fbpx
Зсередини

Збережи планету і свій стиль: 5 українських дизайнерок, що займаються апсайклінгом

Розповідаємо, як працює такий формат бізнесу
Прожейко Еліза, 13.12.2023

Чи задумувались ви над тим, куди потрапляють речі після того, як їх викинули? Станом на 2020 рік, за даними звіту PwC, 94% всіх відходів (не лише текстилю) в Україні потрапляє на звалище. Переробляють лише 3%, включно з компостуванням біовідходів.

Масштаби проблеми лякають. На жаль, ми не можемо розв’язати її миттєво, але кожен з нас здатен зробити перший крок назустріч свідомому споживанню. На противагу швидкій моді, яку підтримують більшість масмаркет-виробників, у світі набирає популярності екологічна мода, або sustainable fashion. Одним з її напрямів є апсайклінг (upcycling), простими словами — перероблення старих речей на нові.

Крутий він не тільки тим, що турбується про навколишнє середовище, а й через користь для всіх нас, звичайних споживачів, які хочуть стильно одягатись. Одяг з апсайклінгу є унікальним та має власну історію. До того ж речі з перероблених матеріалів є ексклюзивними, бо не можна закупити партію ідентичної тканини при вторинному виробництві. Тож такі джинси будуть тільки у вас і більше ні в кого, чого не скажеш про одяг із Zara.

Завдяки переробленню одягу ми зберігаємо природні ресурси: воду, електроенергію, дерева, бавовну. Апсайклінг є рушієм прогресу та нових технологій у світі моди. Дизайнери створюють неймовірні речі, проявляють творчість та вигадують нові поєднання, показуючи альтернативу швидкому споживанню.

Щоб розібратися детальніше, як працює апсайклінг та як українські бренди використовують його в роботі, ми поговорили з пʼятьма  українськими апсайкл-дизайнерками, які розповіли про тонкощі свого виробництва.


ВАЛЕРІЯ,

засновниця бренду SAPO

Натхненням для бренду стала американська дизайнерка, яка експериментує з вінтажними тканинами. Я захотіла зробити щось схоже, але вже з українськими вінтажними тканинами, які повʼязані з нашим минулим. Остаточна ідея зародилась, коли я побачила вовняну ковдру вдома у своєї бабусі. Для мене було важливо не лише вкласти в проєкт певний сенс, а ще й потурбуватися про екологію.

Спочатку я не мала плану побудувати власний бренд — це був просто проєкт, присвячений нашій культурі. Для цього ми шукали склади, де зберігаються ці ковдри — в Луцьку, Харкові та інших містах. Далі вручну виготовляли жакети на виробництві в Ужгороді. Через декілька місяців після початку роботи розпочалась повномасштабна війна. Склади в Донецьку, Харкові та Мелітополі було окуповано. На щастя, вони вцілили, але до них неможливо дістатися.

Проєкт відійшов на другий план та й моральних сил на нього не було. Ми весь час волонтерили, допомагали людям виїхати за кордон. Пізніше я відновила роботу, щоби просто чимось займатись і поліпшити свій моральний стан. Зробила невелику партію жакетів, яка майже одразу розлетілась.


Ми взяли, здавалося б, непотрібну річ, яка вже віджила своє, і дали їй нове життя.

Нині ми шукаємо вінтажні ковдри по всій Україні, тому що попит дуже великий. Якщо ви маєте ковдру в хорошому стані, то ми можемо пошити з неї жакет спеціально для вас. Доволі часто свої ковдри “приносять” українці, які живуть за кордоном. Для них це щось особливе — згадки про дитинство, бабусину хату.

У такий спосіб вони зберігають частинку дому, мешкаючи далеко від Батьківщини. Іноземці також полюбляють наші куртки, бо для них це щось незвичне. Для нас важливо знайомити світ з українською культурою, тому ми просуваємо бренд за кордоном. Наразі наші речі можна купити в офлайн-просторах Польщі, а в планах є Німеччина та інші країни. Після успіху жакетів із ковдр ми вирішили розвиватись далі. Наступним проєктом стали корсети з домотканої тканини, для яких ми використовуємо тканини вторинного перероблення.

Ми взяли, здавалося б, непотрібну річ, яка вже віджила своє, і дали їй нове життя. Це не вишиванка, не традиційний одяг, але виявилося, що вона також несе важливий національний код. Спочатку ми стикалися з хейтом — мовляв, це сміття. Але все-таки багато років тому ці ковдри виготовляли українці з різних куточків країни, у кожному регіоні був свій особливий малюнок. Я вважаю, що таку річ треба зберігати й передавати наступним поколінням. До того ж своєю діяльністю ми дбаємо про навколишнє середовище.


Апсайклінг-бренд — доволі специфічний бізнес

Тема екології є одним з головних аспектів для нашого бренду. Щоб скоротити відходи, ми використовуємо залишки тканин для печворк-футболок або шоперів. Ще ми маємо екологічне паковання — мішечки, які можна використовувати в побуті. Також беремо участь у громадських проєктах на підтримку екології. Влітку ми випустили тематичні футболки, 30% коштів із продажу яких переказали на ініціативу “Чисто Д”, у межах якої очищають Закарпатське море від сміття.

Власний бренд багато чого мене навчив. А саме — шукати своїх людей у команду, довіряти й делегувати обовʼязки. Спочатку я робила все сама, окрім пошиття. Але згодом зрозуміла, що сама не впораюсь. Апсайклінг-бренд — доволі специфічний бізнес, який багато чим відрізняється від виробництва звичайного одягу. Тут не можна відправити все на потік, бо кожна річ унікальна, з масовим виробництвом працювати дуже складно.

Я б хотіла, щоб апсайклінг-одяг набирав популярності в Україні й став доступним для кожного. Звісно, в нас є такі бренди, як OMELIА і Ksenia Schneider, але в них доволі високий прайс, недоступний для багатьох людей. Вони роблять важку та кропітку роботу з виправданою ціною, але я вважаю, що ми маємо просувати апсайклінг-бренди й з більш доступним прайсом. Потрібно показати, що є не тільки Zara, що варто віддавати перевагу українським брендам, які дбають про екологію.


До того як заснувати бренд Levkovska Studio, я шила для себе. Все почалося з того, що в 17 років я працювала моделлю в Азії, відзняла велику кількість каталогів — і всі речі на зйомках були мені закороткі. На той час не було великого вибору брендів, тільки масмаркет, у якому весь одяг, знову ж таки, “підстріляний” і зшитий з неякісного поліестеру. Тому я захотіла навчитися шити для себе й закінчила базові курси в Києві. Минали роки, і я зрозуміла, що із цього хобі можна побудувати непогану карʼєру. Насправді, коли потрапляєш в цю індустрію, то бачиш, що тут страшенно бракує рук. Всі хочуть бути дизайнерами й малювати картинки, але саме технологів дуже мало.

Після навчання я пішла працювати в ательє чоловічих костюмів, де майже все шила вручну. Далі працювала в українському бренді Bettter, саме так і познайомилась з апсайклінгом. Я прийшла до них, коли бренд тільки запустив роботу. А потім розпочалася повномасштабна війна, і вони перенесли виробництво за кордон. Мене запрошували переїхати з ними до Португалії, але я вирішила залишитись в Україні й почати власну справу. Спершу було складно обрати один напрям для руху, бо спектр пошиття одягу величезний.

РОКСОЛАНА,

засновниця Levkovska Studio


Щоб дотримуватись апсайклінгу, я намагаюсь мінімізувати відходи

І я досі не можу знайти єдину лінію: працюю із жакетами, денімом, корсетами. Не завжди знаєш наперед, що саме буде продаватися краще. Наприклад, у мене вийшла нова колекція піджаків та жакетів. Але найчастіше купують або орендують корсети, хоча в Instagram у мене їх взагалі немає. Матеріали для одягу я купую на OLX, Шафі, секондах тощо. Перший рік я ретельно шукала тканину з натуральним складом, без домішок. Але якось слухала подкаст і почула фразу, яка похитнула мою категоричність: “Якщо ця річ із синтетики вже існує, то краще дати їй друге життя, замість того щоб викинути на звалище”. Тому зараз я допускаю домішки поліестеру в невеликій кількості.

Щоб дотримуватись апсайклінгу, я намагаюсь мінімізувати відходи. Із залишків тканин шию шопери. На кожен лук є свій шопер з такої ж тканини. Також залишається багато ниток — я планую зробити з них бахрому і використаю її для якоїсь речі. А ще задумувалась знайти майстерню, яка набиває іграшки залишками одягу, але в мене поки що немає такої кількості відрізків.

У просуванні бренду дуже допомогли “Кураж” та Kyivness. Також я часто співпрацюю зі стилістами. Наприклад, вони беруть мій одяг на зйомки, або ж стиліст може порадити мою річ своєму клієнту, і той її купить. У мене є певна політика щодо бренду. Я розумію, що мої речі не на щодень. Моя аудиторія специфічна, вона знає, який хоче мати вигляд. Мої корсети та костюми — це ті речі, які будуть доповнювати стиль людини, розкривати її особистість. Саме тому мені не потрібна широка аудиторія, я шукаю “своїх” людей. Я не хочу, щоб хтось купував мої речі заради того, аби вони лежали в шафі. Я проти імпульсивних покупок, бо це вже не про свідоме споживання. Я хочу, щоб речі “жили”, щоб їх носили.  


Свідоме споживання — це робота над собою

За час існування Levkovska Studio я багато чого навчилась. Якщо раніше я просто добре розбиралася в тканині, то зараз можу просто з заплющеними очима відрізнити один матеріал від іншого. Також я навчилася відпускати. Коли тільки починала, мене переповнювало натхнення, я могла працювати 24/7. Але в цьому темпі почала втрачати себе. Зараз я навчилася відпускати перегони з собою. Зрозуміла, що люди, які мають прийти, прийдуть — і вони будуть готові чекати.

Але не обійшлося без складнощів. З літа я була не в Україні, не працювала через сімейні обставини. Останньою подією був Kyivness, де я планувала представити колаборацію, але вона так і не сталася. Зараз я знову повернулась до роботи й планую продавати одяг на Etsy. Це дасть можливість вести комунікацію з іноземцями й розповсюджувати інформацію про Україну. Світ дуже класно підтримує українських виробників, тому потрібно розповідати, хто ми є, що ми вміємо і що відбувається в нашій країні.

Останнім часом напрям апсайклінгу став дуже популярним. Це круто, але лише тоді, коли люди роблять це щиро. Питання в тому, чи хочеш ти “виїхати на мейнстрімі”, чи ти справді за свідоме споживання. Бо якщо людина купила рулон нової тканини, зробила колекцію і видає її за апсайкл, тоді це вже якось нечесно.

Свідоме споживання — це робота над собою. Я розумію, мало хто перед покупкою замислюється, як була виготовлена річ. Перед тим, як купувати новий одяг, треба запитати себе: “Чи справді мені потрібна ця кофтинка?” Я за те, щоб люди припинили скуповувати масмаркет. Зараз ми маємо багато можливостей для свідомого споживання, багато екологічних брендів. Капіталізм працює шикарно і на високій швидкості несе нас у прірву. Тому ми й маємо це зупинити.


Цьогоріч бренду виповнилося 5 років. Він народився майже одночасно з нашою молодшою донькою — у той період я планувала висвітлювати проблему забруднення навколишнього середовища й запускати соціальний проєкт.

На останніх місяцях вагітності я облаштовувала дитячу кімнату, надихаючись ідеями з Pinterest, і вирішила зробити декор з іграшок старшої доньки. Чоловік мене підтримав. Ми купили інструменти, гарнітуру, і я зробила прикрасу з іграшками Hello Kitty. Саме так народилася ідея бренду і зʼявився Upcycling Freaks. А та найперша прикраса досі зі мною та нагадує про початок шляху.

Ми з родиною працюємо разом. Чоловік допомагає технічно, діти надихають, а я створюю прикраси власноруч зі старих іграшок або купую матеріали на секонді чи барахолці. Під час створення прикрас в хід ідуть не лише іграшки, а й стара біжутерія, шахи, годинники, ключі. Будь-яка річ, яка впала в око. Мені здається, кожен з нас може озирнутися навколо і знайти поруч речі, які надихають.

МАРІЯ,

засновниця Upcycling Freaks


Моя основна аудиторія — це українці

Після повномасштабного вторгнення ми з родиною переїхали до Литви. Спочатку я взагалі не могла знайти в собі сили щось створювати. Якщо раніше в мене було 5 проєктів одночасно, то в той період мій внутрішній стан унеможливлював будь-яку творчість. Потроху я починала знову створювати прикраси, кожна з яких була рефлексією подій, що відбувались.

Не можу сказати, що повномасштабне вторгнення сприяло розвитку бренду. Радше навпаки, бо моя основна аудиторія — це українці, а я нині перебуваю за кордоном. Це ускладнює логістику — не кожен покупець може довго чекати на доставку й переплачувати за неї. Наприклад, доставка Новою поштою коштує 12€, і це доволі велика сума, якщо порівняти із ціною самої прикраси. Я вдячна багатьом своїм постійним клієнтам, які з розумінням ставляться до цього та чекають. Дуже поважаю і ціную їх, святі люди! Не скажу, що мої вироби користуються популярністю в Литві, оскільки за стилем та характером литовці більш стримані й віддають перевагу мінімалістичним прикрасам. Серед моїх клієнтів є іноземці, але їх небагато — переважно це все ж українці.

Насправді це складний шлях, якщо обирати апсайкл-бренд головним способом заробітку. Тому хочеться побажати іншим брендам, щоб вони не зупинялись і робили все щиро.


Проєкт Upcycling Freaks став для мене місцем креативного відродження

Я повірила в себе як митця й у власні сили. Найголовніше, що всі ці пʼять років мені тепло на душі, а це дає ресурс займатися всіма іншими справами по життю. А найцікавіше, що після повномасштабного вторгнення я часто чую фразу “коли, як не зараз” від тих, хто відкладав покупку прикраси, що здавалась занадто яскравою.

Також круто, що мені вдалося привернути увагу до екології та допомогти своїми проєктами й донатами декільком українським екологічним організаціям. Творчість є одним з інструментів просування проблеми забруднення довкілля й апсайклінгу зокрема.


АНАСТАСІЯ,

засновниця Corset Зodiak

Corset Зodiak — це невеликий бренд, який існує приблизно півтора року. До цього я працювала баристою, але на початку повномасштабного вторгнення кафе закрили й зробили там прихисток. Залишившись без роботи, я почала шити корсети. Ця ідея охопила мене неочікувано. Я подумала, що корсет — якраз та річ, яка зараз усім потрібна (сміється). Це заняття мене заспокоювало і давало надію на щасливе майбутнє в Україні. І так поступово моє хобі переросло у власний бренд одягу.

Я прийшла до апсайклінгу, коли зрозуміла, що кількість речей стає все більшою, а от якісні матеріали насправді знайти нелегко. З власного досвіду можу сказати, що знайти хороший швейний магазин набагато складніше, ніж хороший секонд. У другому вибір величезний, і там ти стовідсотково знайдеш щось для себе. Крім того, це екологічно і навчає людей бути раціональнішими у виборі одягу.

Я роблю все сама в невеличкій квартирі зі своїм котом-помічником. Оскільки масштаби пошиття невеликі, цього простору вистачає. У мене часто запитують, як я навчилася шити. Насправді в цьому немає нічого складного. Зараз майже всього можна навчитися завдяки YouTube і TikTok. Тому я закликаю всіх втілювати в життя ідеї, які в них виникають.

Щоб дотримуватися екологічного виробництва, я співпрацюю з Precious Plastic Ukraine. Замовляю в них каркаси з переробленого пластику для корсетів.


Кожен корсет — кастомний та унікальний

Я втілюю ідею, яка спала мені на думку, виставляю в Instagram. Далі хто встиг — той і купив річ. Ідентичних речей не буває. Також я створюю корсети за індивідуальним пошиттям. Найчастіше просуваю бренд в Instagram, маю різноманітну аудиторію — дуже різні люди, українки й українці. Здебільшого це дівчата або хлопці, які купують дівчатам подарунок. Але також серед клієнтів маю хлопців, які купують корсети для себе, — це дуже надихає!

У процесі роботи в мене залишається багато маленьких обрізків тканин. Я збираю їх і потім з них щось створюю — наприклад, відшивала лінійку косметичок. Також інколи віддаю залишки на перероблення в спеціальну організацію.

Завдяки власному бренду в мене зʼявилась можливість вести активну волонтерську діяльність та приєднатися до благодійних зборів. У мене доволі велика кількість підписників, і я їм безмежно вдячна за допомогу та кожен збір, який ми закриваємо. Я проживаю у Львові, у нас тут спокійно порівняно з іншими містами. І це надихає мене робити якомога більше справ для підтримки тих, хто цього потребує.


Я за те, щоб апсайклінг-брендів ставало більше

На початку роботи я мала лише базові навички, але за час існування бренду я дізналася дуже багато технік шиття й досі досліджую напрям та постійно вчуся. Також я відкрила для себе багато українських екологічних комʼюніті. Мене надихає, що апсайклінг зараз активно розвивається. Я за те, щоб апсайклінг-брендів ставало більше. Ми творча нація, ми розвиваємося й рухаємося, навіть коли це дуже складно. Ми на правильному шляху. Маємо дбати не тільки про свої подекуди егоїстичні бажання, а й турбуватись про місце, де ми живемо і де будуть жити наступні покоління.

На мою думку, не кожному дано залишити після себе щось масштабне, але кожен здатен турбуватись про себе й навколишнє середовище, бо природа нас багато чим обдарувала — потрібно пам’ятати про це.


МАРИНА,

засновниця Vidchu1

Ідея апсайклінг-бренду зʼявилася не одразу. Спочатку це було не про екологію — я просто хотіла навчитися шити, перешивала свої старі речі, яких було багато. Також я часто купую речі на секондах, тож у роботі використовувала і їх. Потім сталось повномасштабне вторгнення, і я поїхала в Іспанію. Треба було щось робити, а в мене із собою була швейна машинка. У той час я займалась гуманітарною допомогою, збирала речі для постраждалих від війни. Серед речей траплялись браковані, які негоже було давати людям — з них я і пошила свою першу невелику колекцію. Першими покупцями були мої друзі, потім я почала просувати акаунт через Instagram.

Мені сподобалась концепція вторинного перероблення одягу. А оскільки я й до того цікавилась апсайклінгом, то обрала для себе саме цей шлях. У процесі пошиття одягу в мене зовсім немає відходів: усі обрізки зберігаю і відтак використовую для інших виробів. Наприклад, для пошиття деталі або наповнення сумок. 


Я просто взяла і зробила, відклавши негативні думки та упередження

Першим масштабним проєктом були рукавички зі светрів, вони дуже класно зайшли минулого року. Цьогоріч я найняла швею, бо вже не можу сама впоратися з великою кількістю замовлень. З кожного продажу 10% коштів я завжди скидаю на благодійні фонди або збори. Я вважаю, що це дуже важливо зараз, адже без допомоги нашим воїнам не впоратись. Також я проводжу благодійні розіграші в Instagram — невдовзі розігруватиму рукавички за донат.

До повномасштабного вторгнення в мене не було свого бренду, була лише ідея в голові, яка постійно відкладалась. Але я опинилась у ситуації, де треба було щось робити, використовувати кожну можливість і не відкладати на потім. Хтозна, може, потім я цього не зможу зробити. Тому я просто взяла і зробила, відклавши негативні думки та упередження.


Дуже радію, коли зʼявляються нові апсайкл-бренди

Взагалі я вважаю, що рух апсайклінгу потрібен світу й Україні також. Я завжди рада бачити нові обличчя й нові починання в цьому напрямі. Було б круто, щоб більше людей перейшли на екологічне споживання, хоча б у пакованні. Доволі часто я хочу замовити щось, а потім бачу паковання з паперу та пластику, що є, по суті, купою сміття, і мене це відштовхує.

Тому для Vidchu1 я обрала паковання у вигляді мішечка з переробленої тканини або просто стрічки з логотипом, яку можна використовувати потім як брелок. Також я б хотіла додати до посилки якісь листівки з екопаперу, тому накопичую паковання з-під яєць і потім планую зробити з них листівки. Зараз є велика проблема з екологічними бирками, тому дуже хочу, щоб бренди мали екологічне паковання і сподіваюсь, що ми будемо розвиватись та піклуватись про навколишнє середовище.

Авторка тексту: Еліза Прожейко
Редактура: Даяна Данилюк

Читайте також у рубриці Зсередини
Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень