fbpx
Зсередини

П’ятеро піарників про те, що їх бісить в індустрії

Розповідаємо, чому PR — це не тільки публікації у ЗМІ й наскільки важливою у піарі є здорова комунікація
Данилюк Даяна, 12.06.2021

Раніше ми писали про те, що бісить комунікаційників та які ситуації виводять з рівноваги — від недостатньої залученості у проєкт до відсутності критичного мислення. Кожна сфера має своє підводне каміння, яке залежить від роботи фахівців і загальної еволюції певної індустрії. Ми не звикли скаржитися або говорити про те, що нам не подобається, але саме робота з негативом прискорює зміни.

Щоб з’ясувати, з якими дратівливими ситуаціями стикаються піарники, а також як їм запобігти, ми розпитали п’ятьох українських фахівців про їхні особисті “фаворити”.


Ольга Кривдюк,
PR-менеджерка, інтерв’юерка. Студія «Квартал 95»,
екс-PR каналу “СТБ”

“Ой, я прогавила ваш лист” та “Ми подумаємо”. Але найулюбленіше – це відсутність будь-якої відповіді. Написати “ні” насправді не так складно, як здається.

Усі ми, журналісти та піарники, працюємо на одну справу — круті проєкти, цікаві матеріали, любов читачів та глядачів і, не будемо приховувати, на хороші перегляди та високі рейтинги.

Коли піарник пропонує журналісту матеріал для розміщення або артиста для інтерв’ю — це не комерційна пропозиція, і вона не передбачає хабар. Хочеться, щоб усі сторони були зацікавлені в колаборації: щоб журналістам хотілося поговорити з артистом, телеканалу — взяти його у проєкт, а піарнику — показати зірку з кращого боку.

 Робити пропозиції та просувати артиста — це не виклянчування. Ви закидаєте вудочку з наживкою, яка повинна сподобатися рибці. Неможливо силоміць запхнути корм у рибу й потягнути її на берег.

Я веду до того, що мені не подобається, коли якась зі сторін вважає, що їй винні — таке ставлення зустрічається як серед ЗМІ, так і серед артистів. Український шоу-бізнес доволі маленький, і в мене траплялися ситуації з відомими YouTube-каналами, які показували, що найважливіше в нашій сфері — вміти правильно комунікувати.

Одна з таких ситуацій трапилась, коли я запропонувала каналу запросити на інтерв’ю Героїню, яку щиро люблять глядачі, а відео з нею набирають сотні тисяч переглядів. Продюсерка YouTube-каналу довго думала, що мені відповісти, й вирішила, що інтерв’юер готовий записати Героїню “лише за умови”, що я нарешті покличу ще двох своїх артистів, які вже довгий час відмовляють цьому каналу.

Я розумію, що така схема можлива, коли ви працюєте з молодими артистами й через своїх успішних зірок просуваєте маловідомих. Але це не той випадок. І мені здається, що висувати умови ніхто нікому не повинен. Тому що після отримання умов до такого інтерв’юера вже ніхто не захоче йти.

Висновок такий: усім уже час навчитися комунікувати. І ще — грамотно писати.


Олеся Черная,
засновниця GOLDA agency. Маркетинг, консалтинг, стратегії, брендинг, комунікації й digital у сферах Hospitality, Retail, Food, HoReCa

Більш за все бісить, і на жаль, це трапляється доволі часто, коли замовник чи компанія, яка хоче побудувати комунікацію з допомогою піарників чи маркетологів, не може чітко відповісти на запитання щодо своєї компанії. Про що вона? Чим відрізняється від конкурентів? Чого  хоче досягнути за допомогою комунікації?

 “Ми просто найкращі, ми — для всіх”, — це мій улюблений аргумент. Коли клієнт навіть у діалозі не може висловити своє позиціонування, розповісти про продукт або інфопривід — це провал.

Вихід із цієї ситуації такий — будь-якій компанії, перш ніж спілкуватися з профільним спеціалістом чи агенцією, потрібно подумати про себе критично. І не важливо, працює у компанії піарник чи ні. Або принаймні бути відкритим до комунікації і почути, що від них хоче піарник. Це потрібно для того, щоб клієнт та фахівець зрозуміли одне одного і співпраця відбувалася не задля галочки. Порядні піарники хочуть зробити щось круте й корисне для замовника, а без здорової комунікації це неможливо.


Данило Ваховський,
управляючий партнер Havas PR Kyiv

“PR? А, та це ж публікації у ЗМІ.”

Мене бісить, що за 15 років, протягом яких я працюю у сфері, досі мало хто знає, що таке піар і що публікації — це тільки один із сотні різноманітних інструментів, які можна застосовувати в PR-проєктах.

З одного боку, така ситуація пов’язана з тим, що більшість піарників — вихідці із журналістики, й у нову професію вони принесли те, що вміли у старій. Вони працюють, як можуть, особливо не задумуючись над розширенням арсеналу своїх робочих інструментів. А з іншого боку, у більшості організацій PR використовують виключно з тактичною метою і про жодні високі матерії, як-от вплив на суспільство чи побудова репутації, не йдеться.


Марія Рибак, 
СОО Hoshva PR & DGTL

Вибісити мене не так легко, бо я завжди обираю позитивний підхід і вірю, що з будь-якої ситуації є вихід. Але якщо говорити про необхідні покращення на ринку, то хотілося б звернути увагу на фактчекінг.

На жаль, він здебільшого відсутній у роботі зі ЗМІ та лідерами думок. Особливо в комерційній співпраці.

Хороший приклад — кейс нашої агенції і бренду Johnson’s Baby. З огляду на те, що бренд виготовляє продукцію для немовлят із дуже чутливою шкірою, ми вирішили організувати триденний тренінг для амбасадорів перед офіційним запуском кампанії. На ньому ми разом із педіатрами й командою J&J, яка відповідає за формулу продукту, розповідали про продукцію, її хімічний склад та особливості використання.

Коли ми збирали зворотний зв’язок, виявилося, що це перший бренд у практиці запрошених матусь, який організував таку підготовку перед контрактом з інфлюєнсерами. На мою думку, це обов’язковий етап, який робить контент глибшим і чеснішим. А лідери думок надалі впевненіше й цікавіше спілкуються з аудиторією.

 Тому щоразу, коли інфлюєнсер перед рекламою просить продукт на тестування, моє серденько завмирає у подяці. Адже всі ми повинні поважати свою аудиторію й перевіряти інформацію, яку хочемо донести.

P.S. Мені також здається, що в журналістів має сіпатися око від уживання слова “інноваційний”. Причому в будь-якій сфері. Тож нумо вже забувати про нього.


Марина Зубенко,
PR-директорка продюсерського центру MOZGI Entertainment

Як піар-директорка, я просто “обожнюю”, коли до мене приходять із пропозицією проєкту чи інтерв’ю з артистом, непідготовленими. Я називаю це “запитом заради запиту”. Для мене це висновок про те, що хочуть зробити збірний матеріал, який буде просто набитий лідерами думок, і запит надсилають лише для того, щоб у матеріалі “світилося” відоме ім’я. Зазвичай, у таких випадках, після виправлення імені мого артиста, я просто відмовляю.

Моя порада: якщо ви приходите з пропозицією матеріалу за участю інфлюєнсера, то повинні розуміти, чим він займається, яка його сфера діяльності, і перш за все, хоча б правильно писати його ім’я.

Дратує також неконструктивна критика (читай – особиста думка). Коли це оціночне судження щодо продукту або події, і надходить воно від людини, яка не брала жодної участі в цих подіях і не знає цей продукт.

Натомість конструктивна критика — справді хороший інструмент. Але лише в тому разі, коли вона надходить від людини, яка має певну експертність, аналізує продукт і вже після цього, на основі експертизи, висловлює свою думку.


Підтримай нас на Patreon!

 Donate

Читайте також у рубриці Зсередини
“Я пам’ятаю SMM Intensive, і як там перевернувся мій світогляд щодо роботи”. Історії трьох студенток Bazilik School
Про досвід навчання, нетворкінг та зміни в карʼєрі
Як рекламувалися українські видавництва минулих століть
Чотири бізнес-ідеї від українського книгодруку
/ Добірка додатків і програм для створення субтитрів на відео
10 додатків для транскрипції та створення субтитрів
Як міксована реальність стає трендом серед українських брендів
Засновник WEIS Studio Дмитро Грушковський розповідає про новий для українського ринку формат реклами
Як працюють українські бренди натуральної косметики Crumb, M2O, UNICO
Розповідаємо про ідею, її втілення та комунікацію з клієнтами
Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень