Ми вже писали про робочі труднощі, стереотипи та заробітну плату SMM-ників. Сьогодні дізнаємось, хто займається соцмережами ресторанів, кав’ярень та кафе; які існують особливості роботи в гастросфері, та чи справді SMM-ники їдять усе, що знімають.
SMM-ниця Китайський Привіт, Тайський Привіт, В’єтнамський Привіт
SMM-ниця Каштан
SMM-ниця White Noise
SMM-ник Kachorovska Cafe
SMM-ниця Blue Cup та Сome and Stay
Чому гастросфера?
КАТЕРИНА ФЕДОРОВА:
Раніше я вела декілька закладів у Дніпрі — міські кафе, літнє кафе-ресторан, а ще була SMM-ницею гастропроєкту “13 Шефів: Дніпро”. Гастросфера — моя улюблена. Я люблю їжу, і для мене вона — не лише для закриття базових потреб за Маслоу. Це мистецтво, до того ж візуальне, тому що через картинку й текст людині потрібно передати смак їжі, насолоду від місця та його атмосферу.
Анна Нафанець:
Роботу в гастросфері я почала з “Китайського Привіту” три роки тому. Тут особливо важлива гостинність та турбота про гостей, навіть у соцмережах. А ще я вважаю, що їжу люблять усі, тому з нею легко працювати.
Настя Федоренко:
У 2015 році я працювала бариста в “найінстаграмніших” кав’ярнях на той час — Make my cake і “Білий кит” в Одесі. Спочатку я робила фотоконтент і вела сторінку кав’ярні на волонтерських засадах, а згодом мені довірили ведення акаунту.
Сьогодні я працюю у Blue Cup, з яким мене звела школа комунікацій Bazilik School — із власницею кав’ярні я познайомилася під час лекції, яку проводила у школі. Також я роблю пости в Instagram кав’ярні Come and Stay. Це місце, куди я прихожу ледь не щодня, тому що живу поряд. Я добре знаю, які люди відвідують цю кав’ярню, яка команда там працює. Тож мені запропонували робити декілька постів на тиждень для Instagram.
Я завжди раджу людям, які не знають, як почати кар’єру SMM-ника кав’ярні чи кафе, просто ходити у заклад, вивчати його. А коли ви добре знатимете tone of voice цього місця — запропонувати свої послуги.
Надія Пучкіна:
Із соцмережами закладів я маю справу уже близько року, хоча до цього в гастросфері не працювала. За цей час багато спостерігала за відмінностями роботи київських кафе та ресторанів.
Мене завжди цікавила культура їжі — історія страв і продуктів, принципи їх поєднання, вплив на здоров‘я та самопочуття. Мені подобається фуд-фотографія і погляд на їжу, як на характерний об’єкт з певною формою та текстурою.
І тут важливо робити все швидко — знімати страву у її найсвіжішому вигляді, постійно слідкувати за змінами у меню або на кухні та відповідно коригувати контент-план.
Що входить у ваші обов’язки?
Андрій Хіміч:
До моїх обов’язків входить робота з фото, сторіс і текстами, з якими мені іноді допомагає копірайтер Kachorovska Atelier. Я не позиціюю себе як SMM-ник, я швидше фотограф їжі, який вигадує підписи.
Гадаю, одна людина не може робити все однаково класно, тому потрібна команда. Проте, у маленьких кав’ярнях зазвичай це неможливо.
Анна Нафанець:
У нашому маркетинг-відділі п’ятеро людей. Я відповідаю за створення контенту для “Привітів”, веду Instagram і Facebook, комунікую з підписниками. А разом з командою ми брейнштормимо, генеруємо ідеї і створюємо стратегію.
Катерина Федорова:
У “Каштані” я веду акаунт, створюю стратегію та контент-план. Ми не користуємося рекламою, тому всі потреби я закриваю самостійно.
У гастросфері різниця завжди у цільовій: вік, сімейний статус, рід діяльності, інтереси — всі ці характеристики грають важливу роль в SMM. Тому головне завдання SMM-ника — вивчити свою аудиторію. Потрібно скласти портрети користувачів, дізнатися їхні потреби, смакові уподобання і на базі цих знань побудувати комунікацію.
Моя перевага в тому, що я бачу свою цільову щодня, і можу взаємодіяти з нею не лише онлайн.
Надія Пучкіна:
Над соцмережами White Noise я працюю разом з командою агенції “Гроза” — мені допомагає копірайтер і таргетолог. На початку місяця я разом з фотографом проводжу зйомку, що становитиме основну частину контент-плану. Для неї обираю нові та найбцікавіші позиції з меню, визначаю загальний настрій фото, шукаю референси та прописую окремі кадри. З отриманих фото складаю контент план, за яким публікую пости декілька тижнів. Паралельно я знімаю сторіс, відповідаю на повідомлення та коментарі, стежу за активністю на постах і сторіс, щоб налаштувати рекламу, та комунікую з командою ресторану.
Настя Федоренко:
Я роблю два контент-плани: таблицю і окремий план для віжуалу, щоб акаунт мав гармонійний вигляд. Куштую позиції з меню, щоб потім краще їх описати, відповідаю на коментарі та дірект, налаштовую рекламу і пропоную ідеї для рубрик. Їх я черпаю з подорожей і нових закладів, а референси знаходжу в зарубіжних кав’ярнях. Я підписана на десяток шефів, кондитерів та менеджерів різних закладів.
Моє головне натхнення в роботі — команда. Мені пощастило працювати із супергероями. І все, що залишається — передавати цю любов завдяки публікаціям у соцмережах.
Які формати використовуєте?
Катерина Федорова:
Ми використовуємо найпростіший формат і будуємо дружні стосунки з гостями — фотографуємо їх за улюбленою справою у кафе, повідомляємо про новинки, публікуємо світлини з їжею та напоями. Також розповідаємо про персонал у форматах: “що ви не знали про наших бариста” та “ми знаємо вподобання кожного гостя”.
У нас дзеркальний контент між Facebook та Instagram, тобто пости однакові в обох мережах. Різниця в тому, що Instagram — це більше про момент, тому що там є сторіс. Facebook — це плани і спогади, у ньому є можливість створювати майбутні івенти і завантажувати альбоми спогадів з минулих подій. І звичайно, круто, що наші гості через Facebook можуть відмічати відвідування “Каштана” зі своїми фото і шерити наші публікації собі на сторінку. І на відміну від Instagram, у Facebook є можливість розміщувати матеріали про нас із інших джерел, додаючи лінк.
Сторіс — це важливі новини й акцент на «тут і зараз». Ми публікуємо напої та десерти, які є в наявності, або гру в настільний теніс, тому що сьогодні вдала погода. Нас часто відмічають на фото, тому ми також робимо репости і користуємося UGC-контентом.
Фотографувати людей — це частина моєї роботи. І фото людей у стрічці подобаються всім. Вони круто оживляють наших підписників і ведуть до комунікації в коментарях і в директ.
Анна Нафанець:
Ми використовуємо і фото-, і відеоконтент, а також анімації і графічний дизайн, тому що хочемо, щоб контент був живим. Публікуємо сторіс щодня, тому що це класний інструмент для інтерактиву та діалогу. Ми любимо використовувати опитування, репостити сторіз наших гостей і робити це у форматі гри та жартів.
Коли ведеш декілька акаунтів одночасно, то важливо розподіляти увагу між ними й однаково любити кожен. Одна з наших цілей — щоб користувач міг одразу зрозуміти, на сторінку якого закладу з мережі він потрапив. У кожного “Привіту” свій “характер”, і ми намагаємося передавати це через контент. Для “Тайського Привіту” ми купили камеру і робимо знімки зі спалахом, у “Китайському” розповідаємо про життя закладу і його команду, а “В’єтнамський” — це street food зі своєю історією.
Крутий результат віжуал може дати лише в комплекті з текстом — контент повинен бути цікавим, тоді він не набридне. А постити потрібно тоді, коли є що сказати, інакше пости не працюють.
У нашіх Highlights закріплена інформація для тих, хто вперше потрапив на сторінку, та підписників, які пропустили важливу інформацію у сторіс. Це зручно — людина, зайшовши на сторінку вперше, отримує максимум потрібної інформації.
Надія Пучкіна:
Концепція White Noise — французьке бістро. Їжа тут приваблива і зрозуміла. Це місце, куди можна прийти як для роботи наодинці, так і для відпочинку з рідними, друзями і домашніми улюбленцями. Аудиторія дуже широка, тому стиль комунікації нагадує європейські міські заклади — дружелюбні й відкриті.
Більшість позицій у меню справжні comfort foods: тости, сирники, супи, картопля фрі та паста. Вони нагадують про дитинство і пробуджують теплі почуття. Із цих спогадів і з’явилася ідея знімків на плівку, які робить Катя Олійник.
Щодо сторіс — це фото та відео актуальних у меню страв та напоїв, анонси заходів, вакансії і просто моменти з життя ресторану. Наприклад, щоп’ятниці у нас проходять вечори вінілу — і мій вечір традиційно починається у White Noise. Підписники мають змогу прийти й послухати музику, яку грають цього разу. Сторіс, як і пости, я викладаю у будні дні, а у вихідні переважно передаю естафету гостям і публікую найкращі фото зі згадок.
У текстах ми коротко розкриваємо історію, що не потрапляє у кадр. Наприклад, що паста — улюблена страва більшості працівників BURSA, що матча найсмачніша на мигдалевому молоці, або що усміхнена дівчина на знімку — постійна гостя ранкового шведського столу. Тексти для White Noise — як легка та невимушена розмова з другом, з яким хочеш поділитися найцікавішим.
Чи потрібно змінювати формати?
Андрій Хіміч:
Пастка ресторанних інстаграмів у тому, що, коли сфотографував їжу, то одразу вважаєш себе фотографом, а значить “і так підійде”. Хоча насправді потрібно завжди привносити в зйомку інші жанри: портрет, пейзаж, індастріал чи натюрморт.
Щоправда, потрібно бути готовим, що ці зміни сподобаються не одразу. Для натхнення я намагаюся використовувати свої знання з режисури, особливо для зйомки відео. Pinterest, хоч і допомагає з ідеями для фото, але особисто мені він набрид через однаковість.
Настя Федоренко:
Важливо передавати мікроклімат всередині команди закладу. Якщо ти постиш, як у вас класно і весело, а гості приходять і бачать незадоволені обличчя бариста за стійкою або хамську поведінку від офіціантів — жодні тексти і хороший візуал не допоможуть.
Instagram кав’ярні, кафе чи ресторану повинен зчитуватися. Особисто я, коли кудись іду, завжди хочу знати, якою на вигляд буде моя їжа чи якої якості каву я вип’ю. У текстах важливо описати те, що на фото. Адже гарний віжуал — це круто, але яка з нього користь, коли я не зможу пояснити офіціанту, що саме хочу.
П’ять років тому не було такого розвиненого поняття, як комунікаційна стратегія. Але коли проводиш за баром по 13 годин і щодня спілкуєшся з гостями, найкраще розумієш портрет цільової, дізнаєшся, що вони хочуть і що їм болить.
Сьогодні, звичайно, комунікаційна стратегія вводить тебе у життя закладу, коли лише починаєш працювати і переймати атмосферу. При цьому, в ідеалі, SMM-ник усе одно повинен бути “по ту сторону” стійки: спілкуватися з гостями та командою, щоб краще їх розуміти і передавати характер місця.
Утім, експерименти з форматом не завжди можуть дати очікуваний результат. Коли ваш заклад про людей, то робіть акцент на них, знайомте гостей з ними, але не забувайте про їжу та меню. Якщо ваших підписників або гостей цікавить продукт, наповнюйте стрічки ним — будь то чашка кави, яку негайно закортить випити, коробка з десертами, якою можна поділитися з друзями, чи сніданки, які давно хочеться зробити недільною традицією.
Катерина Федорова:
Змінювати формат потрібно, тому що все може набриднути. Проте робити це варто не різко і методом спроб, беручи до уваги та аналізуючи реакції підписників. Важливо зберігати власний стиль, щоб вас усе ще впізнавали.
Я не шукаю натхнення для “Каштана” за його межами. Тому що саме у кав’ярні панує атмосфера, за якою всі приходять. Наш головний референс — це картинка, яку ми бачимо, а завдання — передати цю атмосферу завдяки соцмережам. Адже люди не тільки п’ють смачну каву і їдять улюблені десерти, вони ловлять натхнення.