Історії

Як працюють татуювальники, подорожуючи Європою

Інтерв’ю з майстринею Катериною Пономаренко
Альтман Дарина, 29.10.2020

Культура татуювань уже давно вийшла з андеграунду й стала одним зі способів самовираження сучасної людини. Разом із цим професія тату-майстра перетворилася на повноцінну спеціальність. Нині татуювальники — це справжні артисти і творці, кожен зі своїм унікальним стилем і особливостями роботи.

Тату-культура стає все глобальнішою, і майстри з усіх куточків планети подорожують світом у пошуку нових клієнтів і вражень.

Ми поговорили з київською татуювальницею Катериною Пономаренко й дізналися про комунікації та роль Instagram в тату-індустрії.


Про початок кар’єри

Я роблю татуювання вже більше двох років. Завершуючи другий курс художнього інституту, я сумнівалася щодо вибору професії графічного дизайнера. Спроби працювати за спеціальністю не приносили особливого задовлення.

Завдяки одному щасливому випадку мені довелося набити татуювання самій собі. Як для першого разу, вийшло досить непогано. Я створила Instagram-акаунт без жодних серйозних намірів. Тоді й гадки не мала, що за кілька років у мене буде 10 тисяч фоловерів, і татуювання стане улюбленою справою життя.

Обираючи назву акаунта, я роздумувала: “Яка моя відмінна риса?” Усе життя люди зауважували, що я невисокого зросту — 152 сантиметри. Так і народилася назва акаунта  – @152tattoo.

У цей час я почала активно робити татуювання своїм друзям і знайомим. Пам’ятаю, як усе літо носила із собою фарби й голки, аби за нагоди потренуватися на охочих. Так тривало декілька місяців, після чого я поступово почала брати гроші за свою роботу.

 Я створила Instagram-акаунт без жодних серйозних намірів. Тоді й гадки не мала, що за кілька років у мене буде 10 тисяч фоловерів, і татуювання стане улюбленою справою життя


Перша робоча поїздка за кордон

За рік-півтора я вирішила поїхати працювати в іншу країну. Обрала Польщу й вирушила до Варшави. На початку було дуже моторошно, мене бентежили сумніви: чи не зарано, чи не занадто велику відповідальність я на себе взяла? Зрештою вирішила ризикнути.

Недовго роздумуючи, я орендувала квартиру на Airbnb — в ній і працювала. З обладнання в мене були лише настінна лампа й ліжко. Незважаючи на мою кульгаву англійську, відсутність кушетки і жахливе хвилювання, зустріли мене у Варшаві неймовірно тепло.

Як для першої поїздки, результат був чудовим. Я мала шість записів, більшість клієнтів були поляками. Цей досвід мене неймовірно відкрив: я усвідомила, що можу працювати в будь-якій точці світу, колесити з міста в місто. Зрозуміла, що можу бути кочівником, якого всюди чекають, творчість якого цінують і бажають залишити її на свой шкірі на все життя. Це для мене особливе задоволення.

За місяць я вирушила у Краків, потім у Берлін. Історія повторилася – я знову робила татуювання на квартирі. Ці подорожі відрізнялися особливо теплими прийомами. Люди розуміли, що я перебуваю в не зовсім звичних для себе умовах, і підтримували мене. Після цього був Гданськ і знову Варшава. І це все за 4 місяці.

Старт був хорошим, і в березні я знову збиралася поїхати в тур. У планах були Брюссель, Берлін, Варшава й Амстердам. Я придбала квитки, набрала записи, але мої плани зірвала пандемія.

 Я зрозуміла, що можу бути кочівником, якого всюди чекають, творчість якого цінують і бажають залишити її на свой шкірі на все життя. Це для мене особливе задоволення


Як тату-майстри комунікують і шукають клієнтів

 Серед татуювальників є свої неписані правила: якщо хтось просить тебе запостити дату його туру – ти маєш це зробити, навіть якщо ви не знайомі. Допоможеш ти, потім допоможуть тобі

Якби не Instagram, у мене, мабуть, і в Києві не було б клієнтів. Починаючи, я запускала рекламу в додатку та зверталася до інших татуювальників із проханням запостити в Stories дати мого перебування в кожному місті. Пробувала все, задіяла навіть Tinder. Урешті-решт, люди таки знаходили мене в кожному місті.

Серед татуювальників є свої неписані правила: якщо хтось просить тебе запостити дату його туру – ти маєш це зробити, навіть якщо ви не знайомі. Допоможеш ти, потім допоможуть тобі.

Пригадую, перед першою поїздкою я мала купу запитань, відповіді на які, знову ж, допомогли знайти колеги-татуювальники. Наприклад, у багатьох містах Європи не можна придбати обладнання й матеріали без ліцензії. Тобто ти маєш везти все із собою з України, навіть якщо працюєш гостем у місцевій студії. Зазвичай студія виділяє матеріали безкоштовно, але не усі дають фарби і голки.


Особливості тату-культури в різних містах

В одних містах тату-культура розвинена більше, ніж в інших, але все дуже відносно. Наприклад, у Берліні, та й у Німеччині загалом, є дуже багато татуювальників різних стилів, на відміну від Польщі. Тож коли я потрапила до німецької столиці, записів у мене було мало, а от у Варшаві їх завжди вдосталь.

А ще в різних країнах по-різному ставляться до самого процесу роботи. Німці з легкістю прийдуть на сеанс додому, а от полякам це здається непрофесійним.

Багато залежить від того, у якому стилі працює татуювальник. Десь більший попит на треш і кіч, а десь люблять милі ненав’язливі тату. Важливо розуміти, чим дихають люди в місті, до якого ти зібрався приїхати. Якщо татуювальник робить великі, агресивні, “чорнушні” татуювання, навряд чи він стане затребуваним майстром, скажімо, у Південній Кореї. Але по-справжньому крутого майстра чекатимуть усюди.

 Німці з легкістю прийдуть на сеанс додому, а от полякам це здається непрофесійним


Про роботу в студії та чи потрібен татуювальнику сайт

 Зараз портфоліо будь-якого майстра – це його Instagram

Робота в студії значно відрізняється від роботи на себе. Працюючи в оточенні інших людей, я іноді відчувала, що така атмосфера мені заважає. Я люблю налагодити особистий контакт з людиною і відчути її, а в студії це доволі складно.

Є відомі комерційні студії, є тату-салони, що виставляють картинки з Pinterest, є андеграундні тату-об’єднання. Та часто підтримка студії не гарантує великого напливу клієнтів.

Instagram – безсумнівно, візитівка татуювальника. Основна цільова аудиторія — це люди від 18 до 40 років. Усі вони використовують Instagram, знаходять там майстрів, фотографії татуювань та записуються на сеанс.

Також дуже дієва річ – сарафанне радіо. Ти зробив комусь татуювання, він порадив тебе своєму другові. Мати особистий сайт для татуювальника немає сенсу. Це дорого й за ефективністю поступається соцмережам. Зараз портфоліо будь-якого майстра – це його Instagram.

Читайте також у рубриці Історії
“Із серпня 2015 року ми не пропустили жодного тижня чергувань”. Олена Балбек про проєкт “Агенти крові” і комунікації на тему донорства
Інтерв’ю із засновницею до дня народження проєкту
/ “Шрифт — річ доволі абстрактна”. Розмова з Дмитром Растворцевим
Про особливості роботи шрифтового дизайнера і комунікацію брендів за допомогою шрифту
“Емпатія, уважність та наполегливість зіграли вирішальну роль у моїй кар’єрі”. Ніна Коробко про роботу в Oh My Look!, The Village та Gres Todorchuk
Як влаштуватися на роботу до компанії мрії та побудувати кар’єру в комунікаціях
“Карантин показав: якщо тебе немає в соцмережах — тебе, найімовірніше, немає ніде”. Інтерв’ю з таргетологинею Сашею Мелешко
Як таргетинг став одним із двигунів, що підштовхують нас до розвитку бізнесу
“У зоні комфорту завершується наш професіональний розвиток у межах проєкту.” Інтерв’ю з Анною Давиденко
Говоримо про те, для чого потрібен особистий бренд, які функції виконує піарник та чому піар — це “гра вдовгу”
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень