Як автору продати свій текст. Лекція Гліба Гусєва

Головний редактор ресурсу theБабель, у минулому — заступник головного редактора Esquire Україна, головний редактор журналу Father та проєкту “Музей новин”, Гліб Гусєв розповів про новинні медіа, редполітику і роботу автора.

Головна проблема новинного медіа в Україні – постійна робота в режимі форс-мажору: за день може трапитись п’ять божевільних подій, тоді як в Німеччині – один чи навіть жодного скандалу за тиждень.

Такі ситуації виснажують редакцію: люди стресують, працюють з 8 ранку до 2 ночі, не можуть виспатися, і врешті вигорають. Тому завдання кожної редакції – побудувати такий механізм роботи, який не знесе цунамі з подій та новин.

Місія — це відповідь на питання “Навіщо ми це робимо?” Це фундамент, на якому ми стоїмо. Якщо не маєш основи – не уявляєш, кого потрібно наймати, як тримати баланс.

Редакційна політика відрізняє гарну суспільно-політичну редакцію новин від проблемної. Якщо немає редполітики, у редакції постійно будуть виникати проблеми при вирішенні ідеологічних питань. Коли вся редакція погоджується з місією та базовими правилами, серйозних проблем всередині колективу не буде.

У редполітиці theБабель я виклав принципи роботи – від базових до конкретних – як треба робити новини, якими мають бути заголовки, які слова можна вживати.

1. Ми слухаємо всіх та розмовляємо з усіма.
2. Ми неупереджені та дослівні. До всіх наших героїв ставимось однаково критично, проте з повагою.
3. Ми пишемо про людей, а не про абстрактні явища.
4. Читачі отримують від матеріалів користь – питання на відповіді, пояснення незрозумілого, тощо.

Завдяки нашій редполітиці я можу дати фідбек кожному в редакції за зрозумілими критеріями.

Крім редакційних вимог, є ще технічні. Наше завдання – збільшувати кількість відвідувачів. Кожен окремий журналіст має прагнути, щоб перегляди його матеріалу були вище середнього, тоді загальний результат також зростає.

Існують типові помилки, яких дотримуються автори-початківці. Наприклад:

 А давайте напишемо про…

Перший приклад поганого початку презентації, бо це ідея без ідеї. Як саме напишемо? У якому форматі? Під яким кутом будемо висвітлювати тему? Слова є, а змісту ідеї немає.

 А зараз усі пишуть про…

Другий розповсюджений тип заявки. Якщо всі вже написали про це 300 текстів, запропонуйте щось дійсно унікальне на цю тему, або не пропонуйте взагалі. Тема, про яку вже написали, не набере переглядів.

Правильним підходом буде прийти до редактора з готовими, продуманими темами. Їх можна розкрити через гіпотезу або через героїв.

Гіпотеза – це розслідницька журналістика. Кореспондент висловлює редактору гіпотезу, йде підтверджувати її, і паралельно знаходить якусь проблематику. З’являється бекграунд, супутні історії. Перша гіпотеза може не підтвердитись, але в процесі є вірогідність відкрити та розкрити нову тему.

Розкрити тему через героя – це коли кореспондент розповідає про крутезного чувака, який незвично виглядає, займається чимось неординарним, і про нього ще ніхто не писав.

Наприклад, у Черкасах мешкає православний мітрополит московського патріархату, який вже 11 років будує дзвіницю заввишки 135 метрів у вигляді голуба в короні. Що ми можемо показати через нього? Взаємини між московським патріархатом та суспільством, яке його поважає і продовжує жертвувати кошти. Так з’являються герой і тема.

Якщо ви просто гортаєте фейсбук, то нічого не знайдете – потрібно жити. Гарний кореспондент – це людина в пошуку пригод. Неможливо дати універсальний рецепт, це приходить з досвідом та зв’язками, тому єдиний шлях – подорожувати, спілкуватись якомога більше з різними людьми. Потрібно шукати яскравих, незвичних особистостей з виразними ідеями та бажаннями. Цікаві герої діють, інші пишуть пости на фейсбуці.

Нікого не можна змусити робити щось проти його бажання. Існує оманлива мотивація, що читача треба освічувати. Проте жоден читач не приходить до медіа з таким запитом. Якщо у вас є запит на освіту – ви йдете до ВНЗ, у Bazilik, Coursera, записуєтесь на онлайн-курси до Стенфордського університету. До медіа приходять з запитом – “щойно щось вибухнуло за вікном, поясніть”, або “всі друзі обговорюють якусь тему, а я не в курсі”. Є запити розказати про кумира або ворога, менш популярні – розважити.

Якщо ви хочете продати складну тему, але розумієте, що читач навряд погодиться її читати, варто поєднати її з одним чи кількома з цих запитів. Наприклад, складну тему можна розкрити через людину.

Гарний редактор має затвердити тему та героя, через якого розкривається тема. Головред пропрацьовує бриф матеріалу – що це за герой, які в нього прагнення, як з ним поговорити, як знайти підхід, які питання ставити. Тиснути, наполягати, чи просто провести з ним місяць, щоб він розкрився? З ким ще можна поговорити, як знайти його ворогів, чи є конфлікт взагалі і в чому він міститься?

Після цього журналіст збирає матеріал, прописує з головредом структуру – розділи, переходи, другорядні персонажі, бекграунд. Це все переноситься в чернетку, яку перевіряє головред. У такому випадку не доведеться рятувати текст в останню ніч, бо одразу стає зрозуміло, на якому етапі щось пішло не так. І буде час все скоригувати.

Перед тим, як робити кар’єру в медіа, дуже добре поміркуйте, навіщо це вам. Журналістика – безжальна, жорстка професія, і варто усвідомити, чи справді це – те, чого ви прагнете.

Потрібно позбутися двох оман:

1. Медіа змінюють світ

Світ змінює не журналістика, а три інші професії – бізнес, політика, інженерія. У медіа немає функції змінити світ, але є функції дзеркала, термометра, панелі приладів. Приладна панель в літаку не змінює курс руху, а лише показує його. Курс змінює пілот, який дивиться на панель з приладами.

2. Медіа освічують

Якщо ви бажаєте навчати населення – йдіть у сферу освіти. Прагнете змінювати світ – працюйте інженерами, у бізнесі, стартапах, політиці, активізмі. Бажаєте допомагати людям – йдіть у благочинність, створюйте медіа при фондах. Tabletochki, наприклад, вже створили аналог “Такі справи”.

Охочих писати про кавову культуру більше, ніж потребує кавова культура зараз. Також прослідковується надлишок бажаючих писати про музику та культуру загалом. Зараз, щоб людина прочитала щось про культуру, потрібно зробити сальто.

В Україні немає журналістів, які цікаво пишуть про економіку. Є вузькі фахівці, які пишуть для вузьких фахівців. Тому, якщо прагнете бути затребуваними журналістами, навчіться писати про енергетичні джерела та амбалдинг так, щоб це з зацікавленням прочитала бабуся.

Всередині економіки йде поділ:

 енергетика;

 фінанси та банки;

 споживчі і ринки кредитування та ЖКГ;

 аграрний сектор та реформи.

У журналістиці важливо триматися установок – не ображатись на читача, якщо він не читає написане вами. Читач завжди поверне цю реакцію – якщо ви не будете любити його, він теж вас не любитиме.