fbpx
Зсередини

Хто такий happiness manager

Чим він займається та як дбає про фізичне й ментальне здоров’я працівників
Елеонора Чорноморченко, 02.02.2022

Важливим трендом у роботі компаній нині стає турбота про задоволеність працівників. Усі розуміють, що креативити, пропонувати цікаві ідеї, розвивати себе й колектив можуть тільки щасливі, задоволені місцем роботи люди. Саме тому компанії наймають спеціальних людей на позицію happiness manager (англ. — “менеджер щастя”; — далі хепінес-менеджер). Їхня робота — усіляко створювати щастя всередині компанії.

Ми поспілкувалися з трьома дівчатами, які працюють чи працювали на посаді хепінес-менеджера. Вони розповіли про особливості й обов’язки цієї професії та пригадали ситуації, які можуть навіть хепінес-менеджерок зробити не дуже happiness.

Навіть якщо у вашій компанії немає хепінес-менеджера, все одно пропонуємо дізнатися, як можна поліпшити атмосферу всередині колективу та які дії допоможуть дбати про щастя своє та своїх колег. 


Ірина Олійник – Happiness manager в CLUST
Ольга Гелета – ex-Happiness Manager
Дарія Хилінська – Happiness manager в ITernal

Хто такий happiness manager?

Ольга Гелета:

На перший погляд, happiness manager (далі — хепінес-менеджер) — це завжди щаслива та усміхнена людина, яка має “приносити всім щастя”. Однак насправді все трохи складніше. Людина на цій посаді має відчувати потреби працівників, вигадувати, як їх задовольнити, а також спостерігати за емоційною атмосферою в колективі.

Коли я працювала хепінес-менеджеркою, моїм основним обов’язком була комунікація з працівниками впродовж усього циклу роботи в компанії. Я супроводжувала їх від першого офіційного дня на роботі: проводила екскурсію офісом, розповідала про всі “плюшки”, готувала welcome box, вітала з проходженням випробувального терміну, з Днем народження, щасливими подіями в сім’ї. Також організовувала для всіх різні активності, ініціативи, лекції, вела корпоративний блог, обговорювала ідеї колег та постійно спілкувалася з ними.


Ірина Олійник:

До обов’язків хепінес-менеджера входить повний цикл турботи про людей: привітання з усіма професійними святами, днями народження, організація літніх та зимових корпоративів, а також щотижневих розважальних івентів (у нас це може бути День вишневого пирога, День Франкенштейна або Вінні Пуха).

Корпоративна культура моєї компанії надає великого значення збереженню контакту з кожним працівником. Якщо ми влаштовуємо якийсь івент, то я дбаю, щоб усі могли взяти участь — навіть ті колеги, які працюють віддалено. Також ми відправляємо працівникам “посилки добра” на домашню адресу.

Окремо я дбаю про те, щоб офіс компанії був комфортним — особливо зараз, коли всюди діють обмеження через пандемію. У нашому просторі є величезний проєктор, на якому ми часто дивимося фільми, та тренажерна зала, яку побудували під час карантину. Окрім цього, в штаті є офісний тренер та тренер з йоги, які проводять заняття двічі на тиждень.

А ще в нашому офісі живуть Рік і Сантас — два мейнкуни, яких усі обожнюють. Якби мені хтось раніше сказав, що котики можуть так посилити бажання ходити в офіс, то ми б завели їх ще 10 років тому.

Дарія Хилінська:

Хепінес-менеджер — це людина, яка створює такі умови, щоб людині хотілося працювати в компанії. Не маєш удома робочого крісла? Тепер буде. Втомився від дистанційки й бракує спілкування? Будь ласка, ось тобі щотижневі неформальні онлайн-міти. Бракує екшну в житті? Тримай поїздку до печери! Тобі холодно осінніми вечорами? Посилка “усе для глінтвейну” вже вирушає до тебе!

Якщо глобальніше, то моє завдання на роботі — організовувати різні хепінес-ініціативи, як-от:

  • онлайн-події — кулінарні майстер-класи, квести, заняття з йоги, speaking club з англійської, вебінари та тренінги;
  • офлайн-заходи — велопокатушки, картинг, пейнтбол, зустріч літа на березі Дніпра, поїздки в інші міста, походи в гори, корпоративи, тімбілдінги;
  • соціальні заходи та активності — донорство крові, збір речей для Червоного Хреста, новорічні акції з подарунками;
  • благодійність — збір коштів та візити до дитячих будинків, притулків для тварин.

Окрім того, на моїх плечах корпоративний контент-план, соцмережі, бюджети (із якими у мене особлива любов), айдентика, мерч, техніка (так, я ще й сисадмін на мінімалках), подарунки для всіх на професійні дні та свята, дууууже багато копірайтингу і ще більше комунікацій.

Не кажучи вже про постійну роботу з документами, процесами і раптові задачі, пов’язані з “падінням” в офісі даху та інтернету або зустріччю одразу трьох клієнтів.


Як люди стають хепінес-менеджерами?

 Ірина Олійник:

Багато років тому подруга розповіла мені, що в їхньому офісі є людина, яка дарує щастя і постійно вигадує якісь цікавинки. Тоді я зрозуміла, що це якраз те, що люблю робити найбільше! А коли дізналася, що за таку роботу ще й платять гроші, то одразу побігла на джоб-сайти та відправила своє резюме до однієї з компаній. Так усе й почалося 🙂

Ольга Гелета:

Мене покликали на цю позицію, адже знали про мої особисті софт- і хард-скіли, які я отримала завдяки досвіду роботи в івентах. На той момент я вже 6 років працювала в цій галузі, тож мені було легко комунікувати з новими людьми, швидко їх організовувати, а ще креативити і придумувати для них щось цікаве.

Хоча й наразі я ex-happiness manager (спойлер: знову повернулась на позицію івент-менеджерки), однак про свій досвід на цій посаді зовсім не шкодую. Погодилася працювати хепінес-менеджеркою, адже я емоційна людина і мені подобається комусь допомагати. Ця робота цікава, адже тут ти не просто організовуєш свято за розкладом, а ще й спостерігаєш за всім, що відбувається всередині колективу, намагаєшся зрозуміти, що подобається твоїм колегам, та передбачити, що може підняти їм настрій.

Дарія Хилінська:

Я працюю у своїй компанії вже 3 роки — це мій найдовший досвід роботи на одному місці за все життя. У ITernal я потрапила на позицію офіс-менеджерки. Та пропрацювавши всього пів року, відчула, що емоційно вигоріла й перестала розвиватися.

Переломним став момент, коли я дізналася, що наша компанія зливається зі ще однією, і тепер кількість працівників зросла вдвічі. Тоді колега сказав, що це мій зірковий час: у нас змінюється бренд, потрібно продумувати нову корпоративну культуру, зближувати та об’єднувати таких різних працівників — і мені якнайкраще вдасться це зробити. Я наважилася на зміни, занурилася в процеси — і згодом зрозуміла, що це справді моє!


Про інструменти в роботі

Дарія Хилінська:

Головний інструмент хепінес-менеджера — це комунікативні навички й високий рівень емпатії. Адже часом жодні опитувальники та статистичні зведення не допоможуть зрозуміти, що ж насправді потрібно команді.

Власне, у процесах мої помічники — це Jira, Slack, а також усі інструменти від Google (форми для опитувань, Календар, Документи тощо).

Щоб ліпше розуміти потреби працівників, час від часу я проводжу зустрічі one-to-one. Вони трохи відрізняються від тих, які проводить HR і більше нагадують чек-хелс. Також обов’язково збираю фідбек після івентів — проводжу роботу над помилками, так би мовити.


Ольга Гелета:

Моїм головним інструментом у роботі було спілкування. Постійне та з усіма, а особливо з новенькими, які ще не встигли поринути в буденність компанії. До речі, саме вони завжди дають круті ідеї про те, що можна поліпшити у компанії.

Окрім цього, я використовувала офіційні анкети для опитування та корпоративний блог, у якому була можливість порушувати цікаві теми про щастя, мотивацію, розвиток та дізнаватися думки та бачення колег.

Ірина Олійник:

Раз на квартал ми в компанії проводимо оцінку зворотного зв’язку через опитування в Polly (додаток у Slack). Також для мене особисто дуже важливо бути на зв’язку з колегами — знати, чим вони живуть, які мають захоплення, про що мріють та з якими труднощами стикаються.

Я часто влаштовую small talk на кухні — не тільки в межах професійної діяльності, а й через щирий інтерес до людей. Саме так одного разу я дізналася, що працівник був дуже засмучений через незручний робочий стілець, однак соромився сказати про це керівникові. У результаті ми, звісно, замінили стілець, чим зробили колегу щасливішим 🙂


Про складнощі, які виникають

Дарія Хилінська:

Хепінес-менеджери — це звичайні працівники, у яких також трапляються складні моменти в роботі. Особисто мені близькі овертайми, а інколи навіть емоційне вигоряння. Та й моя відкритість з емпатичністю часом обертається проти мене: якщо комусь із колег погано, то й мені також!

Ще один біль — це американські гірки із запитів, які не можна реалізувати та поставити на процес. Через це я розриваюся на шматочки, і жодна “багатозадачність” не допомагає.

Однак попри це я дуже щаслива, коли бачу результати своєї роботи – яскраві фото з подорожей, теми для розмов, коли працівники самостійно стають донорами крові, дякують, пишуть дописи про івенти. А ще мене рятує те, що я візуал і отримую задоволення від усіх результатів моєї роботи — чи то ремонт в ігровій, чи то корпоратив на 100 осіб.

Ірина Олійник:

Найскладніше в моїй роботі — це надмірна турбота про людей. Хочеться, щоб усі були щасливі та задоволені, але не завжди вдається цього досягти. І навіть коли всі нібито задоволені, все одно є ті, кому щось із певних причин не підходить. І часто ці причини чи обставини зовсім не пов’язані з роботою.

Ольга Гелета:

Навіть happiness-менеджер/-ка інколи може бути “не дуже happiness”. Коли зі мною траплялися такі моменти, я старалася мінімізувати спілкування, щоб усе-таки асоціюватися з легкістю, позитивом та підтримкою.

Складним було й те, що робота вимагала багато емоційної віддачі — навіть за декілька місяців я дуже прив’язалась до своїх 200+ колег. Прикро, коли ти добре знаєш людей, їхні робочі/особисті проблеми чи ситуації, але не можеш їм якось допомогти чи вплинути на рішення. І залишається лише щиро підтримати.

Однак позитиву в роботі було більше, адже мене робило щасливою усвідомлення того, що я даю привід комусь усміхатись.


Про цікаві кейси та виклики

Дарія ХИлінська:

Моя робота потребує креативу та винахідливості, адже трапляється різне — підрядники підводять, дедлайни переносять, бюджети “ріжуть”, локдауни трапляються раптово…

Найбільше запам’яталась ситуація, коли я повинна була організувати Геловін в офісі, однак не мала для цього достатнього бюджету. Довелося мені, як у дитячій казці “Колобок” — “по засіках поскребти”. Власне, так і назбирала 1000 грн 🙂

Цих грошей вистачило, щоб прикрасити офіс 200 кажанами, які я вирізала з паперу ночами разом з друзями; гарбузами, павутиною, імпровізованим цвинтарем із коробок біля входу, землею з-під вазонів, шматками тканини та ще купою незвичайних прикрас з підручних матеріалів. Окрім цього, на святі були коктейлі у пробірках, гігантський шприц, алкоцукерки та навіть попкорн до перегляду фільмів жахів. І я реально пишаюся тим, як усе вдалося організувати з мінімальним бюджетом, адже всі працівники були в захваті.


Ольга Гелета:

Для мене цікавим викликом у роботі став перехід на часткову дистанційку, який потягнув за собою нові проблеми для колективу: зменшення спілкування, мінімальне інформування, люди банально почали забувати одне одного. Щоб поліпшити ситуацію, ми вирішили ввести окремі рубрики в корпоративний блог — раз на два тижні розповідали про досягнення департаментів, проєкти, над якими працює компанія, та про інші внутрішні новини. Також мені сподобалось робити тематичні дописи з порадами та рекомендаціями, наприклад, про відпочинок, вигоряння, про те, куди піти в Києві на вихідні, що почитати/подивитись.

Крім цього, вдалося реалізувати класний проєкт People. Ми записували повноцінні інтерв’ю з колегами — запитували про їхнє життя поза роботою, шлях в компанії, мрії та цілі. Такий собі внутрішній YouTube-канал у нас був.


Ірина Олійник:

Якось ми святкували день народження компанії і запланували на певну дату створити святковий настрій колегам: прикрасити офіс гірляндами, привезти купу кульок та замовити фірмові торти з логотипом. Але не все так сталося, як гадалося, бо ми… переплутали дату. Так, ми з командою були щиро впевнені, що день народження в середу, а виявилося, що у вівторок. І дізнались ми про це зовсім випадково, вже у вівторок вранці.

Однак ми почали викручуватися й буквально до обіду зробили все, як і планували заздалегідь. За годину мені вже доставили гірлянди та хлопавки, протягом двох годин привезли кульки, а за 3 години — торти з логотипом (так, сама в це не вірю досі, їх зробили так швидко!).

Після цього кейса я взагалі вважаю, що немає нічого неможливого, однак зробила важливий висновок — потрібно уважніше перевіряти календар. Ну а ще — мати класну команду, яка підтримає в будь-якій ситуації, керівника, який підбадьорить і допоможе, і секретний список найкращих підрядників, які за три години перетворять гарбуз на туфельку!


Підтримай нас на Patreon!


Читайте також у рубриці Зсередини
Як розвивається ринок шрифтів в Україні: спостереження дизайнера
Про створення шрифтів, професію шрифтового дизайнера та як сприяти її розвитку в Україні
“Гумор — це ніби спеція, яка допомагає розкрити смак бренду”
Копірайтерка Стаська Падалка — про те, як правильно жартувати в комунікації та інтонації
Як налаштовувати рекламу українським бізнесам у нових реаліях
Розповідає таргетологиня Саша Мелешко
Як бізнеси працюють без світла та адаптуються до нових умов
Досвід брендів Gemini, ЕБШ та Podollyanochka
Необхідно бути митцем, інженером, дослідником і психологом. Усе, що ви хотіли знати про айдентику
Настя Жеребецька відповідає на запитання, які цікавлять початківців, та міркує про основні положення айдентики
Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень