Як знаходити свого глядача і про що розмовляти з ним, якщо ви — театр. Поговорили з українськими незалежними театрами — ЦСМ “ДАХ”, “Диким театром” і “Чорним квадратом” — про їхню онлайн та офлайн-комунікацію .
Дикий театр
“Дикий театр може травмувати, обурювати та викликати залежність. Не рекомендується до перегляду людям з хиткою психікою”
Один із найпопулярніших незалежних українських театрів. Створює гостросоціальні вистави, незалежні театральні проєкти, мюзикли, вистави-байопіки тощо. “Дикий” має формат радикального та імерсивного театру. Одним із перших запровадив систему відкритих кастингів, де кожен може спробувати себе на роль.
“Дикий театр” взаємодіє із публікою через провокацію, видовищність і шок.
Місія – трансформація свідомості.
Заснований у лютому 2016 року.
Репертуар: “Кицюня”, “Річ-Річ”, “Кайдаші 2.0”, “Шрами”, “Синя борода”, “Бути знизу”, “Акула”, “Віталік”, “Гей-парад”, “Вій 2.0” (“Дикий” припиняє грати вистави, проблематика яких стає неактуальною)
Онлайн-комунікація
Що роблять?
Пости:
візуально оформлені не в одній стилістиці
використовують фотоконтент, афіші
розповідають про вистави та анонсують їх (сюжет, дата, місце)
заводять особисті хештеги до всіх вистав і повсякчас їх використовують: #дикийтеатр #синяборода #річріч тощо
знайомлять зі складом трупи, яка постійно змінюється, записують інтерв’ю
діляться програмою та репертуаром майбутніх виступів
публікують відеоуривки з вистав, бекстейдж, фотозвіти
оголошують кастинги
закликають глядачів ділитися враженнями та купувати квитки
використовують ситуативний контент (привітання з новорічними святами, Днем незалежності тощо)
переважають короткі тексти
Stories
проводять опитування
знайомлять зі складом команди
розігрують квитки
публікують уривки вистав
показують бекстейдж
Highlights
візуально оформлені не в одному стилі
містять актуальну афішу
публікують фото та відео деяких вистав
несистематичні розділи
Що роблять?
анонсують прем’єри та інші вистави, пояснюють сюжети
розповідають про заходи в Києві, які можна відвідати, якщо немає квитків у “Дикий театр”
дублюють деякі пости з Instagram
діляться програмою виступів, посиланнями на квитки, лайфхаками
знайомлять з акторами, публікують інтерв’ю
поширюють фото глядачів з вистав, закликають ділитися враженнями
використовують особисті хештеги
показують бекстейдж
оголошують кастинг
переважають короткі тексти
Що роблять?
анонсують вистави
продають квитки
публікують трейлери
діляться лайфхаками, як купити квитки без комісії
Що роблять?
публікують афішу виступів (опис вистав, акторський склад)
онлайн-SMO (посилання на Facebook, Instagram, YouTube)
продають квитки
Ярослава Кравченко, телеведуча, засновниця “Дикого театру”:
“Дикий театр” народився у Facebook. Ми застали час, коли долар був уже не по вісім, але цікавим людям з хорошим контентом можна було злетіти вгору без грошей.
Перші півтора року існування в “Дикого” не було жодної платної реклами. Ми просто казали: “Привіт, ми театр. Не тікай, від нас не буде нудити — ми інші. Ми лажаємо, шукаємо, але виступаємо за чесність. Хочемо, щоб сльози були справжніми, а сміх – щирим. Хочете шукати з нами?” Глядачі відгукувались і долучалися до нас.
Ядро цільової аудиторії “Дикого” — люди із власною позицією і свідомим підходом до життя. Це креативні, самостійні й самодостатні особистості віком від 25 до 34 років. Друга за кількістю аудиторія театру — віком 18-24 роки. А у 2019 році ми поставили казку, якою залучили дитячу аудиторію (7-15 років) — перший випадок, коли до “Дикого” офіційно можна приводити дітей.
У “Дикого театру” є план і реальність. У планах ми пишемо про події, радимося з глядачами щодо назв вистав, радуємо їх конкурсами, просимо розповісти історії про котиків чи перший секс, знайомимо з акторами. У реальності через брак рук ми записуємо історії про перший секс котиків, анонсуємо похорон вистав і приховуємо, хто грає.
Мені більше подобається комунікація в Instagram і Telegram — там добріші люди. Facebook серйозніший за тоном, тому його ми використовуємо для важливих меседжів і розмов.
Основний посил онлайн-комунікації “Дикого” дуже анархічний. Він — про робити тільки те, що подобається, дивитись те, що заходить, і хейтити гівняне. Для нас важливо бути тут і зараз, порушувати теми на випередження. Тому “Дикий” — це місце, де можна потрапити в інтелектуальний дискурс зі штучною кров’ю, холостими набоями й, не напружуючись, подумати про важливе.
Офлайн-комунікація
За рік “Дикий театр” відвідало 28 520 людей.
Ярослава Кравченко, телеведуча, засновниця Дикого театру:
З випадкових наші глядачі перетворилися на постійних та рідних. Люди часто приходять до нас сім’ями, компаніями. У “Дикого” є ритуал — перед кожною виставою я обов’язково вітаю зал і розповідаю про виставу та акторів. Щоразу на початку відбувається “посвята в секту” — коли постійні глядачі оплесками зустрічають нових. Після вистав ми іноді проводимо автограф-сесії. У нас також є щорічна вечірка – церемонія BEST WILD, де ми вручаємо акторам статуетки за досягнення року. Зазвичай запрошуємо глядачів потусити разом.
Формат “Дикого” – це постійна зміна локацій. У театру немає свого приміщення – наш дім там, куди прийдемо. У 2019 році ми працювали на п’яти локаціях, що вміщували різну кількість глядачів – від 100 до 600 осіб.
У Києві не так багато майданчиків, які ми можемо собі дозволити. Тому передусім зважаємо на ціну й технічні характеристики. На початку роботи ми знайшли чудовий концертний зал на третьому й четвертому поверхах будівлі без ліфту. Найняті монтажники заносили вгору 800 кг декорацій. Спускати їх униз відмовилися, бо дуже втомились, тож це довелося робити акторам. Через це зараз ми враховуємо поверховість. Також не можемо дозволити собі зіграти виставу на театральному майданчику з усім обладнанням, тому що це дорого коштує. Саме тому у 2017 році ми ініціювали побудову Сцени 6 – майданчика, відкритого для незалежних проєктів за доступною ціною.
Проблематику наших вистав диктує життя: стрічки новин, аналіз процесів в Україні і світі. Крім цього, проводимо творчі планерки. На них підбиваємо підсумки й ставимо нові цілі: якщо “Дикий” уже зробив три вистави про фемінізм, насилля й толерантність, тепер варто поговорити про чоловіків, релігію тощо.
ЦСМ “ДАХ”
“Місце сили”
Центр сучасного мистецтва “ДАХ” – незалежний український театр у Києві. На базі нього з’явилися музичний етногурт “ДахаБраха”, фрік-кабаре Dakh Daughters, соціальний рейв-гурт “ЦеШо”, формація NOVA OPERA. З 2007 року “ДАХ” – головний організатор міжнародного фестивалю сучасного мистецтва ГогольFest.
Заснований у листопаді 1994 році.
Репертуар: “Сон Аліси”, “Парадокси злочину”, “Анна Кареніна”, “Смута”, “ЦеШо”, “Стус: Перехожий”.
Онлайн-комунікація
Кількість підписників: 1 117 тис.
Частота
Пости: останній пост – 29 жовтня, до цього – 1-2 рази на 1-2 тижні
Stories: 1 раз на тиждень
Що роблять?
Пости
візуально оформлюють не в одній стилістиці
фото- й відеоконтент
анонси вистав, прем’єри, тематичні події
call to action – закликають придбати квитки
публікують програму, розповідають сюжети вистав
показують бекстейдж (підготовка до вистав, гастролі, поїздки, репетиції тощо)
використовують особисті та публічні хештеги
знайомлять з акторами
діляться контентом з концертів та інших виступів своїх музичних проєктів
використовують постійну геолокацію “Дах”
переважають короткі тексти
Stories
демонструють колаборації
Highlights
є 2 розділи: звуки ДАХу з анонсами вистав та kyiv-projects — про міські ініціативи. Поки що збережені історії з відвідин акторами театру виставки Plastic Wood
візуально оформлені не в одному стилі
Що роблять?
анонсують вистави, тематичні події
діляться інтерв’ю із засновником театру Владиславом Троїцьким та учасниками своїх проєктів
публікують програму вистав
діляться історіями із життя команди, сюжетами вистав
продають квитки на вистави
розповідають про творчу діяльність своїх музичних проєктів
Богдан Яремчук,
У нашого суспільства низький рівень змістів, а церква слабко виконує роль розбудови внутрішніх цінностей та орієнтирів. Тому єдине, що залишається — мистецтво.
ДАХ — це велика творча родина, де є Влад Троїцький із дружиною Тетяною, КЛІМ, Dakh Daughters, “ДахаБраха”, “ЦеШо” і всі нинішні актори, які створили новий репертуар. Займатися комунікацією “ДАХу” — значить підтримувати цих людей, робити внесок у розвиток та діяльність спільноти.
“ДАХ” використовує соцмережі для тиражування інформації, доставки повідомлень і запуску рекламних оголошень. Через них ми інформуємо глядачів про вистави, поширюємо анонси, продаємо квитки, запускаємо нові продукти, як-от театральна школа для дітей та підлітків “ДАХ діти” або Курс дубляжу та сценічного мовлення від “ЦеШо”. Ми використовуємо конструктор сайтів tilda.cc, щоб побудувати маршрут інформаційної взаємодії. Лендинг дає змогу максимально взаємодіяти з увагою людини, яка читає сайт. За допомогою “Тільди” створюємо блоки, комбінуємо інформацію тощо.
Комунікацію у Facebook веду я, а Instagram-сторінкою опікуються актори. В обох випадках це ніколи не системний підхід. У нас немає контент-плану, а відповідати на повідомлення можемо й о 2-й ночі. Комунікація — це не про соцмережі, а про спосіб служити вищій ідеї. Ми комунікуємо в соцмережах тоді, коли не можна інакше.
Цільова аудиторія ЦСМ “ДАХ” — люди з постмодерним типом мислення.
Це люди креативної економіки: митці, музиканти, дизайнери, ІТ-спеціалісти, культурні агенти, засновники стартапів, урбаністи, інноватори, прогресивні бізнесмени тощо. Їм потрібно постійно працювати зі змістами, підживлювати себе, крутити шестерні голови та серця. Саме це вони отримують від мистецтва постмодерну — продукти, які дають не готове сприйняття, а можливість запустити власний внутрішній процес.
Офлайн-комунікація
Мають постійну адресу: вул. Велика Васильківська, 136, Київ
Богдан Яремчук, комунікатор цсм “ДАХ” та фестивалю ГОГОЛЬFEST:
Офлайн-комунікація відбувається в полях — коли у “Хвильовому” я беру бурбон, знаходжу знайомі очі й запрошую на вистави “ДАХу.” Це також кожен концерт “ДахиБрахи”, Dakh Daughters, “ЦеШо” чи NOVA OPERA. А ще кожен Гогольfest, інтерв’ю, колаборація, позиція та вибір.
Камерна зала в театрі “ДАХ” вміщує 54 людини. Концерт “ЦеШо” в Closer зібрав 600 людей, “ДахаБраха” в Палаці Спорту — 8-9 тисяч.
Чорний квадрат
“Театр перформативних мистецтв”
Особливість “Чорного квадрата” – імпровізація. Театр працює за творчим принципом “живої” акторської гри, тобто вистава народжується “тут і зараз”. Перед виставою актори запитують в аудиторії декілька слів або фраз, протилежних за контекстом, які потім вони органічно “вплетуть” у сюжет вистави. Це залучає глядача безпосередньо в дію.
Заснований у 1991 році.
Репертуар: “Інтим не пропонувати”, “Подарунок потрібно заслужити”, “Новорічний кекс”, “Любов буває двічі”, “Їжаки в її очах”, “Босоніж Луною”, “Роздягайся – будемо говорити” тощо.
Онлайн-комунікація
Кількість підписників: 4 399 тис.
Частота
Пости: 1-2 рази на тиждень
Stories: 1-2 рази на тиждень
Що роблять?
Пости:
візуально оформлюють не в одній стилістиці
використовують фото й відеоконтент, афіші
анонсують вистави, діляться програмою виступів
використовують набір особистих та публічних хештегів
публікують фото й відео з вистав
оголошують кастинги
публікують експлейнери до своїх вистав
закликають придбати квитки
переважають короткі тексти
Stories
використовують UGC
Highlights
мають усього два розділи, присвячені виставам “Гола правда” та “Медовий місяць”
публікують уривки з вистав
розміщують афіші
використовують UGC
візуально оформлені не в одному стилі
Що роблять?
розміщують афішу, репертуар
публікують топ подій
поповнють галерею
знайомлять зі складом команди
мають контактні дані
Анатолій неєлов, засновник, актор і художній керівник “чорного квадратА”:
У соцмережах ми публікуємо фото- й відеоконтент з вистав, даємо глядачам можливість коментувати. У такий спосіб отримуємо швидкий фідбек.
Наші зали завжди повні, а квитки на сайті розкуплені, тому в нас не так багато анонсів. Вважаю, якщо ми не можемо запропонувати продукт, не потрібно збільшувати продажі через онлайн-комунікацію. Інакше це було б схоже на невдалий кейс, у якому Coca Cola оголошує про вихід нової Coca Cola Zero, але врешті не виводить на ринок нічого.
Цільова аудиторія “Чорного квадрата” — жінки від 30 до 50 років, які приводять своїх чоловіків. Тому наші глядачі — це 55% жінок і 45% чоловіків.
Офлайн-комунікація
Анатолій неєлов, засновник, актор і художній керівник “чорного квадратА”:
“Чорний квадрат” — театр імпровізації. Тому перед кожною виставою ми просимо глядачів запропонувати декілька слів, які актори органічно використають під час гри.
Людям завжди потрібні свято, радість, ексклюзив — і ми даємо це. Те, що вони бачать у “Чорному квадраті”, не можна скачати в інтернеті.
Нові або ще сирі вистави ми робимо безкоштовними. А після гри ще близько двох годин обговорюємо сюжет із глядачами.
Локації для вистав “Чорного квадрата” ми обираємо з того, що в наявності. Не так багато українських майданчиків мають усе необхідне — достатню кількість місць, задник, гардероб.
Що по висновках?
Що більше каналів комунікації у театру — то більше точок, де він може поговорити зі своїм глядачем.
Instagram і Facebook — класика, де можна показувати процес за лаштунками, проводити опитування, продавати квитки. YouTube-канал варто створювати, якщо в театру є багато окремих сюжетів або зйомок бекстейджів, які не підходять в Instagram за форматом. Telegram більш неформальний, і його можна вести так, як це робить “Дикий театр” — для швидких продажів квитків і коротких анонсів своїх вистав.
Контент-план може бути систематичним, ситуативним (як у “Дикого”), або його може не бути взагалі (як у ЦСМ “Дах”). У будь-якому разі соцмережі театру повинні бути вичерпними й давати відповіді на запитання, які глядачі часто повторюють.
Офлайн-комунікацією театрів може бути й дискусія після вистави, і розмова з глядачем у барі, і “сарафанне радіо”. Головне, щоб ця комунікація існувала і мала власну мету — донести до аудиторії меседж, бути почутим.
* інформація станом на момент підготовки матеріалу