Українські ілюстратори зараз гучно розповідають про свій талант усьому світу. Вони не тільки успішно співпрацюють зі світовими брендами, а й постійно демонструють у своїх роботах історії тисяч сміливих українців, їхню хоробру боротьбу з ворогом, стійкість та силу. Про те, як саме їм це вдається, які засоби, техніки й підходи використовують у роботах, розповіли п’ятеро українських ілюстраторів.
Мої ілюстрації — це переважно реакція на події та новини. Що сильніше мене щось торкнеться, то ймовірніше, що я виплесну реакцію у вигляді малюнка. Іноді зображаю більш наближено до реальності, іноді — передаю свої враження натяками, метафорами та збірними образами. Можливо, це така собі сублімація процесів життя.
Останнім часом, через страшні новини з війни, малюнки виходять гострими й працювати із цим складно. Я не змогла закінчити анімаційний короткий метр, у якому зображала історію дівчинки. Вона була намальована як м’яка іграшка, і з нею всіляке відбувалося під час окупації: зруйноване житло, фільтраційний табір, викрадення, а в результаті — продаж, ніби звичайної іграшки. Пам’ятаєте скандал, який зам’яли на росії? Про те, що нібито педофіли останнім часом, саме коли відбувається депортація людей з України, продають дітей одне одному під виглядом іграшок. У мене забракло сил зобразити це.
Якоїсь особливої техніки чи стилю не маю. Спостерігаю у себе 3-4 “стилі”, до яких схиляюсь залежно від настрою. Намагаюсь дотримуватися всюди однакових прийомів, щоб ілюстрації не були аж надто не схожі одна на одну. Так, я майже в кожній ілюстрації використовую фіолетовий контур, який мені самій подобається і, здається, робить картинку цікавішою.
Мої ілюстрації та анімації — це мої реакції, а отже суть моєї творчості — виплеснути “надлишок” у вигляді мистецтва. Іноді починається картина без задуму, й образи одразу з’являються в голові. Іноді треба добряче подумати, як би краще зобразити якусь деталь, аби вдало й сильно передати задумане.
У процесі я дуже концентруюся на композиції — намагаюся робити її небанальною. Звертаю увагу на тон кольорів — щоб світлом і темінню підкреслити важливе, та піклуюся про доречність текстури. Це щодо технічної сторони роботи.
Але не менше переймаюсь драматургією роботи. Мені дуже важливо якомога візуальніше передати історію та емоції: щоб усе мало сенс, не було зображено надмірно чи порожньо.
Потрібно шукати тонкий баланс і постійно намагатись абстрагуватися від роботи й поглянути на картину так, як її сприйняв би глядач. Що він відчує? На що зверне увагу спочатку? А потім? Як його це торкнеться і чи не зробить він неправильний висновок?
Як ілюстраторка я переважно працюю з темами або історіями, що зумовлені контекстом. Наприклад, коли до мене приходить замовник, у нього одразу є запит і він розповідає, що треба намалювати. Якщо ж говорити про комікси, то зазвичай я малюю в них саму себе, бо це якийсь найближчий і найзрозуміліший для мене предмет дослідження.
Загалом я працюю в діджитал-ілюстрації — вона скидається на векторну, але направду я все роблю у Photoshop. У цьому напрямі мені подобається рівність ліній, геометричність та відсутність виразного простору з перспективою, пласкі форми персонажів. Також люблю дивитися, що з моєю візуальною мовою можна зробити для різних завдань. Тобто деколи можу працювати з об’ємом, якщо завдання цього потребує. Для більш технічних завдань, ближчих до дизайну, робитиму пласкі штуки. У коміксах це взагалі лінійний малюнок.
Алгоритм моєї роботи так само залежить від завдання. Наприклад, якщо в замовника є побажання, що саме має бути зображено, то моє завдання тут радше зрозуміти, як усе краще розмістити композиційно. А ще — як зробити так, щоб усі технічні елементи на картинці добре одне з одним взаємодіяли. Якщо ж я працюю з ілюстрацією із самого початку, то першим кроком генерую ідею, потім роблю простий скетч та дороблюю його до фінального варіанта.
Уже в процесі роботи над ідеєю намагаюся зрозуміти, який вигляд матиме ілюстрація. Адже виразність ідеї залежить не лише від метафори, сюжету, а й від засобів виразності. Для того, щоб добре прокомунікувати ідею, нам потрібні різні засоби виразності, і з ними потрібно по-різному працювати.
Також на етапі скетчу намагаюся зрозуміти, які кольори й контрасти форм використаю, чи потрібен мені об’єм і простір у цій ілюстрації, що з технічних параметрів візуальності тут найкраще спрацює. Попри те, що я працюю переважно в контексті брифу замовника, усе одно маю можливість будувати драматургію картинки й фокусувати погляд глядача. Тому, власне, режисую цей погляд на емоції та деталі, на які людина може звернути увагу насамперед.
Емоцію та настрій відтворюю за допомогою всього, чим можна створювати ілюстрацію. Це ціла низка параметрів — наприклад, техніка, у якій працюю. Тобто я іноді думаю, що для цього завдання краще зробити в Photoshop, а що — живими матеріалами, бо так настрій передасться краще. Також на це впливають кольори та певний світ ілюстрації — чи є в нього простір, об’єм, які там персонажі. І останнє — це власне формотворення: чи це криві, чи прямі лінії, чи є в ілюстрації якась текстура. Усі ці речі, зібрані в різних комбінаціях, можуть відтворювати різну атмосферу.
Зазвичай я малюю власний досвід, історії, почуття, переживання. Люблю надихатися повсякденністю. Думаю, що саме історії, які базуються на власному досвіді, найбільше зачіпають глядача. Для мене малювання працює, як терапія — допомагає голосно сказати про свої переживання та отримати фідбек, пережити складні ситуації.
Щодо улюбленого стилю робіт, то я взагалі за те, щоб трохи експериментувати зі стилем. Не впевнена, що художник має триматися за якийсь один стиль, тому й не можу сказати, що маю один постійний. Але, звичайно, є схильності — люблю наїв, народну творчість, середньовічні ілюстрації. А ще дуже захоплююсь тим, як вільно малюють діти. Люблю експериментувати з формою, доводити її до якихось крайнощів. Найчастіше малюю у Photoshop або ProCreate, там гратися з формами дуже зручно. Також люблю використовувати яскраві кольори. Раніше майже не використовувала тіні, але останнім часом мені дуже цікаво працювати з об’ємом.
Створення ілюстрації починаю з ідеї та історії. Лише коли я знаю, що хочу намалювати, яка кінцева мета й настрій, то починаю робити ескізи. Переважно вони дуже умовні — збоку навіть не зрозуміло, що я хочу малювати. Із цілої низки ескізів я обираю один-два і трохи промальовую, щоб побачити, який працює краще. Одночасно намагаюся знайти стильове й кольорове рішення для ілюстрації. А потім уже фіналізую її. Коли завершую, завжди відкладаю ілюстрацію й намагаюся про неї не думати. За кілька днів повертаюся й вирішую, чи все Ок, чи хочу я щось змінити.
Іноді я починаю ілюстрацію не з ідеї, а з персонажа. Таке трапляється, коли я просто щось скетчу й бачу, що вийшов класний персонаж і було б добре його десь використати.
Правила драматургії в роботі використовую не завжди. Мені здається, що з ілюстрацією можна багато експериментувати. Наприклад, конфлікт може бути в сюжеті, а може й у поданні сюжету, коли візуальне подання конфліктує із самою історією. Усе-таки працювати з графічними історіями можна набагато багатогранніше, аніж зі звичайним текстом.
Для відтворення настрою та емоції використовую багато засобів і думаю, що всі вони робочі. Це може бути форма й колір, композиція, текстури та навіть матеріали. Тому намагаюся експериментувати. І саме тому вважаю, що заганяти себе в якийсь один стиль немає сенсу. Художники працюють з різними історіями, і для кожної має бути свій підхід. Не скажу, що мені завжди це вдається — звичайно, легше працювати так, як звикла, однак рано чи пізно ти починаєш повторюватися.
Ілюстратор — це професія, коли ти малюєш на замовлення. Я рада, коли тема цікава, але й нецікаві замовлення теж виконую. Здебільшого працюю для соціальної сфери, дизайну паковання, книжок, тому все залежить від завдання. Для особистих робіт теми обираю ситуативно, іноді щось за день вразить і хочеться зафіксувати.
Я працюю в стилі скетчинг. Зазвичай описую свої роботи як криві смішні картинки для іронічних дорослих. Переважно малюю в цифрі на планшеті, використовую пензлі, що імітують туш, лінійну обводку та нерівний контур. Для особистих робіт у мене є збережена палітра — люблю рожеві, фіолетові відтінки. Коли малюю для себе, намагаюся фіксувати смішні ситуації, які зі мною траплялись.
Зараз я вважаю своєю місією показувати більше про нашу культуру, створювати позитивні зображення на тему новин, щоб у такий спосіб морально підтримувати українців.
Усі прийоми й техніки добираю під кінцеву мету. Так бажано робити не тільки в ілюстрації, а й у житті. Якщо це комерційне замовлення, то все має бути прописано в технічному завданні. Якщо замовник сам не знає, що хоче, то треба чітко окреслити завдання за допомогою уточнювальних запитань.
Читай також: Як поставити ТЗ копірайтеру, SMM-нику, дизайнеру та фотографу
Якщо розглядати ілюстрацію з погляду драматургії, то в одній ілюстрації не так багато можливостей вмістити антагоніста й протагоніста, конфлікт і катарсис. Це краще проявляється, коли створюєш серію робіт або комікс. У графічній історії треба розраховувати довжину твору, щоб дати час розкритися всім дійовим особам. В особистих роботах можна підходити до планування процесу вільніше, йти за потоком. Але якщо планується гра в довгу, то треба все ж думати заздалегідь, щоб не довелося все перероблювати посеред процесу.
Емоції створюю завдяки міміці персонажів. Також важлива поза героя — вона іноді показує навіть більше за обличчя. Настрій передаю кольором. У кожній культурі певний колір має своє значення — це теж треба враховувати, якщо малюєш для іноземних замовників. З найбанальнішого про колір — як то кажуть у нас: “Червоне — то любов, а чорне — то журба”. Тобто темні картинки більш драматичні, світлі — оптимістичніші. Хоча в сюжеті це можна й реверсивно обіграти.
Якщо говорити про відмінності значення кольорів у світі, то, наприклад, у Японії, Індії та Китаї білий символізує смерть, траур, жалобу та старість. Білим в Індії також позначають хвороби.
Мій пошук історій, які показую в ілюстрації, зазвичай відбувається інтуїтивно. Я не обираю нічого навмисно. На ідею може надихнути щось побачене на вулиці чи в інтернеті. Іноді, звісно, на створення ілюстрацій наштовхує те, що відбувається навколо. Зараз це війна.
Наразі працюю в Procreate на iPad. Для мене це зручно і швидко. Коли багато малюєш, то, звісно, виникає певний підхід до створення ілюстрації. Однак водночас для кожної ілюстрації використовую інструменти та підхід, який вважаю зручним і вдалим. Іноді цей підхід може змінюватись, але основа залишається. Мені здається, так відбувається в багатьох ілюстраторів.
Малюю я щодня, однак не завжди спеціально продумую кінцеву мету або вплив ілюстрації на читача. Завжди намагаюся прислухатися до себе — щось відшукати та щось побачити, щоб створити малюнок. Усе інше приходить у процесі. Маю більш спонтанний й інтуїтивний підхід до ілюстрації. Емоцію та настрій відтворюю за допомогою кольору та ліній.