Чи задумувались ви над тим, куди потрапляють речі після того, як їх викинули? Станом на 2020 рік, за даними звіту PwC, 94% всіх відходів (не лише текстилю) в Україні потрапляє на звалище. Переробляють лише 3%, включно з компостуванням біовідходів.
Масштаби проблеми лякають. На жаль, ми не можемо розв’язати її миттєво, але кожен з нас здатен зробити перший крок назустріч свідомому споживанню. На противагу швидкій моді, яку підтримують більшість масмаркет-виробників, у світі набирає популярності екологічна мода, або sustainable fashion. Одним з її напрямів є апсайклінг (upcycling), простими словами — перероблення старих речей на нові.
Крутий він не тільки тим, що турбується про навколишнє середовище, а й через користь для всіх нас, звичайних споживачів, які хочуть стильно одягатись. Одяг з апсайклінгу є унікальним та має власну історію. До того ж речі з перероблених матеріалів є ексклюзивними, бо не можна закупити партію ідентичної тканини при вторинному виробництві. Тож такі джинси будуть тільки у вас і більше ні в кого, чого не скажеш про одяг із Zara.
Завдяки переробленню одягу ми зберігаємо природні ресурси: воду, електроенергію, дерева, бавовну. Апсайклінг є рушієм прогресу та нових технологій у світі моди. Дизайнери створюють неймовірні речі, проявляють творчість та вигадують нові поєднання, показуючи альтернативу швидкому споживанню.
Щоб розібратися детальніше, як працює апсайклінг та як українські бренди використовують його в роботі, ми поговорили з пʼятьма українськими апсайкл-дизайнерками, які розповіли про тонкощі свого виробництва.
Натхненням для бренду стала американська дизайнерка, яка експериментує з вінтажними тканинами. Я захотіла зробити щось схоже, але вже з українськими вінтажними тканинами, які повʼязані з нашим минулим. Остаточна ідея зародилась, коли я побачила вовняну ковдру вдома у своєї бабусі. Для мене було важливо не лише вкласти в проєкт певний сенс, а ще й потурбуватися про екологію.
Спочатку я не мала плану побудувати власний бренд — це був просто проєкт, присвячений нашій культурі. Для цього ми шукали склади, де зберігаються ці ковдри — в Луцьку, Харкові та інших містах. Далі вручну виготовляли жакети на виробництві в Ужгороді. Через декілька місяців після початку роботи розпочалась повномасштабна війна. Склади в Донецьку, Харкові та Мелітополі було окуповано. На щастя, вони вцілили, але до них неможливо дістатися.
Проєкт відійшов на другий план та й моральних сил на нього не було. Ми весь час волонтерили, допомагали людям виїхати за кордон. Пізніше я відновила роботу, щоби просто чимось займатись і поліпшити свій моральний стан. Зробила невелику партію жакетів, яка майже одразу розлетілась.
Ми взяли, здавалося б, непотрібну річ, яка вже віджила своє, і дали їй нове життя.
Нині ми шукаємо вінтажні ковдри по всій Україні, тому що попит дуже великий. Якщо ви маєте ковдру в хорошому стані, то ми можемо пошити з неї жакет спеціально для вас. Доволі часто свої ковдри “приносять” українці, які живуть за кордоном. Для них це щось особливе — згадки про дитинство, бабусину хату.
У такий спосіб вони зберігають частинку дому, мешкаючи далеко від Батьківщини. Іноземці також полюбляють наші куртки, бо для них це щось незвичне. Для нас важливо знайомити світ з українською культурою, тому ми просуваємо бренд за кордоном. Наразі наші речі можна купити в офлайн-просторах Польщі, а в планах є Німеччина та інші країни. Після успіху жакетів із ковдр ми вирішили розвиватись далі. Наступним проєктом стали корсети з домотканої тканини, для яких ми використовуємо тканини вторинного перероблення.
Ми взяли, здавалося б, непотрібну річ, яка вже віджила своє, і дали їй нове життя. Це не вишиванка, не традиційний одяг, але виявилося, що вона також несе важливий національний код. Спочатку ми стикалися з хейтом — мовляв, це сміття. Але все-таки багато років тому ці ковдри виготовляли українці з різних куточків країни, у кожному регіоні був свій особливий малюнок. Я вважаю, що таку річ треба зберігати й передавати наступним поколінням. До того ж своєю діяльністю ми дбаємо про навколишнє середовище.
Апсайклінг-бренд — доволі специфічний бізнес
Тема екології є одним з головних аспектів для нашого бренду. Щоб скоротити відходи, ми використовуємо залишки тканин для печворк-футболок або шоперів. Ще ми маємо екологічне паковання — мішечки, які можна використовувати в побуті. Також беремо участь у громадських проєктах на підтримку екології. Влітку ми випустили тематичні футболки, 30% коштів із продажу яких переказали на ініціативу “Чисто Д”, у межах якої очищають Закарпатське море від сміття.
Власний бренд багато чого мене навчив. А саме — шукати своїх людей у команду, довіряти й делегувати обовʼязки. Спочатку я робила все сама, окрім пошиття. Але згодом зрозуміла, що сама не впораюсь. Апсайклінг-бренд — доволі специфічний бізнес, який багато чим відрізняється від виробництва звичайного одягу. Тут не можна відправити все на потік, бо кожна річ унікальна, з масовим виробництвом працювати дуже складно.
Я б хотіла, щоб апсайклінг-одяг набирав популярності в Україні й став доступним для кожного. Звісно, в нас є такі бренди, як OMELIА і Ksenia Schneider, але в них доволі високий прайс, недоступний для багатьох людей. Вони роблять важку та кропітку роботу з виправданою ціною, але я вважаю, що ми маємо просувати апсайклінг-бренди й з більш доступним прайсом. Потрібно показати, що є не тільки Zara, що варто віддавати перевагу українським брендам, які дбають про екологію.
До того як заснувати бренд Levkovska Studio, я шила для себе. Все почалося з того, що в 17 років я працювала моделлю в Азії, відзняла велику кількість каталогів — і всі речі на зйомках були мені закороткі. На той час не було великого вибору брендів, тільки масмаркет, у якому весь одяг, знову ж таки, “підстріляний” і зшитий з неякісного поліестеру. Тому я захотіла навчитися шити для себе й закінчила базові курси в Києві. Минали роки, і я зрозуміла, що із цього хобі можна побудувати непогану карʼєру. Насправді, коли потрапляєш в цю індустрію, то бачиш, що тут страшенно бракує рук. Всі хочуть бути дизайнерами й малювати картинки, але саме технологів дуже мало.
Після навчання я пішла працювати в ательє чоловічих костюмів, де майже все шила вручну. Далі працювала в українському бренді Bettter, саме так і познайомилась з апсайклінгом. Я прийшла до них, коли бренд тільки запустив роботу. А потім розпочалася повномасштабна війна, і вони перенесли виробництво за кордон. Мене запрошували переїхати з ними до Португалії, але я вирішила залишитись в Україні й почати власну справу. Спершу було складно обрати один напрям для руху, бо спектр пошиття одягу величезний.
Щоб дотримуватись апсайклінгу, я намагаюсь мінімізувати відходи
І я досі не можу знайти єдину лінію: працюю із жакетами, денімом, корсетами. Не завжди знаєш наперед, що саме буде продаватися краще. Наприклад, у мене вийшла нова колекція піджаків та жакетів. Але найчастіше купують або орендують корсети, хоча в Instagram у мене їх взагалі немає. Матеріали для одягу я купую на OLX, Шафі, секондах тощо. Перший рік я ретельно шукала тканину з натуральним складом, без домішок. Але якось слухала подкаст і почула фразу, яка похитнула мою категоричність: “Якщо ця річ із синтетики вже існує, то краще дати їй друге життя, замість того щоб викинути на звалище”. Тому зараз я допускаю домішки поліестеру в невеликій кількості.
Щоб дотримуватись апсайклінгу, я намагаюсь мінімізувати відходи. Із залишків тканин шию шопери. На кожен лук є свій шопер з такої ж тканини. Також залишається багато ниток — я планую зробити з них бахрому і використаю її для якоїсь речі. А ще задумувалась знайти майстерню, яка набиває іграшки залишками одягу, але в мене поки що немає такої кількості відрізків.
У просуванні бренду дуже допомогли “Кураж” та Kyivness. Також я часто співпрацюю зі стилістами. Наприклад, вони беруть мій одяг на зйомки, або ж стиліст може порадити мою річ своєму клієнту, і той її купить. У мене є певна політика щодо бренду. Я розумію, що мої речі не на щодень. Моя аудиторія специфічна, вона знає, який хоче мати вигляд. Мої корсети та костюми — це ті речі, які будуть доповнювати стиль людини, розкривати її особистість. Саме тому мені не потрібна широка аудиторія, я шукаю “своїх” людей. Я не хочу, щоб хтось купував мої речі заради того, аби вони лежали в шафі. Я проти імпульсивних покупок, бо це вже не про свідоме споживання. Я хочу, щоб речі “жили”, щоб їх носили.
Свідоме споживання — це робота над собою
За час існування Levkovska Studio я багато чого навчилась. Якщо раніше я просто добре розбиралася в тканині, то зараз можу просто з заплющеними очима відрізнити один матеріал від іншого. Також я навчилася відпускати. Коли тільки починала, мене переповнювало натхнення, я могла працювати 24/7. Але в цьому темпі почала втрачати себе. Зараз я навчилася відпускати перегони з собою. Зрозуміла, що люди, які мають прийти, прийдуть — і вони будуть готові чекати.
Але не обійшлося без складнощів. З літа я була не в Україні, не працювала через сімейні обставини. Останньою подією був Kyivness, де я планувала представити колаборацію, але вона так і не сталася. Зараз я знову повернулась до роботи й планую продавати одяг на Etsy. Це дасть можливість вести комунікацію з іноземцями й розповсюджувати інформацію про Україну. Світ дуже класно підтримує українських виробників, тому потрібно розповідати, хто ми є, що ми вміємо і що відбувається в нашій країні.
Останнім часом напрям апсайклінгу став дуже популярним. Це круто, але лише тоді, коли люди роблять це щиро. Питання в тому, чи хочеш ти “виїхати на мейнстрімі”, чи ти справді за свідоме споживання. Бо якщо людина купила рулон нової тканини, зробила колекцію і видає її за апсайкл, тоді це вже якось нечесно.
Свідоме споживання — це робота над собою. Я розумію, мало хто перед покупкою замислюється, як була виготовлена річ. Перед тим, як купувати новий одяг, треба запитати себе: “Чи справді мені потрібна ця кофтинка?” Я за те, щоб люди припинили скуповувати масмаркет. Зараз ми маємо багато можливостей для свідомого споживання, багато екологічних брендів. Капіталізм працює шикарно і на високій швидкості несе нас у прірву. Тому ми й маємо це зупинити.
Цьогоріч бренду виповнилося 5 років. Він народився майже одночасно з нашою молодшою донькою — у той період я планувала висвітлювати проблему забруднення навколишнього середовища й запускати соціальний проєкт.
На останніх місяцях вагітності я облаштовувала дитячу кімнату, надихаючись ідеями з Pinterest, і вирішила зробити декор з іграшок старшої доньки. Чоловік мене підтримав. Ми купили інструменти, гарнітуру, і я зробила прикрасу з іграшками Hello Kitty. Саме так народилася ідея бренду і зʼявився Upcycling Freaks. А та найперша прикраса досі зі мною та нагадує про початок шляху.
Ми з родиною працюємо разом. Чоловік допомагає технічно, діти надихають, а я створюю прикраси власноруч зі старих іграшок або купую матеріали на секонді чи барахолці. Під час створення прикрас в хід ідуть не лише іграшки, а й стара біжутерія, шахи, годинники, ключі. Будь-яка річ, яка впала в око. Мені здається, кожен з нас може озирнутися навколо і знайти поруч речі, які надихають.
Моя основна аудиторія — це українці
Після повномасштабного вторгнення ми з родиною переїхали до Литви. Спочатку я взагалі не могла знайти в собі сили щось створювати. Якщо раніше в мене було 5 проєктів одночасно, то в той період мій внутрішній стан унеможливлював будь-яку творчість. Потроху я починала знову створювати прикраси, кожна з яких була рефлексією подій, що відбувались.
Не можу сказати, що повномасштабне вторгнення сприяло розвитку бренду. Радше навпаки, бо моя основна аудиторія — це українці, а я нині перебуваю за кордоном. Це ускладнює логістику — не кожен покупець може довго чекати на доставку й переплачувати за неї. Наприклад, доставка Новою поштою коштує 12€, і це доволі велика сума, якщо порівняти із ціною самої прикраси. Я вдячна багатьом своїм постійним клієнтам, які з розумінням ставляться до цього та чекають. Дуже поважаю і ціную їх, святі люди! Не скажу, що мої вироби користуються популярністю в Литві, оскільки за стилем та характером литовці більш стримані й віддають перевагу мінімалістичним прикрасам. Серед моїх клієнтів є іноземці, але їх небагато — переважно це все ж українці.
Насправді це складний шлях, якщо обирати апсайкл-бренд головним способом заробітку. Тому хочеться побажати іншим брендам, щоб вони не зупинялись і робили все щиро.
Проєкт Upcycling Freaks став для мене місцем креативного відродження
Я повірила в себе як митця й у власні сили. Найголовніше, що всі ці пʼять років мені тепло на душі, а це дає ресурс займатися всіма іншими справами по життю. А найцікавіше, що після повномасштабного вторгнення я часто чую фразу “коли, як не зараз” від тих, хто відкладав покупку прикраси, що здавалась занадто яскравою.
Також круто, що мені вдалося привернути увагу до екології та допомогти своїми проєктами й донатами декільком українським екологічним організаціям. Творчість є одним з інструментів просування проблеми забруднення довкілля й апсайклінгу зокрема.
Corset Зodiak — це невеликий бренд, який існує приблизно півтора року. До цього я працювала баристою, але на початку повномасштабного вторгнення кафе закрили й зробили там прихисток. Залишившись без роботи, я почала шити корсети. Ця ідея охопила мене неочікувано. Я подумала, що корсет — якраз та річ, яка зараз усім потрібна (сміється). Це заняття мене заспокоювало і давало надію на щасливе майбутнє в Україні. І так поступово моє хобі переросло у власний бренд одягу.
Я прийшла до апсайклінгу, коли зрозуміла, що кількість речей стає все більшою, а от якісні матеріали насправді знайти нелегко. З власного досвіду можу сказати, що знайти хороший швейний магазин набагато складніше, ніж хороший секонд. У другому вибір величезний, і там ти стовідсотково знайдеш щось для себе. Крім того, це екологічно і навчає людей бути раціональнішими у виборі одягу.
Я роблю все сама в невеличкій квартирі зі своїм котом-помічником. Оскільки масштаби пошиття невеликі, цього простору вистачає. У мене часто запитують, як я навчилася шити. Насправді в цьому немає нічого складного. Зараз майже всього можна навчитися завдяки YouTube і TikTok. Тому я закликаю всіх втілювати в життя ідеї, які в них виникають.
Щоб дотримуватися екологічного виробництва, я співпрацюю з Precious Plastic Ukraine. Замовляю в них каркаси з переробленого пластику для корсетів.
Кожен корсет — кастомний та унікальний
Я втілюю ідею, яка спала мені на думку, виставляю в Instagram. Далі хто встиг — той і купив річ. Ідентичних речей не буває. Також я створюю корсети за індивідуальним пошиттям. Найчастіше просуваю бренд в Instagram, маю різноманітну аудиторію — дуже різні люди, українки й українці. Здебільшого це дівчата або хлопці, які купують дівчатам подарунок. Але також серед клієнтів маю хлопців, які купують корсети для себе, — це дуже надихає!
У процесі роботи в мене залишається багато маленьких обрізків тканин. Я збираю їх і потім з них щось створюю — наприклад, відшивала лінійку косметичок. Також інколи віддаю залишки на перероблення в спеціальну організацію.
Завдяки власному бренду в мене зʼявилась можливість вести активну волонтерську діяльність та приєднатися до благодійних зборів. У мене доволі велика кількість підписників, і я їм безмежно вдячна за допомогу та кожен збір, який ми закриваємо. Я проживаю у Львові, у нас тут спокійно порівняно з іншими містами. І це надихає мене робити якомога більше справ для підтримки тих, хто цього потребує.
Я за те, щоб апсайклінг-брендів ставало більше
На початку роботи я мала лише базові навички, але за час існування бренду я дізналася дуже багато технік шиття й досі досліджую напрям та постійно вчуся. Також я відкрила для себе багато українських екологічних комʼюніті. Мене надихає, що апсайклінг зараз активно розвивається. Я за те, щоб апсайклінг-брендів ставало більше. Ми творча нація, ми розвиваємося й рухаємося, навіть коли це дуже складно. Ми на правильному шляху. Маємо дбати не тільки про свої подекуди егоїстичні бажання, а й турбуватись про місце, де ми живемо і де будуть жити наступні покоління.
На мою думку, не кожному дано залишити після себе щось масштабне, але кожен здатен турбуватись про себе й навколишнє середовище, бо природа нас багато чим обдарувала — потрібно пам’ятати про це.
Ідея апсайклінг-бренду зʼявилася не одразу. Спочатку це було не про екологію — я просто хотіла навчитися шити, перешивала свої старі речі, яких було багато. Також я часто купую речі на секондах, тож у роботі використовувала і їх. Потім сталось повномасштабне вторгнення, і я поїхала в Іспанію. Треба було щось робити, а в мене із собою була швейна машинка. У той час я займалась гуманітарною допомогою, збирала речі для постраждалих від війни. Серед речей траплялись браковані, які негоже було давати людям — з них я і пошила свою першу невелику колекцію. Першими покупцями були мої друзі, потім я почала просувати акаунт через Instagram.
Мені сподобалась концепція вторинного перероблення одягу. А оскільки я й до того цікавилась апсайклінгом, то обрала для себе саме цей шлях. У процесі пошиття одягу в мене зовсім немає відходів: усі обрізки зберігаю і відтак використовую для інших виробів. Наприклад, для пошиття деталі або наповнення сумок.
Я просто взяла і зробила, відклавши негативні думки та упередження
Першим масштабним проєктом були рукавички зі светрів, вони дуже класно зайшли минулого року. Цьогоріч я найняла швею, бо вже не можу сама впоратися з великою кількістю замовлень. З кожного продажу 10% коштів я завжди скидаю на благодійні фонди або збори. Я вважаю, що це дуже важливо зараз, адже без допомоги нашим воїнам не впоратись. Також я проводжу благодійні розіграші в Instagram — невдовзі розігруватиму рукавички за донат.
До повномасштабного вторгнення в мене не було свого бренду, була лише ідея в голові, яка постійно відкладалась. Але я опинилась у ситуації, де треба було щось робити, використовувати кожну можливість і не відкладати на потім. Хтозна, може, потім я цього не зможу зробити. Тому я просто взяла і зробила, відклавши негативні думки та упередження.
Дуже радію, коли зʼявляються нові апсайкл-бренди
Взагалі я вважаю, що рух апсайклінгу потрібен світу й Україні також. Я завжди рада бачити нові обличчя й нові починання в цьому напрямі. Було б круто, щоб більше людей перейшли на екологічне споживання, хоча б у пакованні. Доволі часто я хочу замовити щось, а потім бачу паковання з паперу та пластику, що є, по суті, купою сміття, і мене це відштовхує.
Тому для Vidchu1 я обрала паковання у вигляді мішечка з переробленої тканини або просто стрічки з логотипом, яку можна використовувати потім як брелок. Також я б хотіла додати до посилки якісь листівки з екопаперу, тому накопичую паковання з-під яєць і потім планую зробити з них листівки. Зараз є велика проблема з екологічними бирками, тому дуже хочу, щоб бренди мали екологічне паковання і сподіваюсь, що ми будемо розвиватись та піклуватись про навколишнє середовище.
Авторка тексту: Еліза Прожейко
Редактура: Даяна Данилюк