Днями в «Українському домі» відбулася презентація трейлера фільму «Будинок “Слово”. Нескінчений роман». На заході були присутні режисер, продюсер та один з виконавців головної ролі у стрічці. Крім показу самого трейлера, творці поділились ще й деталями про виробництво фільму. Репортаж з події та бліцінтерв’ю з режисером читайте далі.
«Будинок “Слово”. Нескінчений роман» — це довгобуд українського режисера Тараса Томенка. Це фільм про мешканців славнозвісного будинку в Харкові, в якому під одним дахом у 20-30-х роках минулого століття жили відомі українські письменники, поети, режисери, актори, художники та ін. Згодом сталінська влада репресувала більшість із них.
Над концепцією фільму режисер почав працювати ще у 2013 році. У 2017 році вийшов однойменний документальний фільм Томенка, який можна подивитись на YouTube.
Виробництвом стрічки займалась компанія Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міжнародного благодійного фонду «Солідарність». Кінотеатральним дистриб’ютором фільму виступила компанія B&H.
«Це величезний довгий шлях. Він почався понад 10 років тому. Це був 2013 рік, коли ми зустрілися з Любов’ю Якимчук, співсценаристкою. Спочатку народився документальний фільм «Будинок “Слово”». Це була розвідка до написання серйозного сценарію художнього фільму», — розпочав презентацію режисер Тарас Томенко.
Режисер зазначив, що для нього ця стрічка важлива й актуальна. Бо те, що відбувалося в Будинку «Слово», було репетицією до того, що відбувається нині. «Для мене важливо, щоб цей фільм побачили люди зараз. Тому що, мені здається, українці зараз шукають цієї допомоги в історичних постатях, в силі слова українських письменників», — зазначив він.
Під час заходу присутнім презентували трейлер фільму:
Актор Дмитро Олійник у стрічці виконав роль письменника Володимира Акімова. Він зізнався, що це були його перші проби. У проєкт він потрапив ще 6 років тому, у 2018 році. Спочатку претендував на іншу роль, але в результаті йому довелося зіграти на екрані Акімова.
«Я щасливий, що цей фільм виходить у прокат саме зараз, цього року. Мені здається, що зараз у суспільстві резонує бажання повернути нашу спільну історію, історію тих митців, яку дуже довгий час замовчували. І я щасливий, що це зараз дуже резонує безпосередньо серед молоді завдяки таким чудовим фільмам, завдяки прекрасним проєктам, як “МУР”, дуже чудовий концептуальний альбом “Ти [Романтика]”, — сказав актор.
Там дуже багато літературних вечорів, розмов, бійок, випивки
Автор трейлера до фільму «Будинок “Слово”» — Олександр Хоменко, який також є засновником проєкту «МУР» (ви точно бачили альбом «Ти [Романтика]»). Він розказав, що познайомився з Тарасом Томенком два роки тому, на фестивальному показі фільму. Згодом «напросився» в команду фільму.
«Що стосується трейлера, мені здається, дуже важливо було показати, що тут письменники – це живі люди. Ідея фільму така, що там немає академічного пилу над ними. Там дуже багато літературних вечорів, розмов, бійок, випивка теж є. І я вдячний команді фільму, що в стрічці показано правдиве життя. І молодь, яка цікавиться літературою, побачить харизматичних, актуальних, зухвалих письменників. І я сподіваюся, що трейлер хоча б частково зміг передати цю повноту життя», — сказав Хоменко.
Продюсерами стрічки є Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк. На презентації був Олег Щербина. Він розповів, що фільм мав вийти в прокат ще в листопаді 2022 року. Але через війну росії про України премʼєру довелось відкласти на невизначений термін.
«Ми чекали найкращого моменту, на нашу думку, для того, щоб його побачило справді багато людей. Ми сподіваємося, що дочекались саме такого моменту, і будемо дуже вдячні, якщо ви допоможете донести інформацію про цей фільм до широкої публіки», — додав Щербина.
Продюсер також розповів, що загальний бюджет фільму – 60 мільйонів гривень. Державна підтримка від «Держкіно» становила 30 мільйонів гривень. Фільм вийде спочатку в кінотеатральний прокат, а потім буде представлений на вітчизняних VOD-платформах.
Актор В’ячеслав Довженко, який на екрані втілив письменника Миколу Хвильового, сказав, що впродовж усіх чотирьох років глядачі його запитували, коли фільм «Будинок “Слово”» вийде в прокат.
«На жаль, ми досі живемо в реаліях окупації. На жаль, нас досі знищують. Але ми боремось. Головне не повторити помилок тих митців, які повірили московитам і їх казковим речам», — поділився порадою актор.
Фільм «Будинок “Слово”. Нескінчений роман» вийде у всеукраїнський прокат 9 травня. За словами продюсера Олега Щербини, творці розглядали дві дати виходу стрічки. Або листопад, бо саме в листопаді 1937 року за три дні було розстріляно 1111 українських культурних діячів. І більша частина — це ті, хто жив у Будинку «Слово». А другий варіант — це травень. Тому що 13 травня 1933 року — день самогубства Миколи Хвильового.
Олександр Хоменко також розказав, як до перегляду стрічки будуть долучати молодь. Його проєкт «МУР» має намір створювати короткі відеоролики, щоб охопити якомога більшу аудиторію. Окрім цього, невдовзі в Жовтневому палаці покажуть мюзикл за мотивами альбому «Ти [Романтика]». Під час вистави демонструватимуть матеріали, повʼязані з «Будинком “Слово”».
Варто зазначити, що сам будинок «Слово» й зараз стоїть у Харкові. Втім, на початку повномасштабного вторгнення в нього влучила російська ракета, тож зараз він перебуває не в найкращому стані.
Олександр Хоменко повідомив, що від імені проєкту «МУР» він веде перемовини про реконструкцію. Однак це все треба узгоджувати з Харківською адміністрацією. А вона, на жаль, має зараз більш серйозні проблеми, ніж реконструкція цієї будівлі.
Після офіційної презентації нам вдалося провести бліцінтервʼю із режисером Тарасом ТоменкоМ, під час якого ми ОТРИМАЛИ ексклюзивні деталі.
Для кого ви створили цей фільм?
— Я з тих режисерів, які створюють фільм для себе передусім. А вже маркетологи думають, як це все назвати. Я вважаю, якщо мені як людині це цікаво, то буде цікаво й багатьом іншим. Робити фільм, оглядаючись на якусь аудиторію, мабуть, більш притаманно комерційним режисерам. У мене взагалі такого немає.
Із чого почалась ваша зацікавленість історією Будинку «Слово»?
— Я народився й виріс у сім’ї письменника Миколи Томенка. З дитинства я розумів, що жити в письменній родині — це непросто. Я навчався в гуманітарному ліцеї, потім на філологічному факультеті. Ця тема була для мене надзвичайно близькою.
Для мене тема будинку «Слово» була вершиною, яку треба взяти. До неї складно було підступитися сценарно. Тому що тут величезна кількість яскравих, геніальних людей. Хотілося багато розповісти. Ми працювали над сценарієм з Любов’ю Якимчук, українською відомою поеткою.
Я вам дам контекст. Це був 13-й рік, коли більшість кіноспільноти була спрямована на російський ринок. Нам відмовляли в пітчингах, але ми писали «в шухляду». Потім з’явилися продюсери. У нас були зйомки, але згодом ми зупинились на три роки, тому що закінчилися гроші. У нас залишилося п’ять незнятих сцен, без яких фільм був би неможливий.
Для мене тема Будинку «Слово» була вершиною, яку треба взяти.
Слава Богу, знайшлися добрі люди — сім’я Петровських із фонду «Солідарність». Вони допомогли завершити цю картину.
Під час зйомок однойменного документального фільму ви одразу планували знімати потім художній фільм?
— Спочатку планували художній. А документальна стрічка — це була вже підготовка, проба пера. У нас величезна кількість біографій, ми працювали по архівах, знаходили неймовірні світлини, артефакти цих письменників. І це виросло в документальний фільм. Але основна задача від початку була — створити художній фільм.
Чи можна ці два фільми назвати дилогією?
— Можна, так. Документальне кіно — це продовження художнього.
Фільм уже був представлений на багатьох вітчизняних та міжнародних фестивалях. На показах виникав ажіотаж серед глядачів і часто бракувало квитків на всіх охочих. Чим пояснюєте таку активність глядачів?
— Зараз, коли стільки смерті довкола, коли все українське намагаються вбити, ми стоїмо перед екзистенційним вибором: або ми зникаємо як нація, або ми перемагаємо.
Тому зараз люди спрагло шукають, ким же ж ми були, що ми втратили, що ми забули, що в нас було. Тому що це якась опора на тих людей, на ту творчість. У нас забрали наш золотий вік у літературі, в мистецтві. І зараз треба це повернути. Тому що ми не зможемо рухатися далі. Люди зараз надзвичайно спраглі, і мене дуже тішить, що «Розстріляне відродження» повертається, і молодь цим цікавиться.
Я пам’ятаю, коли виходив документальний «Будинок “Слово”» у 2017 році, ніхто не розумів, що це таке.
Ваш батько, поет Микола Томенко, помер у 2017 році. Ви обговорювали з ним ідею свого кіно? Як він на це реагував?
— Звісно, він благословляв це все. Він не втручався у творчість. Але з такою любов’ю до мене ставився, надихав мене, якісь речі підказував, давав орієнтири.
Чи плануєте й надалі працювати з темою «Розстріляного відродження»?
— Зараз про плани дуже складно думати. Тому що треба країну вберегти. Але якщо говорити про бажання, то мені зараз більше хочеться робити щось про сучасність. Я довго перебував у цих історичних реаліях. Мені хочеться працювати із сучасними історіями. Але зараз, можливо, треба відпочити, дистанціюватися.
Те, про що ви говорите — це просто ідеї? Чи ви вже створюєте якийсь сценарій, чернетки?
— Я весь час пишу, записую якісь речі, фіксую. У мене в голові складаються якісь історії. Але зараз усі кінематографісти відмовилися від державного фінансування, підписавши лист, щоб усі гроші пішли на українську армію. Тому, коли я зможу повернутися до творчості, — невідомо.
Якщо вам подобається те, що ми робимо, запрошуємо до Спільноти Bazilik. Ви можете підтримати нас, щоб матеріали й надалі виходили регулярно, а ми мали ресурс для їх покращення.
Матеріали підготовлено в рамках проєкту «Strategic Media Support Program», який реалізує Львівський медіафорум за фінансової підтримки People in Need (PIN) та Pioneer Foundation.