Повномасштабне вторгнення росії в Україну активізувало український громадський сектор. Згідно з дослідженням «Громадянське суспільство України в умовах війни — 2022» від ІСАР «Єднання», кількість зареєстрованих благодійних організацій в Україні за 2022 рік збільшилася майже у 8 разів (6 367 нових БО).
Натомість кількість реєстрацій нових громадських організацій зменшилася майже вдвічі (2 760 нових ГО). Таке ж дослідження, проведене у 2023 році, показало, що співпраця з міжнародними організаціями є другим найпоширенішим серед українських організацій інструментом отримання фінансування.
Ось кілька порад, як ефективно працювати з міжнародними партнерами та залучати додаткові ресурси для власних ініціатив.
Who is who
Для початку розберемось, яка термінологія є найбільш релевантною. Іноді я чую, як представників міжнародних донорських структур називають інвесторами чи спонсорами, хоча вони взагалі ними не є. Спонсори та інвестори мають на меті отримати матеріальну вигоду від співпраці, в той час як донори та iNGOs (international non-goverment organizations, міжнародні неурядові організації) вкладають ресурси для розвʼязання певної соціальної проблеми.
Тому якщо ви отримали певні ресурси та не зобовʼязані повертати роялті або іншим чином приносити прибуток своєму партнеру – не називайте його спонсором чи інвестором. Між донорами та міжнародними НУО (неурядова організація – ред.) теж є відмінності. Донори розпоряджаються власними ресурсами, які, наприклад, отримують від прибутку зі своєї основної діяльності. Водночас iNGO мобілізують ресурси інших фізичних та юридичних осіб, тобто вони не мають власних коштів, а фандрейзять (залучають – ред.) їх.
Ті й інші у різних формах можуть надавати фінансування локальним організаціям. Та оскільки в iNGO є ще свої донори, які мають певні вимоги та стандарти роботи, співпраця з ними більш бюрократизована.
Як будувати свою співпрацю з донорами та міжнародними НУО?
Європейський гуманітарний форум, де збираються донори, МНУО та локальні організації для обговорення важливих питань у гуманітарному реагуванні, зокрема і фінансуванні гуманітарного реагування
Людина рівна людині, партнер – рівний партнеру
Коли розпочинаєте співпрацю, памʼятайте, що обидві сторони є рівноцінними. Вони можуть давати позитивний чи негативний фідбек, просити щось змінити, вносити своє бачення у вигляд проєкту. Трапляються ситуації, коли представники українських організацій бояться із чимось посперечатись, бо «вони ж гроші дають – у кого гроші, в того й влада». Але насправді це не так.
Донори та міжнародні НУО не можуть бути присутні в кожній громаді кожної країни світу. Для цього їм і потрібні локальні організації, які аналізують потреби на місцях, знають поточну ситуацію в населеному пункті й, умовно, якою дорогою туди краще доїхати. У них є потрібний вам ресурс, а у вас – той, що потрібен їм, і цей обмін є рівноцінним. Партнерство – це апріорі про рівну співпрацю, але, на жаль, іноді про це забувають.
У кого гроші, в того й влада?
Вивчайте інформацію
Перед тим, як іти на зустріч до потенційного партнера, переконайтесь, що ви володієте достатньою інформацією про стан справ та актуальні потреби на території, де ви працюєте. Ознайомтесь із сайтом організації: яка їхня мета, які напрями діяльності підтримують, хто в управлінні та адміністративній команді, які проєкти підтримували раніше. Також я часто шукаю стейтменти щодо ситуації в Україні — їх переважно публікують до річниць тих чи інших подій. Із цього можна дізнатися, з ким організація працювала чи працює в Україні, й одразу отримати теплий контакт від українських колег. Також можна переглянути соцмережі організації. Це дасть розуміння, яку роботу вони висвітлюють, де ще ведуть діяльність і якими ресурсами можуть бути корисні вам.
Окрім пошуку інформації про партнера, подбайте, щоб у вас було достатньо інформації про стан справ на місцях: свіжа статистика про потреби, приблизне розуміння, як вони можуть змінитися за 3-6 місяців.
Працюйте етично
Спершу — аналіз потреб
Ми в Національній мережі розвитку локальної філантропії дотримуємось правила, що проєкти потрібно створювати відповідно до потреб і запитів бенефіціарів, а не донорів. Саме тому, коли ми розробляємо проєкт, спершу аналізуємо потреби, а потім думаємо, як їх можна закрити. Розробляємо проєкт із конкретними цілями, активностями та показниками, а тоді шукаємо партнера, який зможе дати нам ресурси на реалізацію цього проєкту. Звісно, іноді трапляється, що під час обговорення задуму ми з партнером вносимо певні зміни, додаємо чи прибираємо активності. Але суть проєкту залишається незмінною, бо для цього є чітке обґрунтування – аналіз потреб.
Воркшоп для визначення потреб та прогалин у фінансуванні локальних організацій та напрацювання правил роботи Фонду українських НУО
Припустімо, що організація вирішує створити молодіжний проєкт у громаді лише тому, що так каже донор чи iNGO, а від місцевого населення немає такого запиту. Для кого в такому разі створюється цей проєкт? Виходить, для того, щоб задовольнити бажання тих, хто не знає локального контексту.
Тому працюйте етично, приймайте кошти виключно на виконання власної місії та створюйте свої програми, щоб закривати потреби кінцевих бенефіціарів, а не вимоги конкретних донорів.
Майте в команді людину, відповідальну за співпрацю
Чули фразу: “Якщо відповідальні всі, то відповідальний ніхто”? У роботі з партнерами вона теж працює. Якісна співпраця не завершується на моменті підписання договору – у неї теж потрібно вкладатись і розвивати. Тому важливо, щоб із двох сторін була контактна людина, до якої можна звернутись. Вона повинна мати доступ до актуальної інформації про реалізацію проєкту, бути готовою створювати проміжні та фінальні звіти по проєкту, організовувати моніторингові візити та дзвінки з партнером. Знаю, що в громадському секторі зараз велика нестача кадрів. Але спробуйте знайти того, хто візьметься за цю роботу, і будьте певні, що лист від партнера не загубиться.
Створюйте сталі партнерства
Короткострокові цикли фінансування та проєктні підходи для нас звичні. Ба більше, враховуючи навколишню нестабільність, в якій складно планувати щось тривале. Але для досягнення довготривалого впливу критично важливим є розвиток довгострокових сталих партнерств, заснованих на взаємній довірі, спільних цінностях та прагненні до розбудови потенціалу. Тому будьте відкритими до цього, будуйте партнерство на довірі та відкрито кажіть, що ваш пріоритет – довгострокова співпраця. Я зазвичай починаю говорити з партнером про наш наступний спільний проєкт ще до завершення попереднього. Це дає обом сторонам бачення, куди рухатись далі, що і як планувати. Крім того, дає розуміння, на які ресурси ми можемо сподіватися надалі, що є краплею очікуваного в океані непередбачуваності.
Міжкультурна співпраця потребує не одного року навчання. Але, користуючись цими порадами, ви зможете зробити свою роботу з міжнародними партнерами та iNGO якіснішою та ефективнішою.
Якщо цей матеріал був корисним і вас цікавить тема фандрейзингу та менеджменту партнерств, підписуйтесь на телеграм-канал Вікторії Заблоцької Будні фандрейзера — там багато корисного.