Нещодавно Bazilik Media інформувало, що з 11 липня 2024 року в український прокат вийшла стрічка подружжя режисерів Дороти Кобєля і Г’ю Велчмана «Кріпачка». Та попередньо стрічка посіла третє місце за зборами в прокаті після Барбі та Оппенгеймера (такий феномен як «Барбенгеймер» перебити, звісно, складно), і став надзвичайно популярним в Польщі. На другий тиждень прокату стався ріст кількості глядачів, а на третій — справжній бум.
Події фільму відбуваються наприкінці 19 століття, в польському селі Липці. Головна персонажка Ягна одружується із вдівцем проти своєї волі, але водночас закохується в сина свого чоловіка Антека. Липці — справжній осередок патріархату, і тому селяни вкрай різко реагують на стосунки Ягни та Антека. Зневага, тиск суспільства, неможливість самовираження і обирати себе — тільки частина того, з чим стикається Ягна у фільмі «Кріпачка». Але чому фільм про селян на межі 19-20 століть так підкорив серця сучасних польських глядачів? Спробуймо з’ясувати.
На сайті-агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм отримав 59% «свіжості» на основі 64 рецензій. А оцінка на сайті IMDb станом на 22 липня — 7,7 з 10.
Фільм є екранізацією роману «Селяни» польського письменника і нобелівського лауреата з літератури Владислава Реймонта.
Роман «Селяни» є в шкільній програмі польських шкіл, і більша частка суспільства точно знає про його існування. В школі роман майже на 1000 сторінок особливого захвату не викликає, але його переосмислення і перенесення у мальовану анімацію привернуло увагу глядачів.
Візуальна форма для сприйняття значно простіша, аніж текстова, і тому молоде покоління несподівано добре сприйняло фільм
Молодь нині у фазі активного самоусвідомлення і звернення до свого «коріння», а тому потрібно шукати різні способи комунікації, аби донести інформацію. Окрім того, щоб побачити фільм на екрані, важливо створити емоційний зв’язок з потенційними глядачами.
Перший «доторк» з романом у більшості поляків стався в шкільні роки. Збираючись на перегляд фільму, дівчата і хлопці одягали національний тематичний одяг, який можна побачити у фільмі, і знімали про це відео в тікток. Формат «get ready with me» давно існує в інфопросторі, але адаптувати його під образ з фільму — точно чудова ідея для промо фільму.
«Кріпачка» — надзвичайно цікавий кейс, бо не має альтернатив і конкурентів у прокаті. Фільм має унікальну технологію створення, яка була використана тільки один раз, і то у цих же режисерів. Попередня робота «З любов’ю, Вінсент» стала першою у світі стрічкою, яка повністю намальована олійними фарбами.
Для нового фільму створили спеціальні «станції» PAWS, на яких художники-аніматори створили близько 85000 картин. Але робота над фільмом «Кріпачка» зайняла вдвічі більше часу, бо додались екшн-сцени, танці та бійки, які вимагають більшої деталізації. Окрім того, в новому фільмі все ж таки грали актори, яких знімали на декораціях та натурі, а вже потім об’єднували з картинами, які були намальовані олійними фарбами.
Фільм доволі динамічний, що дозволяє глядачеві, який має проблеми з концентрацією, не втрачати фокус уваги. В часи «кліпового мислення» треба знаходити способи занурити людину в культуру і мистецтво, і «Кріпачка» дуже вдало виконує цю місію. Ну і не треба забувати, що подружжя режисерів Велчман ще й номінанти на Оскар.
Окрім того, що цей фільм є культурним зрізом часу, проблеми висвітлені в ньому залишаються й досі актуальними, і не тільки в Польщі. Патріархальне суспільство, тиск на жінку, залежність від думки інших, складність пошуку себе і своїх істинних бажань. За більш ніж 100 років, суспільство зробило крок вперед, але чи достатньо? З впевненістю можу сказати, що ні.
Але чи буде цікавий фільм українському глядачеві так само як і польскому?
У своєму романі Владислав Реймонт тонко передає відчуття епохи та умови, в яких перебувала тогочасна східна Європа. Тогочасні Польща та Україна перебували в складі Російської імперії, і тому умови буття були схожі. В цій картині український глядач зможе відчути схожість з тим, що вивчали в нашій шкільній програмі. Це, звісно, не «Кайдашева сім’я», але емпатія до персонажів точно буде присутня.
В Україні здебільшого було дослідження і занурення в російську культуру, і це перейшло в те, що контекст росії буквально заполонив український простір. Досліджувати свою культуру — негласний пріоритет для нації (ну або має бути), аби усвідомлювати своє коріння.
Але розуміння менталітету та історії сусідніх країн важливе для побудови міжнародних відносин, і запобігання «ізоляції» населення від всесвітнього контексту. Тому дослідження різних культур через мистецтво – один з найбільш робочих методів. Фільм «Кріпачка» може надати можливість зануритись в важливу культурну складову Польщі, і розуміти більше про людей, з якими безпосередньо маємо спільний кордон.