Ми поговорили з методологинею освітніх проєктів та персональних стратегій навчання Анастасією Котенко про те, чим відрізняється навчання дітей і дорослих, яким може бути самостійне вивчення і як можуть стати в пригоді персональні стратегії.
Чому нам складно вчитися
З дитинства ми навчалися через ієрархію — не можна сказати, що це ідеальна модель, але вона реальна. Згідно з нею є класична концепція єдиного носія знань (вчителя), який транслює нову інформацію та модерує процес навчання. Діти за цього підходу не впливають на методологію і не обирають теми для вивчення.
Коли ми дорослішаємо та прагнемо професійно зростати, ми автоматично шукаємо таких носіїв знань. Проте проблема полягає у тому, що дорослі навчаються інакше, і подібний носій знань може лише нашкодити.
Ідея самостійного навчання (хьютагогіки) лягає у макротренд lifelong-learning. Тобто навчання не на 2-3-5 років, а щодня; вивчення не однієї теми, а десятків і сотень упродовж життя.
Хьютагогіку також називають самоосвітою. Дослівно цей термін означає “вести до винаходів, відкриттів, знахідок, висновків”. Тобто за такого підходу до навчання людина самостійно визначає, що вона вивчатиме, коли і в якому форматі — чи це буде навчання за допомогою курсів, онлайн чи офлайн, самостійно чи з підтримкою куратора. Особливість хьютагогіки полягає в тому, що вона націлена на дорослих, які вирішують, що їм потрібні нові знання або хочуть вивчити щось нове для власного задоволення, і водночас свідомо підходять до процесу навчання.
Самостійне навчання — це системний пошук нових знань і навичок за обраною стратегією та методологією, із критичною оцінкою, адаптацією до наявних знань та відпрацюванням засвоєного на практиці.
Як бачимо, проблемним може стати будь-який елемент:
Побудова стратегії навчання та його методології (школи таких навичок не формують, тому за цей етап наразі відповідають куратори та методологи персонального навчання).
Системне навчання (немає часу, дедлайни, діти, лінь – це лише частина причин, а радше виправдань, через які люди не навчаються).
Пошук релевантного контенту та його критична оцінка (як зрозуміти, чи якісний курс, чи професійний експерт або блогер).
Рефлексія до наявних знань, визнання деяких із них застарілими чи хибними.
Відпрацювання засвоєного на практиці.
Для самостійної освіти потрібно насамперед вийти з концепції одного носія знань. Бо знання є всюди і потрібно вчитися брати їх з інформаційного поля. Але лише з умовами, про які ми говорили вище.
Що потрібно знати перед тим, як починати самостійно вчитися?
- Розвивати цікавість. Допитливі люди навчаються набагато легше та швидше. Для них нові знання та навички – цікава гра, а не тягар. Тому спочатку варто розвинути цю навичку. Вона, як бензин, допоможе вам далі стати хоч інженером Space X за рік. Вони, між іншим, дипломів не вимагають.
- Курси, книжки і будь який тип контенту від Барбари Оуклі. Вона ділиться мистецтвом вчитися найбільш доступно, тому ви не знудитеся на другій хвилині читання.
- Якщо не вдається вчитися самостійно – не бійтеся звертатися до спеціаліста.
Ера персональних стратегій для особистого та професійного життя
Кожен з нас знає одну “ту саму” людину, яка постійно чимось займається — пробує нові хобі, записується на курси, веде одночасно декілька проєктів і буквально намагається стати живим синонімом слова “успішність”. Досягнення таких людей часто можуть засмучувати, адже ми розуміємо, що ніколи не встигатимемо за ними. Навіщо ж тоді намагатися?
Попри те що чужий успіх тисне на нас звідусіль, навчання може бути захопливим процесом, який допоможе ліпше зрозуміти себе й ознайомить з новою сферою. І починати його найліпше з відвертої розмови із собою — вона як перший крок до персональної стратегії допоможе визначити життєві пріоритети на певний період, проаналізувати їх та зрозуміти, чого ви хочете досягти або де опинитися.
Ця ера планувань та стратегій обумовлена тим, що ми живемо у світі, який постійно змінюється. Ці зміни можуть спонукати нас робити речі або ухвалювати рішення, які зацікавили нас у цей конкретний момент. Наприклад, бажання вивчити нову мову починається із завантаження додатка на телефон і перегляду навчальних роликів на YouTube. Ця нова рутина може тривати декілька днів чи тижнів, але рідко навчання без плану чи розуміння подальшого розвитку нових навичок приводить нас до конкретної цілі. Тому люди, які не мають персональної стратегії, частіше здаються на початку чи на півшляху, не усвідомлюючи своїх сил та можливостей.
Який вигляд має стратегія навчання?
Персональна стратегія навчання — це освітня система, орієнтована на персональні особливості та запити людини.
Є два головні завдання таких стратегій. Перше – позбавити людину складнощів у налаштуванні самостійного процесу навчання. Друге – замінити звичку навчатися за шкільною моделлю на модель самостійного навчання, за якою людина буде навчатися далі все життя.
Така стратегія має декілька етапів:
- Аналіз навчального досвіду людини, її знань, навичок, уміння концентруватися та засвоювати нове.
- Постановка цілей навчання, їх терміни та роль у житті людини.
- Виокремлення складових (тем) до кожної із цілей.
- Створення плану навчання з урахуванням цілей і тем – освітня мапа на тиждень/2 тижні/місяць з готовими різними типами контенту, які загорнуті у завдання та рефлексії.
- Аналіз процесу навчання, його корекція після кожного пройденого плану, з огляду на потреби й навчальний досвід, набутий за цей період.
Як бачите, головна перевага в тому, що система навчання будується навколо вас, а не вас “вбудовують” у готову систему.
Проте не варто думати, що така стратегія вас навчить. Навчання – це те, що робите ви, а не роблять з вами. Тому складність тут одна – коли людина не готова активно брати участь у процесі.
Ті, хто навчається самостійно і має результат – знають, що спеціаліст їм не потрібен, хіба що для отримання разової консультації з метою пошуку “білих плям”.
Якщо самостійно навчатись раніше не вдавалося, немає часу чи розуміння процесу, то варто звернутися до спеціаліста – хоча б для старту, щоб “поставити потяг на рейки”. Головне – припинити відкладати навчання на потім. “Потім” уже пройшло.