fbpx
Історії

“Люди прагнуть бути корисними, їм лиш потрібно надати таку можливість”. Слава Балбек про волонтерство й роботу 

Велике інтервʼю з українським архітектором, підприємцем та засновником balbek bureau
Данилюк Даяна, 29.06.2023

Слава Балбек — український архітектор, підприємець, засновник архітектурного бюро balbek bureau та співзасновник благодійної організації “Київ Волонтерський”. Якщо коротко. Бо насправді Слава має ще купу інших проєктів та власний бренд меблів, займається військовим волонтерством і розвиває соціальні ініціативи. А в червні 2023 року він оголосив про запуск навчального курсу для креативних команд, який вестиме спільно з колегами з balbek bureau.

Знаючи лише цю інформацію, у нас уже виникає запитання: “Як одна людина може встигати так багато всього?” Про це ми й поговорили зі Славою у новому інтервʼю Bazilik Media.

Він розповів, за якими принципами працює balbek bureau, чому людина в архітектурі — це головна цінність, якою силою наділені софт-скіли та як розраховувати свої можливості й не вигоряти. А також поділився власним баченням роботи з креативними командами та менеджерування внутрішніх процесів компанії.


БУДЬ-ЯКИЙ БІЗНЕС — ЦЕ ПРО ЛЮДЕЙ

Свій перший бізнес я будував, засновуючись на відчуттях. Це було архітектурне бюро 2b.group, яке ми створили спільно з моєю одногрупницею Ольгою Богдановою. Перший проєкт — дизайн інтерʼєру квартири — ми взяли наступного дня після випуску з університету. Ми не знали, як потрібно будувати бізнес і чи підходить під це поняття архітектура, а тому просто творили. У нас була творча команда, в якій Оля відповідала за впізнаваність бренду та роботу з клієнтами, а я, власне, за архітектуру і виробництво. Та пізніше наші шляхи розійшлися.

 Кожна людина повинна займати власне місце в компанії. Це стимулює її бути ефективною і закоханою у свою справу

Ще тоді я зрозумів, що, не маючи осмислених та сформованих місії, візії і стратегії, дуже складно розв’язувати певні проблеми. Будь-який бізнес — це про людей, а в професії архітектора людський чинник відіграє колосальну роль. Памʼятаю, balbek bureau отримало світову нагороду, і ми хотіли зробити фотосесію на знак вдячності всім, хто був причетний до проєкту. Ми нарахували 86 людей, і врешті їх навіть не вдалося помістити в одному кадрі. Тому так, архітектура — це не машинна робота. І моя особиста філософія ґрунтується на думці, що кожна людина повинна займати власне місце в компанії. Це стимулює її бути ефективною і закоханою у свою справу, що дає змогу витрачати трохи більше енергії, ніж від неї вимагають.

Окрім творчої частини, багато зусиль доводиться витрачати на адміністративну. Моя робота в бюро полягає у створенні атмосфери, в якій люди зможуть розвиватися і творити. Я турбуюсь про їхній комфорт, про те, яку велику ідею вони бачать у проєкті, з якою технікою вони працюють та яку заробітну плату отримують. Час від часу команді потрібно додати імпульсу й провести брейнштормінг. Іноді увага може знадобитися конкретній особі, яку потрібно трошки “розхитати”. Ми не шукаємо швидших або кращих працівників — ми докладаємо зусиль, щоб робити їх “глибшими”.


ЯК ПРАЦЮЄ BALBEK BUREAU

У системі цінностей balbek bureau ми маємо дві важливі особливості, що стосуються нашої роботи з клієнтами і проєктів, які реалізуємо.

Щоб вирішити долю співпраці з певним клієнтом, ми звертаємося до “трикутника смутку”. У нього є три вершини, що означають “креативну ідею”, бюджет клієнта на проєкт і наш потенційний емоційний комфорт у роботі з ним. Кожного клієнта ми оцінюємо через зіставлення цих трьох критеріїв.

Наші працівники досліджують його бекграунд, проєкти, кризові кейси, аби спрогнозувати можливі репутаційні ризики для бюро. Щонайменше дві вершини трикутника повинні сходитися. Якщо клієнт має невеликий бюджет, водночас класну команду та ідею, яка втілиться в круте архітектурне рішення, — ми працюватимемо з ним. Або ж, навпаки, клієнт має достатньо грошей, але дуже важкий у комунікації і його проєкт не розв’язує жодне архітектурне завдання — найпевніше, ми відмовимо йому. Це база, яка залишається з нами вже довгий час, натомість середовище наших проєктів постійно змінюється.

Цінності, які ми несли на початку повномасштабного вторгнення, і ті, що маємо нині — абсолютно різні.

Архітектор — це взагалі професія з роду фантастики. Просто уявіть, що завдяки певній філософії, мисленню й формотворенню ви можете створювати історію. І попри те, що я наголошую на творчій складовій і захопленні, яке має супроводжувати архітектора, важливо пам’ятати, що архітектура першочергово має розв’язувати конкретні завдання.

І так ми плавно підійшли до знайомства з іншою важливою цінністю balbek bureau — пріоритетом глобальних рішень. Почасти за цією цінністю стоїть моя особиста історія і моє внутрішнє бажання не стояти на місці та волонтерити.

Фактично ми в бюро ставимо людину на перше місце. Віддаємо право на відновлення критичної інфраструктури державі, а самі йдемо від малого до великого — від людини до громади.


ЯКА АРХІТЕКТУРА МОЖЕ ДОПОМАГАТИ ЛЮДИНІ

Архітектурне рішення здатне змінювати наше світосприйняття. Адже все, що нас оточує: будинки, офіси, дороги, — впливає на наше життя, рівень комфорту й задоволення. Архітектура може надавати зручність, сприяти творчому й продуктивному мисленню та навіть впливати на людську свідомість. Я вірю, що як архітектори ми зобов’язані не втрачати цю навичку.

Розуміючи власну цінність як бюро та маючи відповідні інструменти, у 2022 році ми створили проєкт RE:Ukraine System. Він не має державного фінансування і є результатом бачення, яке ми передаємо у світ.

Одна із частин проєкту — RE:Ukraine Housing — закриває питання комфортного середовища для внутрішньо переміщених осіб. Тобто якщо навіть людина живе в умовах стислого персонального простору — весь інший простір повинен бути з надлишковим комфортом. Більші коридори, більша кількість санвузлів, зони для роботи… Щоб зробити маленьке місто, в якому ВПО можуть комунікувати і знаходити нових друзів.


З погляду комерції і продажів, це неефективно, але для реабілітації людини та її психологічного стану такий підхід необхідний.


Пілотне поселення для ВПО вже розпочали будувати у Ворзелі. Його ціль — відпрацювати всі можливі сценарії використання хаузингу. Там буде зона для проживання, центр громадської взаємодії, де люди зможуть отримати психологічну підтримку або фізіологічну реабілітацію, відкриті майданчики для спорту, дитячі майданчики та багато іншого. Для цього ми домовилися з Бучанською громадою — вони безплатно надали нам ділянку на пів року, щоб ми протестували наш проєкт. Відтак ми віддамо модульне містечко в їхнє користування.

Також до нашої команди долучилися експерти, які вже понад 15 років проводять соціальні дослідження. Вони запропонували дослідити зміни в поведінці людей, чиї умови життя стали більш комфортними. Перед нами стоїть ще й нелегке завдання дослідити питання соціалізації зовнішньої громади, яка має значні руйнації власних ділянок та домівок. Це питання виходить далеко за межі архітектури — ми повинні інтегрувати нове середовище і зробити це максимально органічно.

Саме тому ми не плануємо розширювати його на всю Україну. Щоб модульні містечка справді приносили користь, ми хочемо відпрацювати всі можливі помилки на тестовій моделі й створити основу, яку потім можна буде використовувати й в інших вимірах.


Люди прагнуть бути корисними, їм лиш потрібно надати таку можливість

Найсильніші емоції та найкращі моменти, які я коли-небудь відчував та проживав, були під час створення благодійної організації “Київ Волонтерський”. Він виник за тим самим принципом, що й архітектурні соціальні проєкти — маючи певний досвід і можливості в конкретному виробничому секторі, ми швидко зрозуміли, як можемо бути корисні.

У перші дні після початку повномасштабного вторгнення ми зібралися штатом нашого закладу “Дублер” і сказали: “Отож, що ми маємо із залишків продуктів? Вони можуть зіпсуватися або ж ми приготуємо з них щось для тих людей, які зараз найбільше потребують”. Так ми приготували перші 100 порцій їжі.


А як відвезли, то отримали запитання: “А завтра також будете?” Тоді ми вирішили залучити інші київські ресторани й зібрали 20 закладів, які щоденно робили по 10 000 порцій їжі. До цієї ініціативи “Києва Волонтерського” було залучено приблизно 500 волонтерів. 

Спершу ми розвʼязали питання в Києві, потім у регіоні, а згодом виконували гуманітарні місії до тих сіл, що були під російською окупацією. Такий темп тримали близько 100 днів, і це був найкращий час, адже ніколи раніше я не відчував настільки згуртованого суспільства.


Нині я, інші співзасновники та волонтери організації складаємо основне ядро з 12 людей, які виконують проєктні завдання. І мені здається, що “Київ Волонтерський” нікуди не зникне, допоки в ньому буде потреба.

Особисто я займаюся ще військовим волонтерством — у липні 2022 року я підписав контракт з добровольчим формуванням територіальної громади. Фактично я закріплений до певної військової частини, з якою узгоджую і виконую конкретні завдання. Наприклад, спершу ми працювали з дронами, потім збільшили команду до 25 людей і навчали інших військових волонтерів, тренувалися разом з ними. Це волонтерство, адже ми не підписували контракт безпосередньо з державою, але однаково розуміємо велику цінність нашої роботи.

 Насправді війна — це дуже дорого, тому виживаємо ми лише завдяки донатам наших друзів та підписників


Я — ЛЮДИНА ДІЇ

Моя ефективність залежить від цікавості завдань і постійного переключення між ними — від однотипної роботи я втомлююся набагато швидше. Щоб усе встигати, я вмикаю пріоритетність. До прикладу, 7-10 днів на місяць я віддаю військовому волонтерству — всі мої працівники знають, що під кінець місяця Слава збирає гроші і їде на завдання. Потім я повертаюся і ментально перезавантажуюся, перемикаючись на іншу роботу.

Якось на інтервʼю мене намагалися розпитати, чи траплялося зі мною емоційне вигоряння. І скільки уточнювальних запитань мені не ставили, я так і не зміг сказати чітке “так”. Бо така велика кількість цікавих ініціатив навколо просто не дає мені вигоріти.

 Важливо розраховувати свої сили, щоб не завалити все, чим цікаво займатися

Натомість я стежу за моментом, коли перестаю бути результативним. Напевно, це мій єдиний маркер вигоряння. Найчастіше це трапляється, коли я починаю пропускати заплановані тренування, не встигаю виконувати певні завдання, і загальна пріоритетність починає поступово сипатися. Тоді я беру паузу: відпочиваю, видихаю і повертаюся до свого графіку.

Цим та багатьом іншим підходам я завдячую спорту. Коли я готувався до Ironman (ред. — змагання з триатлону, що складаються з плавання, бігу та їзди на велосипеді), то щоденно долав скажені дистанції. Та головний секрет Ironman полягає в тому, щоб уміло використовувати свій ресурс і не витрачати його марно, навіть якщо почуваєшся повним сил. Наприклад, ти не можеш видати повну швидкість під час етапу на велосипеді, адже попереду на тебе чекає ще біг. І який би азарт тебе не брав перегнати всіх попереду, ти повинен тримати свій темп.

У професійному житті, як і в спорті, важливо розраховувати свої сили, щоб не завалити все, чим цікаво займатися. Викладаючись на 60%, ти постійно бачиш перед собою дорогу вперед, а на 100% ти опиняєшся на плато, і все, що видно попереду — це довгий одноманітний горизонт. І тоді тебе наздоганяє відчуття регресії.


СИЛА КРЕАТИВНИХ КОМАНД ТА ЯК ПОЄДНУВАТИ ХАРД-СКІЛИ ІЗ ЗОВНІШНЬОЮ ЕКСПЕРТИЗОЮ

У роботі бюро ми намагаємося проєктувати наш досвід не на архітектурну тематику, а на креативний блок. Тому що незалежно від сфери діяльності — чи то дизайн інтерʼєру, чи створення сайтів, чи маркетинг брендів — цим процесом займаються креативні люди. У нас, наприклад, 40% команди становлять люди, не повʼязані безпосередньо зі створенням архітектури. Вони є частиною адміністративних і проєктних команд, і саме вони допомагають архітекторам бути ефективнішими.

Я вважаю, що класний спеціаліст, у якого відсутнє відчуття людяності, ввічливості чи емпатійності, ніколи не зможе пояснити своє рішення іншим. Він буде генієм, але самітником. Він не зможе грати командою і створити навколо себе відкриту систему, в силу якої я вірю.

Особливість цієї системи полягає в тому, що задля загального прогресу до своєї навички ти додаєш зовнішню експертизу — і разом з командою ви стаєте набагато сильнішими. Наприклад, класний архітектор починає працювати з диджитал-архітектором — разом вони запрошують до проєкту ще UX-дизайнера і створюють онлайн-конструктор RE:Ukraine Villages. Так, це приклад balbek bureau, але він наочно показує, як обʼєднаними зусиллями можна створити сотні тисяч варіантів архітектури за короткий час. Натомість уявіть, скільки років знадобилося б на таку роботу людині, яка працювала б самостійно?

Маючи ці знання та експертизу, ми з колегами — співзасновником і СOO balbek bureau Борисом Дороговим та СFO нашої майстерні Юлією Колесниковою — створили курс для керування креативними командами. Ми намагалися базувати його на принципах нової України і нового контексту, щоб знайти відповіді на актуальні нині запитання: як мотивувати команду, як працювати в умовах кризи, як перевести роботу в дистанційний режим та багато інших.

Керівний партнер balbek bureau Боря розповідатиме про операційну діяльність компанії та команди, а також про те, як зробити їхню роботу структурованою, зрозумілою та послідовною. Наша фінансова директорка Юля вестиме блок про фінанси, адже будь-який бізнес має продавати й заробляти на цьому. Наприклад, наше бюро не заточене виключно на фінансових цілях — ми робимо багато соціальних та безплатних проєктів, але навіть у цій роботі нам важливо бути ефективними. Щоб розуміти, як цей соціальний капітал чи кредит довіри суспільства можна використовувати на користь компанії.

Я відповідальний за два блоки: бренд та позиціювання (або сила власного бренду) та зовнішні і внутрішні комунікації. Оскільки свою силу я відчуваю саме у софт-скілах, то й розповідатиму про системну роботу з брендом і командою всередині, а також про те, як своїми досягненнями ділитися на загал.


Мені дуже хочеться навчити людей впевненості, якої іноді дуже бракує. Більшу частину життя ми використовуємо свої можливості в міру власного ресурсу та конкретного контексту. Але існує ідея, що колись настане певна мить, коли доведеться застосувати всі накопичені сили.

Я хочу, щоб цієї миті людина була готова застосувати всі свої навички і мала сміливість показати свою силу.


Читайте також у рубриці Історії
/ Кондитерська «Номер Дому»: інтерв’ю з власницею — Марією Тимошенко
Про високі ціни на шоколад, кризу з какао-бобами та «класовий розрив»
“Це місце зустрічі митців, діячів креативних індустрій та бізнесу”: розмова з Каріною Качуровською
Про сучасний артринок, законопроєкт про меценатство та рефлексію війни
«Ми обрали стратегією реалізовувати творчий потенціал через навчання, інвестиції і креативний пошук»: розмова зі співзасновницею Honey і «Завертайло»
Про колаборації, допомогу військовим, філософію закладів та кризову комунікацію
“Ми не можемо інтегрувати всіх, але це не означає, що цього не треба прагнути”. Інтерв’ю з Veteran Hub
Про історію створення, нові виклики та філософію організації
“Костюм треба шити, а не купувати — це наша первинна філософія”. Інтерв’ю із засновницею Indposhiv
Про філософію bespoke, колаборації з військовими та вишиванку для Зеленського
Інші статті за темами
Історії
Я працюю
Підписатися
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень
Підпишись на нашу розсилку і будь в курсі всіх оновлень