У боротьбі з масованими атаками дронів важливі не лише технології, а й здатність об’єднувати людей навколо спільної мети. Саме таку роль у «Єдинозборі» відіграла спортивна спільнота, яка допомогла перетворити увагу мільйонів уболівальників на конкретну підтримку української оборони.
У спорті все вирішують секунди й точність, а в сучасній війні — технології та швидкість реакції. Коли Благодійний фонд Сергія Притули, 412-та бригада Nemesis і Світовий Конґрес Українців оголосили «Єдинозбір» із ціллю 1 000 000 000 гривень на дрони-перехоплювачі, ми розуміли, що це забіг на довгу дистанцію і математична битва проти «Шахедів». А щоб виграти її, Фонду потрібна підтримка тих, хто знає ціну перемоги та вміє згуртувати навколо себе мільйони.
Тож Фонд Сергія Притули залучив до «Єдинозбору» спортивну тусовку — і як меценатів, і як амбасадорів. Вони стали голосом проєкту, перетворивши вболівальницький азарт на донати для посилення ППО України. Кейс цієї співпраці — історія про те, як професійний спорт вийшов за межі стадіонів і кортів, щоб стати частиною великої оборонної ініціативи.
Математика війни на користь перехоплювачів
Росія вже давно перейшла до тактики цілодобового терору. Якщо раніше ми відбивали десятки «Шахедів», то зараз їх кількість може сягати 700 на добу або навіть більше. Наслідки бачить кожен: розбиті енергооб’єкти, мільярдні збитки та постійна загроза для наших будинків, шкіл і лікарень.
Ворожий дрон коштує від $20 000 до $50 000, а ракета, яка його збиває, — у десятки разів дорожче. Витрачати дефіцитні дорогі ракети на дешевий «Шахед» — це шлях до швидкого виснаження ресурсів. Ми просто не можемо дозволити собі таку математику нескінченно.
Саме тому Фонд Сергія Притули разом із партнерами запустив «Єдинозбір» на дрони-перехоплювачі: Sting, «Тарас», Wovkulaka Spitfire, P1-SUN, «Ярий М1Н» та інші. Дрон-перехоплювач значно дешевший за «Шахед», що нарешті дає нам економічну перевагу. Екіпаж операторів виявляє ціль і знищує її якнайближче до лінії фронту, зменшуючи ризики для інфраструктури і житлових кварталів. Такий захист стає частиною системи ППО і підсилює її.
Однак щоб ця технологія стала масовою, потрібне об’єднання різних спільнот. І спортивна тусовка стала одним із найпотужніших голосів у цій справі.
Кейси амбасадорів
ФК «Металіст 1925». Команда прифронтового міста
Для клубу з Харкова обстріли — щоденна болюча реальність. За ініціативи президента ФК Богдана Бойка та після перемовин із засновником благодійного фонду Сергієм Притулою клуб зробив відчутний внесок — 11 563 500 гривень.
Ці кошти конвертувалися у 100 перехоплювачів «Тарас+», які вже посилили підрозділи «Азов», «Сігнум», «Кара Даг», 82 ОШБр та 34 ОБ НГУ.
«Сьогодні клуб грає не лише за результат на полі, а й за небо, в якому має бути тихо», — зазначають у клубі.
Олександра Олійникова. Протест проти тиші
Тенісний світ намагається бути «поза політикою», утім Олександра Олійникова обрала інший шлях. На пресконференції Australian Open вона з’явилася у футболці з написом: «Мені потрібна ваша допомога, щоб захистити українських дітей і жінок, але я не можу говорити про це тут». Це стало актом культурної дипломатії, який привернув увагу світової спільноти до «Єдинозбору», попри цензуру на турнірах.
Артем Довбик. Квитки до Риму за безпечне небо
Форвард італійської «Роми» Артем Довбик використав свою медійність, щоб зібрати 200 000 грн. Для посилення збору він виставив на розіграш ексклюзивні лоти. За найбільший донат футболіст дарував квитки на домашній матч «Роми», а за другий за розміром внесок — м’яч, підписаний усіма гравцями італійського клубу. Така гейміфікація дала змогу залучити як великих донаторів, так і сотні інших, що робили внески від 200 грн заради шансу отримати автограф футболіста.
Ілля Забарний. Привабливі механіки для благодійників
Український футболіст Ілля Забарний підійшов до справи з персональним азартом. Після дзвінка Сергія Притули він відкрив власну банку з ціллю в 1 мільйон гривень. Але просто відкрити банку вже не достатньо. Люди чотири роки донатять, стрічки переповнені зборами — і більшість із них прогортують. Фонд це розуміє, тому для Забарного створили механіки, які перетворюють пасивного вболівальника на учасника: розіграш бутсів і листівок з автографом за донат від 1000 грн, футболка збірної — за внесок від 200 грн. Не «допоможи», а «зіграй» — і вигравай щось конкретне від людини, за яку ти вболіваєш.
Як результат, особистий контакт зірки з фанатами, заохочення призами перетворив вболівальників на активних донаторів. Ілля Забарний наразі продовжує збір.
Чому це спрацювало — і що це означає
Станом на червень «Єдинозбір» подолав позначку в 50% від амбітної мети. Це результат спільного внеску тисяч людей — від великого бізнесу до кожного українця.
Спортивна спільнота стала важливою частиною цього об’єднання, адже участь атлетів і клубів допомогла розширити коло допомоги. Завдяки спортивним медіа і соцмережам зірок про критичну необхідність збору на дрони-перехоплювачі дізналися сотні тисяч людей. Спортивна аудиторія — це мільйони людей, які щотижня стежать за матчами, знають гравців в обличчя і довіряють їм.
До того ж вдалося створити прецедент: кейс «Металіста 1925» продемонстрував, що великий спорт в Україні сьогодні — це про солідарність із фронтом і приклад корпоративної відповідальності для всього сектору.
Діяльність Фонду Сергія Притули виходить за межі звичайного збору коштів — це формування точок дотику для різноманітних ком’юніті навколо спільної мети. Зокрема, спортивна спільнота виявилася одним із найефективніших інструментів такого єднання.
Долучитися до збору на дрони-перехоплювачі можна за посиланням.
Також може бути цікаво: Як донати стають подарунками