Gradus Research провели дослідження й виокремили 11 інсайтів про те, як війна вплинула на українські стартапи, якщо порівнювати з традиційним бізнесом.
За результатами дослідження, 18% опитаних стартапів розпочали свою діяльність з початку повномасштабної війни. Водночас відкритих під час війни традиційних бізнесів лише 2%.
Щодо статусу діяльності, то 31% опитаних представників стартап-спільноти та 39% традиційного бізнесу, що розпочали свою діяльність до війни, стверджують, що наразі працюють частково.
Результати дослідження демонструють, що 69% опитаних українських стартапів перебувають на початковому етапі розвитку (pre-seed). Так, 10% наразі залучені у формування бізнес-ідеї, 9% — у пошук початкових інвестицій, 25% почали продавати товари чи надавати послуги, а 25% намагаються залучити інвестиції для зростання.
17% опитаних стартапів перемістили свою діяльність частково або повністю за кордон. Те саме стосується лише 13% опитаних представників традиційного бізнесу. Натомість 57% стартапів та 70% бізнесів зазначили, що у релокації наразі немає потреби.
Результати дослідження свідчать, що для 46% опитаних представників стартапів головною причиною переміщення є безпечні умови для роботи. 35% опитаних вказали, що вбачають потребу в переїзді, щоб врятувати бізнес, а 32% — щоб зберегти робочі місця.
Основна мотивація є такою ж і для традиційного українського бізнесу (34% — з міркувань безпеки, 31% — щоб зберегти бізнес).
Труднощі в організації робочого процесу, з якими стикаються молоді компанії, — це відсутність замовлень (47%). Для стартапів ситуація з пошуком замовлень ускладнилась через обмеженість ринку. Друга загроза — брак висококваліфікованих кадрів (26%) через міграцію, спричинену війною.
Найбільшими викликами для традиційного бізнесу в Україні залишається збереження компанії в повному складі (49%), збереження поточних ринків збуту/клієнтів (48%), збереження винагороди для співробітників на максимальному рівні (45%) та їхньої безпеки (43%).