Карантин приніс багато змін в роботу всіх сфер. Ми вже писали про те, як справи на карантині у малого та середнього бізнесу та спеціалістів з комунікацій, розбирали карантинний кейс “Сім’ї ресторанів Діми Борисова”, записували прогнози власників продакшн-студій про майбутнє рекламної та кіноіндустрії.
Сьогодні поговорили з десятьма українськими фотограф(к)ами про зйомки через веб-камеру, селф-промо та плани на майбутнє.
фотографка
фотограф, контент-мейкер,
блогер
жіноча фотографка, експертка та авторка курсу з фотогенічності й самопрезентації
Чи є зйомки на карантині?
Нік Найда:
Я заробляю на створенні контенту для закладів та магазинів, але оскільки вони наразі зачинені, моя робота повністю зупинилася. За час карантину мав кілька виїзних зйомок одягу на природі, де було мінімум людей і контакту одне з одним.
Я запустив свій курс, у якому розповідаю про те, як розвивати акаунт, редагувати фотографії тощо. Гадаю, період самоізоляції — це час, коли нарешті можна взятися за розвиток власного блогу, а також показати аудиторії усі старі роботи. Поки що я планую зйомки на майбутнє, хоча записи наразі не роблю.
Період самоізоляції — це час, коли нарешті можна взятися за розвиток власного блогу, а також показати аудиторії усі старі роботи
Марина Карпій:
Мої зйомки проходять онлайн. Для цього я вигадала власний спосіб, як знімати на професійну камеру, перебуваючи в онлайні. Я люблю свою роботу, і поки є інтернет, продовжую працювати. Що буде далі — покаже час.
Для соцмереж я не роблю нічого особливого. Намагаюся знаходити баланс між корисним і фотографіями своїх буднів, щоб не перевантажувати.
Я вигадала власний спосіб, як знімати на професійну камеру, перебуваючи в онлайні. Я люблю свою роботу, і поки є інтернет, продовжую працювати. Що буде далі — покаже час
Лєра Польська:
Працюю в незвичному режимі — це про мій карантин. З одного боку, типовий для мене графік: зйомки на різних континентах, виступи в українських містах, жіночі портрети — призупинено. З іншого, нарешті маю час на те, що відкладала: наприклад, навчати дистанційно. Зараз активно консультую онлайн щодо фотогенічності, роботи з камерою, самопрезентації, візуального контенту.
Одночасно працюю над запуском курсів. Перший — про фотогенічність і любов до себе. Запустила його за 10 днів до карантину, ще до коронакризового навчального буму.
Більшість зйомок перенесла на кінець травня і продовжую бронювати літо. Плюс охочі можуть придбати зйомку у вигляді сертифіката.
Із професійних досягнень за дні карантину: випустила перший потік курсу з фотогенічності, провела понад 25 консультацій онлайн, створила нарешті свій YouTube-канал, почала вести прямі ефіри про впевненість в Instagram, розробила стікери для Telegram.
Щодо контенту — роблю все, як завжди, інтуїтивно. Хочу поділитися — ділюсь, якщо самозанурений настрій — можу мовчати кілька днів. Передусім залишаюся чесною із собою та своїм внутрішнім ресурсом. Намагаюсь не панікувати: це завершиться, а ми залишимось.
Із професійних досягнень за дні карантину: випустила перший потік курсу з фотогенічності, створила нарешті свій YouTube-канал, почала вести прямі ефіри про впевненість в Instagram, розробила стікери для Telegram
Чим ви займаєтеся на карантині?
Антон Ткаченко:
Для себе я вирішив самоізолюватися, тому свідомо не шукав нові фотосесії. У мене була одна зйомка будинку й кілька індивідуальних уроків у Zoom. А ще я встиг доробити всю роботу, яку відкладав.
Мені пощастило з тим, що не витрачаю кошти на оренду квартири. На кілька місяців “відпустки” у мене є відкладені гроші, але все одно намагаюся знаходити підробітки у вигляді замовлень на оброблення фотографій або предметну зйомку будинків. Також у мене триває співпраця з HUAWEI, і я планую зйомки на їхній новий флагман.
Останніми роками життя було дуже ритмічним, тому на карантині я знайшов більше часу для себе. Поки в інтернеті величезна кількість доступних курсів та воркшопів, я намагаюся переглядати чи слухати їх хоча б раз на два дні. Ця пауза в роботі дала змогу виспатися, полагодити техніку, продати непотрібні девайси.
Євгенія та Ольга Драч:
Ми продовжуємо знімати вдома, робимо контент для ресторанних доставок. Це покрокові зйомки продуктів “приготуй сам”. Цей формат ідеально підходить для дому, оскільки камера, світло та інше базове устаткування у нас власне.
Ми підтримуємо своїх постійних клієнтів, розповідаємо про них і залюбки рекомендуємо їх підписникам, якщо продукт справді хороший. А клієнти, своєю чергою, рекомендують нас як фотографок.
Також на карантині ми експериментуємо з відео, стоп-моушеном і робимо зйомки для себе, на які раніше не вистачало часу. Коли вдома 6-річна дитина, 4 коти й собака, це особливо весело.
Думаю, попереду на нас чекає насичений період, адже вся сфера харчування перемістилася в онлайн. А значить, потрібно буде більше контенту — якісних зрозумілих фотографій і відео, які викликають бажання замовити їжу саме в цього бренду.
Зросте конкуренція в онлайні, а значить — і попит на естетику, що дає змогу швидко знайти свого споживача. А це наше найулюбленіше — вигадувати візуалізацію бренду. По суті, говорити з людьми за допомогою картинок.
Попереду на нас чекає насичений період, адже вся сфера харчування перемістилася в онлайн. А значить, потрібно буде більше контенту — якісних зрозумілих фотографій і відео, які викликають бажання замовити їжу саме в цього бренду
Юлія Василега:
До карантину я знімала репортажі для івент-агентств та робила зйомки для ресторанів. Ці сфери закрилися першими, і тепер я отримую 5-7% замовлень від кількості зйомок в докарантинний період.
У новій реальності я роблю зйомки для доставки їжі в присутності двох людей, з постійною дистанцією, масками, рукавичками та літрами антисептика.
Поки моя “подушка безпеки” дає змогу триматися. Також я отримую пасивний дохід від стоків. Однак на них можна добре заробляти лише тоді, коли завантажуєш фото у великому обсязі та відстежуєш тенденції.
Зараз є страх, що про мене забудуть, якщо я не буду постити фотографії та нагадувати про себе. Але я намагаюся не піддаватися паніці й дороблюю найоб’ємнішу роботу, на яку не вистачало часу й сил — новий сайт і розбір портфоліо. Постійно запитую в аудиторії, що їй більше подобається й чому. Це круто працює для підтримки контактів і допомагає зрозуміти, що клієнти хочуть отримувати в майбутньому.
Зараз є страх, що про мене забудуть, якщо я не буду постити фотографії та нагадувати про себе. Але я намагаюся не піддаватися паніці й дороблюю найоб’ємнішу роботу, на яку не вистачало часу й сил — новий сайт і розбір портфоліо
фотографка-фрилансерка,
знімала для The Village Україна та DTF
фотограф
Що плануєте робити?
Анна Бобирєва:
За останній місяць у мене не було жодної зйомки. Я планую інвестувати в навчання й пошук нового підходу до звичної діяльності.
Мій важливий щоденний ритуал — візуальний щоденник у межах конкурсу Chekachkov Photo Academy. Не покидаючи квартири, я публікую знімки у свої соцмережі і в такий спосіб нагадую, що фотографією можна займатися за будь-яких обставин.
Старі фото викладаю рідко. Мені цікавіше сконцентровуватися на сьогоденні й трансформувати цей неоднозначний для всіх нас досвід у щось нове. Також я розвиваю свої навички в некомерційній фотографії.
Рома Єременко:
У мене досі є замовлення, але зараз це зйомки для доставки або різних рухів на підтримку медиків. На початку карантину я підготував партію сертифікатів, які продаю зі знижкою на майбутні фотозйомки. Також оновив базу на фотостоках, перебрав усю фототехніку й виставив на продаж зайву.
У соцмережах я намагаюся нагадувати, що продовжую знімати, але щоб не набридати й бути актуальним. Тут важливо не перевантажувати людей “докарантинними” фотографіями, а просто бути на хвилі.
Мій важливий щоденний ритуал — візуальний щоденник. Не покидаючи квартири, я публікую знімки у свої соцмережі і в такий спосіб нагадую, що фотографією можна займатися за будь-яких обставин
Світлана Неїжкаша:
З початком карантину я перенесла всі зйомки на невизначений термін. Періодично отримую запити на фотосесії офлайн, але поки ми з клієнтами лише обговорюємо ідею зйомки, без дат і передоплати.
На другому тижні карантину я почала практикувати онлайн-зйомки у Viber та WhatsApp серед своїх знайомих і друзів. Після публікації фотографій з кількох онлайн-зйомок я помітила інтерес аудиторії і вирішила допомагати фонду “Бачити серцем” збирати гроші на їхній літній “Космотабір”, знімаючи за благодійні внески від 100 гривень.
Загалом у мене були великі плани на карантин: розібрати фотоархіви, заповнити сайт, пройти онлайн-навчання, але поки нічого із цього списку я не зробила.
Для мене виявилися дуже щирими онлайн-зйомки, тому що дівчата почуваються більш розслабленими у власній оселі і без моєї фізичної присутності. Спочатку, правда, мені потрібно було вмовляти їх, адже зазвичай “удома негарно, погане світло, немає ремонту”. Але я відчуваю насолоду від того, що зустрічаюся з класними людьми в онлайні і продовжуватиму знімати домашні історії.
Ірина Титенко:
За весь карантин я провела лише одну зйомку на свіжому повітрі, для своїх знайомих. Надалі я не планую проводити зйомки на вебкамеру, лише предметні зйомки для брендів, для яких знімала раніше. Їх можна проводити вдома, а потрібні речі мені передаватимуть на таксі.
Усі інші заплановані зйомки перенесла або скасувала ще до початку карантину. Також отримую дохід від продажу сертифікатів на свої зйомки. Багато знайомих, які хотіли мене підтримати, купили їх, а зараз я продаю їх зі знижкою.
Я вирішила не створювати багато інформаційного шуму в соцмережах. За цей період я провела один розіграш і подарувала три зйомки та кілька сертифікатів з 50% знижкою. А ще зібрала цілу компанію дівчаток, з якими запланувала фотодні #часонлайн. Ми проведемо їх одразу після завершення карантину.