Зсередини

Як це – бути автором в медіа

П’ять історій авторів-фрілансерів про їхню роботу зі ЗМІ
Малиш Поліна, 14.10.2019

При слові «журналіст» найчастіше в голові виникає стереотипний образ. Такий собі допитливий персонаж, який ставить провокаційні питання, до ночі сидить в редакції перед здачею матеріалу і тексти у нього виключно гостросоціальні.

Проте медіа, в яких працюють журналісти та редактори, бувають дуже різними. З різною специфікою, спектром тем, періодичністю виходу матеріалів. 


Зараз я плідно працюю в редакції журналу Platfor.ma та іноді пишу тексти в інші видання, раніше працювала в Pink.ua і на фрілансі — в Хмарочос. І хоч мій графік виглядає як стандартні п’ять днів на тиждень — це тільки умовності. Для того, щоб випускати важливі, актуальні, цікаві й звертаючі увагу громадськості тексти, потрібно бути на низькому старті завжди. У тому числі жертвувати особистим часом для того, щоб рано вранці вихідного дня поїхати на інтерв’ю або взяти коментар після конференції пізно ввечері. Ти можеш з головою піти в стан двомісячного журналістського експерименту або прокинутися вночі з думкою “це ж геніально!”. Тому що те, що ти робиш, тебе заводить.

Але, звичайно, в різних медіа — різний підхід. У мене є знайомі журналісти, які за дорученням керівництва носилися в позаурочний час по місту, як кажуть, за сенсацією. Ці самі знайомі потім і розповідали, як їх дістала робота, запиваючи кожне речення алкоголем. Після цього і кажуть, що всі журналісти — п’яниці. Часто важливіше гнатися не за сенсацією, а за змістом.

У Platfor.ma цінують людину як особистість в першу чергу, а вже потім як співробітника. Ти хочеш попрацювати з дому або просто змінити оточення? Не питання. Ти захворіла? Видужуй, ми впораємося без тебе. У тебе пропало натхнення? Давай придумаємо вихід разом. У тебе щось не виходить? Ми допоможемо. Ми влаштовуємо креативні вечори, обмінюємося досвідом і вчимо один одного, проводимо час разом поза редакцією. Це дуже цінно.

Жодного разу (і це стосується не тільки медіа) у мене не попросили показати диплом, хоч такий і є. В основному, всюди надсилають тестове завдання — і це правильно. Попри досвід, бекграунд, освіту, красиві очі та видатні ораторські здібності, тільки у справі стане ясно, чи підходите ви як автор конкретно цьому виданню.

Гонорар за одну статтю, якщо ви пишете на фрілансі, різниться навіть в межах одного видання. Суми можуть варіюватися від 400 до 2400 грн — залежить від багатьох факторів. За рекламні матеріали платять дорожче, тому що на це є бюджет. Але їх, як правило, і менш захопливо писати.

Тож більшість журналістів в онлайн-виданнях не звертають золоті гори, але мають інші “плюшки”. Так за кордоном з прес картою безкоштовно пропускають в більшість музеїв. Наприклад, в Італії для мене, як для українського журналіста, який “соу ексайтед” і “е музеум із вері інтерестінг”, були відкриті майже всі двері. Крім, хіба що, музеїв Ватикану, але там в цілому не особливо шанують халявників. Крім цього, акредитації для журналістів передбачені на багатьох локальних заходах, що начебто дрібниця, але так приємно.


Тетяна Капустинська

 журналістка в Platfor.ma


Попри досвід, бекграунд, освіту, красиві очі та видатні ораторські здібності, тільки у справі стане ясно, чи підходите ви як автор конкретно цьому виданню


Я почала працювати журналісткою у 2016 році, під час навчання в Могилянці. На той момент у мене ще не було формальної журналістської освіти, але дуже хотілося працювати з текстами, так що я хапалася за будь-яку можливість. Кілька місяців писала новини в одному не дуже популярному виданні — щоб взагалі зрозуміти, як працює редакція. Потім посилено працювала фрілансером: пропонувала свої тексти Платформі, Comma.com.ua, L’Officiel, Bird in Flight, Cosmopolitan. Теми були абсолютно різними — від історії моди та до питань охорони здоров’я. Мені здається, коли ти тільки починаєш працювати в якійсь сфері, нерозумно відмовлятися від зайвої практики, навіть якщо за неї мало платять. Тому я хапалася за все, сильно не роздумуючи про те, чи можна назвати пропонований гонорар справедливим. Зараз я вже набагато більш перебірлива, але якщо є можливість написати про щось, що мене щиро цікавить (або попрацювати з редактором, який мені імпонує), то я зроблю це і за символічну плату. Зрештою, журналістика — не те, куди йдуть за нечуваною зарплатнею.

Потім мені запропонували посаду старшого редактора в Anywell — тут я вже змогла не метатися між різними темами, а зосередитися на тому, що мені було дійсно цікаво. Формально, від мене вимагалося писати певну кількість матеріалів на тиждень, але на практиці робота редактора набагато більш різноманітна і жива. Особливо, коли працюєш в невеликій редакції. Ти не можеш думати виключно про свої тексти — іноді доводиться брейнштормити ідеї для рекламних проєктів, допомагати з організацією подій, виступати продюсером на зйомці або допомагати з новинами. Точно так само з кількістю знаків в матеріалі — в теорії можуть бути певні рамки, але я ще не зустрічала видання, в яких хтось дійсно сидить і рахує, скільки знаків у матеріалі. Головне — щоб твоя стаття адекватно розкривала суть теми.

Зараз я зрозуміла, що найбільше мені імпонує кіножурналістика. Я працюю відповідальним редактором на Vertigo.com.ua — пишу рецензії та колонки, вичитую чужі тексти, вигадую теми для матеріалів і спецпроєктів, беру інтерв’ю і працюю з позаштатними авторами. Багато знайомих, які не працюють в цій сфері, вважають, ніби я тільки те й роблю, що ходжу на прес-покази та безкоштовно дивлюся кіно, але акредитація на подібні події — НЕ бонус, а те, що дозволяє тобі нормально виконувати роботу. Наприклад, якщо фільм виходить в прокат в четвер, то його потрібно подивитися на пару днів раніше, щоб можна було вчасно випустити рецензію. Тому мене завжди дуже бентежать потенційні автори, які затримують тексти, припустимо, на тиждень-два. Якщо ти хочеш працювати в цій сфері, то годі чекати міфічного натхнення. Можливо, це прозвучить надто вже прозаїчно, але нікому не потрібні геніальні тексти — потрібно, щоб матеріали приходили вчасно, щоб вони були виразними, без якихось божевільних граматичних конструкцій і помилок в кожному слові.


Олександра Поворозник

відповідальна редакторка Vertigo.com.ua


Нікому не потрібні геніальні тексти — потрібно, щоб матеріали приходили вчасно, щоб вони були виразними, без якихось божевільних граматичних конструкцій і помилок в кожному слові


Перше медіа, в яке я писала — LiRoom, де мені в першу чергу допомогли впоратися зі страхом того, що мої тексти нікому не цікаві. Ще були статті для Karabas.Live і The Devochki. Зараз я стабільно працюю автором у двох виданнях: друкований Cosmopolitan Ukraine та інтернет-портал Tochka.net. В Космо я пишу для рубрики “секс і стосунки”. В Точці спочатку вела свою колонку про секс: про людей, їх різноманітності, прийняття, і взагалі про будь-які міркування на цю тему. А зараз в основному пишу про фестивалі та музику. Зокрема, я другий рік висвітлюю фестиваль Сігет і все, що з ним пов’язано.

Найголовніша вимога: тексти повинні бути грамотними та вчасно написаними, щоб редактура не займала багато часу. Оплата зазвичай йде в залежності від кількості знаків, в різних медіа, звичайно, різний рівень зарплатні. Мої особисті розцінки залежать від мого інтересу до теми та медіа, в яке йде матеріал. Зазвичай від 200 грн за 1000 знаків. Для друкованого Космо я пишу приблизно один матеріал раз в пару місяців. Великий, на два розвороти. Для Точки частіше.

За свою роботу, крім зарплати, я отримую приємні косметичні штуки (від Космополітан) і акредитацію на заходи (від Точки), але на певних умовах. Мені потрібно здавати обговорену заздалегідь кількість текстів — хороші огляди, ексклюзивні матеріали, не просто новини з посиланнями. Щось привабливе і реально цікаве. Тому я ніколи не пишу про те, що мені не цікаво.

Працюю я парт тайм, тому що у мене ще дві роботи: мій проєкт Festivally (організація подорожей на музичні заходи) і викладання вокалу в студії Tonique Vocal School. У моїх робіт вільний графік, все впирається тільки в грамотний тайм менеджмент і кількість ресурсів. Як правило, зайнятість моя в підсумку становить 24/7, тому я ще раз підкреслюю — дуже важливо горіти своєю справою. Ти весь час в потоці: читаєш огляди, береш коментарі, дивишся статистику. Не вийде довго бути в такому режимі, якщо тема тобі не цікава.

Мені здається, що якщо ти адекватно ставишся до того, що редактор тобі не ворог і у нього немає завдання задушити твою творчу натуру і спаплюжити кожне слово в статті — ти впораєшся з цією роботою. Мої редактори — мої найкращі друзі, вони допомагають мені дотримуватися власної стилістики, тому що їм теж цікаво, щоб у кожного автора був свій голос. Це привертає різних людей. Тому важливо тільки те, наскільки грамотно ти будуєш комунікацію і цікавишся тією темою, про яку хочеш писати.


Tia Horrel

журналістка Cosmopolitan Ukraine і Tochka.net


Ти весь час в потоці: читаєш огляди, береш коментарі, дивишся статистику. І не вийде довго бути в такому режимі, якщо тема тобі не цікава


Уже п’ять років пишу для блогу про нову українську музику LiRoom — я редактор, музичний критик і ведучий програми “Ріс на Біс”, який виходить в партнерстві з компанією Uklon. У форматі фрілансу я співпрацював з “Лівим Берегом”, періодично пишу для видання “Мегаполіс”.

Проблема всіх медіа — фінансування, а для музичних медіа це в принципі наріжний камінь. І великих бюджетів очікувати не варто. З іншого боку, в цьому році нашими партнерами стали Uklon, що дозволило редакції розвивати наші божевільні ідеї, розширюватися та отримувати зарплату. І щоб розвіяти фантазії про роботу музикальних журналістів в Україні, більшу частину свого часу і натхнення я з задоволенням віддаю фултайм — компанії Kitcast, де відповідаю за контент. Як виживати посеред цієї смертної любові та нескінченної роботи — любити те, що робиш. Інакше навіщо взагалі це все?

Що стосується LiRoom, попереду ще більше проєктів і пошук людей в нашу команду на чолі з засновником Олексієм Бондаренком. Кого ми завжди шукали й шукаємо — людей, які: а) вміють писати, б) хочуть розвивати українську культуру, в) не слухають Олю Цибульську. Досвід роботи в ЗМІ — плюс, але я не пам’ятаю, щоб ми відмовляли через недосвідченість, могли відмовляти через те, що людина ідіот. LiRoom випускає новини кожен день. Щомісяця робимо огляди альбомів, кліпів і синглів. Інтерв’ю, звіти з концертів (акредитація один з приємних бонусів, але він дається не просто так). Як писати тексти про музику? Рецензія, як би ви не старалися бути об’єктивним — це думка. Думка, заснована на досвіді, тоннах прослуханої музики й розумінні, як музика створюється. Але саме в цій чесній думці й цінність.

Радив би я комусь йти в музжурналістіку — ні. Зовсім. Але хтось повинен це робити.


Артем Рісухін

редактор та музичний критик LiRoom


Як виживати посеред цієї смертної любові та нескінченної роботи — любити те, що робиш. Інакше навіщо взагалі це все?


Музичною журналістикою займаюсь у вільний від основної роботи час. Писав для Comma.com.ua, LiRoom, SLUKH.media, Vertigo, don’t Take Fake, радіо Аристократи. З-під моїх пальців вийшов третій за кількістю переглядів матеріал на ресурсі SLUKH — майже тридцять тисяч переглядів. Побити цю цифру змогла тільки новина про голу Тіну Кароль. Зараз я більше зосереджений на власному телеграм каналі Heartbreaker Station на двісті п’ятдесят читачів. Причин на те багато, але до них дійдемо у висновках.

Якщо батько Остапа Вишні жартував про те, що його син буде писати, бо той багато вазюкався в багнюці, то ні мої батьки, ні я не знали, що все закінчиться складанням слів у речення за гроші. Гоустрайт в піар агенції допоміг набратись сміливості почати свій власний шлях в індустрію музики. Першим кроком мала стати музична журналістика.

Довгий час редактори та журналісти просто ігнорували мої спроби достукатись навіть на безкоштовний фріланс. До слова, навіть зараз я розумію, що як мінімум в музичній журналістиці ніхто особливо не шукає нові таланти, надаючи перевагу знайомим або журналістам з суміжних сфер. Вмієш писати про кіно? То ти, мабуть і про музику зможеш накатати текст-другий. Піарник? Так ти сам візьми інтерв’ю у свого артиста. Зрозуміло, що нікому не хочеться вкладатись у невідомих студентів, які перебирають у лідах усі можливі шаблони немов шкарпетки. Але саме завдяки моїй наполегливості і вірі головреда в мою прискіпливість відкрили мені двері в музичну журналістику. Ще й в яку — перший матеріал вийшов на comma.com.ua.

На мою думку, Сергій Кейн — єдиний справжній музичний журналіст. Не в образу колегам по цеху; просто це відчувається, коли інтерв’юер говорить з респондентом і як маневрує під час розмови. Тому мені максимально пощастило, що свою роботу я почав саме з роботи з ним. Не дивлячись на різне бачення можливостей та призначення comma, з-під редактури Кейна виходять мої найулюбленіші тексти — і свої музичні теми, в першу чергу, я пропоную саме Сергію.

Музична журналістика України має давно сформовану тусовку і нові люди в неї потрапляють якщо не рідко, то як мінімум не часто. До того ж ротація спеціалістів між медіа брендами досить активна — автори часто пишуть для декількох видань одразу. Це нормальна практика, хоча деякі редактори на це реагують негативно. Про гроші можна навіть не говорити. Середній цінник за музичний матеріал вдвічі-втричі дешевший за лайфстайл колонку.

Прикро інше: писати про те, що тобі хочеться, можливо не завжди. Зацікавленість у незалежних українських артистах мінімальна, а ті, кому цікаві західні виконавці, можуть про них прочитати англійською на більш популярних ресурсах. Виходить так, що деяким журналістам легше запустити власний телеграм канал і набирати туди аудиторію по спільним смакам.


Ярослав Муха

 музичний журналіст


Саме моя наполегливість та віра головреда в мою прискіпливість відкрили мені двері в музичну журналістику

Читайте також у рубриці Зсередини
/ Як отримати грант
Розбираємося, з чого потрібно починати
Як комунікує секс-індустрія
Зібрали українські та світові приклади секс-комунікації
Як українські бренди працюють із SMM-никами
Чотири власники бізнесу про досвід роботи з SMM-никами
Як і про що комунікують книжкові обкладинки
Видавництва “Основи”, “Рідна мова”, “IST Publishing”, “Книголав” та “Vivat”
Я займаюся піаром бренду: 4 історії
Про роботу українських брендів, у яких є свої піарниці
Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень