Благодійний фонд Future for Ukraine представив короткометражне соціальне відео «Невизначена втрата — це травма». Воно присвячене жінкам, чиї рідні або близькі зникли безвісти під час війни або перебувають у полоні.
«Чекати на звістку від рідних з війни – це переживати бурю емоцій: від зневіри до надії, і навпаки. Втім, часто жінки залишаються наодинці зі своїми переживаннями — через упереджене ставлення суспільства та нерозуміння глибини проблеми: невизначена втрата — це травма», — кажуть у пресслужбі проєкту.
Щоб показати досвід жінок, які проживають стан невизначеної втрати, фонд Future for Ukraine спільно з продакшн-студією Luminance створили соціальне відео «Невизначена втрата — це травма». У центрі ролика — жінки різного віку, які перебувають в очікуванні дзвінка від дорогої їм людини. Їх об’єднує спільний біль і тривале перебування в емоційних коливаннях між вірою та зневірою, що тривають місяцями або роками.
Режисер відеоролика Денис Стегній зазначає, що робота не була задумана як фільм зі щасливим фіналом, однак мала на меті дати надію та стати поштовхом до позитивних змін:
«Ми звертаємося до жінки, яка живе в невизначеності, і говоримо світові про те, що болить саме їй. І тому очікувані емоції після перегляду — це щось “катарсистичне”, де є сум, але присутня і надія, де є втома, але відчувається і натхнення та бажання щось змінювати на краще».
Відео також продублювали англійською мовою, щоб привернути увагу міжнародної аудиторії та посилити голос українських жінок.
Поширення знань про травму невизначеної втрати, за словами фахівців, сприяє подоланню стигматизації. Психотерапевтка проєкту GIDNA Наталія Присяжнюк наголошує, що в суспільстві існує поширене упередження, яке заважає жінкам звертатися по психологічну допомогу:
«Існує дуже поширена стигма в суспільстві, яка не дає жінці звертатися в терапію: мені ніхто не допоможе, я нікому не потрібна зі своїм горем. Але коли жінка таки наважується й приходить у проєкт, ми знаходимо багато болей для роботи. Постійне напруження та емоційні гойдалки виходять соматичними проявами в тілі та впливають на загальний психоемоційний стан. Тому передусім ми працюємо із зовнішнім проявами. Потім починаємо вибудовувати внутрішні опори, які були зруйновані».
Психотерапевтка також зазначає, що в процесі системної терапії жінки часто відзначають появу інтересу до нових занять. Деякі з них починають займатися рукоділлям, записуються на танці або шукають нові кола спілкування з людьми зі схожим досвідом, що стає для них джерелом підтримки та ресурсу.
Керівниця проєкту GIDNA Анна Грубая повідомляє, що за напрямом «Невизначена втрата» вже майже 70 жінок отримали кваліфіковану психологічну допомогу. Згідно з умовами програми, кожна учасниця має можливість пройти 16 безоплатних індивідуальних сесій із психологом, після чого може долучитися до групової терапії. Для отримання безоплатної допомоги необхідно заповнити заявку на сайті проєкту.
Раніше ми писали, що у межах проєкту GIDNA стартувала благодійна ініціатива «Квіти для гідної»