Керівниця офісу комунікацій та залучення партнерств фонду savED Олександра Шевченко пояснює, чому підтримка освіти під час війни залишається недофінансованою сферою та які формати співпраці бізнесу й благодійників можуть працювати — від продуктових колаборацій до менторства й спільних освітніх проєктів.
Щоб за 10-15 років з’явились нові імена українців, які гучно звучать у спорті, науці, літературі й будують країну майбутнього, кожен із дорослих має докладати зусилля вже зараз. І хоча допомога війську – наше спільне «сьогодні» й беззаперечний пріоритет, допомога дітям і підліткам, внесок у їхню освіту та відчуття себе на своєму місці – це наше завтра. Інвестувати в освіту нового покоління на різних рівнях має не лише держава та іноземні донори. Цим текстом я хочу відкрити розмову про те, що можуть робити представники бізнесів – і йтиметься не лише про гроші.
Чому освіта – наприкінці черги на підтримку
За даними дослідження savED «Війна, освіта та соціальний капітал. Три роки повномасштабного вторгнення», проведеного у 2025 році, 22% українських школярів хочуть переїхати за кордон. Питання майбутнього учні та їхні родини вирішують ще під час навчання в школі — і освіта в широкому сенсі відіграє тут ключову роль.
На бажання лишитися у громаді та країні в цілому впливають кілька чинників. По-перше, задоволеність навчанням. За даними нашого дослідження, 71% задоволених цим процесом учнів відчувають приналежність до своєї громади, тоді як серед незадоволених – лише 28%. По-друге, відчуття сенсу у власних діях — 69% дітей, які бачать цей сенс, і лише 20% тих, хто його не бачить, відчувають себе частиною громади. Третій, але не менш важливий чинник — наявність друзів та середовища спілкування: 66% дітей, що мають багато друзів, відчувають зв’язок із громадою. Всі ці чинники, так чи інакше, пов’язані зі школою як ком’юніті, де відбувається не лише навчання, а й соціалізація дітей. І саме тому підтримка освіти в широкому сенсі – критично важлива.
Як людина, що займається комунікаціями та партнерствами на підтримку освіти у благодійному фонді savED, скажу відверто: залучати кошти на цей напрям надзвичайно складно. За даними дослідження Zagoriy Foundation, лише 4% українців розглядають освіту як сферу, що потребує підтримки. Хочу наголосити: саме розглядають, а не регулярно підтримують. За тим же дослідженням, пріоритетні сфери благодійності – поранені військові та ЗСУ, люди з важкими захворюваннями, ВПО, сім’ї, що втратили близьких на війні, та бездомні тварини. Освіта посідає передостаннє місце. Враховуючи, наскільки прямо вона пов’язана з майбутнім України, – це тривожний дзвоник.
Я розумію, чому так відбувається. У суспільстві є упередження: «держава має опікуватись освітою», «батьки самі розберуться», «міжнародні донори не завжди можуть офіційно допомогати оборонному сектору, тож вкладаються в гуманітарний». На жаль, це не так. Держава не завжди може забезпечити швидкі гнучкі рішення для освіти в умовах війни. А надходження донорської підтримки ускладнюється, зокрема, через зміну урядів у Європі та нові класифікації конфліктів – наприклад, у німецьких партнерів Україна зараз в одному списку з Афганістаном. Конкуренція за міжнародну фінансову допомогу зростає.
Великі бізнеси, що мають бюджети на корпоративну соціальну відповідальність, також здебільшого спрямовують їх на допомогу війську або мають власні благодійні фонди з конкретними напрямами допомоги. Крім того, великі бізнеси повільно ухвалюють рішення і планують партнерства на рік вперед. Наш особистий досвід тут видається красномовним: на 50 листів із пропозиціями співпраці, відправлених нещодавно компаніям, ми отримали лише одну відповідь.
Все це складається у велику картину: коли в освіти немає сталої ефективної підтримки, вона закономірно приходить до стагнації. Батьки та діти перестають бачити перспективи для розвитку та ухвалюють рішення шукати кращої долі за межами рідних громад або країни.
Скільки коштує підтримувати освіту
Є ще одне упередження, що часто зупиняє бізнеси від підтримки освіти – ніби це завжди потребує великих грошових вкладень. Справді, відбудувати школу (а кожна шоста школа в Україні пошкоджена або зруйнована) коштує орієнтовно 3-5 мільйонів доларів. Але це не єдиний і далеко не завжди кращий варіант. Гнучкі, швидкі та значно дешевші рішення для освіти в умовах війни часто бувають набагато ефективнішими – особливо для прифронтових територій, де 49% дітей вже п’ятий рік вчаться онлайн. Відремонтувати укриття й облаштувати його меблями коштує до 230 тисяч доларів, залежно від локації. І зовсім не обов’язково один бізнес має покрити всю суму. Наприклад, коли ми облаштовували тимчасову школу в будинку культури в селі Червона Долина на Миколаївщині, на все пішло 10 мільйонів гривень (орієнтовно 225 тисяч доларів). Частину перерахувала компанія Lenovo з продажу ноутбуків, Bakehouse збирали донейти, пропонуючи благодійне печиво, Henkel Україна облаштувала ігровий майданчик, а також долучились меценати. Спільними зусиллями у 170 дітей громади знову з’явився простір для навчання, розвитку та ігор.
Не менш важливо інвестувати в позашкільний розвиток дітей та освітні програми. За даними дослідження savED, лише 41% українських учнів у 2025 році мали постійний доступ до позакласних активностей. Це особливо гостро відчувається у малих громадах прифронтових регіонів. Водночас саме там маленькі осередки позашкільної освіти часто стають єдиною можливістю для дітей бачитись з однолітками та вчителями офлайн. Наприклад, так відбувається у громадах Харківщини, де 70% дітей вже понад 4 роки вчаться онлайн через безпекову ситуацію. Наше рішення для таких випадків – освітні центри «Вулик», де діти можуть навчатися, відвідувати гуртки та спілкуватися. Це надзвичайно важливо для розвитку та самопочуття дітей – в опитуванні, яке ми проводили серед відвідувачів «Вуликів», 67% дітей розповіли, що знайшли в освітніх центрах нових друзів, а понад 35% зізналися, що їхнє дозвілля стало кращим. Облаштувати один новий «Вулик» коштує від 60 тисяч доларів, а наприклад, підтримати функціонування готового центру і роботу тьюторів у ньому на цілий рік, закупити туди канцелярію та книжки – дешевше (від 11 тисяч доларів).
Технологічні компанії можуть допомагати створювати DIY «Вулики» – практичні освітні центри зі STEM-складником, де є 3D-принтери, лазерні гравери, інструменти для роботи з деревом, медіаобладнання. Підлітки працюють там над власними проєктами, пробують себе у різних технічних напрямах, що допомагає їм визначатися з майбутньою професією. Для технологічних компаній підтримка таких просторів – спосіб заохотити талановитих дітей, які в недалекому майбутньому стануть інженерами, програмістами, технічними фахівцями. А ще потенційно це можливість виростити покоління нових фахівців для бізнесу.
Продуктові колаборації – проста механіка та швидкий результат
Ще один спосіб для бізнесу підтримати освіту – брати участь у фандрейзингових продуктових колабораціях. Зазвичай вони мають просту механіку та не потребують великих вкладень – тому компанії доволі легко погоджуються на такі співпраці. Одна з таких колаборацій у savED сталася під час збору на облаштування укриття для школярів однієї з громад на Харківщині влітку 2025 року. До збору на 2 мільйони гривень долучились приблизно 50 українських брендів – серед них Jul, Gunia, Lipss, Kachorovska та інші. Вони донатили гроші (від 10 до 100 000 гривень) або надавали свої продукти для розіграшу серед онлайн-донаторів. Також малий та середній бізнеси долучалися до активностей – запускали благодійні тренування та мандрівки на сапах, робили благодійні татуювання. Збір закрили за два місяці, підсиливши результат додатковою підтримкою міжнародних партнерів. Діти громади, які чотири роки вчилися дистанційно, вже зараз відвідують офлайн-заняття у новому освітньому підземному просторі, де є якісний ремонт, зонування з меблями та навіть спортивний куточок.
Також добре працюють та зазвичай мають просту зрозумілу механіку колаборації із закладами харчування. Наприклад, у 2024 році ми проводили акцію «Гастродвіж». До неї долучилось приблизно 50 закладів, які передавали частину прибутку з продажу обраних позицій на підтримку освіти.
Продуктові колаборації працюють і на залучення грошей, і на впізнаваність. У них часто є елемент гри, коли серед донаторів розігрують подарунки від партнерів. У такому разі люди легше залучаються та розповідають про це у соцмережах. Напевно, тому такі колаборації часто стають точкою перетину різних благодійних організацій та бізнесів. Прикладів багато: у 2025 році Gen.Ukrainian у партнерстві з GASANOVA створили браслет зі срібним бегемотом, гроші з продажу якого йшли на допомогу дітям. Фонд «Діти героїв» спільно з брендом Kite проводив благодійну акцію, коли частина грошей із продажу рюкзаків Kite спрямовувалась на закупівлю шкільного приладдя для дітей, які втратили батьків через війну.
Менторство та приклад рольової моделі
В освіту можна й навіть потрібно інвестувати не лише гроші. Є опція підтримувати дітей менторством та долучатись до освітніх програм. У savED з 2023 року діє програма UActive: підлітки протягом 15 тижнів працюють у командах над проєктами для своїх громад, далі презентують їх журі та отримують фінансування на реалізацію. Хтось створює музеї, хтось – молодіжні простори чи гуртки, хтось – оновлює спортмайданчики. На цьому шляху підлітків підтримують дорослі ментори, а партнерами програми стають, зокрема, й бізнеси. Діти зустрічаються з їхніми представниками в спеціальних освітніх мандрівках програми, занурюються в реальні робочі процеси, бачать, як працює соціально відповідальний бізнес. Зокрема, підлітки з UActive відвідували у Львові офіси IT-компанії EPAM, медіакомпаній, ресторанно-готельної бізнес-групи !FEST. У 2025 році представники EPAM провели кілька лекцій для учасників нового сезону UActive. І в результаті компанія долучилася до презентацій проєктів школярів та підтримала один із них на суму 5 тисяч доларів. Завдяки фінансуванню команда з Харківщини створить 3D-друкарню в рідному селищі.
Існують й інші проєкти, де представники бізнесів вкладаються у майбутнє дітей своїм часом, залученістю та передають свої вміння. Наприклад, у проєкті Code Club Україна айтівці навчають дітей та підлітків основ своїх професій та загалом виступають як ментори. Фонд Kids of Ukraine допомагає дітям із профорієнтацією через екскурсії у провідні компанії та зустрічі з фахівцями. У проєкті «Дівчата STEM» жінки з бізнесу стають менторками та рольовими моделями для дівчат, які тільки обирають життєву траєкторію.
Існує багато способів підтримати дітей та долучитись до того, щоб вони обрали своє майбутнє в Україні. Деякі з них узагалі не передбачають вкладення грошима – радше часом та інтелектуальним ресурсом. Для деяких, як для продуктових колаборацій, потрібна гнучкість в ухваленні рішень, легкість та щире бажання допомогти. Але й грошові вкладення в освіту – це зовсім не обов’язково мільйони. Завжди можна знайти комфортний для бізнесу та водночас корисний для дітей варіант підтримки – об’єднатися з іншими компаніями та облаштувати укриття для школярів, закупити приладдя для вже наявного освітнього простору або виділити грант, щоб талановиті підлітки могли реалізувати свою ідею та згодом згадували вас як того, хто колись у них повірив. Будь-який із цих варіантів підходить. А можливо, ви вигадаєте свій спосіб підтримати українську освіту. Головне – робіть це, бо саме так і будується майбутнє.
Також може бути цікаво: Благодійність перестає бути реакцією на дефіцит — вона стає частиною інфраструктури стійкості