Нон-фікшн, або документальна проза, — це книжки, в основу яких покладено досвід реальних людей. Дослівно non–fiction перекладається як “не вигадка” — не дуже придатне до перекладу, але цілком зрозуміле слово.
Біографії, нариси й репортажі, а згодом і вся бізнес-література, популярна наука та мотиваційна популярна психологія, прикладні книжки й довідники стали нон-фікшном.
Якщо сказати точніше, нон-фікшн — це художня література, в основу якої покладено не художню вигадку, а реальні події.
Народження жанру пов’язують з виходом 1965 року роману Трумена Капоте “Холоднокровне вбивство”. Написана в стилі нової журналістики, історія реального вбивства американської сім’ї увійшла в сотню найліпших детективних романів усіх часів.
Імовірно, популярність документальної літератури пов’язана з розумінням того, що ти читаєш про реальне життя й не треба себе запитувати, чи могло таке статися насправді. Чужий справжній досвід усе ж переконливіший за будь-які вигадки.
На прохання Bazilik Media Олена Іванова, керуюча освітніми проєктами в творчій групі “Тінь”, підготувала добірку книжок-не-вигадок, які допоможуть більше дізнатися про особисті та чужі здатності, а також зануритися в різні за настроєм історії.
![](https://bazilik.media/wp-content/uploads/2021/10/25/1021390301.jpg)
“Крутий маршрут”, Євгенія Ґінзбург
Світлі, обнадійливі й страшні мемуари про ГУТАБ. І про те, що людина може пережити все. Здебільшого ця книжка не про те, як вижити в засланні, і не для документування історичних жахів. Вона про те, як зберегти душу й розум, перебуваючи під тортурами 18 років поспіль. Ані роман, ані репортаж, ані хроніка — а монолог розуму й серця, що пройшли через непідвладні пересічній свідомості обставини.
“Адже вбив не тільки той, хто вдарив, але й ті, хто підтримав Злість. Усе одно чим. Бездумним повторенням небезпечних теоретичних формул. Безмовним підняттям правої руки. Легкодухим писанням напівправди.”
![](https://bazilik.media/wp-content/uploads/2021/10/25/1.00x-thumb.png)
“Сила спокою”, Раян Голідей
Це збірник роздумів про те, як гармонізувати розум, тіло й дух або хоча б припинити гарячу війну між ними. 34 короткі розділи побудовано на принципах філософії стоїцизму, які автор застосував у власному досвіді й щось усвідомив. Усе це робить книжку добрим зразком прикладного авторського нон-фікшну.
Раян Голідей вважає, що нашому соціуму бракує внутрішньої тиші. Спочатку через власний запит він почав вивчати труди найбільших мислителів: Конфуція, Ніцше, Марка Аврелія. А трохи згодом почав ділитися набутими знаннями з іншими.
“Великі знають: повна свобода — це кошмар. Порядок — передумова успіху, хороші звички в непередбачуваному світі — острівець впевненості.”
![](https://bazilik.media/wp-content/uploads/2021/10/25/6f79a517_8c1d_11e9_8112_000c29ae1566_9ca78f34_a34b_11eb_814a_0050568ef5e6.jpg)
“Буде боляче”, Адам Кей
Медичні історії — найстрашніші й найсмішніші. У першій книжці Адама Кея зібрано докупи британський, медичний і чорний гумор.
Автор книжки працював лікарем протягом багатьох років, спостерігав за колегами та записував історії у нотатки, а згодом — вирішив на основі них випустити книжку.
Бінго! Виявляється, усім британським лікарям рекомендовано робити професійні нотатки — такий собі щоденник і рефлективна практика, щоб не з’їхати з глузду від навантаження. Здається, автор не збожеволів саме завдяки тим-таки нотаткам.
“У хорошого лікаря має бути щось, чого не можна визубрити, чому не можна дати кількісну оцінку: у хорошого лікаря повинні бути велике серце й роздута аорта, яка перекачує ціле море співчуття й доброти.”
![](https://bazilik.media/wp-content/uploads/2021/10/25/prodavets-obuvi-istoriya-kompanii-nike-rasskazannaya-ee-osnovatelem_6ec.png)
“Продавець взуття”, Філ Найт
Це біографія та історія розвитку компанії, що читається, як художній виробничий роман, а працює, як мотиваційний бізнес-трактат. А ще книжка доведе, що бути, або хоча б здаватися, дивним і незвичайним бажає багато хто, утім це не так легко, як здається. Не знаю жодного читача, що залишився байдужим до цієї книжки.
“Так що, того ранку, у 1962 році, я сказав собі: «нехай усі назвуть твою ідею божевільною. просто продовжуй рухатися. Не зупиняйся. Навіть думати не смій про зупинку доти, доки не досягнеш мети. і особливо не думай про те, де вона. Що б не трапилося, просто не зупиняйся».”
![](https://bazilik.media/wp-content/uploads/2021/10/25/mykhed_1-0.png)
“Бачити, щоб бути побаченим”, Олександр Михед
Багаторічне дослідження, спрямоване на пошук запитання: “Як реаліті-шоу впливають на нашу підсвідомість у сучасному світі?”, — це основа книжки Олександра Михеда.
Історія реального телебачення й реаліті-шоу з 1948 року до 2010-х: чому всі ми дивимося “Холостяка”, як кожен з нас став тим самим Великим Братом і як формується масова увага до окремих речей.
Михед розкладає все по полицях і вибудовує прозору історію нашого вуаєризму. Буде корисно всім дотичним до створення ідейних продуктів і тим, хто цікавиться темою.
“Однак найбільше на сучасну глобальну масову культуру вплинуло реальне телебачення й поява неймовірної кількості різноманітних підтипів реаліті-шоу. За А. Фетвейтом, відбувається глибинна «втрата впевненості відчуття контакту з реальністю через аудіо-візуальну репрезентацію»; хмара фільтрів, крізь які проходить інформація про подію, витворює коридори викривлених дзеркал, що віддаляють споживача від першопричини.”