Вивчення історії — це довготривалий процес, що охоплює дослідження різних інформаційних джерел. Наприклад, для розуміння подій та їх циклічності потрібно звернутися до літератури, що спрямована на пошуки сенсу, рефлексію та мораль. А для ознайомлення з історичними подіями — до автобіографічних романів.
Ми попросили Ярослава Шпета, автора історичного медіа “Простір”, поділитися книжковими вподобаннями, що будуть актуальні всім, хто цікавиться історією та філософією. У матеріалі він розповідає про різні жанри та чому саме ці книжки важливі.
“Наодинці з собою”, Марк Аврелій
На сторінках книжки читач знайде особистий щоденник і своєрідну рефлексію римського імператора Марка Аврелія. Загальні роздуми героя стосуються усвідомлення особистої відповідальності за долю суспільства, яке зсередини ламає розкладання моралі, а зовні — набіги варварів.
Перебуваючи в складних умовах, імператор вчиться зберігати свою віру, погляд мудреця та утримувати душевну рівновагу. Також він намагається переосмислити вчення Епіктета, яке стверджує, що марно намагатись переробити світ на свій лад — власну долю потрібно приймати без ремствування, оскільки кожен жереб хороший по-своєму.
“Спартак”, Рафаелло Джованьйолі
Якщо ви розпочинаєте свій шлях у вивченні історії саме зараз, то ця книжка дасть вам хороший легкий старт у новий світ. Але хочу зазначити, що сприймати твір як правдиве джерело подій не варто. Рафаелло структуровано розповідає читачам про повстання Спартака в Римі проти рабства і водночас прикрашає історію любовною лінією. Після прочитання знайдіть думку істориків про деякі події та оцініть книжку за допомогою критичного мислення.
Історія присвячена гладіатору на ім’я Спартак, що є фракійцем у полоні римлян. Щодня він був змушений боротися на арені та цим розважати патрицій. Завдяки своїй праці, прагненню до свободи, силі та харизмі йому все ж удалося звільнитися. Тоді Спартак поставив перед собою нову мету — звільнити братів по зброї від тиранії можновладців. Роман розповідає про його роздуми, шлях, дії та нескінченну віру в утілення задуманого.
“Холодний Яр”, Юрій Горліс-Горський
Скажу чесно, я нескінченно закоханий у цей історико-автобіографічний роман. Холодний Яр є дивовижною історією опору українців, жителів Черкащини, більшовицькій експансії. Це розповідь про боротьбу за вільну Україну, що тривала до середини 20-х років XX ст. І навіть попри хорошу організованість холодноярців і їх готовність до тотальної боротьби, шансів на перемогу в них не було через нерівність сил.
Юрій наповнив книжку особистими переживаннями героїв і їхніми трагедіями, але в основі залишив саме ідею любові до України й турботи про її долю, а не ненависть до ворогів.
“Егоїстичний ген”, Річард Докінз
Із цієї книжки розпочалося моє поглиблене знайомство з наукою та критичним мисленням. Автор структуровано подає інформацію про свідомість, транслює знайомий кожному погляд на життя, але водночас розкриває його з іншого боку. Якщо ви хочете розібратися та зрозуміти тему еволюції, раджу почати із цієї книжки Докінза.
Завдяки цій науковій праці ви дізнаєтеся про світ егоїстичного гена, що є простором жорстокої конкуренції та безжальної експлуатації. У своїй розповіді автор вірить, що homo sapiens — це єдиний вид, який може збунтуватися проти “намірів” гена та закликає вжити заходів. Книжка є керівництвом до дій, маніфестом для душі, вона захоплює, як гостросюжетний роман.
“Міф про Сізіфа”, Альбер Камю
Міф про Сізіфа є справжнім філософським трактатом, а не дійством із вкладеною філософією. І це вже робить твір особливим. Також цей трактат оголює душу письменника та ознайомлює з глибинними мотивами навіть краще за його романи.
Камю — філософ і мислитель. Він дуже проникливий, а його здібності до критичного судження про суспільство мене щиро вражають. У “Міфі про Сізіфа” автор приходить до головного конфлікту життя/смерті та відзначає, що люди постійно забувають про недовговічність життя. Вони недооцінюють смерть, багато часу приділяють релігійному світогляду, переконуються у вічності життя та знецінюють те, що мають у реальності. У певний час я відчув потужний відгук на це есе у своїй душі, тому хочу, щоб більше людей прочитали його.