Ми живемо у світі, де правда про війну — це «соціально неприйнятний контент». Алгоритми соцмереж визначають, що людям можна бачити, а що краще приховати. Дописи про фронт, військових, розробки — все це блокується. Навіть абревіатура «ЗСУ» може викликати питання в алгоритмів. І байдуже, що ми говоримо про реальність — буквально про боротьбу за життя.
Я волонтерка фонду та SMM-менеджерка платформи Brave Inventors, що об’єднує українських винахідників, які створюють технології для фронту та цивільного сектору. Вже три роки я веду сторінки проєкту в соцмережах. І все попри заборони та обмеження з боку Meta. У цій публікації хочу поділитися власним досвідом, як «вижити» в цій системі й не мовчати.
Тож цей матеріал — своєрідний гайд для тих, хто комунікує про війну: для фондів, волонтерських ініціатив, оборонних стартапів та просто небайдужих українців.
Що ж не подобається Meta?
- Фото й відеоконтент, який демонструє автомати, пістолети, патрони тощо.
- Тексти з «мовою ворожнечі», де йдеться про війну і русню.
- А також зі словами: зброя, дрони, фронт, вбити, ППО, ЗСУ.
Усе те, що для українців є реаліями, соцмережі сприймають як неприйнятний контент.
Але це саме те, про що нам потрібно говорити під час війни. Ми маємо доносити інформацію як в Україні, так і поза її межами, адже іноземці теж мають бачити, як українці живуть щодня.
Спочатку дописи Brave Inventors часто блокувалися через те, що ми чесно показували українські розробки. Користувачі не могли побачити наш контент, бо на сторінку накладали обмеження в рекомендаціях.
Як адаптуватися в такому випадку?
Ми швидко усвідомили: або ти підлаштовуєшся — або тебе просто прибирають з поля зору. Алгоритми не залишають шансу тим, хто грає напряму.
Тож довелось навчитися обходити систему. Розповім, як ми це робимо на практиці.
Замінюємо «тригерні» слова:
- не «русня», а «вороги»;
- не «дрон-камікадзе», а «пташка, яка виконує бойові місії»;
- не «фронт», а «польові умови».
Також уникаємо прямого заклику на «знищення ворога», навіть якщо дуже хочеться його застосувати. Все ж краще закликати всіх до об’єднання, адже українці розуміють, що об’єднуватися потрібно заради перемоги.
Якщо ви публікуєте будь-що, пов'язане з тематикою military, пам'ятайте про конфіденційність та чутливу інформацію:
- Фон на фото й відео з передової потрібно блюрити, щоб не було видно місця зйомки чи секретних деталей.
- Військових не можна показувати відкрито, якщо вони не дають повної згоди на це. Використовуйте кадри без облич або з відповідною обробкою.
- Шеврони, номери техніки та будь-які ідентифікаційні знаки потрібно приховувати, щоб нікого не наражати на небезпеку.
Як подавати інформацію
- Використовуйте персональні історії: такий контент рідше сприймається як загрозливий і краще залучає аудиторію.
- Не поєднуйте тригерні слова одночасно в тексті, підписі й зображенні — виберіть одне джерело;
- Уникайте надто радикальних формулювань у текстах, дотримуйтесь емоційного тону через відео чи сториз.
Регулярно стежте за змінами політик Meta, TikTok, YouTube — правила змінюються динамічно й можуть вплинути на видимість навіть «безпечного» контенту.
Висновок
Просувати miltech у соцмережах — це не лише про креатив, дизайн чи влучний підпис, що чіпляє. Це про правду, військових, окопи, випробування, виклики й перемоги. Люди мають знати, куди йдуть їхні гроші, їхня віра, їхні донати. Які розробки зараз рятують життя, як саме вони можуть допомогти і як стати частиною спротиву — не на словах, а реальними діями.
Тож, виходить, ми щодня воюємо не лише з ворогом, а й з алгоритмами. Бо достатньо одного «неправильного» слова — і допис зникає. А разом з ним — і сенс та правда.
Ми не можемо мовчати
Наша залученість у соцмережах — це частина нашого спротиву. Бо кожен допис — це можливість. Знайти донора, залучити партнера, привернути увагу тих, хто може змінити хід подій.
Кожна дія в мережі — це або крок до перемоги, або втрата можливості. І репост, сториз, допис — іноді це більше, ніж здається.
Або ви граєте за правилами соцмереж, або вас просто не існує в інформаційній війні.
Тож не бійтесь правдиво поширювати інформацію, адже обережність не означає тиша.