Бенксі — найвідоміший вуличний художник. Незважаючи на всесвітню популярність, вже багато років йому вдається залишатися анонімним і приховувати своє ім’я за яскравим псевдонімом. Його роботи коштують сотні тисяч фунтів, а за можливість придбати їх змагаються на аукціонах. У той же час сам Бенксі висміює пороки нашого часу, протестуючи проти укладу сучасного суспільства, і демонструє свою позицію через власну творчість.
Про славу, анонімність, кращі роботи і авторське право в діяльності загадкового художника — у матеріалі.
Особистість Бенксі
Є багато версій того, хто такий Бенксі. Згідно з поширеними версіями, його справжнє ім’я — Роберт або Робін Бенкс. У 2016 році з’явилася версія, що ім’я Бенксі — Роберт Ганнінгем.
Одна з найпоширеніших версій — що під псевдонімом Бенксі ховається засновник тріп-хоп групи Massive Attack Роберт Дель Наджа. У деяких є також припущення, що Бенксі — це Джиммі Хьюрід, британський художник коміксів і засновник групи Gorillaz.
Є й ті, хто вважають, що Бенксі — це ім’я, за яким ховається ціла група вуличних художників. Таке припущення базується на думці, що одна людина фізично не може малювати стільки графіті, та ще й у різних куточках світу.
Однак, достеменно ім’я Бенксі невідомо — жодна з версій його імені не підтверджена.
Ігри зі справжнім ім’ям митця стали невід’ємною частиною його піар-кампанії і тільки підігрівають інтерес аудиторії. Бенксі давно вже зі звичайного вуличного художника перетворився у повноцінний бренд.
Бенксі ніколи не показував власного обличчя. Єдина його медійна поява — інтерв’ю для власного документального фільму “Вихід через сувенірну крамницю”, але і тут він сховав себе у тіні та змінив голос. Картина, до речі, отримала номінацію на “Оскар”.
Бенксі давно вже не просто вуличний художник, Бенксі — це бренд
Трохи історії
За найпопулярнішою версією вважається, що Бенксі народився в 1974 році в англійському місті Бристолі, адже саме там почали з’являтися перші роботи художника. Наприкінці 90-х років він почав займатися графіті і діяв як традиційний райтер — малював аерозольним балончиком від руки.
Але з часом, на початку 2000-х років, Бенксі вирішив користуватися трафаретами, щоб скорочувати час малювання. Стріт-арт без дозволу влади або власників приміщень — це незаконна справа, тож одним із головних критеріїв хорошого стріт-арт художника є швидкість виконання роботи. Бенксі сам зізнався, що малювати достатньо швидко у нього не виходило, тож трафарети здалися кращим варіантом.
З початком використання трафаретів і почався творчий зліт художника, адже у нього з’явилася можливість продумувати малюнок до найменших деталей у спокійних умовах.
Коли Бенксі вирішив користуватися трафаретами, почався його творчий зліт
Багато представників старої школи графіті засуджують Бенксі за рішення користуватися трафаретами. Мовляв, так зводиться нанівець уся ідеологія течії.
Та критика не завадила художнику здобувати все більшу прихильність: завдяки своєму таланту і гостро-соціальній тематиці малюнків він швидко здобув популярність спершу в Англії, а потім і у всьому світі. Звісно, що неабияку роль у рівні його популярності грає і правильний піар.
Ще у Бристолі, коли Бенксі не був всесвітньо відомим, держслужби влаштовували справжні війни з громадськими організаціями — перші хотіли змити малюнки художника, а другі намагалися їх зберегти.
З набуттям все більшої популярності, графіті Бенксі почали зрізати зі стін і продавати.
Роботи Бенксі
Творчість Бенксі завжди була не про картинку, а про контекст. За всі роки своєї діяльності Бенксі виконав дуже багато робіт. Деякі з них всесвітньо відомі, деякі менш впізнавані, але кожна має свою цікаву історію та глибокий сенс. Через те, що Бенксі майже не залишає конкретних пояснень до своїх малюнків, навколо них часто утворюється не одне, а декілька інтерпретувань.
Дівчинка з повітряною кулею
Зображення дівчинки з повітряною кулею у формі серця вперше з’явилося на стіні в лондонському районі Саут-Банк в 2002 році. Це графіті — одна з найпопулярніших та найвпізнаваніших робіт художника.
Одні вважають малюнок символом надії, інші — викриттям суспільства, яке змушує дітей дорослішати занадто швидко, відпускаючи мрії.
Пізніше Бенксі повторив цю роботу в декількох інших місцях, на полотні, а також став робити принти для продажу. У 2014 році була запущена акція під хештегом #WithSyria, в рамках якої саме ця робота була використана як символ протесту проти війни в Сирії.
А у жовтні 2018 року на аукціоні Sotheby’s у Лондоні відбувся по-справжньому яскравий і несподіваний перфоманс. Одразу ж після продажу картини Бенксі “Дівчинка з повітряною кулею”, вона була розрізана на полоси. Картина пройшла через шредер, вбудований у раму. Пізніше Бенксі пояснив, що сам вмонтував знищувач у раму картини кілька років тому. Оскільки шредер спрацював тільки частково, результат акції став новим арт-об’єктом, отримавши назву “Любов у кошику для сміття”, і на думку оглядачів, подорожчав удвічі.
Кримінальне чтиво
Графіті за мотивами сцени з фільму “Кримінальне чтиво” з бананами замість пістолетів з’явилося в 2002 році поряд з електропідстанцією.
У 2007 році графіті зафарбували робочі через те, що воно, нібито, зображує жорстокість і негативно впливає на людей. Тоді Бенксі на тому ж місці намалював нову інтерпретацію цієї сцени: тепер герої відомого фільму тримали справжні пістолети, але були одягнені в костюми бананів.
Через кілька днів і нову роботу зафарбували. Але на цей раз це зробив стріт-арт художник під псевдонімом Озон. Внизу він залишив підпис: “Якщо наступного разу робота буде краще, я залишу її”. Однак, оцінити нову роботу художник не встиг, оскільки загинув під колесами поїзда, в спробах намалювати графіті в Лондонському метро.
Бенксі не залишився байдужим до цієї загибелі, і на місці “Кримінального чтива” з’явилося нове графіті — ангел у бронежилеті з черепом у руках.
Напалм
За основу цього сильного графіті Бенксі взяв знамениту фотографію “Жах війни/Напалм у В’єтнамі”, яка була зроблена в 1972 році під час В’єтнамської війни.
На фото зображений момент відразу після того, як війська Південного В’єтнаму скинули на мирне село напалмові бомби. У центрі зображення — гола дівчинка, яка потрапила під бомбардування і зірвала з себе одяг, що загорівся.
Використовуючи образ цієї дівчинки, Бенксі висловив свій протест проти капіталізму. Для контрасту він прибрав все, що оточує дівчинку на оригінальному знімку, а замість цього зобразив найбільш яскравих і розтиражованих символів благополучного дитинства — Міккі Мауса і Рональда Макдональда. Вони йдуть поруч із дитиною, що кричить від жаху, посміхаються і привітно махають.
Покоївка
Бенксі намалював цю роботу в Іст-Лондоні в 2006 році. На малюнку зображена жінка-покоївка, яка замітає бруд під білу фіранку. Суспільство сприйняло цю картину як відсилання до нездатності Заходу вирішувати глобальні світові проблеми.
Поліцейський, що посміхається
Художник не любить поліцейських, що не дивно. Оскільки графіті вважається вандалізмом, Бенксі часто ставав об’єктом переслідування. У художника є ціла серія робіт, що висміюють співробітників поліції. Одна з таких — графіті поліцейського зі смайлом замість обличчя. Ніколи до цього обличчя поліцейського в роботах художника не було таким доброзичливим.
Поліцейські, що цілуються
Ще більш провокаційна робота поліцейську тематику. Малюнок із констеблями, що цілуються, став символом протесту проти гомофобії в сучасному світі. У 2006 році малюнок замалювали чорною фарбою, але згодом відновили і зняли для продажу на аукціоні.
Метальник квітів
У художника є також ціла серія робіт на зоні палестинсько-ізраїльського конфлікту. Деякі з них намальовані на восьмиметровій стіні, що розділяє Палестину та Ізраїль.
“Метальник квітів” — це культова і одна з найвідоміших робіт Бенксі. Вона першою з’явилася в Палестині. Графіті виявили на стіні гаражу. Виступаючи за мир, Бенксі зобразив палестинця, що кидає букет квітів замість коктейлю Молотова. Через цю роботу художник транслює свої пацифістські погляди.
У 2005 році малюнок “Метальник квітів” прикрасив обкладинку автобіографічної книги художника Wall and Piece.
Затримання і обшук
На цьому графіті звичні нам ролі помінялися місцями — дівчинка обшукує солдата, а не навпаки. Ще одна робота Бенксі, зроблена в Віфлеємі в 2007 році.
Стів Джобс
Графіті із зображенням Стіва Джобса художник розмістив на стіні у французькому місті Кале, в якому знаходиться табір біженців. Саме з цього міста багато мігрантів намагаються потрапити до Великобританії.
Цією роботою Бенксі висловився щодо кризи міграції в Європі. На своєму сайті художник підписав графіті як “Син мігранта з Сирії”. Цікавий факт: Стів Джобс дійсно є сином сирійського мігранта, який перебрався в США після Другої Світової війни.
Ігри з м’ячем заборонені
Графіті виявили на півночі Лондона в 2009 році. На ньому дівчинка з хлопчиком підкидають табличку, яка забороняє ігри з м’ячем. Цією роботою Бенксі висміяв велику кількість абсурдних правил у суспільстві та підняв протест проти обмеження свободи.
Рабська праця
Хлопчика, який працює за швейною машиною, Бенксі намалював у травні 2012 року в Лондоні, незадовго до діамантового ювілею правління королеви Єлизавети II. Через рік картину зрізали зі стіни і продали на приватному аукціоні за 750 тисяч фунтів. Це викликало бурю обурення жителів Лондона, які зажадали повернути її назад.
Щури
Щури — це своєрідний символ творчості Бенксі, який зустрічається в його роботах найчастіше. На своїх графіті він часто зображує пацюка як символ андеграунду і підпільної боротьби за незалежність. З цими тваринами він ототожнює себе і вуличних художників в цілому. Адже саме щури зуміли вижити, незважаючи на всі спроби людини їх знищити. А ще вони уособлюють все сіре і огидне, що є в людському суспільстві.
В умовах коронавірусного карантину Бенксі малював графіті зі щурами навіть у себе у ванній.
Авторське право на роботи Бенксі
На початку кар’єри Бенксі відмовився від авторських прав і постійно викладав в інтернет власні роботи для використання їх іншими людьми.
Бенксі навіть належить афоризм “Авторське право – для лузерів”. Однак часи, коли він не сприймав інтелектуальну власність, давно пройшли.
У 2018 році Бенксі не вистояв перед потоком сувенірної продукції, підробок і несанкціонованих продажів його робіт, і вперше подав позов — до музею Mudec в Мілані. Музей займався продажем листівок та інших предметів із зображеннями графіті в рамках виставки “Мистецтво Бенксі — візуальний протест”. Позов надійшов від агентства Pest Control — воно займається купівлею робіт художника. Тоді суд виніс рішення на користь Бенксі.
Крім того, на сайті художника в 2018 році писали, що безліч експозицій творчості Бенксі проводяться без узгодження із самим художником.
Однак, ще тоді експерти помітили, що якщо Бенксі продовжить подавати позови, то зіткнеться з труднощами у визначенні авторських прав, оскільки цей процес вимагає розкриття його справжнього імені.
Зауваження було вірним — у вересні 2020 року Бенксі все-таки програв суд виробнику листівок Full Colour Black. Після цієї справи всі роботи Бенксі знаходяться під загрозою через його анонімність. Ця судова справа означає, що невдовзі художник може розкрити свою особистість.
У вересні 2020 року Бенксі програв суд виробнику листівок Full Colour Black. Після цієї справи всі роботи Бенксі знаходяться під загрозою через його анонімність.
Поки що нам залишається тільки здогадуватися, яку стратегію обере Бенксі: продовжувати відстоювати свої авторські права анонімно, повернутися до концепції “авторські права — для лузерів” або ж нарешті розкрити свою особистість і остаточно стати частиною системи, проти якої він так боровся.