Кінокомпанія «Артхаус Трафік» об’єдналася з коміком Василем Байдаком, щоб випустити в Україні бразильську стрічку «Блакитна стежка». Це спільний проєкт із правами на прокат, у якому Байдак долучився не лише до організації показів, а й до промоційної кампанії. До українського дубляжу запросили Володимира Дантеса та Ірму Вітовську.
Фільм порушує тему свободи та людської гідності — через історію 80-річної жінки, яка вирішує кинути виклик системі в суспільстві майбутнього.
Програмний директор «Артхаус Трафік» Ілля Дядик і Василь Байдак розібрали цей кейс — про те, як комік став частиною кінопрокату, чому вирішив підтримати саме цю історію та як фільм із Бразилії знайшов український контекст.
Про ідею фільму «Блакитна стежка»
Ілля Дядик: Світова прем’єра фільму «Блакитна стежка» відбулась в основному конкурсі одного з найбільших міжнародних кінофестивалів світу — «Берлінале», де, власне кажучи, я його й подивився. Стрічку зняв доволі видатний бразильський режисер Ґабріель Маскаро, тому від початку щодо неї були високі очікування. У підсумку вони виправдались — «Блакитна стежка» отримала декілька нагород фестивалю. Глядачам і журі припали до душі фантастична історія і тонкий гумор, що влучно перемішуються в стрічці на тлі мальовничих бразильських краєвидів. З одного боку, антиейджистський сюжет – актуальний, життєствердний і з ним хочеться працювати. Але українська аудиторія не дуже радо йде дивитися в кіно історії про стареньких, і тому робота з фільмом сама собою є викликом.
Василь Байдак: Цей фільм не переверне світ за один день, але сила такого кіно в тому, що воно змусить людей замислитися. Можливо, хтось після перегляду зателефонує своїй бабусі, а хтось інший подумає двічі, перш ніж звільнити когось через вік. Кіно не змінює систему, але воно торкається окремих питань — і цього вже достатньо.
Чи готовий український глядач до фестивального кіно і що показує приклад «Блакитної стежки»
Ілля Дядик: Загалом для українських глядачів фестивальні нагороди не є вирішальним чинником при виборі фільму для перегляду. Більшість орієнтується радше на зірковий каст, тематику чи відгуки знайомих. Винятком можуть бути хіба що головні відзнаки Каннського фестивалю або премія «Оскар», які мають значний символічний капітал і медійну впізнаваність. Водночас міжнародне визнання та позитивна критика істотно допомагають у промоції: вони створюють контекст якості, викликають довіру до фільму й полегшують його шлях до українських екранів. Так, отримання «Срібного ведмедя» на «Берлінале» привернуло увагу українських критиків до «Блакитної стежки». Це стало однієї з підстав включення фільму до програми Київського тижня критики, де він зміг знайти свою аудиторію. Завдяки цьому фестивальному поштовху картина отримала не лише інформаційне висвітлення, а й репутацію значущого авторського висловлювання, що переконало сінефільську спільноту у її важливості.
Від глядача до співпродюсера: як комік Василь Байдак увійшов у світ кінопрокату
Ілля Дядик: Ми спілкувалися з Васею про кіно, він приходив на якісь наші прем’єри і запросив мене на «ЦЕЙВО ПОДКАСТ», щоб поговорити про те, як кіно потрапляє в український прокат. Багато якісних фільмів так і не доходять до українських екранів. І хоча їхнє виробництво потребує величезних бюджетів, вартість придбання прав часто доволі низька. Дізнавшись про це, Вася «по приколу» вирішив спробувати себе в ролі кінодистриб’ютора та інвестував тисячу доларів у купівлю фільму. На момент укладання нашої «угоди сторіччя» Вася ще не бачив фільм, тому мені було дуже цікаво, чи залишиться він задоволений після перегляду «Блакитної стежки». І я дарма хвилювався – всі задоволені.
Василь Байдак: Коли я вирішив придбати це кіно, покладався лише на слова Іллі – ми йшли наосліп, не знаючи, чого чекати. Але вже після першого перегляду я зрозумів: ми зробили правильний вибір. Це справді добра, візуально красива й дуже спокійна стрічка. Це те кіно, після якого виходиш із легкою, трохи безпричинною усмішкою. Мені хочеться, аби наш спільний досвід показав, що кіно може бути набагато ближчим, ніж здається. Можливо, після цього хтось іще захоче придбати фільм і показати його в кінотеатрах. Бо я зробив би це знову.
Як зірковий дубляж допомагає фестивальному кіно знайти ширшу аудиторію
Ілля Дядик: Вася просто неймовірно вміє об’єднувати людей навколо спільної мети. У нього є безліч знайомих, які одразу відгукуються на його ініціативу. Вова Дантес, здається, був першим, хто захотів долучитися до проєкту. Далі були Аміль та Раміль Насірови з гурту «Курган і Agregat», ведучий Сергій Лиховида, модель і співачка Даша Астаф’єва, комік Слава Кедр та Юрій Карагодін. Ну і, власне, сам Вася теж долучився до озвучення. Професійний та якісний дубляж нам зробила студія звукозапису Baker Street Sound Studio. Ірма Вітовська – просто видатна актриса, тому, обираючи голос головної героїні, ми одразу захотіли залучити її. Додатково провели конкурс на голос другої головної героїні, в якому перемогла 70-річна Олена Стукалова з Миколаєва. Вона не має професійного досвіду в дубляжі, але вела телепередачі у Херсонській телерадіокомпанії та обожнює український дубляж. Тому бонусом для глядачів під час перегляду буде розпізнавання улюблених героїв. Загалом в Україні доволі упереджена аудиторія, яка нечасто любить ризикувати й ходити на фільми без видатних акторів. Тому саме завдяки залучення зіркового касту для дубляжу ми сподіваємось привернути увагу широкої аудиторії. Подивимось, що із цього вийде.
Василь Байдак: Мені дістався суперкласний персонаж – лудоман і пияка, повна моя протилежність. Це веселий, трохи наївний хлопчина, із дивними приколами й дурнуватим характером. Але ні моя роль, ні моїх колег із дубляжу не зрівняються з великою роботою Сергія Лиховиди, який озвучив Равлика. Кожен має почути, як витискається із Равлика слиз у виконанні Сергія.
Прокат, промоція та соціальний підтекст стрічки
Ілля Дядик: Окрім потужної підтримки Василя, в інформаційну кампанію навколо релізу фільму залучена платформа розвитку кар’єри Happy Monday, яка допомагає компаніям наймати на роботу літніх людей. А також – фонд «Юлині Бабусі», який опікується 1200 старшими людьми, що живуть у 9 пансіонатах по всій Україні. До виходу стрічки в прокат «Артхаус Трафік» долучився до підтримки збору, і глядачі також зможуть допомогти лежачим стареньким за QR-кодом, який демонструють перед сеансами фільму.
«Блакитна стежка» – це роуд-муві, в якому харизматичні герої, класний саундтрек та мальовнича Амазонія створюють непересічну історію. Але, окрім цього, фільм дає голос тим, кого зазвичай не помічають – жінкам старшого віку. «Блакитна стежка» нагадує, що героїзм може бути дуже тихим: у щоденній гідності, у праві залишатися собою навіть тоді, коли суспільство чекає, що ти «зручніше зникнеш». Це історія про свободу – не гучну й революційну, а внутрішню, особисту, яку не можна відібрати.
Також може бути цікаво: Квір-серіали з важливими меседжами