«Читомо» та Харківський літературний музей створили проєкт «Стирання слова», що висвітлює методи боротьби з українською культурою через репресії, цензуру та різноманітні форми тиску.
Медіа «Читомо» у співпраці з Харківським літературним музеєм та за підтримки USAID розпочали новий спецпроєкт під назвою «Стирання слова». Його мета — показати, як упродовж десятиліть українську літературу намагалися знищити через репресії, цензуру та різноманітні форми тиску. Проєкт також розповідає про тих, хто чинив опір цьому нищенню і зберігав літературні надбання.
Основну увагу у спецпроєкті приділено аналізу інструментів, якими знищували українську культуру: заслання, ув’язнення письменників, руйнування друкарень, використання музеїв для пропаганди, цензура, знищення бібліотек і надання привілеїв «лояльним» літераторам. Ці теми висвітлено в низці матеріалів, доступних українською та англійською мовами.
Спецпроєкт охоплює вісім аналітичних статей. Вони розповідають про методи колоніального стирання української літератури, починаючи з радянської епохи й до сьогодення. Зокрема, вже опубліковані матеріали про знищення бібліотек, привілеї для радянських письменників та каральну медицину. Ці історії покликані показати, що процес стирання літератури не залишився в минулому.
Проєкт також пов’язаний із виставкою «Антитекст», яку організовує Харківський літературний музей. Виставка відкривається сьогодні, 30 вересня, у Берліні, а згодом — у Кельні. Її мета — продемонструвати, як радянська влада боролася з культурною спадщиною України, що не вписувалася в ідеологічні рамки СРСР.
«У виставці “Антитекст” на прикладах музейних предметів з колекції Літмузею йдеться насамперед про методи культурного геноциду. Ці методи виявилися дуже дієвими, і їх продовжує застосовувати росія зараз. Спецпроєкт “Стирання слова” допоможе ширше заглибитись у цю тему, показати її в часовому розрізі», — зазначила Тетяна Ігошина, заступниця директорки Харківського літературного музею.
Раніше ми писали, що для українців в окупації з’явиться сервіс «Ти в Україні»