Зсередини

Чому відомих людей “скасовують”. Розповідаємо про культуру кенселінгу

Про звинувачення в сексуальних домаганнях, расизмі й трансфобії
Данилюк Даяна, 26.03.2021

У мережі дедалі частіше зустрічаються дописи, в яких користувачі інтернету критикують зірок та пропонують їх “скасувати”. Таким чином вони привертають увагу до діяльності цих людей і публічно осуджують їх за ті чи інші дії.

Культура кенселінгу зародилася в Америці, але стрімко переходить і на українську аудиторію. У 2020 році відомих людей неодноразово звинувачували й просили відписуватися від них в соцмережах, бойкотувати їхні проєкти або навіть назавжди прибрати з медійного середовища.

Ми розповіли про культуру кенселінгу, а також навели приклади кейсів зірок, яких просили скасувати.


Що таке культура кенселінгу?

Cancel culture або культура скасування (“кенселінг”) — це сучасна форма осуду або відмови від підтримки публічної персони за її дії або висловлювання, які, на думку громадськості, були образливими або суперечливими.

Найчастіше кенселінг зустрічається в інтернеті або соцмережах. Він має негативну конотацію і пропонує бойкотувати людей та їхні проєкти, що іноді призводить навіть до звільнення людей або притягнення до кримінальної відповідальності.


Згідно з даними Google Trends, цей термін виявився на піку популярності в червні 2020 року.

Вперше поняття “скасування” прозвучало у фільмі “Нью-Джек-Сіті”, де у відповідь на фразу дівчини головний герой сказав: “Скасуйте цю суку, я куплю нову”. 

Проте популярності кенселінг набув лише 2014 року, коли в реаліті-шоу “Кохання і хіп-хоп: Нью-Йорк” одна з учасниць під час сварки з хлопцем сказала йому: “Ти скасований”. Цю фразу почали активно писати користувачі Twitter, звертаючись до людей, які скривдили їх або просто викликали осуд з їхньої сторони.

Культура кенселінгу також поширилася на іншу мережу — Tumblr, де користувачі почали рух під назвою “Твій кумир проблематичний” (“Your Fave Is Problematic”). У дописах вони збирали інформацію щодо проблематичних висловлювань знаменитостей і документували їх.


Відомі приклади “скасування” у сфері кіно

Один з найвідоміших прикладів “скасування” — всесвітній рух #MeToo у жовтні 2017 року, який виступав за скасування продюсера Гарві Ванштайна. В результаті масових звинувачень у сексуальних домаганнях його звільнили та засудили до 23 років тюремного ув’язнення.

Того ж року в сексуальних домаганнях звинуватили американського актора Кевіна Спейсі. У підсумку він втратив роботу на Netflix, де грав головну роль у серіалі “Картковий будинок”. Також всі сцени за його участі вирізали із фільму Рідлі Скотта “Усі гроші світу”.

У 2018 році публічного скасування зазнав американський режисер Вуді Аллен. Користувачі почали обговорювати історію чотирирічної давності, коли названа донька Аллена звинуватила батька у зґвалтуванні, написавши листа в газету The Los Angeles Times.

Нова хвиля звинувачень призвела до масового кенселінгу та бойкоту фільмів режисера. Тоді Аллен саме працював над новою стрічкою “Дощовий день у Нью-Йорку”, де головну роль зіграв актор Тімоті Шаламе. Після ситуації зі звинуваченнями режисера, Шаламе опублікував допис в Instagram — у ньому повідомив, що весь отриманий за фільм гонорар перерахує у три фонди, один з яких бореться з харасментом.

У 2018 році масова хвиля звинувачень також наздогнала режисера Джеймса Ґанна. Користувачі Twitter знайшли його дописи десятирічної давності, в яких він жартував про хвороби, теракти та педофілію. Згодом Disney звільнила Ґанна з поста режисера “Вартових Галактики”, для яких той вже зняв два фільми. Пошуки нового режисера тривали дуже довго, а думки фанатів розділилися на два табори — дехто вважав, що Ґанна ніхто не перевершить, а інші стверджували, що він не має права продовжувати працювати над стрічкою.

Проте вже за рік Алан Хорн, який очолює студію Disney, запропонував Ганну повернутися до роботи над третім фільмом “Вартових Галактики” і режисер прийняв цю пропозицію.


Кенселінг у 2020 році

Джоан Роулінг 

2020 року в мережі з’явився хештег #RIPJKRowling, який стосувався скасування Джоан Роулінг. Пов’язано це зі звинуваченнями письменниці у трансфобії. У її новій книзі “Troubled Blood”, яку Роулінг опублікувала під псевдонімом Роберт Гелбрейт, детектив розслідує злочин, скоєний цисгендерним чоловіком, що переодягається в жінку і вбиває цисгендерних жінок. Багато фанатів визнали книгу ще одним доказом трансфобних поглядів Роулінг, оскільки в сюжеті є небезпечний стереотип про трансгендерних людей.

Сам хештег #RIPJKRowling поширював фейкові твіти про смерть авторки. Таким чином користувачі мережі бойкотували діяльність Роулінг.

Зображення: Daily Mail

У серпні 2020 року Джоан Роулінг позбавили премії в царині прав людини Ripple of Hope Award, яку раніше їй вручила організація імені Роберта Кеннеді. Таке рішення ухвалили через “трансфобні твіти та заяви” письменниці, які вона публікувала протягом червня 2020 року.


Тейлор Свіфт

У липні 2020 року співачка Тейлор Свіфт випустила новий альбом Folklore. Попри те, що він сподобався критикам та шанувальникам Тейлор, одна з оглядачок Джилліан Мейпс оцінила альбом на 8 балів з 10, вказуючи на трохи мейнстримне звучання. У відповідь на оцінку Мейпс фанати Тейлор Свіфт почали висміювати й погрожувати критикині, а також дізналися її контактні дані, писали в особисті повідомлення й навіть обіцяли вбити її.

Зображення: Daily Mail


Лана Дель Рей

У травні 2020 Лана Дель Рей анонсувала новий альбом під назвою “Chemtrails Over the Country Club”. Вона також опублікувала в Instagram емоційний лист, адресований критикам, які багато років звинувачують її в романтизації насильства в піснях.

“Тепер, коли Doja Cat, Аріана Гранде, Каміла Кабельо, Кейлані, Нікі Мінаж і Бейонсе стали випускати треки про сексуальність, відсутність одягу на тілі та зрад, — можна на час забути про мене? Чи можу я і далі співати про те, як добре бути закоханою, нехай стосунки і токсичні?”

Зображення: Daily Mail

У повному листі співачка стверджувала, що не романтизує аб’юз, а лише співає про те, що відбувається у світі, — зокрема, про зростання емоційного насильства. Проте саме згадка інших співачок, більшість з яких темношкірі або мають латиноамериканське походження, стала приводом для невдоволення і звинувачення Лани в расизмі.

Пізніше співачку знову звинуватили в расизмі через те, що на чорно-білій обкладинці альбому “Chemtrails Over the Country Club” були зображені лише білі жінки. Користувачі помітили, що в кадрі відсутні темношкірі моделі й почали говорити, що так Лана намагається їх принизити.

У відповідь на критику співачка пояснила, що на фото, яке стало обкладинкою, зображені її найкращі подруги, а не найняті моделі. І деякі з них насправді мають мексиканське коріння.


Що не так з культурою кенселінгу?

З вищезазначених прикладів скасування відомих людей можна помітити, що більшість випадків — це звинувачення у насильстві, расизмі, трансфобії та інших неприпустимих речах. І саме завдяки кенселінгу про це почали говорити відкрито.

Раніше подібні випадки у шоу-бізі замовчували, а люди, які намагалися розповісти свою історію насилля, залишалися непочутими. Це змінилося зі збільшенням руху та виникненням самої культури скасування, і тепер в соцмережах подібні заяви швидко набувають розголосу.

Проте поширення культури кенселінгу знаменувало нову епоху, в якій користувачі інтернету згадують старі випадки й по-новому висвітлюють їх. Наприклад, 2020 року в соцмережах почалася нова хвиля кенселінгу під хештегом #IsOverParty, який популяризували шанувальники K-Pop.

Тоді користувачі Twitter намагалися “скасувати” ведучого Джиммі Феллона за скетч 2000 року, де він зображував темношкірого коміка Кріса Рока, співачку Doja Cat за листування в расистських чатах, актора Кріса Еванса за “підтримку” сіонізму музиканта Joji — іронічного персонажа Filthy Frank, якого вважали расистським.

Звинуватили також блогерку Дженну Марблс за ролики 2011 року, в одному з яких вона нанесла автозасмагу й пародіювала Нікі Мінаж, а в іншому зверталася до азійця, називаючи його Чінг Чонг Вінг Вонг.

Через подібні ситуації вважається, що культура кенселінгу втратила свою початкову мету, і сьогодні це стає навмисним бойкотуванням відомих людей.

Намагаючись боротися з культурою кенселінгу, у липні 2020 року 150 письменників, активістів та академіків, серед яких Джоан Роулінг, Маргарет Етвуд, Глорія Стайн, Ноам Хомський і Салман Рушді, підписалися під відкритим листом про культуру скасування в журналі Harper’s. Автори листа вважають, що вона обмежує свободу слова, а заходи, які вживаються у межах “скасування”, не відповідають звинуваченням.


Що по висновках?

На думку журналіста New York Times Джона Енгела Бромвіча, культуру скасування не варто вважати ані чимось виключно хорошим, ані поганим. Він пропонує говорити про неї, як про новий інструмент розподілу сили, що з’явився завдяки соцмережам.

За його словами, це можливість поділитися своєю історією та знайти союзників у такому масштабі, який до цього було неможливо уявити. І соцмережі повинні лише давати вибір іншим людям — підтримувати чиїсь ідеї та рухи або ні.


Підтримай нас на Patreon!

 Donate

Читайте також у рубриці Зсередини
Інші статті за темами
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень