Премію Мура за найкращу книгу про права людини 2025 року посмертно присудили українській письменниці Вікторії Амеліній.
Відзнаку вона отримала за книжку «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» (Looking at Women Looking at War: A War and Justice Diary), яку журі назвало найкращою книгою про права людини серед опублікованих у період з липня 2024 року до червня 2025 року. Про це повідомили на офіційному сайті Премії Мура.
Цю нагороду вручає Фонд Крістофера Мура авторам і авторкам нехудожніх творів, що зосереджуються на темах людської гідності, свободи та прав людини.
«Опис Вікторією Амеліною російських воєнних злочинів в Україні є зворушливим нагадуванням про жертву журналістки, керованої прагненням розповісти правду про життя, зруйновані російським вторгненням. Книга є свідченням мужності Амеліної, яка зуміла зосередити увагу на руйнівних наслідках війни для звичайних українців. Серед такої кількості пропаганди та дезінформації її спадщина зберігається як надзвичайно важливий запис того, що сталося і продовжує відбуватися. Я задоволений рішенням журі, яке було непростим, з огляду на винятково високий рівень книжок у короткому списку», — зазначив Крістофер Мур, засновник Фонду.
Книжка присвячена війні та жінкам, які її документують і проживають. Серед героїнь, про яких пише Амеліна, — правозахисниця Олександра Матвійчук, адвокатка Євгенія Закревська, журналістка Євгенія Подобна, бібліотекарка Юлія Какуля-Данилюк, а також дослідниця з позивним «Казанова».
Додамо, що видання «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» вийшло друком у 2025 році у видавництві William Collins. Передмову до нього написала канадська письменниця Маргарет Етвуд. Твір залишився незавершеним: у ньому поєднані щоденникові записи, інтерв’ю, репортажі з місць воєнних злочинів і поезія.
Вікторія Амеліна померла від тяжких поранень, отриманих унаслідок російського ракетного обстрілу Краматорська в червні 2023 року. Після її загибелі роботу над підготовкою книжки до друку завершили друзі, колеги та родина письменниці — Тетяна Терен, Ярина Груша, Саша Довжик і Олександр Амелін. Видання було укладене на основі рукописів, аудіозаписів і особистих нотаток авторки.