Українські зимові свята поєднують давні обряди, християнські традиції та звичаї, значення яких не завжди очевидне. Курс «Українська культура: Як вплести традиції у свою зиму» від «Спільного спадку» та Bazilik охоплює вісім тем — від історії свят і традиційного вбрання до родинного Різдва, колядок і культурного підприємництва.
Здавалося б, грудень і січень створені для того, щоб відпочивати, ходити в гості й їсти смаколики. Але за кожною кутею, колядкою і ялинкою стоять століття традицій, про які ми часто знаємо лише поверхово.
Цей гайд — анонс до програми «Українська культура: Як вплести традиції у свою зиму» від «Спільного спадку» та Bazilik. Кожен розділ — це коротке знайомство з однією з восьми лекцій курсу і з дослідницею чи практикинею, яка її читатиме. Читайте гайд як путівник зимовими святами, а якщо захочеться заглибитися — приєднуйтеся до курсу.
Старт — 5 листопада, онлайн. Курс благодійний: увесь прибуток порівну піде на «Спільний спадок», який рятує старовинні речі й передає їх Музею Івана Гончара, та на проєкт «Близькі», що безоплатно навчає військових, ветеранів та їхніх рідних.
1. Від Катерини до Йордана: чому найтемніша пора — найсвятковіша
Чому левова частка улюблених свят припадає саме на найхолоднішу й найтемнішу пору року? Відповідь — в аграрному календарі, якому було підпорядковане життя наших предків. Польові роботи завершені, засіки повні після жнив — з’являються вільний час і ресурс. Саме на зиму припадав і головний весільний сезон, тож чимало давніх обрядів крутяться навколо молоді, женихання та парних ігор.
Багато зимових обрядів мали цілком практичну мету. Колядки, щедрівки, засівання зерном, обрядова їжа й гучні побажання були магічним способом забезпечити врожай, здоров’я і приплід — щоб наступного року було що їсти.
Довгі ночі й зимове сонцестояння сприймали як граничний час, коли межа між світами тоншає. Звідси вірування, що до оселі навідуються душі предків, — їм відводили місце за столом і частували кутею. Звідси й забобони, переодягання у «чужинців» чи звірів і ворожіння — спроба зазирнути в майбутнє, поки воно «відчинене».
З приходом християнства ці вірування не зникли. Церква наклала на них нові сенси, і вийшла унікальна система, у якій Різдвяний піст, Миколая, Андрія, Різдво й Водохреще органічно доповнили давні шари. Так у Святки прийшли історія народження Христа, вертеп і колядки релігійного змісту, а День святого Андрія зберіг давні парубоцькі забави, калиту й дівочі ворожіння.
На лекції розберемо початок зимових свят і роль молоді — від Третьої Пречистої до Миколая, суть і походження Різдва та міфи навколо нього, а ще — звідки пішли обряди обливання водою на Водохреще і яку кутю їли на це свято.
2. Маланка — це не Різдво. І ось чому
Найпоширеніша помилка — вважати Маланку частиною Різдва. Насправді обидва свята належать до зимового циклу, але відрізняються майже всім, крім того, що між ними лише тиждень.
Маланка — це Новий рік. Це Щедрий вечір і карнавал із переберіями. Якщо на Різдво святкують народження нового сонця, Ісуса Христа і колядують, то на Маланку щедрують — для цього є окремі пісні, щедрівки.
Маланка і Василь — головні персонажі. 31 грудня — день святої Меланії, 1 січня — святого Василя. Тож Маланка з Василем ходять разом з іншими ряженими і ніби одружуються в новорічну ніч. Серед ряжених є добрі персонажі, а є «злі» — ті, хто вдягає образи злих духів, які могли б прийти нашкодити. Ряжені бешкетують і галасують, і це своєрідний превентивний захід.
Різний настрій. Маланка — це карнавал, переберії, містерія, зовсім інший вайб із трошечки язичницької двіжухи. А Різдво — це ангелики, бабині зозульки, всі хороші й мі-мі-мі. Класно розрізняти ці свята і мати час, щоб відпустити все старе й закликати нове. Про це і є Маланка, і про це щедрування: у ньому ми маніфестуємо собі гарний новий рік, тоді як на Різдво прославляємо Христа.
На лекції розберемо, як, коли й навіщо святкують Маланку, і які традиції, попри поширену думку, з нею не пов’язані.
3. Ялинка: чужий звичай чи частина нашої історії?
Спершу ялинку тримали подалі від двору. Наші предки мали особливе ставлення до ялинки. Раніше вірили, що хвойні дерева мають зв’язок зі світом померлих і можуть захищати від злих сил. Саме тому у традиційній культурі ялинку можна побачити і як весільне гільце, і в поховальному вінку.
Потім ялинка почала завойовувати світ. У середньовічній Європі були популярні «райські п’єси» — театралізовані історії про Адама та Єву. 24 грудня, на свято першопредків, яблуню з Едемського саду доводилося замінювати вічнозеленою ялинкою і вішати на неї яблука та солодощі. Згодом звичай перекочував із площ до німецьких домівок — так ялинка й стала головним символом Різдва у світі.
І нарешті — увійшла в українську оселю. У XIX столітті через німецьких переселенців і європейську моду звичай швидко прижився в українських містах як частина дитячого свята. Родини Косачів, Лисенків, Старицьких і Франка ставили ялинку вдома — разом із кутею, дідухом і колядками.
Тож ялинка не «замінила» дідуха: у домівках української інтелігенції вони стояли поруч.
На лекції розберемо, що означала ялинка для наших предків і що про дідуха правда, а що — лише поширений міф.
4. Зимове вбрання: що більше шарів — то вищий статус
«Верхнє», а не «зимове». У традиційному гардеробі верхнє вбрання було обов’язковою частиною святкового комплексу навіть у теплу пору: до святкового строю додавали юпку, свиту чи чумарку, а кожух могли просто накинути наопашки. Тому дослідники частіше кажуть саме «верхнє» вбрання.
Багатошаровість — головна деталь, яку варто знати. Верхній і плечовий одяг поверх сорочки та поясного вбрання творив одну з найхарактерніших рис народного строю. І це не забаганка: що більше елементів у гардеробі, то вищим був статус власника. Кожен додатковий шар підкреслював заможність, а під час обрядів — особливу роль людини.
Словник, який вражає. Наприкінці XIX — на початку XX століття верхнє вбрання різних регіонів відрізнялося формами, матеріалами й оздобленням. Кептар і мунтян, кожух простий і тулуб’ястий, свита-латуха і свита з прохідкою, юпка і чумарка, сердак і крашеняк, гуня, гугля і манта, кирея, сіряк і кобеняк, а ще сак, сачок, мантина, пелерина, портюшок для дітей і плечова хустка-опиначка. І це лише частина!
На лекції простежимо, як клімат, господарство й мода формували верхнє вбрання різних регіонів, що з нього збереглося до сьогодні, а що відійшло в минуле. Розповідь ілюструватимуть давні світлини й автентичні експонати з колекції Музею Івана Гончара.
5. Різдво в родині: із чого почати разом із дітьми
Різдво в родинному колі було й залишається одним із найсвітліших свят року. Але в нас є багатий пласт призабутих традицій, які можуть наповнити сучасне Різдво сенсами та збагатити давніми традиціями. Ось чотири практики, з яких легко почати разом із дітьми.
- Прикрасити дім. Витинанки, зірки на вікнах, солом’яні «павуки» й хатній вертеп.
- Зробити дідух. Це може стати родинним дійством, під час якого варто розповісти дітям про зв’язок із родом і чому дідух — символ достатку.
- Спекти й розписати пряники. Разом із приготуванням куті та інших святвечірніх страв це захопить і дорослих, і малечу. А сама Свята вечеря об’єднує родину й рід.
- Вивчити колядки й змайструвати різдвяну зірку. І не забути навчитися гостинно й щедро зустрічати колядників: саме вони приносять у дім достаток і щастя на весь рік.
Усі ці традиції створені не лише заради красивої форми, а для того, щоб у Різдво люди разом відчули народження Бога в серці — через любов і спільне буття з родиною та громадою.
На лекції поговоримо й про незручне: чи можна практикувати традиції, які тобі не подобаються або не смакують.
6. Як носити своє коріння, не перетворюючи його на костюм
Мені здається, секрет сучасної етностилізації не в тому, щоб відтворити традиційний стрій до найменшої деталі, а в тому, щоб дозволити традиції природно вплестися у наше сьогодення. Іноді для цього достатньо однієї особливої прикраси, хустки, вишитого рукава чи виразної фактури.
Особливо цікаво стилізувати восени й узимку, коли багатошаровість, природні матеріали та складні фактури самі створюють простір для експериментів.
Так до ваших вишиванок можна додати горсики, станики чи керсетки, звичну сумку замінити ладункою чи тайстрою, а волосся прикрасити стрічками, кісником або чільцем.
На лекції покажемо ідеї, які легко впишуться у ваш гардероб, і допоможемо по-новому придивитися до регіональних особливостей, щоб сміливіше вплітати їх у власні образи.
7. Як спадщина стає бізнесом: досвід «Бабусиної Хатки»
Найбільші виклики
Дозволити собі назвати хобі бізнесом. Проєкт стартував у 2021 році, і спершу Анна сприймала «Бабусину Хатку» як віддушину — місце, де можна черпати натхнення й ховатися від вигоряння на основній роботі. Бізнес-моделі не було аж до масштабування у 2024-му. І навіть після відкриття другої хатинки, бабусі Ганнусі, визнати проєкт бізнесом було непросто.
Фінансування. У 2026 році головним викликом залишається пошук грошей на всі ідеї, бо мета вже — не просто здавати хатинки, а дати гостям максимальне занурення в автентичне українське село. З 2027-го в планах власне крафтове виробництво, пекарня, тепличне господарство, невелика контактна ферма, мистецька резиденція для місцевої молоді й митців, а ще VR- та AR-екскурсії в млині в селі Прохорівка.
Майстри. Знайти фахівців щороку складніше: через війну багато хто воює або виїхав, і не всі погоджуються працювати саме з хатками-мазанками.
Поради тим, хто хоче так само
- Чесно визначтеся, чого хочете. Відновлювати автентичні хатини і працювати у сфері гостинності — це кардинально різні напрями й підходи до бізнесу.
- Будьте готові до повної включеності. Відновлення хатинки — як піклування про стареньку бабусю. Купити її — найпростіше в цій історії: навіть коли стан здається непоганим, усі пригоди починаються з демонтажу. Без справжньої любові до справи такий обсяг задач — від операційних до технічних — не витягнути.
- Зберіть команду майстрів, яка допомагатиме в усьому — від реновації до створення комфорту для гостей.
- Не обирайте локацію далеко від себе. Як каже тато Анни: «Бізнес, який далі витягнутої руки, — це вже не твій бізнес». Гостинність і оренда — точно не пасивний дохід, особливо у воєнний час.
На лекції Анна детально розповість про бізнес-модель проєкту, перші результати й плани масштабування.
8. Колядки: із чого почати знайомство
Перший шлях: зануритися в теорію
Багато хто з нас, людей міста, навіть не здогадується, наскільки широкий спектр сюжетів і мелодій мають колядки, щедрівки та загалом пісні зимового циклу — і що деякі з них сягають раннього середньовіччя.
Тож перше, що радить Надія, — лекції та подкасти на YouTube. Насамперед — лекції фундаторів сучасної київської етномузикологічної школи Ірини Клименко та Євгена Єфремова на каналі «Рись», культурно-мистецького та освітнього проєкту про традиційну українську музику. Щоб підготуватися до зими, почніть із лекції «Пісні зими» від Ірини Клименко та лекції «Магія стародавніх колядок» від Євгена Єфремова.
А ще — подкаст «Пороблено» з дослідницями й культурними антропологинями Дар’єю Анцибор та Анною Ніколаєвою. Перед колядницьким сезоном особливо варто послухати випуск із Наталією Хоменко «Україна колядує. Від архаїки до нового життя. Як співали і про що колядували українці?».
Додатково варто послухати:
- «Традиційне Різдво у бойків: підкидання куті, походи на цвинтар, лякання дерев, годування померлих»
- «Як колядують і водять вертепи: підготовка ватаг, нічні обходи, образ єврея, алкоголь і збитки»
- «Катерини та Андрія в Україні: годування долі, ворожіння на судженого, вечорниці, калита і збитки»
- «Різдвяні символи: кутя, зерно, дідух, хліби»
Другий шлях: побачити, як колядували раніше і як це роблять зараз
Щоб зрозуміти контекст і формат колядування, Надія щиро радить подивитися фільм проєкту Еге Films «Чи колядувати» (автори — Ірина Данилейко та Любомир Ткач). Він показує одразу три лівобережні традиції, доволі віддалені одна від одної: людей, їхню щирість і справжність, як колядували колись і як це відбувається зараз.
На каналі Еге Films є й кінематографічні кліпи до традиційних пісень, і подкасти, які Ірина Данилейко записує з бабусями-співачками з різних сіл. Такі розмови зазвичай лишаються в експедиційних архівах, а тут їх можна послухати, наче сам побував в експедиції.
Третій шлях: послухати сучасні гурти
Більшість традиційної музики збереглася в записах людей, народжених у 1930–1940-х, і до звучання старших голосів треба трошки звикнути. Якщо хочеться почути, як колядки й щедрівки звучать молодими голосами, послухайте фольклорні гурти. Нещодавно з гуртом «Вільце» вийшов зимовий альбом із піснями з різних регіонів України. У гурту «Володар» є чудові записи колядок і щедрівок на YouTube-каналі, а «Гуляйгород» має колядки й щедрівки в сучасній електронній обробці.
Де послухати автентичне виконання
- folklore.kh.ua — цифровий архів фольклору Слобожанщини й Полтавщини, а також колекція записів Степана Мишанича, переважно з Донеччини. Є записи 30-річної давності — чудові багатоголосні зразки, які сьогодні зробити майже неможливо. Справжня золота скарбниця.
- Polyphony Project — сучасніші записи, які показують нинішній стан традиції. Головна цінність: кожен запис багатоканальний, тож можна послухати окремо кожен голос і вивчити багатоголосну пісню голос за голосом — самому, з друзями чи з рідними.
- folklore-archive.org.ua — електронний архів українського фольклору із записами з Карпат (яскраво представлена Бойківщина) і з Донеччини.
- folk-ukraine.com — «Народні пісні України» із записами різних регіонів минулого десятиліття й давніших. Зараз сайт має технічні збої, але команда працює над його відновленням.
На лекції розберемо історію колядок, які вони бувають і про що в них співають, — і разом вивчимо кілька колядок.
Як вплести традиції у свою зиму — разом із нами
Вісім лекцій, вісім дослідниць і практикинь, одна зима, яку можна прожити свідоміше. Розберемося у святах від Катерини до Йордана, розвіємо міфи про ялинку й дідуха, навчимося переносити традиції в родину й гардероб, послухаємо, як спадщина стає бізнесом, і разом заспіваємо колядки.
- Старт: 5 листопада
- Формат: онлайн, 18:00–20:00. Перший тиждень — четвер і п’ятниця, далі щотижня — середа й п’ятниця
- Записи лекцій доступні студентам протягом року
- Вартість: 5000 грн. Увесь прибуток порівну йде на «Спільний спадок» і проєкт «Близькі»
Також може бути цікаво: Що подивитися, якщо цікавишся фотографією. Добірка фільмів від Діани Андруник