“Ці бл*дські історії” — анонімний телеграм-канал для дівчат про секс, побачення та фемінізм. Ми поспілкувалися з авторкою каналу та дізналися, як вона створила власне ком’юніті, чому важливо говорити про свої бажання та як анонімна розмова може допомогти в житті.
Як з’явився канал
Спочатку я просто хотіла написати книжку з текстами, яких ще не було — максимально гарячі історії про секс від імені жінки та ще й написані українською.
Та чи думала я, що моє бажання розповідати історії про побачення з Тіндера перетвориться на телеграм-канал, де можна отримати безумовну підтримку, дізнатися щось нове про власне тіло, зрозуміти, що ти не одна у своїх проблемах, перестати соромитися власних бажань? Звичайно, ні.
Я випадково створила спільноту жінок, де можна отримати пораду, попроситись на ручки, підставити плече, знайти хорошу лікарку, почитати гарячі історії чи просто побути серед своїх. Із середини лютого 2020 року і до сьогодні канал виріс з 0 до 2400 підписників — без реклами, без ботів та накруток.
Його радять подругам, дають читати чоловікам, мами кидають його своїм донькам. Хлопці пишуть, що тепер їм трохи легше розуміти жінок, а дівчата говорять, що їм легше говорити про свої бажання.
Не хочу звучати як капітанка Очевидько, але жінки — теж люди і теж люблять секс. І вони вже давно є активними учасницями процесу, хоч і не всім це подобається.
Чому канал, як і моя особистість, — анонімні?
Не знаю, скільки разів я була змушена відповідати на запитання про анонімність авторки. Пояснити це дуже легко: жінки все ще піддаються суспільному осуду за секс. Та і в нашій мові не існує слова, яке би означало сексуально активну людину жіночої статі в позитивному контексті. Що в нас є? Шльондра, блядь, німфоманка, сучка, повія. Та навіть слово “коханка” все одно трохи негативне. На жаль, секс усе ще залишається “брудним” заняттям, але карають за нього лише жінок.
Попри те що на каналі немає ані моїх фото, ані мого імені, час від часу я себе описую. Як виявилося, це теж важливо. Бо я не схожа на ідеальну красуню з еталонними параметрами. Мені 39, я невисокого зросту, з пишними формами, але теж маю класний секс із чудовими молодими коханцями.
Довгий час мені було соромно за свої бажання, бо “хороші дівчатка таким не займаються”. Але виявилося, що жінки хочуть сексу не менше за чоловіків. У них теж високе лібідо. Вони теж можуть мати стільки коханців, скільки їм захочеться.
І взагалі, я вважаю, виходити заміж необов’язково. Як і очікувати, що чоловік витягне з вас оргазм. Тим паче, що понад 70% жінок не отримують оргазму лише від сексу з проникненням.
Комунікація з підписниками
Для мене “Ці бл*дські історії” стали своєрідною терапією, звільненням від сорому та стереотипів. І виявилося, що так сталося й для багатьох дівчат та жінок, які читають канал.
Додатково до каналу в мене є чат-бот, у який щодня прилітають розповіді від читачок, подяки за тексти і просто слова підтримки. Дівчата розповідали, що припинили соромитись просити довідку про стан здоров’я, говорити про аналізи, іти з невдалого побачення, зупиняти спілкування, якщо їм нецікаво.
Я розповідаю, де можна безкоштовно здати тест на ВІЛ, а потім отримую повідомлення, що люди це зробили. Розказую, що ви маєте право наполягати на сексі в презервативі — і це нормально.
Я знаю, що отримують читачки каналу: безумовну підтримку й розуміння, що їм можна робити те, чого вони хочуть. І для цього не потрібно заслуговувати, кардинально змінюватися, вчитися технік глибокого мінету чи худнути до розміру XS.
Нарешті можу сказати, що хочеться й офлайнових зустрічей з читачками. Але ця підготовка поки нагадує роботу агентки під прикриттям. Хочу, щоб такі зустрічі були камерними й максимально безпечними для всіх учасниць.
А книжку я писатиму все одно. Надто нерозумно такі історії залишати лише в телеграм-каналі.