Історії

Я не знав, як створюється громадська організація, але знав, як незвично комунікувати. Олександр Тодорчук про UAnimals

Креативний директор Gres Todorchuk PR і засновник гуманістичного руху UAnimals про 11 цілей Маршу за права тварин, бабусь у масках Джокера і комунікацію зоозахисної організації
Данилюк Даяна, 21.01.2020

У 2016 році бажання створити UAnimals з’явилося цілком органічно. Я замислився над питанням експлуатації тварин в цирках і вирішив, що мій досвід в комунікаціях дозволить пояснити людям, що це якось не адекватно для 21 століття. Довгий час я їздив на роботу через Національний цирк, і поступово усвідомив, що це дивно. Всі адекватні люди ніби розуміють, що цирк з тваринами — це треш і дно, але ніхто нічого не змінює.

З професійної точки зору, мій досвід в комунікаціях став ключовим моментом створення руху — змінити ситуацію можна, якщо доносити людям повідомлення. На початку мене сильно підтримувала дружина, сестра та декілька друзів. Я створив сторінку на фейсбуці й почав думати над назвою. Експериментував з грою слів UA, як Україна та Animals, а ще сленговим написанням “You are animals”, з наголосом на тому, що люди по суті своїй теж тварини.

Поступово сторінка почала обростати новими темами та активістами, які були готові долучатися до процесу. Три роки поспіль UAnimals проводить Всеукраїнський марш за тварин, який має основні 11 вимог. Навколо ідеї об’єднується багато людей, активно включених в роботу. Вони допомагають ледь не щодня.

Активні користувачі постійно щось надсилають: якусь інформацію, відео чи фото. У нас майже 80 тисяч підписників на фейсбуці та 30 тисяч в інстаграмі, відповідати на кожне повідомлення іноді стає викликом. 

 Ніщо не зупинить ідею, час якої настав

 Я не мав на меті створювати рух, була ідея донести повідомлення до людей. І я почав працювати з проблемою через контент, бо він первинний

11 цілей Всеукраїнського маршу за тварин

Перша наша велика акція за цирк без тварин відбулася у 2016 році. Ми зібрали близько тисячі людей. Наступного року був вже Всеукраїнський марш за тварин, одразу в 17 містах України. Тоді ми створили чат з організаторами та вирішили визначити ключові вимоги. Стратегія важлива, тому що люди у всьому мають різні погляди і підходи, але в цій справі ми повинні знати, що всі погоджуються та об’єднуються заради однакових цілей.

Тривале обговорення та суперечки визначили 11 цілей, з якими ми три роки поспіль виходимо на марш. Під час кожного ми збираємо в учасників підписи, які передаємо президенту України, голові Верховної Ради та прем’єр-міністру. Наша мета — щоб люди, які приходять на марш, фіксували для себе, що є конкретні цілі, які вони прочитали, погодили та підписали. Таким чином людина стає “вірусом гуманності”, який поширюється далі.

Марші — це наш політичний двигун гуманістичних змін. Можна простежити, як тема зоозахисту піднялася в суспільстві за останні роки. Як би людина до цього не ставилася, була за чи проти, вона не може заперечувати той факт, що чула про діяльність зоозахисних організацій.

Бабусі в масках Джокера

Я вважаю, що в кожної людини є право на волевиявлення. Коли ми виходимо на Марш, то маємо лише добрі наміри і якщо мікромітинги, що підтримують цирк з тваринами, також мають мирний характер — це справа людей, брати в них участь чи ні.

Проте щоразу ці акції стають все дивнішими. Якось під Верховною Радою стояли бабусі в масках джокера та плакатами “Обезьяны — вперед!” До цього, у 2018 році, під Верховною Радою тітоньки стояли з моїм портретом і плакатами “Він краде дитинство у дітей”. І це їх право — вірять вони в ці ідеї чи заробляють трохи грошей. Зазвичай, коли я бачу коментарі про те, що цирки мають бути лише з тваринами, то розумію, що це пишуть або власники цирку, або їх робітники.


Хутрове виробництво

Багато країн вже заборонили чи обмежили цирки з тваринами, те саме відбувається із хутровим виробництвом. В обох випадках Україна вже не буде в авангарді, але хочеться, щоб ми дійшли до стадії, коли будемо в центрі подій. Для UAnimals, і для мене особисто, це комплексна боротьба. Важлива не тільки заборона хутрових ферм, але й популяризація відмови дизайнерів та споживачів від використання натурального хутра.

Ми долучилися до Fur Free Alliance, міжнародного об’єднання зоозахисних організацій, яке добилося відмови від натурального хутра понад тисячі світових брендів. В Україні першим дизайнером, який долучився до програми Fur Free Retailer, був Андре Тан. Після цього, один за одним, дизайнери Ukrainian Fashion Week приєдналися до руху. Заява кожного дизайнера — це такий собі statement, який має вплив. Ти можеш в житті не купувати речей Андре Тана, але, почувши з новин, що він відмовляється від хутра, розумієш, наскільки це важливо.

У 2018 році відмову від хутра підписала мережа секс-шопів “Насолода”, найбільший секс-шоп в Україні. Як виявилося, хутра там стільки, що й уявити важко. Вони перевірили речі на складах, щось повернули, щось продали й в результаті — зупинили продажі товарів з хутром.

Канали комунікації

Наші основні канали комунікації — фейсбук, інстаграм і телеграм, хоча я б до них додав ще й сарафанне радіо. Фейсбук — найактивніший канал, бо ця соцмережа має інструмент вірусності. Ми намагаємося весь контент певним чином розділяти між каналами, але, зрозуміло, що пости, які містять потужну історію — дублюються. Координує весь контент наша редакторка сторінок Катя Голуб. Ми давно перестали стежити за часом публікації. Як добре ви б не володіли інструментами соцмережі, це не має жодного сенсу, коли ваш контент не цікавий для аудиторії. У нас були випадки, коли пости опубліковані о другій годині ночі ставали вірусними та в той самий час медіа робили про них публікації. В UAnimals ми не використовуємо прес-релізи й рідко комунікуємо з медіа напряму, але особисто я радий, що журналісти самі ініціюють сюжети та ефіри на ці теми.

В комунікації ми намагаємося балансувати між проблемними питаннями, залишаючи долю натхнення. Багато організацій та соціальних проєктів говорять у форматі “все пропало”, а нам важливо показати, що можливість щось змінити є. Мені імпонує tone of voice Кураж Базару і хочеться подекуди рухатися в схожому напрямку. Коли ми з ними запускали спільний проєкт з відмовою від хутра, вони говорили “вдягайтеся, як хочете — лосини з леопардовим принтом чи шкарпетки під сандалі”. Головне — дати спокій тваринам.

Коли я створював UAnimals, то не знав, як формується громадська організація. Я лише знав, як можна незвично комунікувати, щоб про це дізналися люди. Я зв’язувався із зірками, щоб заручитися їх підтримкою і вже на першій великій акції були ONUKA і Maneken. Досі є міф, що в українських зірок немає соціальної відповідальності, але насправді це проблема формату “їх ніколи не питали”. Для Маршу 2019 року ми навіть записали саундтрек з YUKO і це було дійсно круто.

 Як добре ви б не володіли інструментами соцмережі, це не має жодного сенсу, якщо ваша ідея не відгукується у аудиторії

Читайте також у рубриці Історії
Показувати райські тревел-будні – не мій варіант. Яна Метьолкіна про роботу тревел-блогерки
Як робиться контент, чим блогер відрізняється від журналіста та що сталося з індустрією на карантині
«Головне — робити»: історія Максима Сердюка про роботу медіа СЛУХ під час карантину
Головний редактор медіа СЛУХ про роботу редакції та музичний ринок в Україні в умовах пандемії
Переїхав до тещі й запустив стартап. Як подружжя киян розробило єдиний абонемент в усі фітнес-клуби
Історія про проєкт-мрію, який запустили, не витративши ні копійки
Я написала та видала першу в Україні дитячу книжку про коронавірус
Історія української журналістки, перекладачки й дитячої письменниці
«Це не лайка, а заклик до дії». Юлія Шум про спортхаб «ЕБШ»
Сміливі комунікації, новий напрям фітнесу в Україні та робота під час карантину
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень