Музей театрального, музичного та кіномистецтва України розпочне мультидисциплінарний проєкт «Анатоль Петрицький: Перевідкриття», присвячений творчості українського художника-авангардиста й сценографа Анатоля Петрицького. Центральною подією проєкту стане виставка, що триватиме до 25 жовтня 2026 року.
У межах проєкту відбудуться кураторські екскурсії, лекції, зустрічі та спеціальні події, присвячені творчості Петрицького, українській сценографії та переосмисленню мистецької спадщини.
«Анатоль Петрицький є одним із представників українського авангарду та одним із найбільш впливових українських сценографів ХХ століття. Водночас в Україні його ім’я досі не має тієї присутності, на яку заслуговує масштаб його спадщини. Творчість митця звикли розглядати фрагментарно: окремо станковий живопис, окремо сценографію, окремо портрети діячів української культури та дизайнерські експерименти. Водночас, в усіх жанрах творчість митця мала яскраво виражений перформативний характер. І саме у сценографії втілено головний внесок Петрицького у формування українського візуального стилю», — коментують у музеї.
Основний акцент виставки — оригінальні твори художника, зокрема ескізи костюмів і декорацій, частина яких не експонувалася понад 50 років. Особливу увагу приділено авангардним костюмам, створеним Петрицьким для театральних постановок 1920-х років. У музеї пояснюють, що ці костюми дають змогу побачити не лише авторський задум на папері, а й реальні сценічні об’єкти, які демонструють масштаб експериментів митця з формою, пластикою та театральним простором. Також до експозиції увійшли рідкісні кадри, виявлені на скляних негативах, що відтворюють театральний контекст, у якому працював Петрицький, і дозволяють побачити його сценографічні рішення поза межами ескізів.
Проєкт також звертається до розвитку української мистецької думки на початку ХХ століття та формування сучасного українського стилю у візуальній культурі.
«Формування сучасного українського стилю найчастіше пов’язують із Георгієм Нарбутом та Василем Кричевським. Але експеримент із формою, образом і візуальною мовою не завершився на початку ХХ століття. Анатоль Петрицький був одним з основних його драйверів та тих, хто продовжили цей пошук. У 1920–1930-х роках український мистецький простір дедалі більше входив у суперечність із радянською культурною політикою. Петрицькому, як і багатьом митцям його покоління, доводилося шукати способи продовжувати експеримент і висловлюватися в умовах дедалі жорсткіших обмежень», — наголошують у музеї.
В експозиції окремо покажуть деталі по краях робіт Петрицького. На думку кураторів, саме вони, на відміну від декоративного центру композицій, містять справжнє авторське послання.
«Перш за все, Петрицький не є архівним митцем. По-друге, в його творчості сконцентровано модерністський компонент, що більше пасує техноцентризму нашого сьогодення. Сценографія, загалом, є важливим інструментом культурно-інженерної роботи, особливо, в Україні, де театр був засобом інституційного моделювання через інсценізацію», — зазначає куратор виставки. доктор культурології Сергій Руденко.
Виставка є частиною музейної програми з переосмислення спадщини українського авангарду. Раніше в її межах були реалізовані проєкти Open Kurbas (2021), «100 років авангардному музею» (2024) та «Авангардна Україна» (2025).
Над проєктом працювали керівниця Ірина Дробот, куратори Тетяна Руденко та Сергій Руденко, архітектор Олександр Бурлака, дизайнерка Валерія Гуєвська, а також команда музейно-фондового супроводу й авторка відеопроєкцій Наталя Рябкіна.