Сьогодні чотири українські ілюстраторки діляться списком літератури, яка збагачує, надихає та допомагає креативити.
художниця-ілюстраторка
“Хочу собаку. Будь-яку, не важливо яку”, Кітті Краузер
Найбільше я надихаюся книжками для дітей, які купую в поїздках за кордон. Сучасна графіка настільки цікава та жива, що такі книжки — це велика насолода, навіть якщо текст у них написано мовою, яку я не розумію. Так, з останніх покупок мене вразив шведський примірник Кітті Краузер “Хочу собаку. Будь-яку, не важливо яку”.
Кітті Краузер — бельгійська ілюстраторка й авторка, яка написала та проілюструвала приблизно 40 книжок, а у 2010 році отримала літературну премію пам’яті Астрід Ліндгрен. “Хочу собаку. Будь-яку, не важливо яку” — це книжка про дівчинку Моллі, яка довго мріяла про собаку і врешті-решт обрала нового друга з притулку. Найцікавіше почалося, коли виявилося, що собака має унікальні таланти.
“99 способів розповісти історію: вправи в стилі”, Мет Медден
З корисних книжок для ілюстраторів хочу порадити “99 способів розповісти історію” від Мета Меддена. Це дуже практична книжка, що показує, як можна малювати комікси, з багатьох точок зору. Тут усього лиш одну сцену показують у 99 версіях.
Наприклад, якщо за сюжетом хлопець заглядає в холодильник і забуває, що хотів узяти, то можна зобразити, як це бачить холодильник, як це відбувається в реверсі та в різних графічних стилях.
“99 способів розповісти історію: вправи в стилі” — експериментальний графічний роман, що вийшов у 2005 році. Його створив Метт Медден — американський автор коміксів, художник та викладач у Школі візуальних мистецтв та Єльському університеті. У книжці він розповідає, як показувати історію в незвичних форматах, наприклад, у цифровому — повністю двійковими числами; у вигляді рекламного оголошення; перспективи — від вуаєриста, що дивиться у вікно в бінокль; мапи, пародії, манги, політичного мультфільму та параноїдального релігійного трактату.
“Розмови з Пікассо”, Брассаї
А якщо вам ближчими є художні книжки, то хочу порадити Брассаї “Розмови з Пікассо”. Мене надихає особистість Пікассо, адже в ньому було стільки цікавості до життя, бажання гратися й експериментувати. І ще я вподобала те, що наведені в тексті ситуації показують деталі, а не класичну біографію “народився — щось зробив — помер”.
Брассаї — угорсько-французький фотограф, журналіст, письменник та кінорежисер. Він був близько знайомий з багатьма художниками, режисерами. Регулярно проводив час у компанії Пікассо та ретельно записував кожну із зустрічей, щоб допомогти іншим ліпше зрозуміти видатного художника, його бачення та погляди на світ.
артдиректорка, ілюстраторка, дизайнерка бренду M1R
Магдалена Бросте “Баугауз”
Я дуже люблю книжку про Баугауз від німецької мистецтвознавиці Магдалени Бросте. Мені подобаються поєднання кольорів, які вона використовує, а інколи я і сама переймаю звідти колірну гаму для ілюстрацій. Окрім кольорів, книжка містить багато незвичайних та сміливих ідей, які також надихають на створення чогось нового.
Баугауз — німецька школа мистецтва та дизайну, яка існувала лише з 1919 по 1933 рік, але встигла зробити вагомий внесок у модерністський стиль. На честь 100-річчя школи компанія Taschen у співпраці з Архівом Баугаузу в Берліні випустила оновлене видання книжки. У ньому читачі знайдуть 550 цікавих ілюстрацій, документи, фотографії, ескізи, плани та моделі виконаних робіт Баугаузу.
ілюстраторка, фотографка, фрИлансерка
“Шантарам” Грегорі Девід Роджерс
Мені дуже подобається читати про життя реальних людей. Про проблеми, з якими вони стикаються, і як знаходять шляхи розв’язання. “Шантарам” став для мене приголомшливим одкровенням, у якому головний герой знаходить нове життя серед незнайомої йому культури та людей в Бомбеї, долає страшні труднощі та виходить із цього “зламаним, але не переможеним”.
“Шантарам” — роман австралійського письменника Ґреґорі Девіда Робертса, заснований на реальних подіях його життя. Сюжет розгортається в Індії в 1980-х роках — саме туди автор поїхав жити на 10 років, коли втік з австралійської в’язниці та боровся з героїновою залежністю. Життя в Індії змінило Робертса так, що згодом місцеві жителі почали називати його “shantaram” — тобто мирна людина.
Книжки артстудії “Аґрафка”
Я колекціоную книжки з ілюстраціями “Аґрафки” з 2016 року — від самого початку свого шляху як дизайнерки та ілюстраторки в онлайн-виданнях. Мене завжди дуже вабила легкість та влучність зображень. Зокрема, я часто переглядаю книжки “Голосно, тихо, пошепки” про звуки та “Я так бачу” — про зір. Як на мене, то вони дуже чуттєві, зрозумілі та цікаві. Чітко сформульований коротенький текст у супроводі чудових ілюстрацій, що досконало пояснюють теми книжок.
“Аґрафка” — артстудія, яку заснували українські художники Роман Романишин та Андрій Лесів. За свої книжки “Голосно, тихо пошепки” та “Я так бачу” у 2018 році вони стали лавреатами премії Болоньї Рагацці в номінації Non Fiction.
Науково-популярні книжки: Viva la vagina,
“Життя до народження”
“Внутрішня історія. Кишківник”
У школі я мріяла стати патологоанатомом, та не склалося. А тепер дуже люблю більше й більше дізнаватись про те, як усе працює в нашому тілі, як ми змінюємось під час дорослішання, які процеси відбуваються в нашому мозку, що відбувалося з нами в утробі матері та що саме спонукає нас до тих чи інших дій. Почасти ці знання застосовую й у своїх ілюстраціях.
