Усім працівникам сфери комунікацій відомо, що таке починати ранок з робочих чатів, не випускати телефон з рук протягом дня та переміщатися між вкладками соцмереж, месенджерів і пошти. Життя стає тісно пов’язане з онлайном — іноді робота потребує жертв у вигляді вільного часу, вихідних або відпустки. Проте втрата цих ресурсів може лише погіршити ментальне й фізичне здоров’я або навіть призвести до вигоряння.
Ми поспілкувалися з PR-ницею та бренд-директоркою Олесею Саченко, SMM-менеджеркою Наталією Канюкою та фотографкою Іриною Тітенко, які вирішили для себе, що обмеження часу користування соцмережами — необхідний крок для успішної роботи. Комунікаційниці розповіли, коли вони помітили, що в їхньому житті стало забагато онлайну та які правила для себе ввели щодо прокрастинації у соціальних мережах.
Як соцмережі впливають на ваше життя?
Олеся Саченко:
Я поєдную роботу PR-менеджеркою фешн-холдингу Kacho Group (Kachorovska, K.everywear, Melly) та бренд-директоркою бренду аксесуарів для собак Piñon, а також іноді консультую бізнеси.
Моя робота дуже тісно пов’язана із сомережами. В Instagram я часто спілкуюсь із блогерами, моніторю їхні публікації та охоплення, стежу за наявністю клієнтів та якістю контенту. А в Telegram маю десятки робочих чатів. Попри те, що для деяких додатків я вимкнула сповіщення, телефон усе одно повсякчас нагадує, що десь на мене чекає нове повідомлення.
Ірина Тітенко:
“Мене звати Іра, і я фотографка”, — ця фраза звучить так, ніби я в спільноті допомоги алкозалежним. Проте моя головна проблема — це залежність не від алкоголю, а від соцмереж. Фотограф — це про візуальний контент, а значить — і про його постинг. Тому мені часом складно відокремити особисте життя в соцмережі від моєї роботи, адже всю комунікацію з клієнтами, включно з плануванням та бронюванням зйомок, веду онлайн.
Я сміливо можу сказати “я працюю”, коли посеред розмови випадаю й починаю дивитися на екран телефона. І це буде правдою. У мене немає вихідних і немає свят, тому що люди пишуть завжди. Одна з нещодавніх історій пов’язана з дівчиною, яка планувала зйомку за кілька місяців до дати й писала мені в ніч перед Різдвом. Потрібно було терміново забронювати студію на 9 березня.
Наталія Канюка:
Я працюю SMM-менеджеркою і створюю комунікаційні стратегії у бренд-студії Zmist. Уже 4 роки присутність у соціальних мережах — моя робота. Я не лише публікую контент, а й аналізую тренди, стежу за комунікаціями брендів та блогерами, адже часто співпрацюю з ними в межах роботи.
Коли ви усвідомили, що витрачаєте на соцмережі забагато часу?
Траплялось, я лягала спати, відчуваючи втому, але мій мозок продовжував аналізувати все побачене й почуте за день
Олеся Саченко:
Через постійний скрол стрічки, роботу в вихідні й невпинну роботу мозку я почала помічати, що проводжу забагато часу в інтернеті. Траплялось, я лягала спати, відчуваючи втому, але мій мозок продовжував аналізувати все побачене й почуте за день. Ще засинаючи, я починала планувати, кому і що напишу наступного дня, які поставлю задачі і яку запрошу інформацію. Ці роздуми тільки прискорювали роботу мозку й відганяли сон якнайдалі.
До того ж, коли довго не можеш заснути — рука мимоволі тягнеться до телефона. Ти хапаєш його й починаєш скролити. Навіщо? Якщо зупинитись і задуматись, то відповідь прозвучить як: “Ну просто…”
Завжди здається, ніби все, що ти робиш — усвідомлено. Але, як виявилось, деякі дії наш мозок виконує просто як програму, яку ти завантажив, але забув вимкнути
Ірина Тітенко:
Цього року я вирішила, що хочу відпочити, й не брала зйомки на січень. До того ж хотіла розібратися зі всіма необробленими зйомками, яких на той час накопичилося дуже багато. Перші півтора тижня я не робила нічого — хотілося провести час з рідними та друзями й максимально забути про роботу. Проте розуміла, що все одно не відпочиваю, бо щодня отримую запитання про фотографії, яких від мене чекають. Тоді я подумала, що для більшої продуктивності мені варто зовсім відмовитися від Instagram на період, поки не закрию всі “хвости” з обробленням зйомок. Я не видаляла додаток, а просто вирішила в нього не заходити. Оскільки я тимчасово не брала запити на нові зйомки, то й не було потреби перебувати на зв’язку.
Перші кілька днів я ловила себе на тому, що не пам’ятаю, як узяла до рук телефон і вже декілька хвилин скролю стрічку. Чесно кажучи, це було страшно. Завжди здається, ніби все, що ти робиш — усвідомлено. Але, як виявилось, деякі дії наш мозок виконує просто як програму, яку ти завантажив, але забув вимкнути. Ось вона й працює далі у фоновому режимі, розряджаючи тебе, твою нервову систему й підживлюючи знервований стан. Кілька днів я ловила себе й відкладала телефон, а потім це просто минулося.
За два з половиною тижня я помітила, що фонове відчуття тривоги зникло й налагодився сон. Я більше не боялася прогавити щось важливе, мене не пригнічувала морально ситуація, що багато людей чогось від мене чекають. Я спокійно зробила всю свою роботу й відтак повернулася до звичайного режиму.
Наталія Канюка:
Коли я лише починала роботу із соціальними мережами, то несвідомо збільшувала свій екранний час. Потім почала отримувати жартівливі коментарі-зауваження від друзів про те, що я знову весь час у телефоні. Спочатку хотіла встежити за всім, боялась прогавити щось важливе, багато взаємодіяла з аудиторією з робочих сторінок. Потім зрозуміла, що навіть на відпочинку я багато часу проводжу онлайн, і це стало останньою краплею перед дослідженням шляху до балансу.
Як ви обмежуєте свій час в інтернеті?
Олеся Саченко:
Передусім я ввела в “раціон” off screen time. Першу годину після пробудження не беру до рук телефон, і так само ввечері — за годину до сну відкладаю телефон, ноутбук і читаю книжку.
Уранці це зумовлено прагненням прокинутись у нормальному спокійному темпі. Мозку складно, якщо в перші хвилини після пробудження його з усіх боків бомблять інформацією: “Надішли мені реліз”, “У вас новий коментар”, “20 непрочитаних повідомлень”. Потрібно плавно ввійти в день і налаштуватись на нього. Ввечері ж потрібно дати мозку розслабитись і підготуватися до якісного сну. Читання книжки замість чатів заспокоює, вирівнює стан та дає голові сигнал, що ми вже не поспішаємо всім відповісти й усе пролайкати — ми сповільнюємось і скоро будемо спати.
Людям, яким складно засинати, я раджу додаток Calm. У ньому є чудові медитації для сну: приємний голос скаже вам, як лягти, на чому сконцентруватись та налаштує на якісний відпочинок. Я ще жодного разу не дослухала медитацію до кінця — так добре вони мене заколисують.
Також нещодавно я ввела “неділі без Instagram”, адже саме Instagram забирає найбільшу кількість часу. Тепер щонеділі я просто не заходжу в нього — не гортаю стрічку, не публікую сторіс, не лайкаю пости. Я перебуваю в моменті, проводжу час для себе — із чоловіком, песиком та нашими котами. На початку я думала, що це буде складно, але ні — це легше, ніж здається, бо рука просто не тягнеться до телефона. Я поставила собі мету й ухвалила рішення: якщо не можна, то й не буду.
Ірина Тітенко:
Зараз сформулювала для себе кілька правил, яких намагаюся дотримуватися щодня:
- Не відкривати Instagram перед сном і загалом намагатися відкладати телефон одразу, як голова торкається подушки. Натомість я читаю книжки.
- Не відповідати на запитання щодо зйомок після 21:00.
- Не брати телефон до рук одразу після того, як прокинулася вранці, і не відкривати чати. У мене вимкнені всі сповіщення в Telegram та Instagram — читаю їх лише тоді, коли навмисно заходжу в мережу.
- Я обмежила кількість підписок в Instagram і залишила тільки ті акаунти, які не прогортую. Інші зберегла за добірками: їжа, одяг, фото, книжки, новини, бренди — заходжу на ці сторінки за потреби.
- У поїздках, або коли гуляю із собакою не сама, я навмисно залишаю телефон у номері або будинку.
Також я поставила на айфоні нічний режим з 22:00. З ним складно переглядати будь-який контент, тому що дисплей стає жовтого кольору і спотворює сприймання. Тож, тільки-но я відкриваю Instagram, то одразу його закриваю, бо дивитися на це неможливо.
Наталія Канюка:
Я визначила для себе основні правила користування соцмережами:
- Не відповідаю на робочі повідомлення після 21:00.
- Зробила для себе “ритуал офлайн”: один день на тиждень намагаюся проводити офлайн. Зазвичай, це неділя. Якщо мені не вдається на 100% обмежити користування соціальними мережами, то я заходжу лише на особисту сторінку.
- На айфоні я давно встановила режим сну. Це зручно, бо в цей час усі сповіщення приходять беззвучно і немає додаткового тригера відкрити Instagram чи Facebook.
- Почала чітко прописувати завдання на день та тиждень за матрицею Ейзенгавера. У такий спосіб тримаю на контролі обсяг завдань на день і можу коригувати час перебування онлайн.
- Замість того щоби просто скролити стрічку, я читаю книжку чи слухаю подкасти, які неабияк рятують від перевищення ліміту екранного часу.
Крім цього, я не ставлю ліміт часу на використання додатків, бо помітила, що зі мною це не працює. Це штучне обмеження, якого потрібно дотримуватися. Я ж намагаюся виховати в собі звичку відкладати смартфон і повертатися до життя офлайн.