Пульт для телевізора, пластиковий стілець і курсор миші — здавалося б, що між ними спільного. Але кожна із цих буденних речей, які ми бачимо щодня, має походження, про яке ніхто не здогадується. Зібрали дев'ять історій про появу дизайну звичних усім предметів.
Крісло Wassily: дизайн, натхнений кермом велосипеда
Легендарне крісло Wassily, яке Марсель Броєр створив у Bauhaus, завдячує своєю формою велосипеду. Броєр був захоплений новим велосипедом Adler, який щойно придбав, — особливо його міцним і водночас легким трубчастим сталевим кермом. Він подумав: якщо така конструкція витримує вагу велосипедиста, то цілком може витримати й вагу людини в кріслі. Так Броєр переніс принцип велосипедної рами в меблевий дизайн і створив один із перших у світі предметів меблів із гнутих сталевих трубок. Це рішення на десятиліття вперед визначило естетику модернізму.
Карта лондонського метро: логіка електросхеми замість географії
У 1931 році молодий кресляр на ім’я Гаррі Бек запропонував London Underground революційну ідею: викинути географічну точність з карти метро. Бек працював інженером-кресляром електросхем, і саме звідти прийшло рішення — пасажирам не важлива реальна відстань між станціями, їм важливі лише пересадки та послідовність зупинок. Так з’явилася знайома всім схема з прямими лініями під кутом 45 і 90 градусів, яка стала взірцем для карт метрополітенів у сотнях міст світу.
Етикетка Campbell's: закохався в кольори футбольної команди
Червоно-білий дизайн банки супу Campbell’s, який нині впізнають мільйони людей, з’явився через симпатію одного з керівників компанії. У 1898 році він побачив яскраво-малинову форму футбольної команди Корнельського університету — і настільки закохався в цей колір, що вирішив змінити фірмовий стиль бренду. Випадковість, яка визначила візуальну ідентичність компанії більш ніж на століття.
Білий пластиковий стілець: найпродаваніший предмет в історії людства
Той самий білий пластиковий стілець, який стоїть на дачах, терасах і в кафе по всьому світу, за деякими оцінками, — найпродаваніший предмет у всій історії людства. Водночас достеменно невідомо, хто саме є його автором: моноблочний стілець народився з кількох паралельних промислових розробок 1970-х, і жоден дизайнер не закріпив за собою авторство. Це рідкісний приклад демократичного дизайну, який стер соціальні маркери — такий стілець однаково можна побачити і в розкішному саду, і в найскромнішому дворі.
Отвір у корпусі ручки BIC: рятівник для висоти й польотів
У прозорому корпусі класичної ручки BIC Cristal є маленький, майже непомітний отвір. Це не дефект, а продумане інженерне рішення: отвір вирівнює тиск повітря всередині та зовні корпуса, не даючи чорнилу «вибухати» в умовах перепадів тиску — наприклад, у літаку чи високо в горах. Без цього отвору ручка, найімовірніше, протікала б щоразу, коли ви піднімалися б із нею на висоту.
Нахилений курсор миші: рішення для екранів низької роздільності
Чому стрілка курсора на екрані нахилена, а не стоїть рівно вертикально? Відповідь — у технічних обмеженнях 1970-х. Коли дизайнер Алан Кей працював над інтерфейсом комп’ютера Xerox Alto в дослідницькому центрі Xerox PARC, екрани малювали зображення на дуже грубій піксельній сітці. Ідеально вертикальна лінія курсора на такому екрані була майже невидимою — губилася серед тексту й елементів інтерфейсу. Нахиливши стрілку на 45 градусів, Кей зробив її одразу впізнаваною. Технічна причина того нахилу зникла ще в 1980-х із появою чіткіших екранів, але сама форма курсора залишається майже незмінною досі.
Червона телефонна будка в Лондоні: мала бути сірою
Один з найупізнаваніших символів Лондона міг мати зовсім інший вигляд. Автор культової телефонної будки K2, архітектор Джайлз Гілберт Скотт, спочатку пропонував срібно-блакитний варіант забарвлення. Але британська поштова служба вирішила пофарбувати кіоски в яскраво-червоний — щоб вони виділялися на тлі густого лондонського смогу й туману та були помітні здалеку. Так випадкове рішення про колір перетворило звичайну телефонну будку на один із головних візуальних символів Британії.
Пульт дистанційного керування: винахід через роздратування рекламою
Пульт для телевізора зобов’язаний своєю появою… відразі до реклами. У 1955 році засновник компанії Zenith, який особисто ненавидів рекламні паузи, доручив своїм інженерам створити пристрій, що дозволяв би «змусити мовчати» рекламні вставки. Так з’явився один із перших побутових пультів дистанційного керування — пристрій, який змінив звички телеглядачів у всьому світі, народжений із дуже особистого роздратування.
Чорна ізоляційна стрічка: улюблений об'єкт електрика та дизайнера-мінімаліста
Італійський дизайнер Акілле Кастільйоні, одна із найвпливовіших постатей індустріального дизайну XX століття, все життя колекціонував так звані анонімні об’єкти (oggetti anonimi) — прості предмети побуту без автора, що, на його думку, втілювали ідеальний дизайн: чисту функціональність без зайвих прикрас. Серед таких предметів у його колекції — звичайна чорна ізострічка електрика. Для Кастільйоні, чиїм девізом було “видаляти, видаляти, видаляти, поки не знайдеш суть”, саме такі невигадливі речі, зроблені без претензії на авторство, доводили: справжній хороший дизайн не потребує підпису творця, щоб бути досконалим.
Що з цього винести
Жодна із цих речей не була створена як «дизайнерський об’єкт» у класичному сенсі — здебільшого це було просто розв’язання конкретної технічної чи побутової проблеми. Але саме в цьому й парадокс хорошого дизайну: найсильніші рішення часто виникають не з амбіції створити щось видатне, а з дуже конкретної, часто випадкової причини — роздратування, обмеження бюджету чи технології, особистого захоплення. І саме тому такі речі живуть десятиліттями, залишаючись непомітними попри те, що ми торкаємось їх щодня.
Також може бути цікаво: 100 найкращих винаходів 2021 року за версією Time