Відома жуйка із вкладишами Love is з’явилася на світ завдяки коміксам дівчини з Нової Зеландії, яка спочатку малювала їх для свого коханого. Із чого починалася історія Love is, що за сумна історія кохання прихована за милими вкладишами і як звичайні комікси стали масштабним комерційним проєктом — далі в нашому матеріалі.
КОМІКСИ
Ми всі знаємо Love is як бренд солодкої жувальної гумки. Але як не дивно, жуйка — це не перше, про що ми вам розповімо. Спочатку трохи про історію вкладишів, а точніше коміксів із вкладишів. Спойлер: придумав ідею і намалював вкладиші не виробник солодощів, а закохана дівчина з Нової Зеландії та її найманий ілюстратор. Але про все по порядку.
Кім було 19 років, коли вона вирішила поїхати подорожувати зі своєї рідної Нової Зеландії. Об’їздивши світ, дівчина зупинилася в Каліфорнії, де в 1960-х познайомилася з італійцем Роберто Казалі. Молоді люди закохалися одне в одного, і Кім вирішила, що на цьому її подорож завершиться. У пари зав’язалися стосунки, дівчина почала малювати своєму коханому короткі сценки про свої почуття. Це були замальовки ручкою на серветках і клаптиках паперу — дівчина зображувала маленького пузатого хлопчика й таку саму дівчинку. Обидва персонажі на всіх малюнках Кім були зображені голими. Вгорі кожної картинки Кім писала “Любов — це …”, а знизу додавала якесь миле визначення кохання, що було пов’язане з їхніми із Роберто стосунками. Пізніше Роберто зізнався, що зберіг усі комікси, і закликав свою дівчину малювати ще більше.
Згодом Кім і Роберто одружилися. Дівчина не припиняла малювати — навпаки, для коміксів з’являлися все нові сюжети. Пара вирішила, що можна спробувати показати комікси ширшій аудиторії та заробляти на цьому. Кім почала випускати невеликі буклети з зображеннями Love is і продавала їх у себе на роботі, в дизайнерській фірмі. А Роберто взявся продюсувати вихід коміксів — завдяки цьому коло шанувальників робіт Кім почало розростатися.
Шанувальниками творчості Кім стали спочатку друзі й колеги. А вже в 1970 році вона, завдяки рекомендації від колеги, отримала перше замовлення на створення щотижневих коміксів для журналу Los Angeles Times. Також комікси стали з’являтися в газетах Daily Sketch і Daily Mail. Випуск перших комерційних ілюстрацій збігся з виходом фільму “Історія кохання”. Слоган цього фільму також узяли з коміксів Кім: “Любов — це коли ти не повинен просити вибачення”. Однак Кім вступила в полеміку щодо своєї ж цитати й вирішила її змінити: “Любов — це коли ти здатний просити вибачення”. Цей вчинок зробив Кім більш відомою, зрезонувавши аудиторії, — і тоді на неї посипалися замовлення.
Незабаром дівчинка і хлопчик з коміксів Love is з’являлися не тільки в газетах. З їх зображенням і фразами про любов стали випускати безліч мерчу: одяг, чашки, сумки, прикраси, календарі, блокноти, листівки тощо.
Комікси Love is стали настільки популярними, що подружжя створило корпорацію під назвою Minikim. До середини 1970-х років щорічний дохід Кім становив 4-5 млн фунтів стерлінгів, а продукцію з коміксами Love is випускали аж у 50 країнах по всьому світу. Що ж, мабуть, Роберто був непоганим продюсером. Ну а Кім, очевидно, — хорошою художницею.
Усе йшло добре — пара переїхала до Великої Британії і народила двох синів. Але в 1975 році у Роберто діагностували рак. Кім припинила малювати, щоб більше часу проводити із чоловіком, але полишати прибуткову справу їй не хотілося.
Вона вирішила найняти в свою компанію Minikim англійського аніматора Білла Еспрі, щоб той малював комікси замість неї. Проте з однією умовою — підписувати всі роботи її ім’ям. Саме Білл Еспрі почав малювати комікси Love is у кольорі й уперше одягнув персонажів.
Роберто Казалі помер у віці 31 рік, у 1976 році. Кім продовжувала малювати, але сюжети ставали подекуди складнішими й похмурими. Сама Кім померла в 1997 році у віці 55 років, теж від раку. Компанію Minikim очолив старший син подружжя, Стефано Казалі. Цікаво, що умову підписувати всі комікси її ім’ям Кім прописала навіть у заповіті.
Білл Еспрі продовжував працювати в компанії ілюстратором і придумував нові сюжети, які мали вже виключно комерційну мету і стосувалися реальної історії Кім та Роберто. До того моменту команда художників, звичайно ж, розширилася, але очолював її Білл. До речі, він і зараз продовжує малювати. Уже понад 40 років Білл Еспрі — успішний ілюстратор. У його портфоліо з’явилося багато нових персонажів і сюжетів, але Love is залишається найпопулярнішим, особливо в країнах пострадянського простору. А все завдяки жувальній гумці.
ЖУВАЛЬНА ГУМКА
Ну а тепер — про жуйку, завдяки якій більшість із нас і познайомилася з милими коміксами про любов.
У 1990-х роках турецький завод Dandy Sakiz почав випускати жувальні гумки під назвою Love is. У них поєднуються два смаки, а кожен жувальний кубик загорнутий у кольоровий вкладиш із тими самими коміксами, які придумала Кім і малював Білл.
Цукрова жувальна гумка швидко стала популярною і твердо посіла позиції на ринках пострадянського простору, зокрема і в Україні.
Використовувати комікси про кохання в Туреччині вирішили без повідомлення правовласників, і довгий час ані Білл, ані Кім, ані її сини не знали, що їхню ідею просто вкрали. Про це дізнався ілюстратор коміксів Білл Еспрі тільки в 2008 році, коли йому зателефонував кореспондент журналу “Велике місто”, щоб узяти інтерв’ю про вкладиші для турецької жуйки.
Після цього корпорація Mondelez International (тоді Kraft Foods) купила турецьку фабрику, і випускати жуйку продовжили вже з офіційним копірайтом. Зараз жуйку під брендом Love is випускають за патентом. Юридичними питаннями займаються власники — сини Кім разом з топменеджерами Minikim.
Деякі компанії купують права на використання бренду, щоб робити листівки, канцелярію, одяг, кондитерську продукцію та інші брендовані товари.
Читай також: Просто про складне: авторське право в Україні
Згодом частка Love is на ринку стала стрімко скорочуватися під натиском брендів Spearmint, Doublemint, JuicyFruit, Dirol і Orbit. У 2000-х з’явилися жуйки без цукру від компанії Wrigley, які у своїх рекламних кампаніях обіцяли не псувати зуби, ба навіть захищати їх. Кампанія “Найсмачніший захист від карієсу” дозволила бренду Orbit захопити 70% ринку до 2006 року. Love is було не під силу змагатися з лідерами ринку в просуванні свого бренду. До того ж цукрові солодкі жуйки стали просто немодними.
РЕКЛАМНІ КАМПАНІЇ
З ТВ-рекламою у Love is справді все було не на такому високому рівні, як у Orbit і Dirol. У рекламі зображували фрукти, які були у смаковому складі жувальних гумок. Їх оживляли й демонстрували глядачеві як закохану пару в різних життєвих історіях. Така реклама не переконувала глядача купувати продукт, а просто ознайомлювала з ним.
Але були й цікаві кейси. Наприклад, у 2002 році в лондонському метро з’явилися плакати з персонажами Love is, що закликають поводитися належним чином: не смітити, не слухати музику дуже голосно, поступатися місцем людям похилого віку. Цей проєкт London Underground придумали й реалізували разом з британським агентством Parthners Bddh.
