знайомі — співвітчизники, які вже роками працюють та навчаються в інших містах Угорщини: в Мішкольці, Дебрецені, Сегеді, Ніредьхазі. До протесту українців долучилась велика кількість угорців та іноземців — усі зі сльозами на очах та із синьо-жовтим прапором у руках.


Волонтерська діяльність

У перші декілька днів війни ми в паніці бігли на вокзали, щоб рознести їжу та одяг, допомогти з перекладом та купівлею квитків, а також пропонували переселенцям свої домівки й кімнати.

Почали обдзвонювати всі можливі номери, що вже з перших днів надавали житло й допомогу нашим переселенцям. На третій день стало зрозуміло, що можна бути кориснішим, приєднавшись до новосформованих волонтерських організацій та центрів допомоги, а не виходити на вокзали поокремо. Посеред організацій почала з’являтись структура та розподіл роботи.

Хоч я очікувала на допомогу від угорців, бо живу в цій країні вже близько 10 років і маю позитивний досвід, проте навіть я була здивована рівнем співпереживання та співпраці. Друзі та знайомі з найперших хвилин телефонували й пропонували свої оселі. Різноманітні організації та приватні компанії продовжують надавати пожертви, збирати й привозити їжу та необхідну гуманітарну допомогу.

На фото — центр волонтерів, що належить до фундації УГКЦ, що базується в приміщенні Державного самоврядування українців Угорщини (1065 Budapest, Hajós u.1 — великий прапор України на будівлі). Діяльність тутешніх волонтерів спрямована на те, щоб дати українцям усе, що вони потребують на території Угорщини. А саме — допомогу з пошуком житла, їжу, одяг, засоби гігієни та інше.

Фундація також організовує збір, сортування й передання гуманітарної допомоги в гарячі точки країни. Лише за день, 8 березня, було надіслано дві вантажівки гуманітарної допомоги в логістичний центр у західній частині України. Потім їх оперативно відправили в громади на сході країни, де є найбільша необхідність у допомозі.

У Будапешті також сформована велика кількість волонтерських спілок. Деякі сфокусовані на надання допомоги мамам із дітьми. Деякі координують людей на вокзалах, інші — допомагають з логістикою надсилання допомоги в Україну.

Дехто за лічені години згуртував величезний волонтерський центр водіїв, які 24/7 возять людей з-за кордону. Відчинена велика кількість гуманітарних складів, куди всі охочі допомогти привозять необхідні речі для переселенців з України. Зібрані медикаменти продовжують відправляти в гарячі точки на сході України.

Люди об’єднались як ніколи — кожен безупинно працює на своєму фронті

На початку війни волонтерами були переважно українські студенти й молодь, що вже деякий час живе та працює в Угорщині. Зараз приєднується дуже багато українців, які були вимушені покинути свої домівки й виїхати в Угорщину задля порятунку дітей. Є приклади, коли жінка ще вчора рятувала себе та дітей від бомб в Україні, а сьогодні вже прибуває до волонтерського центру, щоб допомагати тут. Люди тримають фронт навіть поза територіальними межами нашої країни.

Українці надзвичайні! І українці надихають!

Діяльність будапештських волонтерів повністю резонує із закликом нашого Президента:

“Зараз час, який вимагає від усіх нас бути ефективними і в рутинних справах. Виконувати свою роботу на сто відсотків, допомагати колегам, дбати про своїх близьких. І водночас віддавати все, що необхідно для нашої оборони. Для наших захисників.”

Адже всі прагнуть одного – перемоги нашої неньки – України!



Памʼятка для українців, які приїхали в Угорщину

 Перетин кордону

Прочитайте інформацію за посиланням, особливо ті люди, в кого не біометричний паспорт

 ДОРОГА БЕЗ МАШИНИ

Якщо вас довезли до кордону, то зручніше буде перейти його в Чопі. Там прям на вокзалі є пункт переходу кордону. Далі сідаєте на електричку до Захоні. В Захоні сідаєте на поїзд до Будапешту. Все безкоштовно, в касах треба показати ваш закордонний паспорт і сказати, що ви з України.

Моніторинг черг на кордоні оновлюється декілька разів на день.

На кожному кордоні є волонтери, які вам допоможуть.

 ЖИТЛО

Варіант 1: спробувати знайти самостійно (всі сайти вже мають переклад на українську мову)

ВАРІАНТ 2: попросити допомоги волонтерів (після того як вже спробували знайти самі чи в критичному положенні). Гаряча лінія: +3670 583 5750

 Варіанти за гроші:

  • Booking.com
  • Airbnb.com

 їЖА

На вокзалах в Будапешті постійно роздають їжу. Це вокзали Keleti palyaudvar та Nyugati palyaudvar.

 ТРАНСПОРТ

Наразі транспорт в Будапешті безплатний для українців. З собою завжди необхідно мати паспорт.

 ТАКСІ

В Будапешті працює Bolt. Ще зручно користуватись Főtaxi, це теж додаток.

 І наприкінці, найважливіше посилання, де є вся інформація:

Зведена сторінка по домозі в Угорщині.


Текст і фото: Поліна Авраменко

Читайте також у рубриці Історії
/ Кондитерська «Номер Дому»: інтерв’ю з власницею — Марією Тимошенко
Про високі ціни на шоколад, кризу з какао-бобами та «класовий розрив»
“Це місце зустрічі митців, діячів креативних індустрій та бізнесу”: розмова з Каріною Качуровською
Про сучасний артринок, законопроєкт про меценатство та рефлексію війни
«Ми обрали стратегією реалізовувати творчий потенціал через навчання, інвестиції і креативний пошук»: розмова зі співзасновницею Honey і «Завертайло»
Про колаборації, допомогу військовим, філософію закладів та кризову комунікацію
“Ми не можемо інтегрувати всіх, але це не означає, що цього не треба прагнути”. Інтерв’ю з Veteran Hub
Про історію створення, нові виклики та філософію організації
“Костюм треба шити, а не купувати — це наша первинна філософія”. Інтерв’ю із засновницею Indposhiv
Про філософію bespoke, колаборації з військовими та вишиванку для Зеленського
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень