Співзасновниця спортхабів ЕБШ Юлія Шум розповіла Bazilik Media про свій шлях від офісної роботи до кар’єри тренерки, про розвиток спортивних просторів та власні принципи у спорті.
Коли та звідки з’явилась любов до спорту?
Із чотирьох років я займалася професійно-народними танцями. Спочатку батьки змушували мене ходити на тренування — щоразу це була своєрідна боротьба. Але згодом я втягнулась у регулярні заняття, знайшла там друзів, і з того моменту спорт постійно в моєму житті. Після танців з’явився зал, серфінг, фітнес. Я все свідоме життя займаюсь спортом — навіть коли працювала в офісі, зал був пріоритетом. Не уявляю себе без постійного руху та тренувань.
Як виникла ідея відкрити спортхаб і чому фокус саме на TRX та функціональних тренуваннях?
Думки про власну справу з’явились, коли я мала обирати: йти у нову професію або ж відкривати власне. На той момент я вже здобула освіту економіста, працювала менеджеркою із зовнішньоекономічної діяльності й розуміла, як працює бізнес. Пам’ятаю літо, коли в Україні з’явився TRX, і я вирішила спробувати. Це затягнуло мене у тренерство. Спочатку я пройшла навчання — хотіла по-максимуму розібратися. TRX мені дуже подобався тим, що тут можна прокачати все тіло без додаткової ваги, з будь-яким рівнем підготовки.
Подібних тренувань в Україні не було. Тоді TRX висів у кутках залів і припадав пилом, а ми вивели це все на новий рівень, зробили трендом. Я сама тренувалась і почала збирати групу. Спочатку тренувала друзів, а потім запис був на місяці вперед — працювало сарафанне радіо. Я проводила тренування на вулиці, на ПБК та Артпричалі. А з наближенням осені стало зрозуміло, що потрібне приміщення, щоб продовжити тренування. Так і почалася робота над будівництвом та відкриттям першого ЕБШ на Воздвиженці.
У вас доволі відвертий неймінг, який дуже влучно передає настрій клубу. Чи траплялися з ним курйозні історії (знаю про історію в Одесі) та як його сприймає ваше ком'юніті?
Так, з неймінгом були різні випадки. В Одесі нам не дозволяли залишити букви ЕБШ на контейнері, поки ми їх не «перетранслювали». А за кордоном складно пояснити значення ЕБШ, бо аналогів англійською просто немає. Нас називають «ІБІСЕЙ» або якось подібно. Я завжди перекладаю і розповідаю, як правильно й чому. Негативні моменти також траплялись: наприклад, коли через назву скасовували участь у заході, де я була запрошеною спікеркою.
Але ми любимо цю назву — вона мотивує, транслює нас і те, що ми робимо на 100%. Наше ком’юніті побудоване на тому, що всі «трошки ЕБШ»: якщо роблять, то на максимум, кидають собі виклики, б’ють власні рекорди, досягають. Гості пишаються бути частиною цього руху, а ми пишаємось ними. Наша назва одразу відсіює людей, з якими нам не по дорозі, а наші гості з гордістю носять ім’я «ЕБШer».
Хто аудиторія ЕБШ? Чи змінилася вона за роки війни і чи змінився запит на результат?
Аудиторія ЕБШ – це люди, які схожі на нас. Теж трохи «божевільні». У нас тренуються як ті, хто зі спортом на «ти» не один рік, так і новачки, які тільки починають знайомство з функціональними тренуваннями. Тут вони знають, що можуть обрати різний формат занять незалежно від рівня підготовки.
Якщо раніше більшість людей приходила за викликами та хардом, то зараз наші гості обирають більш спокійний, тактичний підхід до занять. Підтримка свого загального стану на першому місці. Через порушений режим, поганий сон та постійний стрес складні тренування важко витримувати. І ми це розуміємо, тому міксуємо в розкладі різні напрями. У нас кожен знайде щось для себе: і хардові функціональні тренування, і стретчинг для відновлення, і базові тренування, щоб тримати себе у формі.
Водночас ми намагаємось підтримувати атмосферу ЕБШ. Люди йдуть до нас, щоб стати частиною сильного ком’юніті. По цікаві формати, локації для тренувань. У хабах вони знаходять підтримку й друзів, створюють спільні спогади, відволікаються від зовнішніх проблем. Наші хаби – місце сили для багатьох киян, і це мотивує.
Які канали маркетингу ви використовуєте та що найкраще приводить до вас нових людей?
Основний канал нашої комунікації вже багато років – інстаграм. Він дає змогу закрити декілька основних напрямів: це швидка комунікація з нашою аудиторією, анонси подій та тренувань. Ну і, звісно, залучення та пошук нових гостей через активності, події, органічні охоплення й таргетовану рекламу.
Також ми активно розвиваємо наш телеграм-канал. Коли все несеться й комунікувати потрібно швидко, він дає змогу оперативно вести діалог з гостями, тримати їх в курсі та просто спілкуватись. Так ми розуміємо настрій нашої аудиторії, в чому ми просіли, а що працює краще.
Доволі довго ми використовували в комунікації регулярні email-розсилки. І цей формат насправді працював дуже добре: у нас була велика база, люди чекали ці дайджести новин та активно читали. Але аудиторія сильно змінилась, і ми змістили вектор уваги на інші інструменти.
У застосунку ми використовуємо пуш-сповіщення, що дають змогу швидко комунікувати про анонси подій та спеціальні пропозиції. Це зручно і швидко, бо у всіх гостей хабу є застосунок.
Ваша додаткова фішка — це outdoor тренування. Ви проводили одне з таких в ангарі Київського Авіаційного Інституту. Чому додаткові активності — це так важливо для спільноти та як вигадуєте програми/локації.
Шлях ЕБШ, власне, і розпочався з тренувань outdoor: спочатку на Поштовій площі, а у вихідні – на Трухановому острові. Наші івенти й тренування на різних локаціях міста – це логічне продовження того, що ми робимо в залах. Це наша фішка ще з першого року роботи. За це нас знають та люблять, люди чекають, що ж ми ще придумаємо.
Звісно, це фан, багато емоцій, спілкування, цікаві локації. Але якщо перейти на мову маркетингу, то такими тренуваннями ми підвищуємо лояльність, залучаємо нових гостей, отримуємо класні охоплення. Люди діляться тим, що їх вражає. А коли бачиш безліч захоплених людей – мимоволі хочеться приєднатися.
ЕБШ — це офлайн-спортхаби. Але ковід і повномасштабна війна показали, що без онлайну — складно. Розкажіть про ваш досвід переходу в онлайн та в якому випадку який формат ви радите обирати.
У період ковіду ми з командою дуже швидко зреагували на локдаун. Коли дізналися, що маємо призупинити роботу офлайн, вирішили, що йдемо в онлайн із тренуваннями на ютубі. Того ж дня організували команду, побудували стратегію дій, визначили формат і відзняли перше тренування з тренером та оператором. Ми діяли максимально швидко: знімали вночі й одразу монтували, бо дуже хотіли, щоб зранку, в перший же день, коли люди мають сидіти вдома, вони могли підтримати себе тренуваннями, продовжували рухатись і знали, що навіть коли ми зачинені, ми про них думаємо й турбуємось.
Щодня ми публікували повноцінні тренування від тренерів команди, запустили челендж #ЕБШнакарантині у соцмережах, щоб мотивувати й аби весь час був якийсь виклик. Ці безкоштовні тренування, постійний конект з аудиторією та підтримка дали нам змогу отримати великі охоплення, публікації в медіа та ще більшу лояльність і без того лояльної аудиторії. Ми робили це для наших гостей, щоб підтримати їх у складні моменти.
Коли почалась повномасштабна війна, ми проводили безкоштовні онлайн-тренування в прямому ефірі в інстаграм. Також організовували благодійні тренування з тренерами інших клубів, об’єднавши наші аудиторії заради збору донатів.
Ми вже звикли адаптуватись до критичних умов та швидко переносимо нашу роботу в онлайн. Але, як би не було, офлайн – це більше про нас. Емоція, атмосфера хабів, музика, люди, особливий вайб ЕБШ — усе це в повному обсязі можливе тільки офлайн. Онлайн – це вже про дисципліну, стабільність. Коли для тебе важливе саме тренування, емоція відходить на другий план.
Ви проводите благодійні тренування, підтримуєте спільноти (у вас є тренування для сімей захисників «Азову», ви працюєте зі спільнотою рідних військових та ветеранів «Близькі»), започаткували програму COMBAT FITNESS, долучаєтесь до ініціатив різних фондів. Розкажіть про ці кейси та чому, на ваш погляд, бізнесу важливо бути соціально відповідальним.
Від самого початку повномасштабної війни ми допомагаємо військовим, благодійним організаціям, збираємо кошти на різні потреби та для різних фондів. Бо вважаємо, що не можна інакше. Бізнеси в Україні й ми, зокрема, можемо існувати й працювати тільки завдяки тому, що військові захищають нас. Наша команда живе цими принципами.
Чесно, у нас навіть не виникало думки, «чому» ми це робимо. Ми знаємо, що мусимо це робити, і це не обговорюється. Великі активності, масштабні тренування — все це з благодійною метою. А цікавий формат дає змогу залучити більше людей та зібрати більше коштів. Тому ми об’єднуємося з фондами, залучаємо лідерів думок та працюємо на залучення великої аудиторії. Зараз важко збирати донати, збори закриваються довго, тому доводиться шукати нестандартні підходи й нові формати.
Ми намагаємось допомагати по-максимуму: надавали військовим та підрозділам доступ до програми Combat Fitness безоплатно, щоб вони ставали витривалішими, сильнішими, щоб могли переключитись та потренуватись.
До нас на тренування приходять багато військових. Під час ротацій вони приїжджають і кайфують, що мають місце, яке стало для них віддушиною та дає змогу перемикатися й тримати себе у формі – як фізично, так і ментально. Для нас це важливо, бо, значить, ми працюємо недарма.
Ви відкрили свою третю локацію — у ЖК «Варшавський». Як ви пішли на ризик відкриття ще однієї офлайн-локації під час повномасштабної війни?
Наш третій ЕБШ, VARSHAVSKYI, ми відкрили в партнерстві, але над самою франшизою працювали ще до повномасштабного вторгнення. Коли ми завантажили та повернули хаби в стандартний формат роботи після локдаунів, то почали думати, що робити з бізнесом, куди рухатись. Процеси відбудовані, команда працює — потрібен розвиток. Ми вирішили будувати бренд далі, масштабуватись та шукати партнерів.
З партнерами третього ЕБШ стався метч. Це наші гості, які багато років тренувались у ЕБШ. Люди, які знають нас та наш бренд, поділяють цінності ЕБШ, знають продукт та про що ми, а ми – знаємо їх.
ЖК «Варшавський» обирали ретельно: тут дуже класна локація з нашою аудиторією, є потрібна інфраструктура. Взагалі, ми маємо і технічні запити до приміщення, тому орієнтуємось на великі ЖК. Тут ми закохались у приміщення з високими стелями, великими вікнами та відкритою терасою. Ми дуже віримо в цей район і знаємо, що в ЖК «Варшавський» є кому ЕБШ. Тому VARSHAVSKYI – не просто хаб, це один з наступних кроків нашого розвитку.
Ми плануємо й надалі йти шляхом класного партнерства, не забуваючи про франшизу та продовжуючи перемовини з іншими містами.
Ми плануємо і далі йти шляхом класного партнерства, не забуваючи про франшизу та продовжуючи перемовини з іншими містами.
Зараз усі сфери бізнесу відчувають кризу кадрів. Чи складно вам знаходити нових тренерів та які критерії у ЕБШ?
Через розширення команди ми постійно перебуваємо в пошуках тренерів. Для нас важлива якість тренувань, кваліфікація тренера та досвід. Тому, перш ніж розпочати роботу, тренери проходять декілька етапів співбесіди, стажування, знайомляться з нашими тренуваннями, складають іспити. І тільки після цього ми допускаємо їх до роботи з гостями.
Вакансія на пошук тренерів в нас є постійно. Ми завжди раді класним мотивованим людей, які готові стати частиною ЕБШ — таким самих трохи навіженим, як ми. Конкуренція серед роботодавців зараз висока, і справді, криза кадрів відчувається. Але нам не звикати вирощувати кадри. Ми постійно проводимо навчання для команди, готуємо спеціалістів, які відповідатимуть нашим стандартам. Так було раніше, і так є зараз.
Варто розуміти, що дуже рідко тренер приходить вже готовим до роботи в нас та має потрібний рівень кваліфікації. Тому ми готові вкладатись, щоб тримати відповідний рівень послуг, які надаємо. Що відрізняє нас від інших і допомагає тримати високу планку навіть тоді, коли нас намагаються копіювати? Це те, що ми не обмежуємо тренерів, а допомагаємо їм розкритись, посилюємо їхні сильні сторони. Так люди йдуть до людей, і це наш формат.
У вас є можливість франшизи: як це працює і хто може стати вашими партнерами?
Ми почали роботу над франшизою ще до повномасштабної війни, оскільки бачили в цьому розвиток та наступний крок для нашого бізнесу.
Відкрити ЕБШ за франшизою – це не про створити будь-який спортивний простір «наосліп». У нашому випадку це пропрацьований бізнес-план, постійна підтримка та комунікація протягом періоду будівництва. Ми надаємо все: від скриптів до бізнес-документації та складання первинного розкладу занять.
Ми супроводжуємо на всіх етапах відкриття: від аналізу ринку конкурентів і пошуку приміщення до маркетингової підтримки, навчання персоналу та запуску процесів. ЕБШ – це бізнес, який працює роками, в якому відбудовані всі процеси. І ці знання та досвід закладені у франшизу.
Ми шукаємо людей, які готові ЕБШ, поділяють наші цінності та розуміють, що відкрити спортхаб ЕБШ – це виклик собі, можливість реалізувати найшаленіші ідеї та стати частиною потужного ком’юніті.
Також може бути цікаво: «Це не лайка, а заклик до дії». Юлія Шум про спортхаб «ЕБШ»