24 і 25 жовтня у Львові на !FESTrepublic відбувся Дизаріум — фестиваль, який організатори називають найбільшим креативним фестивалем України. За два дні подія зібрала понад 5000 представників креативної спільноти офлайн, 80 українських та іноземних спікерів і 1 277 000 гривень на потреби війська. Підсумовуємо головне, говоримо з міністеркою культури Тетяною Бережною і запитуємо спікерів, навіщо креативній індустрії такі події саме зараз.
Головне про Дизаріум 2026
Дизаріум ініціювала львівська молодіжна організація «Твори» — команда, яка допомогла Львову здобути титул Молодіжної столиці Європи 2025. Тема цьогорічного фестивалю — «Самозванці»: розмова про відчуття, знайоме майже кожному в креативній професії, ніби всі навколо впевненіші, а тебе от-от «викриють».
Сцени. На чотирьох паралельних сценах виступили 80 спікерів з України та з-за кордону: команди Wix, Дії, Uklon, Base Design, SNASK, Spiilka та інших. Серед виступів — дебют на великій сцені Михайла Кацуріна, CEO групи ресторанів «Привіт».
Книжки. Окремим треком стали презентації книжок з автографами. Тестовий наклад сьомого «Літопису українського дизайну» Настічки Жеребецької та Володимира Смирнова — 100 примірників — розкупили за годину. А «Метод Казана» Олександра Трегуба закінчився ще в суботу, тож Projector Publishing довозили примірники вночі.
Дизайн-батл. За дві години учасники розробляли платформу, яка розповідає історію спецпідрозділу перехоплювачів БпЛА «Посіпаки». Двоє фіналістів розділили приз у 1000 євро.
Благодійність. За два дні зібрали приблизно 1 277 000 гривень: на наземні роботизовані комплекси для фонду «Повернись живим», а також для «Азову», «Буревію», «Вовків Да Вінчі», морської піхоти та інших. Основний збір «Твори для війська» триває.
Маркет і партнери. У Dysarium Market були представлені 23 українські бренди, серед них Malevich, Poetry Home, ArtHuss, Gushka та «Вавилонська бібліотека». А в партнерських зонах компанія Skyfall демонструвала дрон P1-Sun.
Що далі. Організатори запускають Dysarium Awards — нагороду для креативників і креативних команд.
«Бачимо, як у соціальних мережах пишуть про те, що Дизаріум — місце зустрічі з тими, з ким давно не міг зустрітися. Для нас це працює так само: щороку ми бачимо знайомі обличчя, бачимо, як креативна спільнота росте і як щиро людей тішить просто бути поруч одне з одним. Ми з командою раді створювати місце, де кожен почувається своїм», — каже Юліана Саврук, співзасновниця Дизаріуму та керівниця ЛКП «Лев».
«В Україні є молодь, яка хоче тут жити»: Тетяна Бережна про Дизаріум і культуру
Однією зі спікерок фестивалю стала віцепрем’єр-міністерка з гуманітарної політики — міністерка культури Тетяна Бережна. На сцені вона говорила про те, як перетворити креативні ідеї на бізнес і залучити перші кошти, а також про державну іеіціативу «Тисячовесна» і грантову підтримку для креативних індустрій від програми «Власна справа». А в розмові з нами пояснила, чому для неї Дизаріум — це більше ніж фестиваль.
«Коли ти ходиш тут, то розумієш, що в Україні є молодь. Вона хоче тут жити, працювати, розвиватися, будувати свій бізнес, своє життя, свої сім’ї. І те, що відбувається на цій локації, якраз це підтверджує. Дуже важливо, що ми говорили про абсолютно прагматичні речі: як із творчої ідеї зробити прибутковий бізнес і отримати кошти від держави, зокрема на масштабування», — каже вона.
Бережна розповіла, що, за дослідженням Міністерства культури, українці найбільше хочуть контенту про власну ідентичність і силу, про історію та про те, як стати кращою людиною. Наступним кроком міністерство досліджуватиме прогалини в медіаспоживанні — ніші, які досі порожні або заповнені російськими відповідниками. За результатами формуватимуть наступні сезони державної програми підтримки культурного продукту «Тисячовесна».
Спад інтересу до української культури після першого сплеску 2022 року міністерка пояснює не лише часом. Увагу аудиторії треба постійно втримувати, а необхідність завжди бути «сильними й незламними» виснажує. Тут вона звертає увагу на інсайт дослідження про читання: люди читають, щоб заспокоїтися й підтримати своє ментальне здоров’я.
«Я та людина, яка під час повномасштабного вторгнення почала читати втричі більше, ніж до. Маєш свою медитацію і релаксацію. Тому дуже хочеться, щоб українці робили більше читацьких рейвів: сіли й читаємо разом», — каже Бережна.
Міністерка розповіла й про «Тисячовесну». За її словами, перший сезон програми показав, що варто вдосконалити. Надалі планують змінити підходи до добору експертів, а в наступних сезонах — додати книжки і, можливо, відеоігри. Щодо міжнародного визнання держава робить ставку на культурні сезони за кордоном — після Франції вони пройдуть у Німеччині.
«Коли я зустрічаюся з митцями, вони дуже часто кажуть: «Підтримай мене, у мене концерт десь у Чехії». Я пишу українському послу: “Будь ласка, підсильте присутність на цій культурній події”. Їм це нічого не коштує. А будувати ці містки — моя робота як міністерки культури», — пояснює Бережна.
Враження спікерів
Ми попросили спікерів Дизаріуму поділитися враженнями від фестивалю. Майже всі, незалежно одне від одного, сказали те саме: Дизаріум — це не конференція.
«Мікровсесвіт на два дні»
«Дизаріум — це подія, що видається неможливою в поточному контексті. Величезний дводенний фестиваль про креативні індустрії з іноземними спікерами, на який їдуть з усієї країни. Думаю, важливо не сприймати його як суто конференцію, а саме як мікровсесвіт на два дні. Куди можна їхати і за виступами, і за нетворком, і за дизайн-батлом, і навіть за їжею чи маркетом. Подібний контент, можливо, ти й можеш десь подивитися та послухати онлайн, але такого сукупного досвіду в креативному ком’юніті в Україні зараз немає», — Роман Гурбанов, співзасновник та креативний директор Taktika.
«Я думаю, що Дизаріум насправді офігенно крутий. Річ у тім, що на нього збирається, напевно, ледь не вся креативна тусовка. І це класна можливість побачити всіх своїх, а якщо вони ще не твої — зробити їх своїми: познайомитися, завести контакти, понетворкати, надихнутися колегами по цеху, їхніми проєктами й кейсами», — Гліб Капоріков, креативний директор Projector Publishing.
«Мені здається, що Дизаріум дуже класний саме тому, що це фестиваль, а не конференція. Або принаймні він сприймається як фестиваль більше, ніж конференція. Професійні навички треба прокачувати, але, з іншого боку, хочеться іншої динаміки: говорити, зустрічатися, проводити час разом, і робити це необов’язково формально. Дизаріум із цим завданням класно впорався.
Попри те, скільки людей були незадоволені в соцмережах, мені, за моєю власною думкою, все дуже зайшло. І здається, що потягнути фестиваль такого рівня людям, у яких є фултайм-робота й багато інших задач, вдалося на ура. Усе виглядало мегафеєрично — і з боку відвідувача, і з боку спікера. Ці два дні можна було реально відпочити в класному професійному колі», — Станіслав Говорухін, незалежний продуктовий дизайнер.
«Це фестиваль, а не практикум»
«Я вважаю, що такі фестивалі, як Дизаріум, у наш час украй важливі для розвитку індустрії, заохочення молодих талантів і нових знайомств у креативному світі. І я не просто так сказав саме слово “фестиваль”: я помітив, що багато хто скаржився, що йому бракувало конкретних знань і рішень під час лекцій. Але повторюсь, це фестиваль, а не окремий курс чи практикум. Він створений радше для ознайомлення, натхнення й пошуку нових контактів. Мені сподобалося, що навіть попри ситуацію в країні Дизаріуму вдалося привезти іноземних креативників», — Олександр Малик, співзасновник і креативний директор KATANA.
«Дизаріум — подія, яка зараз потрібна ринку. Вона показує, що креативна індустрія продовжує жити й створює простір для знайомств та співпраці. Ринок змінився, а люди в ньому стали відкритішими до нових ідей і одне до одного. Для молодих спеціалістів це особливо цінна можливість — проявити себе, знайти проєкт і стати частиною спільноти», — Ольга Ткачук, співзасновниця і креативна директорка KATANA.
«Фестиваль життя, людей і натхнення»
«Для мене Дизаріум — це справжній фестиваль життя, людей і натхнення! Неймовірна кількість відвідувачів, різноманітність сцен, програми та енергія людей — усе це створювало відчуття великої живої події.
Окремо хочу відзначити ставлення організаторів до своєї команди, спікерів і гостей. Від препаті та афтерпаті до маленьких деталей — стікерів, комунікації, атмосфери й турботи. Відчувалося, що за всім цим стоять люди, які справді люблять те, що роблять. Дизаріум — це точно та історія, яку хочеться продовжувати!», — Дзен Євстигнейкін, засновник продакшну BFF Production та AI-креативної студії AICO.
«Мені сподобалася величезна кількість подій та активацій: тут тобі й виступи, маркет, воркшопи, майстер-класи, і на даху почилити, помедитувати, і на фудкорті поїсти — кайф. Кльовий лайнап: було і практичне, і надихаюче, і поговорити, і подумати. І нетворк: я ходжу на великі події саме для того, щоб побачити в одному місці купу колег і однодумців, обмінятися новинами, планами й перспективами. І щоб поговорити з людьми, яким цікаві мої теми: зрештою, бути корисною комусь — приємно», — Аня Лісовська, креативна директорка banda agency.
«Мені все сподобалось», — коротко підсумовує Настічка Жеребецька, дизайн-директорка бюро Spiilka, співавторка «Літопису українського дизайну» й авторка книжки «Дизайн не проти мистецтва».
Що можна поліпшити
Масштаб має зворотний бік, і спікери говорять про це відверто. Найчастіше згадують черги першого дня, натовп і навантаження на фудкорт.
Аня Лісовська відповідає на це з гумором: «Як каже Стас Говорухін, steak too juicy, lobster too buttery!» Серйозніше вона шкодує, що не доїхала спікерка з Folch і що деякі спікери не залишили часу на запитання. А щодо натовпу пропонує своє рішення: «Треба підвищувати вартість квитків, щоб було менше людей 😉».
Дзен Євстигнейкін радить розводити обідні перерви між сценами хоча б на годину, щоб не створювати одночасного навантаження на фудкорт, і залучити водного партнера, щоб забезпечити питною водою команди, спікерів та учасників. «Коли ти перебуваєш на майданчику з 08:30 ранку до самого вечора, навіть така проста річ стає дуже важливою», — пояснює він.
Ольга Ткачук бачить простір для поліпшення в навігації та організаційних моментах, але закликає дивитися на черги інакше:
«Закликаю менше нарікати на довгі черги, а шукати всередині них можливості. Мати місце, де можна потиснутися всім разом, у наші часи — більше перевага, ніж причина не їхати».
Замість висновків
Креативна індустрія чимало часу проводить онлайн: вебінари, курси, записи виступів і подкасти, доступні будь-коли. Але Дизаріум показує, що є речі, які онлайн не замінить. Випадкова розмова в черзі, знайомство, з якого починається спільний проєкт, книжка з автографом, розкуплена за годину, — усе це можливо лише тоді, коли тисячі людей одночасно опиняються в одному місці.
У воєнний час такі події мають ще кілька важливих вимірів. Вони дають креативній спільноті відчуття, що вона жива і росте, попри все. Вони показують молодим спеціалістам, що в Україні є куди рости й з ким працювати. Вони перетворюють професійну спільноту на силу, яка за два дні збирає понад мільйон гривень на армію і навіть дизайн-батл присвячує підрозділу перехоплювачів дронів. І вони дають українським брендам, видавництвам та креативним командам живу аудиторію, яка приходить не лише слухати, а й купувати.
Тож якщо після цьогорічного Дизаріуму хтось і почувається «самозванцем», то, здається, саме ці люди і створюють креативну індустрію України. І саме тому такі фестивалі потрібні — щоб вони могли час від часу зібратися разом і побачити, скільки їх насправді.
Також може бути цікаво: Де шукати натхнення комунікаційнику: 5 практичних інструментів