Американська компанія Netflix неодноразово розповсюджувала на своєму сервісі стереотипи щодо поведінки представників різних національностей. Наприклад, у серіалі “Прислуга” всі афроамериканці мають непрестижні професії, а їхні керівники — це завжди люди з білою шкірою. Також нещодавно у титрах фільму “Брат” компанія замінила слово “бандерівець” на “український нацистський колабораціоніст”. А тепер до цього списку кліше сміливо можна додати образ українки, що любить все безплатне в епізодах “Емілі в Парижі”. Звісно, ці дії компанії аудиторія не ігнорує, але сам Netflix здебільшого обирає тактику відмовчування.
Ми запросили експертку з кіно Інну Гордєєву, щоб розібратися в мотивах Netflix, обговорити їхній останній факап і розповісти про те, як ми, українці, можемо на це впливати.
Із чого все почалося
22 грудня Netflix випустив другий сезон серіалу “Емілі в Парижі”. Попри критику першого, через стереотипні образи французів, шоу все-таки знайшло своїх прихильників. Тож коли на сервісі опублікували його продовження, більшість аудиторії була налаштована позитивно. Але вже у 4 серії глядача знайомлять з новою героїнею Петрою. Вона українка, приїхала з Києва, “любить все безплатне”. Щоб довершити клішовану поведінку героїні, сценаристи додали їй слов’янський акцент і самобутній стиль, який висміюють інші герої. Через те що Петра з’являється в серіалі лише кілька разів і ніяк не впливає на зміну сюжету, у глядачів виникло багато запитань щодо її ролі в цих епізодах і щодо загальної репрезентації українок у серіалі.
Що було далі
23 грудня блогерка Женя Гаврилко опублікувала допис зі зверненням до Netflix. Дівчина прокоментувала образ Петри як “ганьбу та дешевий трюк”.
“Те, як ви зобразили українців у другому сезоні, 4-й серії, – це такий дешевий трюк, абсолютний скандал і ганьба. І я не можу повірити, що це все ще відбувається у 2021 році. У час, коли ми демонструємо повагу до всіх націй і статей”.
Також блогерка наголосила на толерантності, яку зараз демонструє увесь світ, і перелічила українських жінок, якими пишається.
“І це відбувається, коли є так багато талановитих українців, які впливають на світовий ринок технологій, моди, мистецтва, науки, спорту тощо”.
За першу добу допис зібрав 65 тис. лайків, 3,9 тис. коментарів і велику кількість репостів. Блогери, медіа, користувачі соціальних мереж активно обговорюють проблему національних стереотипів і намагаються отримати відповідь від представників Netflix.
експертка з кіно, але називає себе кінофріком
Навіщо Netflix підтримує кліше?
Їм дуже складно передбачити, який із серіалів стане популярним. Це може бути як “Гра у кальмара”, так й “Емілі в Парижі”. Тому останні кілька років вони створюють саме локальний контент, адже він допомагає просувати стримінг.
Узагалі все почалося з іспанського “Паперового будинку”. Тоді серіал у жанрі телеканалу “Інтер” за одну ніч став всесвітньо популярним. Сценаристи швидко зрозуміли, що потрібно продовжувати, захопилися та зіпсували айдентику нації. Але це зовсім не вплинуло на популярність проєкту, тож компанія продовжила діяти у найкращих традиціях “нетфліксовщини”.
Також я можу навести приклад із першого сезону “Емілі в Парижі”, коли мало хто з українців замислювався над зображенням образу французів. Хоча вони самі обурювалися, писали дописи в соцмережах і бойкотували серіал, поки іншим глядачам це здавалося кумедним. Але, як кажуть, “собаки гавкають, а караван… продовжує передплату”. Звісно, це не є нормою, але так працює стримінг.
Якщо підсумувати, то команда Netflix просто не розуміє власної масштабованості та не вміє користуватися формулами створення хітів. Вони діють навмання, а через це виникають проблеми.
Яку роль Петра виконала в серіалі?
Сцени з нею ніяк не впливають на сюжет. Особисто я ввімкнула одразу 4-ту серію, тому що мені сказали про присутність української дівчини. Спочатку мені стало сумно через випалене волосся та неосвіченість. Потім я трохи посміялася із суто українського імені Петра та навіть зраділа, що написали Kyiv, а не Kiev.
Наступні серії я не хотіла дивитися, поки не побачили пост Жені. Для розуміння всієї ситуації я все-таки ввімкнула 5-ту серію, потім 6-ту й прогортала інші. Тож упевнено можу заявити, що сцени з українкою не змінюють події у серіалі.
Складно сказати, навіщо тоді потрібна присутність Петри. Можливо, щоб продемонструвати совість головної героїні, адже вона йде повертати речі й припиняє спілкуватися з українкою. Ще один варіант — цією сценою Netflix хотів прорекламувати речі, які були викрадені.
Чому саме українка?
Україна зараз на слуху. Ми настільки різноманітні, що одного дня може вийти стаття The New York Times про те, що Kyiv is a new Berlin, наступного — інформація про Золоті ворота, що ввійшли до десятки найкрасивіших районів світу. А за тиждень — текст про жахливу корупцію в країні, війну з Росією та загострення ситуації на Донбасі.
Складно підрахувати, скільки МВФ та США дали нам грошей в обмін на реформи в Україні. А скільки їх було проведено? Так, катастрофічно недостатньо. Саме тому про нас сформовано образ людей, які шукають кращого життя, але не хочуть брати на себе відповідальність. Звісно, це несправедливо, подібні кліше потрібно усувати. Але наразі це і є відповіддю на запитання, чому саме українка.
Як пояснити іншим, що це не окей, навіть у жартівливому контексті?
Якщо проаналізувати останні 20 років у кіноіндустрії, то ми побачимо, як загалом зображені мігранти в різних проєктах. Це насправді дуже велика кількість карикатурних поляків/ромів/євреїв/росіян. У 10% сценаристи коректно прописують мотивацію таких персонажів і не клішують національність. Але це лише 10%.
У 2021 році, коли нова етика стала нормою і весь світ до неї прагне, подібні жартівливі контексти сприймаються дивно. Створювати нові стереотипи на основі “українці люблять безплатно пригоститися” — це приклад ксенофобії.
Коли різні національності починають висміювати одна одну, то кожен має право на те, щоб сказати власну правду.
Що ми можемо зробити, щоб усунути подібні наклепи?
Як і у всьому, спочатку треба почати із себе. Ми можемо вивчати мови, більше подорожувати, просувати нашу українську культуру та знання в маси. Не потрібно відштовхувати тих, хто запитує: “Україна — це де? Це Росія?”. Краще спокійно пояснити, розповісти про досягнення нації. А якщо це вже не спрацює, то можна провести сеанс гіпнозу.
Не підживлюйте ці стереотипи. Дуже важливо завжди поводитися гідно й екологічно. Хоча це й не гарантує швидкої зміни ставлення до нас як нації, але ви будете знати, що ніяк не осоромили свою країну. Якщо кожен буде так мислити, то маленькими кроками ми прийдемо до бажаного результату.
Подбайте про себе та не дивіться багато подібного контенту. Для легкого проведення вечора можна обрати більш вдалий варіант. Наприклад, мінісеріал Christmas Flow. Там зображено Париж, передноворічну атмосферу й веселу пару закоханих. Усе подано з гумором і з дотриманням нової етики.