Сьогодні візуальна складова бренду – один із головних факторів промоції. Всі хочуть потрапити в 90% інформації, яку людина отримує очима, і ніхто – в інші 10%. Ми запитали чотирьох креаторок візуального контенту про робочий процес, тренди у фото та особисті підходи до створення віжуалу.
контент-креаторка
смм, контент-менеджерка, фотографиня, лекторка в Bazilik
фото/відеографка, режисерка
режисерка, visual artist
Для яких брендів робили віжуал?
Поліна Гребенік:
Я працюю з Oh My Look!, G.Bar, The Body Wear, Guzema Jewerly, Total White, IQOS та іншими класними брендами. Працюю на фрілансі та люблю кожен проєкт.
Анастасія федоренко:
Я люблю працювати з ресторанною сферою – це завжди про цікавих людей, смачну їжу, гарні місця. Чотири роки працювала в Одесі та Києві з кондитерською Make my cake, Білий кит, Frebule. У межах однієї компанії працювала з сімома нашими закладами та одночасно працювала баристою – це був цікавий досвід, який загартував мене. Потім повністю перейшла в сферу SMM та візуального оформлення. Роблю віжуал для школи Bazilik і продовжую працювати з кав’ярнями The Blue Cup та Come and Stay. Працювала з брендом одягу Маші Єфросиніної Mashsh.
Ліза Руда:
У фотографії зараз згадаю не так багато. В основному це українські бренди одягу: наприклад, Марі каже “Так!” або Baby Shop. Декілька разів ми працювали зі Spell Chocolate, але шоколадки виявилися занадто складними і спокусливими моделями.
Відеороботами я можу похизуватися більше: у першу чергу, це Oh My Look!, G.Bar, SO DODO, Lavla і Big Plans Club. Також я працюю з Guzema jewerly, Upgrade Yourself, Have a rest, Eshak та Omelya T-Dress.
Марія Оз:
Я працювала з Mitsubishi, Planeta Kino, Nivea, Oh My Look&G.bar, Sndct, Sandora, Sony, Good Wine, Prostor, Hilton, Галичина, Монобанк, Кураж Базар, Yaro, ШО, Helen Marlen Kids.
Я люблю працювати з ресторанною сферою – це завжди про цікавих людей, смачну їжу, гарні місця
Поліна Гребенік:
Навіщо брендам робити фото?
Поліна Гребенік:
Брендам потрібні фото, щоб продавати і закохувати людей в естетику свого продукту.
Анастасія федоренко:
Фото брендам потрібні для того, щоб візуально познайомити глядача з атмосферою, продуктом, командою проєкту. Зблизити аудиторію з брендом і зробити його впізнаваним, викликати емоцію та бажання бути частиною ваших цінностей.
Ліза Руда:
На питання “навіщо” можна відповісти просто – щоб продати продукт.
Комерційна фотографія ділиться на дві категорії: фото продукту та іміджеві знімання.
Бренду потрібно фото продукту, щоб презентувати асортимент і максимально детально передати вигляд товару покупцю. Часто це технічні знімання продукту в його “природньому середовищі” та/або на однотонному фоні.
Іміджеве знімання, у свою чергу, має більше простору для креативу. Його задача – здивувати, надихнути і захопити увагу покупця.
На прикладі брендів одягу: фотознімання продукту – лукбук і каталожка, а іміджеве – кампейн.
Марія Оз:
Фото потрібні для того, щоб про бренд дізналися. Якщо тебе не існує в інтернеті сьогодні, то тебе не існує взагалі. Немає часу розказувати про себе, потрібно показувати. Показати можно або відео, або фото. Ось і все.
Брендам потрібні фото, щоб продавати і закохувати людей в естетику свого продукту
Анастасія федоренко для make my cake:
Як робити фото для брендів?
Поліна Гребенік:
1. Мета
Що ти хочеш, щоб людина зрозуміла, подивившись на фото.
Мої улюблені кадри – естетично гарні. Коли не продають у лоб, а розповідають історію. Якщо мені естетично гарно, звичайно, я зайду на сайт і знайду потрібну мені річ у лукбуці.
2. Ідея
Я дуже люблю те, що народжується у творчому безладі, але набагато приємніше, коли цей безлад структурований і несе за собою трохи конструктиву.
3. Команда
Головне і святе для мене. Я можу тягнути на себе ковдру і казати: “Та я й сама все можу!”, але навіщо? Класна командна робота дорівнює якісному результату зйомки.
Анастасія федоренко:
Робити візуальне оформлення потрібно, відштовхуючись від аудиторії та цінностей бренду. Не весь гарний контент ефективний, і якщо глядачам не важлива естетична наповненість віжуалу – то до них потрібно знайти підхід. Якщо ваша аудиторія – візуали, важливо підбирати кольорову гаму, реквізит, слідкувати за якістю знімків.
Робіть оригінальний контент. Люди не запам’ятовують те, що вони вже бачили. Так працює візуальне сприйняття – людині потрібні знаки, кольори, відмінна від інших стилістика.
Використовуйте і запроваджуйте фірмовий стиль, вигадуйте ідеї, які на фото будуть відображати властивості продукту/послуги і запам’ятовуватимуться.
Зрозумійте, який віжуал потрібен вашому бренду: на мобільний телефон, професійну камеру чи з додаванням графічного дизайну. Чи потрібні відеоролики або анімації, щоб краще передати настрій.
Ліза Руда:
Фото робляться руками і трохи головою. Особисто я не вигадую стиль бренду. До мене завжди звертаються клієнти зі своїм готовим баченням, філософією, брифом (плюси в кармі за це) та референсами.
З цієї точки зору робота фотографа виглядає дуже технічною – ти отримуєш ТЗ і виконуєш його. Я думаю, що професіоналізм проявляється у вмінні додавати креативні деталі і зберігати свій стиль у фотографії, не знищивши при цьому стиль самого бренду.
Марія Оз:
Спочатку потрібно познайомитися з брендом, відчути його та уявити ідеальну картинку, що розкриватиме суть компанії. Потім слід домовитися з власниками бренду “на березі”, щоб усі розуміли, на який результат очікувати. А далі – погнали.
Я думаю, що професіоналізм проявляється у вмінні додавати креативні деталі і зберігати свій стиль у фотографії, не знищивши при цьому стиль самого бренду
Ліза Руда:
Який підхід до фото у вас?
Поліна Гребенік:
Спершу мільйон разів уточнюю в замовника, що йому важливо отримати в результаті, потім до дірок затираю Pinterest, перебираю всі свої збережені, намагаюся не провтикатися і кайфонути в процесі роботи.
Анастасія федоренко:
Спершу я знайомлюся з брендом: про що він, про кого, чи є брендбук, фірмові кольори. Знайомлюся з командою і брифую людину, з якою безпосередньо домовляюся про знімання. Розумію настрій проєкту і далі планую, підбираю реквізит. Найважливіше в зніманні – це підготовка. Якщо продумати всі деталі, то знімальний процес буде набагато швидшим та якісним.
Ліза Руда:
Особисто я роблю відео для брендів. З фото також працюю, але зараз вже набагато рідше та менше. Світ змінюється – запити на контент і віжуал ростуть, тому мене й “перекинуло” в сусідню сферу.
Я завжди знімала на фотокамери. Спочатку це були зеркалки Canon (від 500D до 6D), а коли потрапила у відеосферу, взяла собі Sony.
Я ніколи не працювала з контентом на телефон, хоча щиро захоплююся роботами деяких mobile-фотографів – “у сенсі на телефон?” У мене виникає подвійний шок, коли ці люди знімають предметку. Фото без моделі – мій біль. Понад усе я люблю знімати для брендів одягу, а ресторанам зазвичай одразу відмовляю.
Марія Оз:
Фото для брендів я роблю, керуючись власними відчуттями та згодою власників або менеджерів, які керують проєктом. В основному знімаю анімації – це доволі складний і трудомісткий процес, що потребує багато часу та уваги до деталей. Немає якогось одного рецепту/гайду, який допоміг би взяти й зробити. Ідея народжується зазвичай сама, а процеси можна налагодити лише постійною практикою.
Немає якогось одного рецепту/гайду, який допоміг би взяти й зробити. Ідея народжується зазвичай сама, а процеси можна налагодити лише постійною практикою
Марія Оз:
Які тренди у фото існують сьогодні?
Поліна Гребенік:
Відсутність штучності. Чим чистіше, простіше і природніше кадр, тим краще. Сюди ж мода на плівкові кадри, нестандартних моделей, акцент на сучасній культурі та інтересах молоді в цілому.
Анастасія федоренко:
Еко-тема
Зараз важливо не використовувати в якості реквізиту багато пластику або реквізит, який після використання на зніманні не перероблюється (наприклад, бризки кави на футболці баристи, які не відпираються – футболку в результаті викинуть). Підтримка соціальних та екологічних проблем у вашому контенті – дуже важливий фактор у створенні вашого віжуалу.
Мінімалізм
Залишається в топі візуальної комунікації. Простота і зрозумілість – наше все.
3D принцип
Об’ємні предмети, принцип “левітації” дуже актуальні у фото і викликають wow-ефект у глядача.
Плівкові фото
Якщо у вас немає можливості знімати на плівку, цього ефекту не складно досягти, використовуючи додатки. Це завжди дуже атмосферні фотографії, які передають відповідний, ламповий настрій.
Натуральність
Зараз у фото цінується момент, в який був зроблений знімок – і важливо, щоб цей момент був природнім, з мінімумом фотошопу. Якось я прочитала дуже гарне формулювання: раніше всі знімали життя, у якому всі хотіли б жити, а зараз ми просто передаємо те, як ми живемо.
Ліза Руда:
Мій найбільш неулюблений тренд – no retouch. Я думаю, що багато фотографів сприймає його занадто буквально і халтурить. “No retouch” – це не про фото без особливих зусиль. Це складна робота зі світлом, кольором, налаштуваннями камери і (шок!) ретушшю. Професіонали вміють робити непомітну ретуш. Прекрасні приклади: Данил Каістро та Люба Погоріла. Я дуже люблю якісну глянцеву фотографію.
На жаль, у халтурах і хайпі “фото без ретуші” винен клієнт. Зазвичай брендам потрібні вже готові фото за схемою “багато, дешево і на вчора”. Тому падає якість ринку.
Ще один тренд – звичайно, фото на плівку. Гарні плівкові фотографи ще одні wow-люди– “у сенсі не можна одразу подивитися?” Особисто я тащуся від робот Євгена Шишкіна – він живе в Москві і знімає фешн на середній формат.
Якісна плівкова фотографія – це тонка і складна робота. На жаль, і тут фотографи знайшли обхідний шлях у вигляді пресетів з ефектом плівки. Іноді на цифрових знімках вони виглядають класно, а іноді зовсім недоречно. У будь-якому разі, справжню плівку точно ні з чим не порівняти.
Марія Оз:
Відчуваю, що зараз усе відходить від вилизаності та прямує в бік натуральних фото та відео, що викликають емоції, а розкладки предметів на кольоровому фоні – це вже нудно.