Український культурний фонд — державна установа, створена з метою сприяння розвитку культури та мистецтва в Україні. УКФ надає гранти культурним проєктам, проводить лекції, виставки, підтримує молодих митців, видавців, дизайнерів. Ми поговорили з виконавчою директоркою УКФ Юлією Федів та очільницею PR-відділу Анастасією Герасимовою про стратегію, тренди, інвестиції та еміграцію митців.
Український культурний фонд розпочав діяльність у 2018 році, коли ми, разом з представниками культури різних секторів, розробили стратегію напрямків роботи на три роки. У нас є 10 програм, які дозволяють підтримувати інноваційні культурні продукти, а не лише проєкти, що існують давно, чи комунальні підприємства, як було до створення фонду.
Аналізуючи ситуацію, ми розуміли, які проблеми є в різних секторах культури. Наприклад, в Україні створюють круті події ‒ ГогольFest, кінофестиваль “Відкрита ніч”, фестиваль актуальної анімації Linoleum, які стали відомими за межами країни. Для того, щоб вони продовжували отримувати визнання, ми закликаємо робити іноземну промоцію та комунікацію. При цьому, потрібно підтримувати участь українців у знакових івентах за кордоном, тому ми оплачуємо логістичні моменти: транспорт, проживання тощо.
З початку існування фонду ми орієнтувалися на діджиталізацію, зокрема, це потрібно для роботи з молоддю. У нас є окремі лоти на створення додатків, ютуб-каналів, відеоблогів та відеоігр.
У 2019 році ми втілили в життя 432 проєкти. Це була підтримка як великих фестивалів, типу BookForum у Львові та Одеського міжнародного кінофестивалю, так і промоція українського кінопродукту в селищах Миколаївської області, де немає кінотеатру і можливості дивитися вітчизняні фільми. Ми підтримали кінотеатр на колесах з презентацією за участю українських акторів, продюсерів та режисерів.
Вже з 2020 року УКФ буде розробляти нову 7-річну стратегію. Ми хочемо зустрічатися зі споживачами культурного контенту, питати, що їм потрібно, як вони бачать культуру і чи відчувають себе частиною культури країни.
Тренди, бізнес та аудиторія
Сьогоднішній тренд — це підтримка культури та мистецтва загалом та в контексті соціальних, екологічних та економічних тем. Це як кровоносна система організму держави, де людські цінності формують та забезпечують життєдіяльність. Ми мріємо, щоб Україна почала також бути трендсетером, тому що у нас є спроможність задавати тон для інших країн світу. Але це не буде можливо, якщо ми не інвестуватимемо в українських митців, даючи їм можливості та простір для творчості завдяки підтримці різних інституцій.
Проте, ми підтримуємо не лише сучасне мистецтво, тому що навіть зараз трендово актуалізувати мистецтво, поєднувати минулі тенденції та створювати нові. Особливість УКФ в тому, що нас створювали як глобальну інституцію, яка об’єднує всю країну.
Ми можемо інвестувати у кооперацію із сучасним письменником, за творами якого знімають українське кіно, в якому звучить сучасна українська музика, а наші дизайнери та митці створюють костюми й декорації. Тоді це не лише автентика, але й щось круте та трендове.
Гадаю, що мода — це сфера, в якій Україна себе добре презентує. Багато американських та європейських зірок обирають одяг українських дизайнерів, зокрема, завдяки діяльності Ukrainian Fashion Week. Ми також починаємо набирати голос у сфері сценічної та оперної вистави — велику роль відіграє український театр, особливо сучасний.
В Україні є проблема з виїздом митців за кордон. У нас відсутній здоровий ринок з нормальними умовами для діяльності митця — оплата праці, локації, особливо для незалежних митців. Наприклад, є державні театри, а для незалежних залишається Сцена 6, Пасіка, PostPlayТеатр. Їхня кількість збільшується, але це поодинокі випадки здебільшого у великих містах. Інша причина виїзду митців — закритість комунальних та державних установ, якщо ми говоримо про театральну сцену. Актори десятиріччями працюють в театрах і не звільняють місця для молодих, тому новому поколінню не залишається іншого вибору, як реалізувати себе за кордоном.
Зараз бізнес починає цікавитися мистецтвом. Замість чергового торгівельного центру чи висотки інвестують в приватний музей сучасного мистецтва, як це сталося з музеєм сучасного мистецтва Корсаків у Луцьку. У Києві, до прикладу, з’явилися такі майданчики, як Артера чи М17. І це також одна з місій УКФ — збільшувати спроможність і культурний ландшафт, щоб митці залишалися тут. Йдеться і про роботу з громадськістю, щоб споживачі надавали перевагу українському контенту.
В Україні немає практики дослідження аудиторії й ми продовжуємо жити за стигмами 1990-х років. Для цього Фонд має окрему програму з дослідження аудиторії, тому що важливо давати кошти на соціологічні дослідження, а не робити власні висновки.
Інвестування в проєкти
Ми обираємо, в який проєкт інвестувати, в першу чергу, в залежності від пріоритету — оцифрування об’єктів культурної спадщини, діджиталізація тощо. За оцінку проєктів відповідають експерти, які дивляться, скільки на це знадобиться ресурсів, чи це проєкт на один день, чи буде продовжувати існувати після фінансування. Основне завдання — знаходити баланс між підтримкою сильних проєктів, які вже на ринку, для збільшення аудиторії споживачів та інвестувати в маленькі з вузькою аудиторією. Україна — велика країна, яку не можна порівняти з половиною європейських. Наприклад, візьмемо 20 мільйонів євро, які йдуть на інвестиції в культуру в Грузії, де населення 4 мільйони людей. З такими показниками є можливість підтримати майже всі культурні інституції. В Україні ж ці гроші розподіляються на близько 40 мільйонів населення й це також потрібно враховувати.
Ми велика країна з великими потребами, дуже різноманітна з півночі на південь та зі сходу на захід
З моїх особистих спостережень, у Харкові сильна школа дизайну, архітектури та урбаністики. У Львові сильна перформативна та музейна справа, в Одесі ‒ музичні та оперні проєкти. Київ, як столиця, є кроссекторальною, всі проєкти тут об’єднуються. Поки що мало запитів надходить з Волинської, Чернівецької, Сумської областей, тому ми проводимо більше інформаційних днів в тих регіонах. Як фонд, якому всього два роки, ми намагаємося подолати монополію на ринку і дати можливість всім подати заявку на участь в конкурсі на отримання гранту.
Комунікаційні канали
Анастасія Герасимова, начальниця PR відділу УКФ:
Канали комунікації ми визначаємо в залежності від мети, наприклад, для пресконференції зробимо подію на фейсбуці та розсилку в медіа, для грантових програм розробляємо окремий план промоції.
Від початку наша найбільш активна аудиторія ‒ це користувачі фейсбуку. До неї входять лідери думок, пов’язані з культурою, та спільнота заявників, грантоотримувачів і безпосередньо люди, які цікавляться культурою. Фейсбук більш практичний, ми даємо відповіді на FAQ, запрошуємо на інформаційні дні, анонсуємо події фонду. Інстаграм ми також сегментуємо, там “сидить” переважно молодь, якій цікава культура і наша діяльність теж. Ми акумулюємо і подаємо інформацію на цю тему, тому є корисними для цієї аудиторії. Щомісяця ми надсилаємо дайджест з найважливішими подіями на пошту тим, хто підписався на інформаційну розсилку через сайт УКФ.
З медіа ми не практикуємо масову розсилку одного пресрелізу, тому що знаємо нашу цільову й що вона читає. Тому ми ініціюємо створення авторських матеріалів у медіа, допомагаємо журналістам і адаптуємо їх до особливостей ресурсу. Наприклад, з Comma ми робили матеріали з інформацією про те, що УКФ запрошує музикантів подаватися на гранти, з Читомо аналізували видавничі проєкти, які були реалізовані за підтримки УКФ. Для нас надважливо спілкуватися з аудиторією зрозумілою їй мовою, жартувати та показувати, що ми прогресивна інституція.
Відеоконтент ми зберігаємо на ютуб-каналі: вебінари, стратегічні сесії, презентації конкурсних програм. Також ведемо рубрику “Дуже культурний менеджмент” ‒ це наша спроба зробити онлайн школу проєктного менеджменту. У відео ми говоримо з експертами УКФ про їхній досвід роботи з фондом, побажання та поради.
Як молода інституція з колективом, що прийшов з культури, журналістики та освітніх проєктів, ми намагаємося завжди спілкуватися “людською мовою” ‒ без бюрократичних штампів. Але з культурними діячами треба бути дуже коректними. Якось ми опублікували мем на фейсбук-сторінці УКФ, на який була неоднозначна реакція, але це був цікавий досвід, зокрема, кризових комунікацій.
Одночасно для інституції обов’язковою є офлайн комунікація, тому наші менеджери подорожують містами та проводять інформаційні дні. Ми робимо їх для знайомства з фондом якомога ширшої аудиторії, а також для потенційних заявників, студентів та представників місцевої влади. Ще одна наша мета — співпрацювати з інфлюенсерами, частина з яких є нашими експертами. У 2020 році ми хочемо збільшити роботу УКФ з лідерами думок, бо вони й є тими самими людьми, які відбирають проєкти. Це повинно не тільки підняти рівень довіри до нашої інституції, але й популяризувати УКФ серед тих, хто стоїть осторонь внутрішніх процесів культури, але є безпосереднім споживачем її продукту.