Осінь — це пора затишку, коли хочеться більше часу проводити вдома. Під стукіт дощу за вікном читати добру книжку і сьорбати гарячий напій. Або у кавʼярнях чи метро проводити похмурі осінні дні з книжкою, яка здатна занурити в зовсім інший всесвіт.
Книжкова оглядачка, літературна критикиня і PR-менеджерка видавництва Vivat Олена Лисенко розповідає про книжки, на які варто звернути увагу цієї осені.
У добірці є книжки на будь-який смак: від сучасних детективів і трилерів до маловідомої української класики часів Тараса Шевченка. Кожна із цих книжок гарантовано стане для вас незабутньою пригодою і прикрасить осінні вечори.
Любовні романи
Здається, ромкоми намагаються захопити книжкову індустрію. Романтичні комедії дають змогу абстрагуватися від новин і, найголовніше, — розслабитися, видихнути, відчути, як з мозку і тіла спадає напруга.
«Смішно, що ти спитав» Елісси Сассмен — саме така книжка. Це романтична історія, побудована за принципом популярного тропа, коли дуже успішна людина чи зірка закохується в простачку/простака.
Сюжет доволі простий: не дуже успішна авторка Чані Горовіц має взяти інтервʼю у відомого актора Гейба Паркера. Дівчина проводить із зіркою незабутній вікенд. Проте казка закінчується, і вони розлучаються на цілих десять років. За цей час обоє героїв встигають припуститися помилок і багато чого досягти. Зараз вони — зовсім інші люди, проте вантаж минулого нікуди не подівся.
Ця книжка захоплива, від неї хочеться реготати й плакати. Наче життя людини, вона конденсує у собі різні емоції, стани й відчуття. Якщо ви хочете абстрагуватися й відпочити, зверніть увагу на цю книжку.
Роман «Впевненість польових квітів» Мікалії Смельцер — це книжка, від якої буде не до сміху. Глибока історія кохання між людьми, які намагаються побороти стереотипи й на уламках своїх попередніх життів побудувати спільність. Проте, що у них спільного? Йому 31, у нього є маленький син, а їй 18 — вона щойно закінчила школу і має хлопця.
Авторка порушує у своєму романі складні теми: кохання з великою різницею у віці, дитячі травми, про які зазвичай мовчать, трагедії. Межа поміж просто великою різницею у віці й нездоровими стосунками (вже не кажучи про педофілію) — табуйована тема, досліджувати яку складно і в книжках, і в реальному житті. Іноді подібні захоплення можуть стати юнацькою травмою, після якої складно віднайти себе й зібрати своє життя до притомної цілісності. А іноді — це просто стереотип, який треба перемогти й воззʼєднатися зі «своєю» людиною. Що вирішать герої книжки — можна дізнатися, лише дочитавши.
Детективи й трилери
Керолайн Кепнес у романі «Ти» показала, як мислить, відчуває і реагує на зовнішні подразники маніяк. Це моторошна історія, адже читач із самого початку перебуває буквально в голові вбивці: читає думки, дізнається про минуле і навіть трохи співчуває йому.
Джо Ґолдберґ працює в книгарні, а у вільний час шпигує за дівчиною, у яку він закоханий і переслідує. Але не все так просто. Його кохана Бек — письменниця-початківиця, неідеальна. Разом з огидним втручанням Джо у її життя читач бачить, як соціальні мережі відрізняються від реальності. Прагнення здаватися, а не бути — велика проблема в нашому суспільстві.
Проте сталкінг, переслідування й насильство — це реальні загрози, які не можна порівнювати з банальним людським марнославством. Джо вміло прикривається маскою турботи, наче він намагається захистити кохану дівчину, але насправді задовольняє свої хворі бажання. Саспенсу додає і те, що Джо увесь час говорить із жертвою, звертається до неї на «ти» і трактує навколишній світ дуже викривлено. Перебувати у свідомості маніяка — це емоційна розрядка, якої багато хто потребує.
«Довіра» Ернана Діаса — це не зовсім детектив, хоча таємниця тут усе ж є. Ця книжка здобула Пулітцерівську премію у 2023 році, а також увійшла до списку 10 найкращих книжок The New York Times Book Review 2022 року.
Книжка складається із чотирьох частин, які нагадують конструкцію сонета: теза, антитеза, синтез, тобто усунення протиріччя, і фінал — примирення (поєднання).
У першій частині йдеться про подружжя Гелен та Бенджаміна Расків, його фінансові оборудки й успіхи, її благодійність і підтримку культури. Це відомий приклад американців, які за десятиліття змогли досягти значних успіхів і сформувати капітал. Але життя подружжя змінюється, бо Гелен раптово починає хворіти і її доводиться госпіталізувати.
Друга частина роману — це автобіографія Ендрю Бевла, який дивним чином схожий на Бенджаміна Раска з попереднього розділу.
У третій частині Айда Партенза розповідає про те, як колись працювала на Ендрю Бевла. Виявляється, вона й була авторкою його мемуарів. Проте основна мета Бевла полягала в тому, щоб показати, що його дружина Мілред була ніжною, спокійною і простою. Але навіщо йому це?
У фінальній частині читачі нарешті отримують останню частину пазла — щоденник Мілред Бевл. І якщо ви думаєте, що чоловік вбив свою дружину або утримував її проти волі — ви помиляєтеся, ця історія набагато цікавіша.
Українська класика
Валерʼян Підмогильний у романі «Невеличка драма» розкриває психологію людських стосунків. Автор працює з людською мотивацією і намагається пояснити читачам, чому іноді люди відчувають одне, а роблять інше.
Героїня роману — Марта Висоцька — мешкає на вулиці Жилянській. Майже всі події роману розгортаються у її домі (це натяк театральним режисерам). У неї непогане життя: стабільна робота й зарплата, хороші сусіди й залицяльники, які в неї закохані. Але Марту не цікавить жоден із них, адже вона мріє про справжній вир емоцій і пристрасть.
Одного вечора поріг її дому переступає молодий біохімік Юрій Славенко. Між ними зароджується кохання й починається роман, про який Марта мріяла. Такі сильні почуття стають руйнівними, але їх уже не спинити.
Персонажі Валер’яна Підмогильного чуттєві, суперечливі, іноді егоїстичні й прагматичні, але ніжні й дуже повнокровні. Автор тонко відчував життєвий нерв і вмів передавати його своїм героям, робити їх живими, знайомими кожному з нас. А історія, розказана майже 100 років тому, залишається актуальною досі.
Віктора Домонтовича і його твори згадують набагато рідше, ніж Валерʼяна Підмогильного чи Володимира Винниченка, а дарма. Його «Доктор Серафікус» — це київський текст, що, як і попередній, промовляє до читачів гомоном вулиць і затишних двориків, але не всі з них реальні. Звісно, геній містифікацій і тут не втримався: частина його свідчень про Київ 1920-тих правдиві, а частина — просто вигадані чи притягнуті із зовсім інших міст.
Сюжет твору розгортається навколо вайлуватого професора-відлюдника Василя Комахи. Його найближчий, і єдиний, друг Корвин називає Серафікусом через його дивні звички. Саме Корвин силою знайомить Комаху з Вер — жінкою, яка змінює життя їх обох повністю. Вер бʼється об складний характер і дивні звички Серафікуса, страждає через його нерішучість і зрештою просто втомлюється.
Серафікус — людина-загадка, у якої є свої ритуали і принципи, які він не може порушувати. Проте якось він один порушив: багато років до цих подій у нього було дещо більше, ніж дружба з Корвиним. Одразу варто застерегти, що це не перший роман, де згадані гомоеротичні стосунки. Задовго до цього був «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського.
Найважливіше у цьому виданні з фіолетовою палітуркою те, що тут опубліковані кілька останніх розділів роману. Це саме ті розділи, які колись викреслив Домонтович, щоб, можливо, написати більш розгорнуту другу частину книжки. Другої частини так і не сталося, але зараз читачі можуть дізнатися бодай один варіант фіналу автора.
Якщо вам подобається те, що ми робимо, запрошуємо до Спільноти Bazilik. Ви можете підтримати нас, щоб матеріали й надалі виходили регулярно, а ми мали ресурс для їх покращення.
