Чому варто переглянути «Ти [Романтика]» перед «Грай, [Марку]» від МУР?

Команда МУР представила нову виставу «Грай, [Марку]», присвячену меценату Євгену Чикаленку. Його історія перегукується з попередньою постановкою команди «Ти [Романтика]», адже Чикаленко підтримував українську пресу, літературу й театр, які стали підґрунтям для розвитку покоління митців 1920-х років.

Із середини жовтня команда МУР розпочала гастролі Україною з новою виставою «Грай, [Марку]», присвяченою постаті мецената Євгена Чикаленка. Напередодні прем’єри розповідаємо, чому варто озирнутися на попередню гучну роботу команди — історичний мюзикл «Ти [Романтика]». Адже між біографією Чикаленка та долями мешканців будинку «Слово» існує глибинний, хоч і, на перший погляд, непомітний причинно-наслідковий зв’язок.

Людина, яка інвестувала в українську ідентичність

Євген Чикаленко (1861–1929) увійшов в історію як постать, що не просто декларувала любов до України, а й послідовно доводила її власним капіталом. Його знамените гасло «Любити Україну треба не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені» стало для нього справжньою інструкцією до дії.

Хоча сам Чикаленко через вимушену еміграцію та смерть у 1929 році особисто не застав трагічного розпалу репресій 1930-х років, саме його діяльність у 1900–1910-х роках підготувала ґрунт, на якому змогла зрости ціла плеяда українських класиків, зокрема й тих, хто згодом опинився в будинку «Слово».

Внесок Євгена Чикаленка в збереження українського слова

Коли Чикаленко чув про будь-яку ініціативу, пов’язану з українською мовою, літературою чи історією, то не шкодував власних грошей для підтримки цієї справи. Його коштом було видано два значущі для української лексикографії видання: «Російсько-український словник» Михайла Комарова та «Словник української мови» за редакцією Бориса Грінченка.

«Я не раз казав, що коли не матимемо своєї преси, школи або хоча б такого геніального брехуна, як Сенкевич, щоб розбудив у широких колах національну свідомість, то станемо провансальцями», — писав Чикаленко у своїх «Спогадах».

Саме тому він фінансово підтримував редакції української періодики («Селянин», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада») та діяльність українських письменників і митців. До речі, саме в «Літературно-науковому віснику» було надруковано один із найвідоміших ранніх віршів Павла Тичини — «Ви знаєте, як липа шелестить». Можна сказати, що українські письменники першої половини XX ст. спиралися на інституції, мову та культуру, розбудовані коштом Чикаленка.

Євген Чикаленко був видавцем та одним із засновників газети «Рада» — єдиного на той час щоденного суспільно-політичного видання українською мовою. Цій справі він присвятив вісім із половиною років життя, аж до закриття часопису в 1914 році у зв’язку з введенням воєнного стану в Києві. Щоб видання продовжувало існувати, Чикаленко щороку докладав із власних заощаджень від 5 до 10 тисяч карбованців.

Завдяки своїй цілеспрямованості він зумів згуртувати навколо видання кращих сучасників. Зокрема, на сторінках «Ради» побачили світ кілька ранніх оповідань Павла Тичини, який у студентські роки також працював у редакції завідувачем відділу оголошень.

Євген Чикаленко та корифеї українського театру

В Єлисаветградському училищі Чикаленко навчався разом із Панасом Тобілевичем (Саксаганським), а через родину Тобілевичів був особисто знайомий із Марком Кропивницьким, Марією Заньковецькою, Михайлом Старицьким, Миколою Садовським та іншими діячами української сцени.

У власному щоденнику він писав про необхідність підтримувати театр Миколи Садовського, порівнюючи його роль зі своєю діяльністю в пресі: театр, на його думку, робив «те саме національне діло», яке «Рада» робила друкованим словом.

На сторінках газети «Рада» регулярно виходили театральна хроніка й рецензії на вистави трупи Садовського, а також діяли спеціальні пропозиції (наприклад, передплатники газети отримували знижки на квитки до театру).

Саме в театрі Садовського розпочалася кар’єра Леся Курбаса в Києві. Спершу Курбас виступав на сцені як актор, виконуючи провідні ролі. Практичний досвід у Миколи Садовського заклав підґрунтя для його подальших експериментів, і вже на початку 1917 року Курбас створив власну театральну групу, з якої пізніше постали легендарні «Молодий театр» та «Березіль».

Чому варто побачити обидві вистави?

У самій виставі «Ти [Романтика]» ім’я Чикаленка безпосередньо не звучить — її сюжет зосереджено на нищенні митців радянською репресивною системою в Харкові. Проте без жертовної праці Чикаленка в 1900–1910-х роках покоління 1920-х взагалі могло б не мати інституційного та мовного фундаменту для своєї творчості. Вистава «Грай, [Марку]» покаже історію людини, яка поклала свої статки й життя, щоб творчість українських митців була почута, побачена та збережена.

Дізнатися більше про долі Павла Тичини, Миколи Хвильового, Леся Курбаса та інших діячів будинку «Слово» можна в будь-який зручний час в онлайн-театрі DRAMOX. На платформі доступна фільм-версія вистави під назвою «Мур. Ти [Романтика] в кіно» із першим акторським складом. До вистави також доступні українські, польські та англійські субтитри.

Також може бути цікаво: 10 років роботи: «Будинок “Слово”. Нескінчений роман»